Ухвала суду № 29905995, 28.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/473/13 28.02.2013 28.02.2013 28.02.2013

Провадження №22-ц/784/749/ 13 Головуючий у суді першої інстанції - Бобровський І.М.

Категорія 37 Суддя доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання: Богуславській О.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_2, відповідачки - ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

ОСОБА_6

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 січня 2013 р. ухваленого за позовом

ОСОБА_2,

ОСОБА_6,

ОСОБА_7

до

ОСОБА_4,

ОСОБА_3

про визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 р. ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.

В обґрунтування вимог позивачі зазначали, що вони та відповідачі є дітьми ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя мати хворіла онкологічним захворюванням та в період з жовтня 2010 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в СМСЧ № 2 м. Южноукраїнська. 19 грудня 2011 р. матір'ю було складено заповіт на ім'я відповідачів відповідно до якого спадкоємцями всього належного їй рухомого та нерухомого майна вона призначила відповідачів. Зазначений заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_9 в хірургічному відділенні СМЧС № 2 МОЗ України.

Посилаючись на те, що в момент підписання заповіту мати не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними у зв'язку з тяжким станом здоров'я і під впливом лікарських засобів, позивачі просили визнати недійсним зазначений заповіт.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просили рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їх позов.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідувача не було вільним і не відповідало його волі.

Судом встановлено, що 19 грудня 2011 р. в приміщенні хірургічного відділення СМСЧ № 2 МОЗ України, приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округа Миколаївської області ОСОБА_9 було посвідчено заповіт, відповідно до якого ОСОБА_8, спадкоємцями всього належного їй рухомого та нерухомого майна призначила ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.

Звертаючись до суду з позовом позивачі зазначили, що в момент підписання заповіту мати не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку з тяжким станом здоров'я і під впливом лікарських засобів.

Проте, згідно висновків посмертної судово-психіатричної експертизи № 683 від 22 жовтня 2012 р. ОСОБА_8 під час складання заповіту 19 грудня 2011 р. психічною хворобою не страждала, а виявляла ознаки астенічного розладу внаслідок онкологічного захворювання нирок, рівень і глибина якого були такі, що вона могла в зазначений час розуміти значення своїх дій і керувати ними. З урахуванням характеру застосування лікарських препаратів і часу вводу «омнопону» перед підписом заповіту, у неї не було психічних розладів, внаслідок прийняття лікарських засобів, так само і під час складання заповіту 19 грудня 2011 р. ( а.с.106 - 111).

Про те, що на час складання заповіту ОСОБА_8 діяла цілком свідомо, підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 лікар СМСЧ-2, ОСОБА_11 - завідувач хірургічним відділенням, а також свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 і ОСОБА_15

Інших доказів, які б спростовували зазначені обставини, позивачі суду не надали.

За таких обставин, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 1257 ЦК України для визнання заповіту недійсним. Тому вірно відмовив позивачам в задоволенні позову.

Посилання апелянтів на те, що суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення спору, а саме не залучив до проведення експертизи онколога та психолога, а також безпідставно відмовив у проведенні комплексної судово - медичної психолого-психіатричної експертизи, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки при проведенні судово-психіатричної експертизи експертами були враховані всі обставини справи та медичні документи, з яких вбачається як характер протікання захворювання так і поведінка самої хворої та її реакція на лікарські препарати.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2,ОСОБА_6 відхилити, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 січня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: