Ухвала суду № 29909171, 14.03.2013, Кагарлицький районний суд Київської області

Провадження: № 1 - В\368\9\13

Справа № 368/449/13-к

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2013 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючого судді: Закаблук О.В.

При секретарі: Галабурда В.О.

з участю прокурора: Калайда Ю.О.

представника ВК : Кутовий В.С.

Представника спостережної комісії: ОСОБА_2

Представника трудового колективу: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Кагарлику подання В.о. начальника Кагарлицької виправної колонії (№ 115) Київської області, погоджене з спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації про заміну невідбутої частини основного покарання більш м»яким, а саме на обмеження волі, без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами засудженому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю до засудження АДРЕСА_1, не працюючого, освіта середня, українця, громадянина України, одруженого, засудженого 04 квітня 2011 року Малинським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 ( чотирьох ) років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 ( три) роки., суд, -

В С Т А Н О В И В :

05.03.2013 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло подання Кагарлицької виправної колонії ( 115 )Київської області, погоджене з спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації про заміну невідбутої частини основного покарання більш м»яким, а саме на обмеження волі, без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами відносно засудженого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя до засудження АДРЕСА_1, не працюючого, освіта середня, українця, громадянина України, одруженого, засудженого 04 квітня 2011 року Малинським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 ( чотирьох ) років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 ( три) роки.

В поданні вказано, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель до засудження АДРЕСА_1, не працюючий, освіта середня, українець, громадянин України, одружений, засуджений 04 квітня 2011 року Малинським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 ( чотирьох ) років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 ( три) роки в Кагарлицьку виправну колонію Київської області ( 115 ) прибув із Житомирської УВП ( № 8 ), де утримувався з 10 серпня 2011 року, дисциплінарних стягнень та заохочень не мав.

По прибуттю в ВК - 115 02..11.2011 року працевлаштований різноробочим на установі. До праці відносився добре,, завдану роботу виконував добросовісно.

За час відбуття покарання характеризується позитивно, заходи виховної спрямованості відвідує регулярно, реагує на них правильно.

Так, за час перебування в місцях позбавлення волі має слідуючі дисциплінарні стягнення:

05.04.2012 р. Пересувався без строю до Догана Нач. відділення СПС

виробничої зони (знято 29.06.2012 р.)

26.04.2012 р. Недбало ставився до роботи Догана Начальник ВК

по догляду за телятами (знято 06.09.2012 р.)

Заохочення:

1. 29.06.2012 року За сумлінну поведінку і ставлення Знято стягнення Нач. Віділення СПС

до праці від 05.04.2012 р.

2. 06.09.2012 року За сумлінну поведінку і ставлення Знято стягнення Начальник ВК

до праці від 26.04.2012 р.

3. 10.01.2013 року За сумлінну поведінку і ставлення Подяка Начальник ВК

до праці.

В даний час засуджений поводить себе правильно, з адміністрації колонії - коректний та ввічливий, в колективі засуджених не конфліктує, виказує позитивні плани на майбутнє.

Засуджений ОСОБА_4 вину в скоєному злочині визнав та розкаюється.

Засуджений ОСОБА_4 став на шлях виправлення і заслуговує, згідно ст.. 82 КК України, заміни покарання більш м»яким покаранням.

Адміністрація Кагарлицької виправної колонії Київської області ( 115 ) та спостережна комісія при Кагарлицькій райдержадміністрації Київської області клопочуться перед Кагарлицьким райсудом Київської області про замінуне відбутої частини основного покарання більш м»яким, а саме на обмеження волі, без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами засудженому ОСОБА_4.

В судовому засіданні, яке відбулося 13.03.2013 року засуджений ОСОБА_4 заявив клопотання про застосування до нього на підставі ст.. 82 КК України біль м»якого покарання у виді виправних робіт, про що подав письмову заяву.

На запитання суду засуджений ОСОБА_4 відповів, що він свою вину в скоєнні злочину визнає повністю, усвідомив всю протиправність своїх дій, щиро розкаюється,

Цивільного позову від потерпілих до нього не було, так як всі збитки потерпілим були відшкодовані під час досудового слідства.

Що стосується відшкодування на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області коштів в сумі 464 ( чотириста шістдесят чотири ) гривні 40 копійок, то вищевказані кошти ним були сплачені ще 14.04.2011 року, про що свідчить квитанція № 11DZ41427 від 14.04.2011 року, з якої видно, що ОСОБА_4 14.04.2011 року сплатив кошти в сумі 464 грн. 40 коп. на користь: код отримувача: 25574601, Банк отримувача: ГУДКУ у Житомирській області, м. Житомир, код банку отримувача: 811039.

Оригінал квитанції засуджений ОСОБА_4 надав суду в судовому засіданні.

Квитанція приєднана до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник Кагарлицької ВК № 115 Кутовий В.С. подання ВК № 115 підтримав.

На запитання суду представник ВК № 115 Кутовий В.С. відповів, що засуджений ОСОБА_4 своєю зразковою поведінкою довів ту обставину, що він щиро розкаявся у вчиненому злочині, остаточно став на шлях виправлення та заслуговує згідно ст.. 82 КК України заміни покарання більш м»яким покаранням.

Проти клопотання засудженого ОСОБА_4 щодо застосування до нього більш м»якого покарання у виді виправних робіт не заперечував.

В судовому засіданні представник спостережної комісії ОСОБА_2 подання підтримав, проти клопотання засудженого ОСОБА_4 щодо застосування до нього більш м»якого покарання у виді виправних робіт не заперечував.

В судовому засіданні представник Кагарлицької міжрайонної прокуратури Київської області Калайда Ю.О. подання ВК № 115 підтримала, проти клопотання засудженого ОСОБА_4 щодо застосування до нього більш м»якого покарання у виді виправних робіт не заперечувала.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали подання, приходить до висновку щодо часткового задоволення подання Кагарлицької виправної колонії ( 115 )Київської області, погоджене з спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації про заміну невідбутої частини основного покарання більш м»яким, а саме на обмеження волі, без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами відносно засудженого ОСОБА_4, та задоволення клопотання засудженого ОСОБА_4 щодо застосування до нього більш м»якого покарання у виді виправних робіт, обґрунтовуючи своє рішення наступним.

Так, що стосується задоволення клопотання ВК № 115 щодо застосування до засудженого ОСОБА_4 більш м»якого покарання, то в даній частині клопотання слід задовольнити, так як ОСОБА_4 повністю підпадає під положення ст.. 82 КК України, - заміна невідбутої частини покарання більш м»яким.

Що стосується клопотання в частині застосування до ОСОБА_4 більш м»якого покарання виді обмеження волі, як зазначено в клопотанні, то в даній частині клопотання ВК № 115 слід відмовити, так як суд наголошує, що обрання виду та міри більш м»якого покарання відноситься до прерогативи суду.

Крім того, суд наголошує на тій обставині, що призначення більш м»якого виду покарання засудженому є пільгою засудженого, а не прямим обов»язком адміністрації виконання покарань, в даному випадку ВК № 115.

Вищевказану пільгу засуджений повинен отримати лише після виконання вимог, які прямо та чітко зазначені в ч. 3 ст. 82 КК України, де, зокрема, зазначено, що заміна невідбутої частини покарання м»яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Що стосується фактичним обставинам справи, то судом в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель до засудження АДРЕСА_1, не працюючий, освіта середня, українець, громадянин України, одружений, засуджений 04 квітня 2011 року Малинським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 ( чотирьох ) років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 ( три) роки.

12.07.2011 року колегією суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області було винесено ухвалу, якою апеляцію адвоката ОСОБА_6 було залишено без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 04.04.2011 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.

14.02.2012 року ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок Малинського районного суду Житомирської області від 4 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13 липня 2011 року щодо нього - без зміни.

Початок строку покарання: « 10» серпня 2011 року.

Кінець строку покарання: « 10» лютого 2016 року.

1\3 строку покарання: « 10» лютого 2013 року.

По прибуттю в ВК - 115 02..11.2011 року працевлаштований різноробочим на установі. До праці відносився добре,, завдану роботу виконував добросовісно.

За час відбуття покарання характеризується позитивно, заходи виховної спрямованості відвідує регулярно, реагує на них правильно.

Так, за час перебування в місцях позбавлення волі має слідуючі дисциплінарні стягнення:

05.04.2012 р. Пересувався без строю до Догана Нач. відділення СПС

виробничої зони (знято 29.06.2012 р.)

26.04.2012 р. Недбало ставився до роботи Догана Начальник ВК

по догляду за телятами (знято 06.09.2012 р.)

Заохочення:

1. 29.06.2012 року За сумлінну поведінку і ставлення Знято стягнення Нач. Віділення СПС

до праці від 05.04.2012 р.

2. 06.09.2012 року За сумлінну поведінку і ставлення Знято стягнення Начальник ВК

до праці від 26.04.2012 р.

3. 10.01.2013 року За сумлінну поведінку і ставлення Подяка Начальник ВК

до праці.

Під час відбування покарання засуджений поводить себе правильно, з адміністрації колонії - коректний та ввічливий, в колективі засуджених не конфліктує, виказує позитивні плани на майбутнє.

Засуджений ОСОБА_4 вину в скоєному злочині визнав та розкаюється.

Засуджений ОСОБА_4 став на шлях виправлення і заслуговує, на думку учасників процесу, та, відповідно, суду, згідно ст.. 82 КК України, заміни покарання більш м»яким покаранням на виправні роботи.

Суд при вирішення даного питання керувався нормами як матеріального, так і процесуального права.

Що стосується норм матеріального права, то суд керувався наступним.

Так, згідно ст.. 82 КК України:

1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК України для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також І від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

3. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Як видно з матеріалів подання, пояснень представника ВК № 115, представника спостережної комісії, пояснень самого засудженого ОСОБА_4, останній став на шлях виправлення.

4. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин.

Отже, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4 був засуджений вироком 04 квітня 2011 року Малинським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 ( чотирьох ) років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 ( три) роки.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно, згідно з положеннями ст.. 12 КК України засуджений ОСОБА_4вчинив необережний тяжкий злочин.

Відповідно, як де - юре, так і де - факто ОСОБА_4 підпадає під положення п. 1 ч. 4 ст.. 82 КК України, так як станом на день слухання справи, - станом на 13.03.2013 року відбув більше, ніж 1\3 частину покарання, так як 1\3 строку покарання засудженим ОСОБА_4 відбута 10 лютого 2013 року.

Що ж стосується застосування до засудженого ОСОБА_4 більш м»якого покарання у виді виправних робіт а не обмеження волі, то при вирішенні даного питання щодо застосовування до засудженого ОСОБА_4 більш м'якого покарання у виді виправних робіт судом були враховані як формально - юридичні підстави, так і оціночні підстави заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, які передбачені частиною третьої ст.. 82 КК України.

Так, що стосується формально - юридичних підстав заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням було враховано, що на час слухання справи засудженим ОСОБА_4 було відбуто більше, ніж 1/3 частина покарання за вироком Малинівського районного суду Житомирської області від 04.04.2011 року.

Крім того, при застосуванні формально - юридичної підстави заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням враховано наступні чинники:

1. Згідно ст.. 12 КК України, злочин, вчинений ОСОБА_4. відноситься до категорії злочинів тяжкого ступеню тяжкості, вчинені з необережності.

2. Згідно ст.. 25 КК України злочин, вчинений ОСОБА_4 є необережним.

3. Відсутність в діях ОСОБА_4 пенітенціарного рецидиву.

Так, що стосується оціночних підстав заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням засудженому ОСОБА_4 було враховано слідуючі підстави:

Так, як видно з матеріалів справи (висновок спостережної комісії, подання ЗК № 115, пояснення учасників процесу) судом встановлено, що процес виправлення засудженого ОСОБА_4 досягнув тієї стадії, на якій відбування засудженим ОСОБА_4 призначеного покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним.

Отже, при наявності вищевказаних формально - юридичних та оціночних підстав для заміни невідбутої частини покарань більш м'яким суд прийшов до висновку, щодо визначення засудженому ОСОБА_4 конкретного різновиду такої заміни у виді виправних робіт строком на два роки без звільнення від додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобами строком на 3 роки.

При визначенні виду більш м'якого покарання засудженому ОСОБА_4 суд орієнтувався на послідовність їх розташування, яка розміщена в ст.. 51 КК України.

При заміні невідбутої частини покарань більш м'яким суд може обрати будь - який з більш м'яких видів основного покарання, а не лише той. який є найближчим до раніше призначеного у згаданому переліку ст.. 51 КК України, тому з урахуванням вищевикладених обставин судом було обрано до засудженого ОСОБА_4 покарання у виді виправних робіт з дотриманням умов та підстав такого застосування, які передбачені ст.. ст.. 51 - 82 КК України.

Порядок призначення покарання у виді виправних робіт, зокрема, засудженому ОСОБА_4, чітко регламентовано ст.. 57 ККК України, де, зокрема, зазначено, що:

1. Покарання у виді виправних робіт вста новлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахуван ня в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

2. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непраце здатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службов ців, посадових осіб органів місцевого само врядування.

Зглядаючись на вимоги ч. 2 ст. 57 КК України засудженому ОСОБА_4 може бути призначено покарання у виді виправних робіт, він не входить до переліку осіб, яким не можливо призначити дане покарання.

Крім того, суд наголошує, що такий вид покарання як виправні роботи є основним покаранням (ч. 1 ст. 52), яке може бути призначене судом засудженому ОСОБА_4 у випадку заміни невідбутої частини пока рання у виді обмеження або позбавлення волі більш м'яким (ч. 1 ст. 82 ).

При вирішенні даного питання суд такожє керувався ППВСУ від 24 жовтня 2003 р. №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", зокрема, в постанові зазначено, що правильне вирішення питання про застосу вання виправних робіт значною мірою залежить від ретельного з'ясування даних про особу під судного (працездатність, сімейний стан, поведін ка на роботі, і за місцем проживання, ставлення до праці тощо).

Так, судом в судовому засіданні встановлено, що засуджений ОСОБА_4 працездатного віку, працездатний, одружений, по місцю відбування покарання працевлаштований, добре відноситься до праці.

Порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт регламентуються главою 9 КК.

Порядок відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт регулюється ст.. 45 КВК України.

Крім того, суд наголошує на тій обставині, що визначення виду більш м»якого покарання згідно діючого КК України є прерогативою суду, а не установи виконання покарань чи спостережної комісії, тому суд критично відноситься до зазначення виду більш м»якого покарання у поданні адміністрації щодо заміни покарання більш м»яким покаранням на обмеження волі.

Крім того, при визначенні строку покарання у виді виправних робіт судом було застосовано положення ППВСУ від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», зокрема абз. 1 п. 4, де зазначено що у випадках, коли максимальна межа більш м'якого покарання, що встановлена відповідною статтею Загальної частини КК України є меншою строку невідбутої частини покарання, строк більш м'якого покарання не може перевищувати цю межу.

Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_4 більш м»якого покарання у виді виправних робіт не суперечить реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду виконується мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової.

Суд наголошує на тій обставині, що заміна не відбутої частини покарання більш м'яким, на відміну від умовно -дострокового звільнення від відбування покарань не веде до зміни кримінально -правового статусу особи засудженого ОСОБА_4 - він вважається таким, що продовжує відбування покарання, хоча і іншого виду.

Це зумовлює і відповідно кримінально - правові наслідки даного різновиду заміни покарання більш м'яким.

Вони, зокрема, полягають у наступному:

1. Відповідно до ч. 5 ст. 82 КК України під час відбування більш м'якого покарання до особи засудженого ОСОБА_4 може бути застосовано умовно -дострокове звільнення за правилами, які передбачено ст.. 81 КК України.

2. Відповідно до ч. 4 ст. 90 КК України строк погашення судимості ОСОБА_4 обчислюється з дня відбуття більш м'якого покарання, при цьому однак цей строк визначається тим більш суворим покаранням, яке було призначено ОСОБА_4 за вчинений ним злочин.

3. У випадку вчинення ОСОБА_4 під час відбування виправних робіт нового злочину суд відповідно .до ч. 6 ст. 82 КК України матиме змогу до покарання за знову вчинений злочин приєднати невідбуту частину більш м'якого покарання за правилами, які передбаченими ст.. ст.. 71-72 КК України.

Далі , що стосується наявності у засудженого ОСОБА_4 дисциплінарних стягнень, зокрема, 05.04.2012 року, - догана, 26.04.2012 року, - догана, які зняті в установленому законом, - КВК України, то суд зазначає, що де - факто дані дисциплінарні стягнення мали місце, проте де - юре дисциплінарних стягнень в розумінні ст.. 134 КВК України, та, відповідно, КК України немає, тому при винесені рішення по даному поданні вищевказані дисциплінарні стягнення враховуватися не повинні.

Свою позицію суд обґрунтовує наступним.

Згідно ч. 14 ст.. 134 Кримінально-виконавчого кодексу України, якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення.

Навпаки, засуджений ОСОБА_4 на момент розгляду справи судом має три заохочення, 29.06.2012 року, 06.09.2012 року, 10.01.2013 року, - подяка.

Вищевказані факти свідчать, на думку суду про дійсне, а не уявне бажання у засудженого ОСОБА_4 намірів дотримуватись встановленого порядку як у виправній колонії, так і в суспільстві.

Крім того, суд наголошує на тій обставині, що збитки, завдані злочином відшкодовані ще під час досудового слідства, тому в резолютивній частині вироку, яким засуджено ОСОБА_4 немає цивільного позову від потерпілих.

Що ж стосується судових витрат, зокрема, відшкодування коштів на проведення експертизи, то дані витрати засудженим ОСОБА_4 були сплачені ще 14.04.2011 року, про що свідчить квитанція № 11DZ41427 від 14.04.2011 року, з якої видно, що ОСОБА_4 14.04.2011 року сплатив кошти в сумі 464 грн. 40 коп. на користь: код отримувача: 25574601, Банк отримувача: ГУДКУ у Житомирській області, м. Житомир, код банку отримувача: 811039.

Що стосується застосування норм процесуального права, то в даному випадку суд застосував ст..ст. 537, 539 КПК України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м»яким.

Згідно ст.. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням ( поданням ) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає про той факт, що застосування інституту звільнення від покарання та його відбування щодо засудженого ОСОБА_4.є одним з проявів принципу гуманізму у кримінальному праві.

Його застосування спрямоване на звуження меж кримінально-правової репресії для стимулювання виправлення засудженого, зокрема, ОСОБА_4, адаптації його до норм соціальної поведінки та вимог дотримання правопорядку.

Отже, при винесені ухвали щодо засудженого ОСОБА_4 суд керувався Конституцією України, нормами діючого КПК України, КК України, КВК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 2 ст. 369, 370 - 372, 537, 539 КПК України, ст.. 57, 82 КК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Подання В.о. начальника Кагарлицької виправної колонії (№ 115) Київської області, погоджене з спостережною комісією при Кагарлицькій райдержадміністрації про заміну невідбутої частини основного покарання більш м»яким, а саме на обмеження волі, без скасування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами засудженому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та жителю до засудження АДРЕСА_1, не працюючого, освіта середня, українця, громадянина України, одруженого, засудженого 04 квітня 2011 року Малинським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 ( чотирьох ) років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 ( три) роки., - задовольнити частково.

ОСОБА_4 за вироком Малинського районного суду Житомирської області не відбуту частину строку основного покарання 2 роки 11 місяців замінити на 2 роки виправних робіт по місцю роботи з відрахуванням 15 % заробітку щомісячно в дохід держави.

В решті подання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом 7 діб.

Суддя: О. В. Закаблук