Постанова № 2990836, 10.06.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2008 № 15/323

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Буравльова С.І.

Григоровича О.М.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Ротар І.В. – заст. нач. юр. служби, дов. № 351 від 20.02.2008;

від відповідача 1 - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача 2 - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача 3 - Носов С.А. - представник, дов. б/н від 04.04.2008,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеська залізниця

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.01.2008

у справі № 15/323 (Хоменко М.Г.)

за позовом Одеська залізниця

до Державне підприємство "Укрспецпостач"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Октябрський цукровий завод"

ЗАТ "Одеська цукрова компанія"

про стягнення 1277222,40 грн.

Розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2008 № 01-23/1/3, від 27.05.2008 № 01-23/1/1, від 03.06.2008 № 01-23/1/4, В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2008 № 01-23/1/3 склад колегії суддів змінювався.

Відповідно до ст.ст. 77, 99 ГПК України розгляд апеляційної скарги 08.04.2008, 06.05.2008, 27.05.2008 відкладався на 06.05.2008, 27.05.2008, 10.06.2008.

На підставі ст.ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2008 у справі №15/323 в позові відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано господарському суду належних доказів того, що перший та другий відповідачі є користувачами вагонів у розумінні ст. 119 Статуту залізниць України, отже позивачем не доведено суду, що саме відповідачі є носіями зобов’язання щодо внесення плати за користування вагонами; посилання позивача на постанову Вищого господарського суду України від 14.03.2007 у справі № 21/440, на ухвали Господарського суду Одеської області від 28.11.2006, від 14.12.2006 у справі № 1/418-06-11206 не приймаються господарським судом до уваги, адже у зазначених справах вирішувались спори за участю інших сторін, тому не застосовується норма ч. 2 ст. 35 ГПК України.

Позивач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2008 у справі № 15/323 скасувати повністю з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача борг у розмірі 1 941 632 грн.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника, суд неправильно застосував ст.ст. 23, 24 ГПК України, оскільки, встановивши власника під’їзної колії, не залучив до участі у справі іншого відповідача та не здійснив заміну первісного відповідача належним відповідачем – ЗАТ "Одеська цукрова компанія".

Заявник посилається на те, що суд зробив висновок, що у 21-му вагоні знаходиться цукор, який належить другому відповідачу, без зазначення та надання оцінки доказу, який би свідчив про таку обставину та не зважаючи на наявність у справі копії постанови Вищого господарського суду України від 14.03.2007 у справі № 21/440, у якій зазначено про правомірність визнання першого відповідача власником цукру.

На думку заявника, висновок суду про ненадання позивачем належних доказів того, що відповідачі є користувачами вагонів у розумінні ст. 119 Статуту залізниць України спростовується тими обставинами, що замовлення залізничного рухомого складу здійснено першим відповідачем згідно із поданою залізниці заявкою від 22.02.2006 № 185 та відповідно до п.п. 2.1, 2.4 укладеного із залізницею договору № 196484 від 04.08.2005; вагони під завантаження від залізниці у період з 02.03.2006 по 09.03.2006 прийняті другим відповідачем; листом від 11.05.2006 № 443 першим відповідачем гарантовано залізниці оплату користування вагонами; за умовами п.п. 2.1, 2.4 договору № 196484 перший відповідач зобов’язався здійснювати оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги; умовами п.п. 5.3.6, 5.3.7, 5.3.10 контракту від 01.08.2005 № 2107/06, укладеного між першим та другим відповідачами, замовлення та оплата за користування вагонами та простоїв, не пов’язаних з порушенням виконавцем строків переробки та завантажень, здійснюється першим відповідачем; ухвалами Господарського суду Одеської області від 28.11.2006, 14.12.2006, 24.01.2007 у справі № 1/418-06-11206 був встановлений факт, що належним відповідачем у стягненні плати за користування вагонами є перший відповідач; з укладеної угоди про затвердження графіку погашення заборгованості від 30.11.2007 між залізницею та першим відповідачем вбачається, що останнім визнано свої зобов’язання щодо сплати плати за користування вагонами за інший період: з 02.03.2006 по 01.12.2006.

Заявник стверджує, що судом неправильно застосовано ч. 1 ст. 207 ГК України, ст.ст. 11, 202, 215, 509, 526, 530, 627, 629 ЦК України, ст.ст. 73, 119 Статуту залізниць України, оскільки за наявними у матеріалах справи доказами перший відповідач є вантажовідправником, який має зобов’язання щодо оплати за користування вагонами, а також неправильно застосовано п. 2 Правил користування вагонами і контейнерами, п.п. 2.1, 2.7 Правил обслуговування залізничних під’їзних колій та ст.ст. 23, 24, 32, 43, 84 ГПК України.

Відповідачі письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ухвал апеляційного господарського суду від 06.05.2008, 27.05.2008 позивачем та третім відповідачем надані документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача та третього відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред’явлено позов про стягнення боргу по платі за користування вагонами за період з 01.12.2006 по 01.04.2007 згідно із відомостями плати за користування вагонами (контейнерами) №№ 13, 14, 15, 16 у розмірі 1 277 222,40 грн.

В подальшому позивачем заявою від 12.10.2007 у порядку ст. 22 ГПК України збільшено позовні вимоги до суми боргу 2 941 632,00 грн., продовживши період нарахування плати до 20.09.2007.

Як вбачається з матеріалів справи, першим відповідачем було надано станції Одеса-Порт лист від 22.02.2006 за № 183 з проханням подати на під’їзну колію Одеського цукрового заводу 27 відкритих вагонів, придатних для руху по СНД, із яких 16 вагонів будуть відправлятись на адресу ст. Актау-Порт КЗХ залізниці та 11 вагонів – на адресу ст. Тбілісі-Товарна через Іллічівськ-Паром; ст. відправлення – Одеса-Порт.

Згідно з п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "Пам’яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, "Актів загальної форми" ГУ-23".

Відповідно до відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) №№ 13, 14, 15, 16 станцією Одеса Порт подано на під’їзну колію вантажовласнику – цукровому заводу 02.03.2006 о 18 год. 50 хв. – 11 вагонів, 04.03.2006 о 12 год. 00 хв. – 5 вагонів, 06.03.2006 о 13 год. 30 хв. – 7 вагонів, 09.03.2006 о 10 год. 30 хв. – 1 вагон.

Про передання-прийняття вагонів складено пам’ятки про користування вагонами (контейнерами) №№ 13, 14, 15, 16.

Як вбачається з графи 5 відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) №№ 15 та 16, вагони №№ 24544470, 24364457, 24476923 забрані залізницею 16.02.2007.

За користування рештою вагонів за період з 01.12.2006 по 20.09.2007, з врахуванням збільшення розміру позовних вимог позивачем, останнім нараховано плату в розмірі 2 941 632,00 грн. Розмір плати відповідачами не оспорюється. Докази того, що спірні вагони були розвантажені до 20.09.2007, у матеріалах справи відсутні, тому судом прийнято до уваги лист третього відповідача від 22.04.2008 за № 78 на адресу станції Одеса – Порт про забирання порожніх вагонів та наданий позивачем акт обстеження критих вагонів, що знаходяться на території третього відповідача від 06.05.2008.

Згідно з ч. 5 ст. 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Зазначена норма також закріплена і у ч. 2 ст. 908 ЦК України.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Згідно з п. 2 Правил користування вагонами і контейнерами за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під’їзних колій, організації, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності (далі – вантажовласники) вносять плату.

Як вбачається з матеріалів справи, залізницею спірні вагони були подані під завантаження на підставі заявки першого відповідача – листа від 22.02.2006 за № 185, а непередання вантажів залізниці для перевезення мало місце через невирішення першим відповідачем питань, пов’язаних із оформленням митних документів, у зв’язку з чим у листі на адресу станції Одеса - Порт від 11.05.2006 за № 443 перший відповідач гарантував оплату позивачеві витрат за користування вагонами та інші додаткові збори. Отже відповідальність за сплату позивачеві плати за користування вагонами повинен нести перший відповідач.

Наявності обставин, встановлених ст. 121 Статуту залізниць України, п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами підставами звільнення від плати за користування вагонами, із матеріалів справи не вбачається.

Апеляційна інстанція не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у позові через ненадання позивачем належних доказів того, що перший та другий відповідачі є користувачами вагонів у розумінні ст. 119 Статуту залізниць України, оскільки судом всупереч нормам ст. 43 ГПК України не надано оцінки наявним у справі доказам та не наведено доводів, за якими суд відхилив докази позивача, як це передбачено ст. 84 ГПК України, також не здійснено всебічний, повний і об’єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2007 у справі № 28/267-07-7244 за позовом Державного підприємства "Укрспецпостач" до Одеської залізниці про визнання недійсною угоди про затвердження графіку погашення заборгованості від 30.11.2006 з дати укладення у задоволенні позову відмовлено, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 зазначене рішення залишено без змін.

У рішенні Господарського суду Одеської області від 12.12.2007 у справі № 28/267-07-7244 встановлено ті факти, що Державне підприємство "Укрспецпостач" безпідставно вважає користувачем вагонів ТОВ "Октябрський цукровий комбінат", оскільки подача вагонів здійснювалася на замовлення Державного підприємства "Укрспецпостач" та з гарантією оплати ним, також вагони, які знаходяться на території ЗАТ "Одеська цукрова компанія", завантажені цукром, тобто вагони фактично використовуються власником вантажу – ДП "Укрспецпостач" у якості ємкості для зберігання, що свідчить про обов’язок ДП "Укрспецпостач" нести витрати, що пов’язані зі зберіганням майна згідно зі ст. 322 ЦК України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 у справі № 28/267-07-7244 встановлено той факт, що державне підприємство безпідставно посилалось на відсутність від залізниці інформації про передачу вагонів на під’їзну колію ЗАТ "Одеська цукрова компанія", інформації щодо користувача вагонів, оскільки подача вагонів здійснювалася за замовленням державного підприємства та за його гарантією оплати.

Із твердженнями першого відповідача, наданими у процесі розгляду справи у першій інстанції, немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Та обставина, що позивач послався на умови договору № 196484 від 04.08.2005, пунктом 2.3 якого передбачено обов’язок залізниці здійснювати розрахунки, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Котовськ, не звільняє першого відповідача від обов’язку щодо внесення плати за користування вагонами, поданими станцією Одеса–Порт відповідно до його замовлення від 22.02.2006.

Посилання на постанову Верховного Суду України від 18.07.2002 та постанову Вищого арбітражного суду України від 18.06.2001 немає підстав визнати обґрунтованим, оскільки зазначені постанови ґрунтуються на конкретних обставинах справ, у яких ці постанови винесені, про що свідчить, зокрема, посилання у постанові Вищого арбітражного суду України від 18.06.2001 на ту обставину, що факт подання вагонів і перебування їх в користуванні підприємства, якому належать під’їзні колії, і його контрагентам підтверджується матеріалами справи, відомостями плати за користування вагонами.

Також не свідчить про звільнення першого відповідача від відповідальності і лист Кабінету Міністрів України від 02.08.2001 № 21-2533/47, адже у ньому йдеться про тих власників під’їзних колій, які експлуатують вагони, забезпечують транспортне обслуговування контрагентів (вантажовідправників, вантажоодержувачів), взяли на себе функції приймання вагонів від залізниці, подачі їх під навантаження (розвантаження) вантажовідправникам (вантажоодержувачам) та повернення залізниці навантажених або порожніх вагонів, а із матеріалів справи № 15/323 не вбачається здійснення третім відповідачем такої діяльності щодо спірних вагонів.

Разом з цим згідно з п.п. 5.2, 5.3.7, 5.3.10 контракту на підрядні роботи по переробці цукру сирцю тростинного в цукор пісок білий № 2107/06 від 01.08.2005, укладеного між першим відповідачем, за договором замовником, та другим відповідачем, за договором виконавцем, готова продукція передається першому відповідачу при відвантаженні залізничними вагонами на умовах EXW склад готової продукції другого відповідача, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66; замовлення залізничного рухомого складу, а також оплата за використання вагонів і простоїв, якщо такі простої не пов’язані з порушенням другим відповідачем строків переробки і навантаження, проводиться першим відповідачем і за його рахунок; навантажені другим відповідачем вагони повинні бути забрані першим відповідачем з території місцезнаходження другого відповідача на станцію відправлення не пізніше одного дня з дня закінчення навантаження всіх вагонів, поданих першим відповідачем під навантаження відповідної партії готової продукції.

Отже виконання умов зазначеного контракту передбачало те, що користувачем вагонів був перший відповідач. Також виконання контракту зумовлює надання замовлення на подання залізницею вагонів саме першим відповідачем, тому твердження про те, що перший відповідач лише продублював прохання другого відповідача щодо подання вагонів, не відповідає матеріалам справи.

Твердження про те, що угода про затвердження графіку погашення заборгованості від 30.11.2006, укладена між позивачем та першим відповідачем, за якою сторони дійшли згоди про строки погашення першим відповідачем заборгованості по платі за користування спірними вагонами станом на 17-00 01.12.2006 недійсна, є безпідставним, оскільки, як вже було зазначено, рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2007 у справі № 28/267-07-7244, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2008, першому відповідачу у задоволення позову про визнання недійсною угоди про затвердження графіку погашення заборгованості від 30.11.2006 відмовлено.

Посилання на ті обставини, що значна кількість цукру, яка знаходилась у вагонах, другою державною виконавчою службою у Суворівському районі м. Одеси була примусово передана другому відповідачу та те, що 12.07.2006 у кримінальній справі № 425 УСБУ в Одеській області зазначений цукор було визнано речовим доказом, що відповідно до ст. 114 КПК України робить неможливим розпорядження цукром, є голослівними, оскільки першим відповідачем не надано документів про те, що протягом періоду, за який позивачем нарахована плата за користування вагонами, неможливо було розпорядитися вантажем у всій кількості вагонів, або у якійсь конкретній кількості, що було б підставою для дослідження питання щодо часткової відповідальності за користування вагонами. Однак, у матеріалах справи відсутні докази існування обставин, передбачених законом, які робили неможливим розпорядження вантажем у зазначений період та які не залежали від першого відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позов підлягає задоволенню за рахунок першого відповідача, у зв’язку з чим вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2008 у справі №15/323 скасувати повністю.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Укрспецпостач" (03150, м. Київ, вул. Боженка, 84; код ЄДРПОУ 32821157; рахунок № 26001010030561 в ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) на користь Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 01071315; рахунок № 26003000001 в Одеській філії АБ „Експрес-Банк”, МФО 328801) 2 941 632,00 грн. плати за користування вагонами, 25 500,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Октябрський цукровий завод" відмовити.

В позові до Закритого акціонерного товариства "Одеська цукрова компанія" відмовити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Укрспецпостач" (03150, м. Київ, вул. Боженка, 84; код ЄДРПОУ 32821157; рахунок № 26001010030561 в ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) на користь Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 01071315; рахунок № 26003000001 в Одеській філії АБ „Експрес-Банк”, МФО 328801) 12 750,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

3 .Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

4. Справу № 15/323 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Буравльов С.І.

Григорович О.М.