Постанова № 2990633, 29.01.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"29" січня 2009 р.

Справа № 7а/136-2934 (14/214-4948)

11 год. 00 хв.

м. Тернопіль

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Лисому Я. І.

Розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Продторг - Тернопіль", вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, 46000.

до відповідача: Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46000.

про визнання недійсних податкових повідомлень - рішень.

За участю представників сторін:

Позивача: не з’явився.

Відповідача: Ткач І. Я., довіреність №34/7/10-015 від 08.01.2008р.

Суть справи:

Приватне підприємство "Продторг - Тернопіль" звернулося з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень: №0000462305/0/33695 від 21 травня 2007 року, №0000462305/1/45294 від 22 червня 2007 року, №00004622305/2/59326 від 27 серпня 2007 року.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 06.12.2007р. у складі судді Руденка О. В. відкрито провадження у справі №14/214-4948. Розгляд справи зупинявся у зв’язку із проведенням судової експертизи.

Розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 01.09.2008р. справу №14/214-4948 передано на розгляд суду у складі судді Стадник М. С., справі присвоєно номер № 7а/136-2934 (14/214-4948).

Учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права і обов’язки, передбачені ст.ст. 49, 51, 130 КАС України.

За письмовою заявою сторін судовий розгляд справи здійснюється без фіксування звукозаписувальними технічними засобами.

Позивач подав клопотання від 29.01.2009р. про розгляд справи за відсутності його представника.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акти перевірок №3549/23-222/34473634 від 17.04.2007р. та №4211/23-222/34473634 від 07.05.2007р., якими встановлено порушення Закону України „Про податок на додану вартість”, а тому визначення суми зобов’язання по податку та застосування штрафних санкцій встановлених нормами Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосовані правомірно.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, встановив:

- Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією, на підставі підпункту 4.2.2. „б”, п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон 2181), прийнято податкове повідомлення-рішення №0000462305/0/33695 від 21 травня 2007 року, яким Приватному підприємству «Продторг –Тернопіль»(далі Підприємство) визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем 11257.00 грн. та 4502.80 грн. штрафних санкцій.

Зазначене рішення залишено без змін в порядку його апеляційного оскарження Підприємством, за результатами якого прийняті рішення №0000462305/1/45294 від 22 червня 2007 року та №00004622305/2/59326 від 27 серпня 2007 року.

Як стверджує інспекція, підставою для визначення податкового зобов’язання стали акти документальної перевірки: №3549/23-222/34473634 від 17.04.2007р. оформлений за результатами виїзної планової документальної перевірки, проведеної на предмет дотримання Підприємством вимог податкового та валютного законодавства за період з 18.07.2006р. по 31.12.2006р. та №4211/23-222/34473634 від 07.05.2007р., оформлений за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки, проведеної на предмет дотримання Підприємством вимог податкового та валютного законодавства за період з 18.07.2006р. по 31.12.2006р., а по податку на додану вартість та збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за період з 18.07.2006р. по 31.01.2007року, якими встановлено порушення Підприємством п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” (далі Закон про ПДВ), а саме в результаті завищення за січень 2007 р. на 61246,00 грн. суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду (код рядка 26 декларації по ПДВ), занизило суму податкового зобов'язання за січень 2007 року на 11257,00грн.

Позивач оспорюючи рішення, просить суд звернути увагу на те, що рішення не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам податкового законодавства України,так як визначені в актах перевірки порушення не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а правомірність визначення позивачем податкового зобов’язання за січень 2007р. підтверджено висновком експерта.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При цьому суд виходив із наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до ст. 8 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (далі Закон), пп. 2.1.4 п. 2.1, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону 2181, контролюючим органом стосовно сплати податків, обов’язкових платежів є податкові органи, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податкових зобов’язань платниками податків та здійснювати заходи з погашення податкового боргу;

- до суб’єктів підприємницької діяльності, за порушення норм чинного законодавства, органи державної податкової служби застосовують заходи передбачені Закону 2181, на підставі матеріалів перевірки, результати яких оформляються актом документальної перевірки відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до Закону „Про державну податкову службу в Україні”(далі Порядок проведення перевірки), шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. ст.70, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, при цьому, обставини, які за законами повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. В адміністративних справах про протиправність рішень суб’єктів владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

Податкова інспекція посилається на акти перевірок №3549/23-222/34473634 від 17.04.2007р. та №4211/23-222/34473634 від 07.05.2007р., які не можуть бути носіями доказової інформації, оскільки, із викладених в актах даних та зібраних в процесі розгляду справи доказів, не можливо встановити факти порушення Підприємством п. 4.1 ст. 4 Закону Про ПДВ, оскільки:

- відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ, у разі продажу товарів (робіт, послуг) база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).

- звичайні ціни застосовуються згідно п. 1.18 ст. 1 Закону про ПДВ за правилами визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (далі Закон про оподаткування прибутку);

- у відповідності до абз. першого пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Як випливає з актів перевірок, податковою інспекцією встановлено, що Підприємство занизило суму податкового зобов’язання за жовтень 2006р. на 741.00 грн., листопад 2006р. на 590.00 грн., грудень 2006р. на 2565.00 грн. та січень 2007р. на 68607.00 грн. в результаті неправильного визначення бази оподаткування.

Відповідно до вимог пп.1.5,1.6,1.7 Порядку проведення перевірок, акт перевірки повинен містити: систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства; всі суттєві обставини фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень; факти виявлених порушень викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Інформація про документи, які використані при перевірці, згруповані за типами та з зазначенням періоду охоплення їх перевіркою та методу перевірки (суцільний, вибірковий), перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, інформація яких використана під час перевірки, відображається у вступній частині акту перевірки відповідно до пп.2.2.11 п.2.1 Порядку.

Акти перевірок, які стали підставою для визначення податкового зобов’язання та застосування санкцій складені в порушення норм Порядку проведення перевірок і з їх тексту не можливо встановити на підставі яких первинних бухгалтерських та податкових документів встановлено порушення.

Так, в акті перевірки №3549/23-222/34473634 від 17.04.2007р. яким охоплено період перевірки з 18.07.2006р. до 31.12.2006р., а висновок про порушення зроблено за січень 2007р. який не був предметом перевірки, зазначено, що порушення п. 4.1 ст. 4 Закону Про ПДВ прослідковується згідно бухгалтерських проводок Дт 91, Кт 63. При цьому акт не містить відомостей про господарські операції з яких на думку інспекції неправильно визначено Підприємством об’єкт оподаткування за вересень –грудень 2006р. та січень 2007року.

Аналогічний висновок щодо встановленого порушення зроблено і в акті перевірки №4211/23-222/34473634 від 07.05.2007р., при цьому податкова посилається на доведеність порушення бухгалтерськими проводками Дт 30.1,36.1, Кт70,Дт70,Кт 64.3,64.1,64.1.2, що є відмінним від попереднього акту перевірки.

Будь –яких інших посилань на первинні бухгалтерські документи, які були об’єктом перевірки та підтверджують неправильне визначення бази оподаткування при здійсненні продажу товарів (робіт, послуг), акти перевірок не містять, як і не надані такі в процесі розгляду справи.

Враховуючи неможливість встановити з актів перевірки порушення Підприємством формування податкового зобов’язання за спірний період, судом призначена судова експертиза. За висновком експертизи, проведеної науково-дослідним інститутом судових експертиз Тернопільського відділення Київського НДІСЕ на підставі первинних бухгалтерських та податкових документі, не встановлено порушення Підприємством п.4.1 ст.4 Закону про ПДВ, а саме заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість та завищення суми залишку від’ємного значення ПДВ за період вересень – грудень 2006р.та січень 2007р. про які зазначено в актах перевірки.

Слід зазначити, що при проведенні експертизи встановлено заниження Підприємством, а не завищення суми від’ємного значення ПДВ, що податковою інспекцією не враховано при перевірці, тоді як згідно п.4.2.2. «б»ст.4 Закону 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 2.3.4, п. 2.3 Порядку проведення перевірок, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Податкова інспекція не довела належними доказами зазначені нею дані в актах перевірки, як при проведені експертизи так і в процесі розгляду справи, що свідчить про те, що такі висновки зроблені за відсутності обґрунтувань, що є недопустимим при притягненні платника до відповідальності.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 86, 94, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення: №0000462305/0/33695 від 21 травня 2007 року, №0000462305/1/45294 від 22 червня 2007 року, №00004622305/2/59326 від 27 серпня 2007 року прийняті Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі (06.02.2009р.) до Львівського апеляційного адміністративного суду, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

Суддя М.С. Стадник