Рішення № 29907306, 04.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2013 р.Справа № 922/462/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальніковой Г.І.

при секретарі судового засідання Близнюковой А.І.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (м. Харків) до Виконавчого комітету Ізюмської міської Ради (м. Ізюм) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області (м. Харків) про стягнення 6063,70 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мартіна Л.Г., довіреність №1154 від 10.12.12 р.;

відповідача - не з"явився;

третя особа - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ ПАТ "Укртелеком" в особі ХФ ПАТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з виконавчого комітету Ізюмської міської ради на свою користь заборгованість за неналежне виконання умов договору №043300115 про надання послуг електрозв"язку від 21.01.04 р. Відповідно до вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 6063,70 грн., з яких 5805,71 грн. - сума основного боргу, 179,68 грн. - розмір пені, 20,36 грн. - сума збитків від інфляції, 57,95 грн. - три відсотки річних. Судовий збір у розмірі 1720,50 грн. просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.13 р. було прийнято вказану позовну заяву, залучено до участі у справі у якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, порушено провадження у справі №922/462/13-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.02.13 р. о 10:30.

Ухвалою суду від 18.02.13 р. розгляд справи було відкладено на 04.03.13 р.

04.03.13 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява, в якій просить залучити до матеріалів справи документи згідно додатку, а також просить суд в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1328,74грн. провадження у справі припинити в зв'язку з добровільною оплатою відповідачем у справі, вимоги позивача задовольнити частково, стягнути з відповідача - 4476,97 основного боргу, 179,68 грн. пені, 20,36 грн. збитків від інфляції, 57,95 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору розмірі 1720,50грн.

Представник позивача в судовому засіданні 04.03.13 р. підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1328,74 грн.

Представник відповідача в судове засідання 04.03.13 р. не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

25.02.13 р. до канцелярії суду від представника третьої особи надійшла заява, в якій він просить проводити судові слухання даної справи без його участі.

Суд, розглянувши клопотання третьої особи про проведення судового слухання даної справи без його участі, вирішив в його задоволенні відмовити як необґрунтоване.

Представник третьої особи в судове засідання 04.03.13 р. не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.01.2004 р. між ТОВ ПАТ "Укртелеком" в особі ХФ ПАТ "Укртелеком" (підприємство зв"язку) та Виконавчим комітетом Ізюмської міської ради (споживач, абонент) був укладений договір №043300115 про надання телекомунікаційних послуг (копія додається) і відкритий особовий рахунок № 431036.

У зв'язку з набранням чинності Закону України "Про акціонерні товариства" рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Укртелеком" від 14.06.2011 р. ВАТ "Укртелеком" перейменовано на ПАТ "Укртелеком", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ВАТ "Укртелеком".

Відповідно до п. 1 договору №043300115 про надання телекомунікаційних послуг від 21.01.2004 р., підприємство зв"язку надає послуги електрозв"язку, перераховані в додатку 1, і безплатні послуги, перераховані в додатку 2.

Відповідно до п. 3.2.8 договору №043300115 про надання телекомунікаційних послуг від 21.01.2004 р., своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані у кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

Відповідно до п. 4.2 договору №043300115 про надання телекомунікаційних послуг від 21.01.2004 р., споживач сплачує послуги електрозв"язку за спільно погодженою кредитною системою оплати.

Відповідно до п. 4.3 договору №043300115 про надання телекомунікаційних послуг від 21.01.2004 р., споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв"язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за змінною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС.

Відповідно до п. 4.5 договору №043300115 про надання телекомунікаційних послуг від 21.01.2004 р., розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв"язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв"язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконував свої обов'язки за вищевказаним договором та надавав відповідачу телекомунікаційні послуги.

Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання передбачені п.4.5. договору, в частині оплати за надані послуги та з жовтня 2012 р. по січень 2013 р. оплачував отримані телекомунікаційні послуги не вчасно та не в повному обсязі.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору в частині оплати за отриманні телекомунікаційні послуги, позивач на адресу відповідача надсилав рахунки за надані послуги з письмовими попередження з повідомленням про необхідність сплатити борг, але попередження були залишені відповідачем без задоволення.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи підтверджено, що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 1328,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням №U186894 від 04.02.13 р.

У зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу у сумі 1328,74 грн., суд вважає за необхідне провадження у справі припинити в цій частині на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 4476,97 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.8. договору, у разі несвоєчасної оплати за надані послуги нараховується пеня, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 179,68 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 57,95 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суми збитків, завданих інфляцією, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 20,36 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1720,50 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Виконавчого комітету Ізюмської міської ради (64300, Харківська обл., м. Ізюм, пл. Центральна, 1, Код ЄДРПОУ 04058806) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9; р/р 26003592, в ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) суму основного боргу у розмірі 4476,97 грн., суму пені у розмірі 179,68 грн., суму збитків від інфляції у розмірі 20,36 грн., три відсотки річних у розмірі 57,95 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 1328,74 грн. провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 11.03.2013 р.

Суддя Сальнікова Г.І.