Постанова № 29907372, 14.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.03.2013 р. справа №5009/4847/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Марченко О.А. За участю представників сторін:

від позивача:Коваленко Ю.М. довіреністьвід відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПідприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», с. Мала Білозерка Запорізької області на рішення господарського судуЗапорізької області від11.02.2013р. у справі№ 5009/4847/12 (суддя: Азізбекян Т.А.)порушеній за позовом:Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськдо відповідача:Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», с. Мала Білозерка Запорізької області про:стягнення 66' 160,08грн.

встановив:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ (далі - Позивач) звернулось з позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», с. Мала Білозерка Запорізької області (далі - Відповідач) 66160,08грн. збору за подавання та забирання вагонів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.02.2013р. у справі № 5009/4847/12 позовні вимоги були задоволені повністю.

Приймаючи рішення суд виходив з того, що сума збору була нарахована позивачем у відповідності до приписів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1) , затвердженого наказом Міністерства транспорту зв'язку України від 26.03.2009 р. № 317 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356 (далі - «Тарифне керівництво») та укладеного сторонами договору ПР/М-11-3/168-НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», яка примикає до станції Дніпрорудне Придніпровської залізниці.

Відповідач не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заявник скарги не погоджуючись із висновком господарського суду посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані та досліджені обставини справи, які мають істотне значення для об'єктивного винесення рішення по даній справі. На думку скаржника, судом було неправильно визначена довжина залізничної під'їзної колії, за подачу та забирання вагонів по якій була нарахована спірна сума.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, поважність причин не явки не повідомив.

Представник Позивача проти позову заперечував, відзив не надав, усно звернувся з прохання апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України, фіксація судового процесу технічними засобами здійснена не була, у зв'язку зі зверненням позивача з клопотанням про відмову від здійснення фіксації.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, відтак - законним та обґрунтованим; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.06.2011р. між сторонами був укладений договір № ПР/М-11-3/168-НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», яка примикає до станції Дніпрорудне Придніпровської залізниці, терміном дії 01.08.2011р. по 31.07.2016р.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2011р., яке частково було змінене постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р. та залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2012р., були скореговані пункти 5, 10, 13, абзац 1 п.14, 15 договору № ПР/М-11-3/168-НЮдч від 20.06.2011р., у зв'язку з виникнення між сторонами розбіжностей щодо них.

Позивачем на підставі Тарифного керівництва та умов договору, з урахуванням рішення суду, був нарахований збір за подачу порожніх вагонів.

Відповідач не погоджуючись із застосуванням ставок збору підписав відомості за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу із зауваженнями щодо відстані, відповідно до якої нараховувалась плата за подавання вагонів на виставочну колію. Спірна сума склала 66160,08грн., яку відповідач сплатити позивачу відмовився.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що відстань закріплена у п.13 договору та є незмінною величиною.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не припустима;

до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

Відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується із статтею 307 Господарського кодексу України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 71 Статуту залізниць України передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором.

Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій, затвердженими наказом Міністерства транспорту України N 644 від 21.11.2000р. (з подальшими змінами і доповненнями) (надалі - «Правила обслуговування») визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під'їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під'їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів.

Згідно ст. 57 Статуту залізниць встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом здійснюється у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України, а ст.62 статуту залізниць регулює порядок розрахунків за перевезення і послуги залізниці.

Статтею 3 Закону України від 04.07.1996 р. № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

У п.п. 4.5 п.4 Правил обслуговування встановлено, що за подачу вагонів локомотивом залізниці на передавальну колію, якщо вона знаходиться на території підприємства, і забирання вагонів з цих колій стягується плата за ставками, встановленими тарифом. Відстань, за яку сплачується плата за подачу та забирання вагонів, вказується в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договорі про подачу та забирання вагонів).

У додатку 10 до Правил користування вагонами і контейнерами наведена Відомість плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а, яка передбачає загальну графу "відстань подавання забирання в обидва кінці (км)". Збір нараховується залежно від загальної кількості вагонів поданих (грф.4 відомості) та (або) забраних (грф.11) на протязі звітної доби, при цьому визначена у договорі загальна відстань при розрахунку збору залишається незмінною незалежно від кількості подач у добу.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 розділу ІІІ Тарифного керівництва, збір за подачу й забирання вагонів (у тому числі неробочого парку) та іншого рейкового рухомого складу(3) (далі - вагони) на (з) під'їзні(их) колії(ій) та інші(их) місця(ь) незагального користування локомотивом залізниці визначається залежно від фактичної кількості поданих і забраних вагонів за звітну добу та від відстані у два кінці: за ставками табл. 1, якщо під'їзна колія перебуває на балансі власників, що не входять до складу залізниць України; за ставками табл. 2, якщо під'їзна колія перебуває на балансі залізниць України. Відстань подачі й забирання вагонів указується в договорі про експлуатацію під'їзної колії (договорі про подачу й забирання вагонів).

Стаття 124 Конституції України визначає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 35 ГПК України рішення судових інстанцій у справі № 3/5005/14070/2011 має преюдиціальне значення для вирішення справи 5009/3571/12.

Колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що у в даному випадку відстань для нарахування збору за подачу вагонів на виставочну колію власника визначена у договорі № ПР/М-11-3/168-Нюдч від 20.06.2011р. та у рішеннях господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2011р. у справі № 3/5005/14070/2011. і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2012р.

Нарахування збору за подачу та (або) забирання вагонів не залежить від того, чи здійснює локомотив залізниці також і забирання вагонів, оскільки сутність збору при цьому не змінюється -відповідно до п. 1.1 Збірника тарифів збір нараховується як за подачу і забирання вагонів разом, так і за подачу або забирання вагонів окремо. При цьому сума збору не залежить від кількості подач, а розраховується від кількості поданих та (або) забраних вагонів і відстані, яку проходить локомотив в обидва кінці. В даному випадку відстань в обидва кінці є незмінною величиною і закріплена в п. 13 договору. Кількість поданих вагонів відповідачем не оспорюється. Ставки для нарахування збору обрана позивачем згідно з абз. 1 п. 14 договору та розрахована за приписами Тарифного керівництва.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України, як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги мають бути віднесені на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», с. Мала Білозерка Запорізької області - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 11.02.2013 року по справі № 5009/4847/12 - залишити без змін.

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.А. Марченко