Постанова № 2990680, 11.02.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

р.

Справа №

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Підстепнянський завод будівельних матеріалів», с. Гранітне Апостолівського району Дніпропетровської області

до Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Орджонікідзе Дніпропетровської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суддя Татарчук В.О.

Секретар Сергієнко П.М.

Представники сторін:

від позивача - Давиденко С.В. дов. від 11.11.08р.

від відповідача - Волошина В.В. дов. від 14.01.08р. №134/10/10-023, Жмихов Є.С. дов. від 11.11.08р. №8845/10-023

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство «Підстепнянський завод будівельних матеріалів» звернулося з позовом до Орджонікідзевської об’єднаної державної податкової інспекції (далі Орджонікідзевська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 27.11.07р. №0000132340/3, №0000302340/3, №0000122340/3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- в порушення ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»податковим органом перевищені строки проведення перевірки;

- є необґрунтованими твердження податкового органу щодо віднесення ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»до складу валових витрат у 2006р. суми витрат на ремонт та інші поліпшення основних фондів, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів в розмірі 2265154,17грн.;

- фактично придбані позивачем ТМЦ передані підрядчику згідно з договором №9 від 01.08.06р. без передачі права власності на вказані матеріали, як матеріали замовника;

- згідно з пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»має право, а не встановлює обов’язок віднесення до валових витрат у 2006р. витрати пов’язані з поліпшенням основних фондів;

- документальним підтвердженням не включення до валових витрат у 2006р. 3067737,17грн. в тому числі 2265154,17грн. у ІІІ і ІV кварталах 2006 року є декларація про прибуток підприємства за 2006 рік;

- є неправомірними дії податкового органу з донарахування податку на додану вартість у розмірі 106382,77грн. за березень 2006р. по операціям з ТОВ «Компанія Селіон», оскільки судом не були визнані недійсними угоди між покупцем та продавцем товару, а також первинні документи зазначеного товариства;

- в порушення пп.5.2.2 п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181)податковим органом не дотримані строк та порядок направлення підприємству рішення про продовження строків розгляду скарг.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що:

- в діях податкового органу відсутнє порушення ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»;

- відповідно до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181 податковим органом на адресу позивача вчасно надіслано рішення про продовження строку розгляду скарг;

- в порушення пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неправомірно віднесено до складу валових витрат виробництва витрати на проведення ремонту та інших видів поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів (сума завищення валових витрат склала 2265154,17грн., з яких: за ІІІ квартал 2006р. - 923602,57грн.; ІV квартал 2006р. –1341551,6грн.);

- згідно з поясненнями керівника ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»в порушення ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»товариством валові витрати в сумі 429802,4грн. були віднесені до складу амортизаційних відрахувань;

- в порушення пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено суму податкового кредиту на суму вартості товару, отриманого від ТОВ «Компанія Селіон»на 106382,77грн.

В судовому засіданні 29.01.2009р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

27.11.2007р. Орджонікідзевською об’єднаною державною податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000132340/3, яким визначено суму податкового зобов’язання ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»з податку на прибуток в розмірі 702636,30грн., в тому числі: 566288,50грн. - основний платіж, 136347,80грн. –штрафні (фінансові) санкції;

- №0000302340/3 з визначенням суми податкового зобов’язання позивача з податку на прибуток у вигляді штрафних санкцій в розмірі 283144,25грн.;

- №0000122340/3, яким визначено суму податкового зобов’язання товариства з ПДВ у розмірі 159574,17грн з яких: 106382,77грн. - основний платіж, 53191,4грн. –штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень був акт №102/23-118/01374435 від 16.04.09р. «Про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.12.2006р.».

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення:

- пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неправомірно віднесено до складу валових витрат виробництва витрати на проведення ремонту та інших видів поліпшення основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів (сума завищення валових витрат склала 2265154,17грн., з яких: за ІІІ квартал 2006р. - 923602,57грн.; ІV квартал 2006р. –1341551,6грн.);

- пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суму податкового кредиту на суму вартості товару, отриманого від ТОВ «Компанія Селіон» на 106382,77грн.

Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Аналіз чинного законодавства та матеріалів справи дозволяє стверджувати про те, що в ході вирішення спору позивачем не спростований висновок податкової інспекції щодо порушення товариством пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у вигляді завищення валових витрат на 2265154,17грн.

Відповідно до п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»амортизації підлягають, в тому числі, витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Пунктом пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 вказаного Закону встановлено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Так, перевіркою встановлено, що з 01.10.2005р. по 31.12.2006р. ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»були придбані товарно-матеріальні цінності на суму 3067734,17грн., які в подальшому використані на поточні ремонти обладнання, а сума віднесена до складу валових витрат виробництва у відповідних періодах з відображенням у журналах-ордерах №№6, 10 і головній книзі. При перевірці використовувались також, накладні, податкові накладні, книга складського обліку, книга обліку основних фондів та інші первинні документи, лист ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»від 05.04.2007р. №5/04. З урахуванням балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітних періодів сума завищення валових витрат склала 2265154,17грн.

В ході вирішення спору позивачем не виконані вимоги ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України та не доведена відсутність в діяльності підприємства порушень пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у вигляді завищення валових витрат на 2265154,17грн.

Позивач лише вказує на те, що документальним підтвердженням не включення до валових витрат у 2006р. 3067737,17грн. є декларація про прибуток підприємства за 2006 рік.

В матеріалах справи міститься копія листа Орджонікідзевської ОДПІ№1850/10/23-120 від 04.04.2007р. на адресу позивача в якому вказується на необхідність надання пояснень щодо віднесення до складу валових витрат виробництва операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей на які є посилання в акті №102/23-118/01374435 від 16.04.09р.

В листі від 05.04.2007р. №5/04 позивач зазначив, що суму витрат, у зв’язку з придбанням в листопаді 2005р. товару у ТОВ «Парус»в розмірі 429802,40грн., віднесено до складу валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань щоквартально. Решта ТМЦ, вказаних у листі податкової інспекції були віднесені до складу валових витрат у відповідні періоди, так як використовувались на поточні ремонти обладнання. Придбання відображене: по кредиту рахунку 631 «розрахунки з постачальниками»та дебету рахунку 20 «ТМЦ»на суму 2551383,30грн.; та по кредиту рахунку 20 «ТМЦ»та дебету рахунку 91 «Загально виробничі витрати»на суму 2551383,30грн.

З метою підтвердження чи спростування наведеного, у зв’язку з необхідністю роз’яснення питань, що потребують спеціальних знань, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2008р. по справі №А36/84-08 по справі була призначена судово-економічна експертиза. Суд зазначає, що саме за клопотанням позивача були призначена судова експертиза.

На вирішення експерта були поставлені зокрема, наступні питання:

1.Чи відповідають сальдо на початок звітного року та сальдо на кінець кожного податкового періоду по балансовому рахунку 26 «Готова продукція»у бухгалтерському обліку даним рядка АЗ у графі 3 та графі 5 Таблиці 1 Додатку К 1/1 до Декларацій про прибуток підприємства за 2005 рік, І квартал 2006 року, півріччя 2006 року, 3 квартали 2006 року, за 2006 рік? Тобто, чи перенесені сальдо по рахунку 26 до Таблиці 1 Додатку К 1/1 Декларацій?

2. Чи відповідає вимогам п.5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відображення платником собівартості готової продукції у рядку АЗ Таблиці 1 Додатків К 1/1 до Декларацій про прибуток підприємства за вказані вище податкові періоди?

3. Яка сума приросту чи убутку балансової вартості запасів повинна бути відображена у графі 6 рядка АЗ Таблиці 1 Додатків К1/1 до Декларацій за вказані вище податкові періоди?

4. Чи підтверджуються первинними документами обліку дані, наведені у рядку 04.1 Декларацій про прибуток підприємства за вказані вище податкові періоди?

5.Чи відображені витрати на поліпшення основних фондів у Деклараціях про прибуток підприємства за податкові періоди, вказані у запитанні №1?

6.Чи підтверджуються висновки Орджонікідзевської ОДПІ, викладені в акті виїзної планової перевірки ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005року по 31.12.2006р. №102\23-118\01374435 від 31.12.2006р щодо порушення ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»абз. «в» пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 та пп.8.7.1 п.8.7 ст.8; п.5.1; абз. 4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік в розмірі 639892,01 грн., в т.ч. по податковим періодам не наростаючим підсумком:

І квартал 2006 року - 73603,47 грн.;

3 квартали 2006 року - 230900,6 грн.;

2006 рік-335387,9 грн.

26.09.2008р. до господарського суду надійшло клопотання від ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»про скасування проведення експертизи з поновленням провадження у справі та з’ясуванням усіх питань в ході судового розгляду. Клопотання обґрунтовано відсутністю переваги висновку експерта перед іншими доказами, можливістю ускладнення справи за результатами проведення експертизи та неприйнятну для підприємства вартість послуг експерта.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2008р. провадження у справі було поновлено без проведення судово-економічної експертизи.

Викладені обставини дозволяють стверджувати, що суд фактично позбавлений можливості перевірити твердження позивача щодо відсутності завищення валових витрат на 2265154,17грн. та віднесення витрат в сумі 429802,4грн. до складу амортизаційних відрахувань. Суд враховує, що підставою для відповідного висновку відповідача була в тому числі і інформація ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів», викладена в листі від 05.04.2007р. №5/04.

На думку суду, є правомірним твердження податкової інспекції про порушення позивачем пп.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді завищення податкового кредиту на 106382,77грн. по операціям з ТОВ «Компанія Селіон».

Встановлено, що ТОВ «Компанія Селіон»в березні 2006р. було здійснено поставку позивачу товару на загальну суму 638296,64грн. (ПДВ –106382,77грн.) та виписано податкову накладну №310309 від 31.03.2006р.

На думку суду, ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»безпідставно включило вказану суму до податкового кредиту березня 2006р. з огляду на наступне.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно з пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 12.12.2006р. по справі №2-4262 визнано недійсними статут, свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Компанія Селіон»з моменту реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість вказаного товариства №36121846 від 29.12.2005р. з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

Листом від 02.04.2007р. №1844/7/26-51 відділ податкової міліції Нікопольської ОДПІ повідомив, що ТОВ «Компанія Селіон»з моменту реєстрації звітувало з показниками про відсутність господарської діяльності, а з серпня 2006р. не звітувало.

Фактичне визнання судом недійсним свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Компанія Селіон»з моменту внесення до реєстру дозволяє стверджувати про відсутність у вказаного товариства права на нарахування ПДВ і складання податкових накладних.

Наведене дозволяє стверджувати про те, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту березня 2006р. ПДВ в сумі 106382,77грн. за податковою накладною ТОВ «Компанія Селіон»№310309 від 31.03.2006р.

До того ж, станом на 07.04.2007р. позивачем оплата за вказаний товар не проводилась і товариство мало заборгованість перед ТОВ «Компанія Селіон»на суму 638296,64грн.

Суд не приймає посилання позивача на порушення податковою інспекцією статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»відносно строків проведення перевірки. Наведені доводи є формальними і такими, що в будь-якому випадку не є підставою для висновку про незаконність спірних податкових повідомлень-рішень.

Стосовно твердження позивача про порушення відповідачем пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181 щодо несвоєчасного направлення рішення про продовження строків розгляду скарг суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181 у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»подано до Орджонікідзевської ОДПІ дві скарги щодо скасування спірних податкових повідомлень-рішень, які були отримані контролюючим органом 08.05.2007р.

Орджонікідзевською ОДПІ прийнято два рішення про продовження терміну розгляду вказаних скарг №2809/с/23-120 від 29.05.2007р. та №2808/с/23-120 від 29.05.2007р., які надіслані на адресу позивача 29.05.2007р., що підтверджується копіями конвертів поштового відправлення.

З огляду на викладене, рішення про продовження строку розгляду скарг були надіслані Орджонікідзевською ОДПІ у межах передбаченого законом строку.

Суд не приймає доводи ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів»щодо фактичного отримання рішень лише 05.06.2007р. без повідомлення про вручення.

Викладені положення абз.3 пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181 вказують лише на задоволення скарги в разі не надіслання платнику податків рішення до закінчення двадцятиденного строку. Зазначена норма не вимагає вручати такі рішення безпосередньо платнику податків або направляти з повідомленням про вручення.

Наведене свідчить про необґрунтованість вимог ВАТ «Підстепнянський завод будівельних матеріалів», що є підставою для відмови в позові.

Керуючись ст.ст.94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст.254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.186 КАС України.

Суддя В.О.Татарчук

Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –05.02.2009р.