Постанова № 29904998, 27.02.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2013 р. Справа № 2a-1870/9594/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача Сінько О.А.,

представника відповідача Коваленко Л.М., Парафійник О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горобина» (далі - позивач, ТОВ «Горобина») звернулось до суду із адміністративним позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Сумська МДПІ) про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012р. №0000552300.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Слобожанської філії ТОВ «Горобина» (яка є структурним підрозділом ТОВ «Горобина» без права юридичної особи) з питань дотримання вимог податкового законодавства, та іншого законодавства за період з 04.05.2011р. по 30.06.2012р. було складено акт від 03.10.2012р., на підставі якого прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення. Позивач з висновками, викладеними в акті перевірки не згоден, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України. Зазначає, що податковим органом необґрунтовано зроблено висновок щодо не підтвердження суми валових витрат в частині списання паливо-мастильних матеріалів, що використані були у власній господарській діяльності підприємства, не погоджується із висновками податкового органу щодо безпідставного віднесення на валові витрати суму виконаних робіт по впровадженню інформаційних систем приватним підприємцем, оскільки між замовником та виконавцем укладено відповідну угоду, складено акт приймання виконаних послуг. Також зазначає, що в спірне податкове повідомлення-рішення було включено суму по порушенню, яке при проведення перевірки не було досліджено, в акті дане порушення взагалі не відображено, позивач дізнався про дане порушення виключно при розгляді справи в суді, зазначив, що сума зменшення податку на прибуток на вартість патентів, самостійно була відкоригована позивачем при поданні уточнюючого розрахунку до Сумської МДПІ після проведення перевірки в зв'язку із чим податковий орган не позбавлений можливості провести камеральну перевірку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, податкове повідомлення-рішення вважають законним та обґрунтованим, у письмовому відзиві на позов просять відмовити в задоволенні позовних вимог. В судовому засіданні представники відповідача зазначили, що порушення по включенню до валових витрат суму по придбанню патентів було виявлено при розгляді заперечень ТОВ «Горобина» на висновки акту перевірки. Стосовно списання ТОВ «Горобина» вартості паливо-мастильних матеріалів зазначають, що надані на перевірку подорожні листи містять недоліки в оформленні і не підтверджують факт використання товару у власній господарській діяльності підприємства. Також звертали увагу суду на те, що надані на перевірку та суду документи по правовідносинам із ПП ОСОБА_4 не відображають фактичного здійснення господарської операції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що СФ ТОВ «Горобина» згідно Положення (а.с.60-65т.1) є окремим структурним підрозділом ТОВ «Горобина» і не є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в Сумській МДПІ.

Сумською МДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка СФ ТОВ «Горобина» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 04.05.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт від 03.10.2012р. №83/22/37655248/11 (а.с. 9-67т.2).

Враховуючи висновки акту перевірки Сумською МДПІ було виявлено порушення ст. 14,138 Податкового кодексу України та було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2012р. №0000552300 про визначення Слобожанській філії ТОВ «Горобина» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 198205 грн. основного платежу та 49551,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.59т.1)

Як вбачається із розрахунку спірного податкового повідомлення - рішення (а.с.85т.1) сума донарахування основного платежу становить порушення, виявлені податковим органом відносно віднесення до валових витрат суму списання паливо-мастильних матеріалів за 2-4кв.2011р., 1-2 кв. 2012 р. на загальну суму 127561 грн., зменшення суми податку на прибуток на вартість патентів за період 3-4 кв.2011р. та 1-2 кв.2012р. на загальну суму 7818 грн., а також зменшення суми податку на прибуток від отриманих послуг від ПП ОСОБА_4 у 2 кв. 2012р. на суму 62656 грн.

Як встановлено в судовому засіданні та визнано представниками податкового органу, при підрахунку остаточної суми донарахування та застосуванні штрафної (фінансової) санкції, Сумською МДПІ була зроблена арифметична помилка, а саме замість суми основного боргу в розмірі 198035 грн. помилково зазначено 198205 грн. (різниця складає 170грн.), та замість суми штрафної (фінансової) санкції в розмірі 49508,75 грн. зазначено 49551,25 грн. (різниця складає 42,50 грн.)

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників сторін СФ ТОВ «Горобина» було віднесено до складу валових витрат суму списання паливо-мастильних матеріалів за 2-4кв.2011р., 1-2 кв. 2012 р. на загальну суму 596564,37 грн.

В судовому засіданні представниками податкового органу було підтверджено той факт, що згідно подорожніх листів, які були досліджені перевіряючими при проведенні перевірки та надані під час розгляду заперечень на акт перевірки, а також даними бухгалтерського обліку бази СФ ТОВ «Горобина» , сума, яка була віднесена до складу валових витрат відносно списання паливо-мастильних матеріалів за 2-4кв.2011р., 1-2 кв. 2012р. дійсно становить загальну суму 596564,37 грн.

Як вбачається із акту перевірки та пояснень представників відповідача, Сумська МДПІ не вважає наявні подорожні листи єдиним документом для можливого включення даної суми до складу валових витрат, оскільки дані документи належним чином не оформлені (а.с.103-104т.1), відсутні печатки та підписи диспетчера, відсутні підпис лікаря, код марки бензину, відсутнє повна назва завдання водія, час вибуття та прибуття, не зазначений режим та код роботи водія, що ставить під сумнів використання та списання пального у веденні господарської діяльності підприємства. Також податковий орган зазначає, що крім подорожніх листів у позивача відсутні будь-які інші документи, що підтверджують факт використання паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності підприємства, що перелічені, як обов'язкові, в укладених між СФ ТОВ «Горобина» та найманими працівниками договорах про використання автомобілів у службових цілях.

Відтак, податковим органом зроблено висновок не підтвердження позивачем суми валових витрат при списання паливно-мастильних матеріалів відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд не погоджується із висновками податкового органу про безпідставне включення до складу валових витрат списання паливо-мастильних матеріалів за 2-4кв.2011р., 1-2 кв. 2012 р. на загальну суму 596564,37 грн., виходячи із наступного.

На використання власного автотранспорту в службових цілях СФ ТОВ «Горобина» було видано працівникам підприємства паливно-мастильних матеріалів за перевіряємий період на загальну суму 596564,37грн., в бухгалтерському обліку зроблені відповідні записи, що відображено на стор.29 акту перевірки (а.с.37т.2).

Як свідчать письмові докази, СФ ТОВ «Горобина» у перевіряємому періоді мало найманих працівників, що підтверджується витягами із наказів про прийняття на роботу (а. с. 179-211т.2), податковим органом в акті перевірки також зазначено, що за період з 04.05.2011р. по 31.12.2011р. середньоспискова чисельність працюючих становить 49 чоловік, а у період з 01.01.2012р. по 30.06.2012р. - 105 чоловік (а.с.46т.2).

Інструкцією про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Держкомстату України від 17 лютого 1998 р. N 74, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 березня 1998 р. за N 149/2589 (далі - Інструкція) встановлено єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми N 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності які надають службові легкові автомобілі для транспортного обслуговування юридичних осіб на комерційній основі або використовують їх у службових поїздках за власними потребами, для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Згідно п. 1.2 Інструкції до категорії службових легкових автомобілів відносяться легкові автомобілі, які знаходяться на балансі юридичних осіб всіх форм власності і використовуються для задоволення власних потреб, а також можуть надаватися замовнику на договірних умовах (з водієм).

В процесі здійснення господарської діяльності СФ ТОВ «Горобина» було укладено договори із фізичними особами (працівниками підприємства) про використання працівником власного автомобілю у службових цілях (а.с.160-246т.1).

При розгляді справи судом було досліджено оригінали подорожніх листів за червень - грудень 2011р. та за січень-червень 2012р., копії деяких долучені судом до матеріалів справи (а.с.139-174т.1). Із оригіналів подорожніх листів вбачається, що вони містять дані про дату складання, прізвище, водія та марку автомобіля, зазначено рух пального (марка пального, кількість залишку пального при виїзді та поверненні, підпис водія), містяться на зворотній сторінці результати роботи автомобіля (витрати пального, загальний пробіг автомобіля), міститься підпис бухгалтера підприємства.

Дана інформація містилася у подорожніх листах, які досліджувалися перевіряючими. При дослідженні оригіналів подорожніх листів судом встановлено, що містять вони і підпис особи, що перевіряла посвідчення водія та скріплена печаткою підприємства, міститься час вибуття та прибуття водія (а.с.139-174т.1).

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що підставою для списання паливно-мастильних матеріалів повинні бути не лише подорожні листи, а і інші документи, які зазначені у п. 2 укладених договорів, виходячи із наступного.

Як вбачається із п. 2 Договорів, даний розділ регулює розмір компенсації та порядок розрахунків між СФ ТОВ «Горобина» та фізичними особами - найманими працівниками, зокрема, передбачено, що роботодавець за використання працівником власного автомобілю для службових поїздок, пропорційно до кількості днів використання автомобілю, визначених відповідно до належним чином оформлених дорожніх листів, сплачує працівникові компенсацію, а компенсації підлягають витрати працівника на оплату пального в розмірі, що не перевищує 300л на місяць, розмір компенсації визначається в залежності від пробігу автомобілю, на підставі підтверджуючих такі витрати документів (талони, квитанції, чеки та інше).

Таким чином укладеними договорами, зокрема, п. 2 передбачено порядок відшкодування компенсації підприємства працівникам, тобто регулюють договірні відносини між роботодавцем та найманими працівниками підприємства.

В даному випадку, СФ ТОВ «Горобина» не було віднесено до складу валових витрат жодної суми компенсації згідно укладених договорів, дані суми працівникам не нараховувалися та не виплачувалися.

Списання паливо-мастильних матеріалів за 2-4кв.2011р., 1-2 кв. 2012 р. відбувалося виключно на підставі подорожніх листів підприємства.

Відповідно до п. 1.3 - 1.4 Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми N 3 є для перевізника підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального на загальний пробіг службових легкових автомобілів, а також для взаєморозрахунків між перевізником і замовником за надання транспортних послуг.

Бланки подорожніх листів службових легкових автомобілів виготовляються друкарським способом, зберігаються на складі підприємства, видаються під розпис особі, яка відповідальна за оформлення та видачу подорожніх листів водіям. Списування використаних бланків подорожніх листів здійснюється щоквартально за актом, із вказаною їх кількістю, який затверджується керівником підприємства.

Слід зазначити, що паливно-мастильні матеріали були придбані СФ ТОВ «Горобина» у ТОВ «Авіас» (а.с. 148-159т.1), в бухгалтерському обліку зроблені відповідні записи, що відображено на стор.29 акту перевірки (а.с.37т.2). Позивачем було отримано від ТОВ «Авіас» паливні картки, які видавалися водіям при використанні власного автомобіля у службових цілях, що підтверджується журналом-реєстрації видачі паливних карток (а.с.107-110т.2), та використані водіями, що підтверджується виписками ТОВ «Авіас» по СФТОВ «Горобина» (а.с.117-135т.2).

Згідно звітів в бухгалтерському обліку на підставі подорожніх листів відображено рух пального по виду пального, автомобілю, водію та дані по видачі та використанню ПММ (а.с.128-147т.1).

Стосовно посилання податкового органу на відсутність у позивача наказів про відрядження водіїв, суд зазначає наступне.

Згідно п.1 -2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. N 59, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. N 218/2658, службовими відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства). Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

У випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом). Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить у дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою/керівником).

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що на працівників не видавалися накази, оскільки завдання водіям надавалися усно, і робота мала роз'їзний характер по торговим підприємствам - контрагентам СФ ТОВ «Горобина».

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає, що документи, надані позивачем в обґрунтування правомірності включення до складу валових витрат списання паливо-мастильних операцій, мають всі обов'язкові реквізити визначені законодавством, а технічні помилки, допущені при складанні не впливають на правомірність списання позивачем паливо-мастильних матеріалів за 2-4кв.2011р., 1-2 кв. 2012 р. на загальну суму 596564,37 грн., і є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем операції.

З урахуванням викладеного, наданими доказами позивачем підтверджено правомірність віднесення до складу валових витрат відносно списання паливо-мастильних матеріалів за 2-4кв.2011р., 1-2 кв. 2012 р. в сумі 596564,37 грн.

Також суд не погоджується із зменшенням позивачу суми податку на прибуток на вартість патентів за 3-4 кв. 2011р., 1-2 кв. 2012р. в загальній сумі 7818 грн., виходячи із наступного.

При розгляді справи судом встановлено, що при проведенні перевірки Сумською МДПІ не було виявлено жодних порушень СФ ТОВ «Горобина» щодо включення до складу валових витрат суми вартості придбаних патентів, а в акті перевірки та висновках акту взагалі не відображене дане порушення. Дані обставини були визнані представниками податкового органу.

Як вбачається із пояснень представника позивача, СФ ТОВ «Горобина» взагалі не було відомо про те, що податковим органом було виявлено дане порушення та в зв'язку із цим донараховані грошові зобов'язання, при наданні до Сумської МДПІ заперечення на висновки акту перевірки містили зовсім інші обґрунтування стосовно виявлених та відображених в акті перевірки порушень, про дані факти та суму донарахованого податку СФ ТОВ «Горобина» стало відомо лише при розгляді справи по суті в суді.

Як вбачається із висновків податкового органу із подальшими доповненнями, наданих за результатами розгляду заперечень на акт перевірки, відсутні жодні посилання Сумської МДПІ на безпідставне включення позивачем суми податку на прибуток на вартість патентів за 3-4 кв. 2011р., 1-2 кв. 2012р. в загальній сумі 7818 грн., зазначені лише загальні суми виявлених порушень.

В судовому засіданні представники податкового органу підтвердили той факт, що дані обставини відображені лише у внутрішньому документообігу податкового органу при розгляді заперечень позивача на висновки акту перевірки, і зазначені лише у п. 4 висновку комісії Сумської МДПІ на заперечення від 05.10.2012р. №45 (а.с.88-93т.2).

Таким чином Сумською МДПІ фактично було проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на прибуток, зокрема рядків 08 та 12 (а.с.89зворотн.стор - 90 т.2) в порядку та спосіб, що не передбачений чинним законодавством, окрема нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 75.1-2 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначені ст. 81 ПК України.

Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 ПК України.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п. 85.4 ст. 85 ПК України».

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Як вбачається із матеріалів справи та пояснень представника позивача, СФ ТОВ «Горобина», враховуючи те, що податковий орган під час проведення перевірки не виявив жодних порушень відносно того, що СФ ТОВ «Горобина» було помилково віднесено до складу валових витрат суми податку на прибуток на вартість патентів за 3-4 кв. 2011р., 1-2 кв. 2012р. в загальній сумі 7818 грн., але при цьому позивачем самостійно виявлені відповідні порушення вже після проведення порушення, до Сумської МДПІ було подано уточнюючий декларацію з податку на прибуток підприємства, зареєстрованої в податковому органі 21.11.2012р. в якому дані порушення були відображені (а.с.112-114т.2)

Таким чином податковий орган не позбавлений можливості провести камеральну перевірку уточнюючої декларації в порядку, передбаченого ст. 78 (п. 78.1.3) ПК України і у разі виявлення відповідних порушень прийняти податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При розгляді даної справи податковим органом не надано суду належних доказів в обґрунтування висновків, зазначених в акті перевірки, та винесених на підставі даного акту спірного податкового повідомлення -рішення №0000552300 від 22.10.2012р. в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 135549 грн. основного платежу (в т.ч. списання паливо-мастильних матеріалів - 127561 грн., вартість патентів - 7818 грн. та допущена податковим органом арифметична помилка при підрахунку загальної суми донарахованого грошового зобов'язання - 170 грн.) та, відповідно, загальної суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 33887,25 грн.

Разом із тим, суд не погоджується із позицією позивача про правомірність віднесення до складу валових витрат суму наданих ПП ОСОБА_4 послуг у 2 кв. 2012р. на суму 298360 грн., виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, СФ ТОВ «Горобина» уклала договір від 01.01.2012р. з ПП ОСОБА_4., предметом якого є надання послуг на загальну суму 298360 грн. по впровадженню інформаційних систем, установка та налаштування програмного забезпечення програми « 1С», в п. 1.2 перелічені інформаційні послуги (а.с.69-70т.2).

Пунктом 1.4 - 1.5 Договору передбачено, що факт надання послуг посвідчується актом приймання, який складається сторонами до 1го числа місяця, наступного за календарним місяцем (кварталом), в якому фактично надані послуги.

Із пояснення представника позивача вбачається, що між СФ ТОВ «Горобина» було укладено лише один акт приймання наданих послуг від 30.06.2012р. (а.с.90-91т.1).

При цьому, слід зазначити, що в судовому засіданні представник позивача підтвердила факт того, що ПП ОСОБА_4 було лише оновлено програмне забезпечення програми « 1С», яка діяла на підприємстві з 2011року.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто, визначальною ознакою валових витрат є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, господарська діяльність платника податку являє собою сукупність господарських операцій, які відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року №27/4248 передбачено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшенням капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що такі витрати можуть бути достовірно оцінені.

Як зазначалося вище, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, первинні документи, в даному випадку акт виконаних робіт, повинен містити інформацію про те, за які конкретно послуги перераховано кошти, тобто містити інформацію про те, що такі послуги пов'язані з веденням виробництва позивачем. Крім того, необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

Так, слід зазначити, що п. 1.2.1 договору, вартість вивчення предметної області та планування проекту установки програми « 1С» становить 250 грн. за годину (а.с.69т.2), а згідно акту від 30.06.2012р. (а.с.90т.1)ПП ОСОБА_4 зазначено, що витрачено 160 годин, тобто загальна вартість даної послуги становить 40000 грн.. Згідно п. 1.2.4 договору, вартість налаштування програми « 1С» становить 300 грн. за годину, а згідно акту від 30.06.2012р. ПП ОСОБА_4 зазначено, що витрачено 264 годин, тобто загальна вартість даної послуги становить 79200 грн. При цьому встановити, що саме було зроблено ПП ОСОБА_4 згідно даного акту взагалі неможливо, дана інформація відсутня, при цьому представник позивача зазначав, що сама програма була впроваджена на СФ ТОВ «Горобина», жодних документів, які б підтвердили фактичне виконання ПП ОСОБА_4 послуг, що зазначені в акті, представником позивача не надано ні на перевірку, ні при розгляді даної справи по суті, розрахунки між сторонами на момент проведення перевірки здійснені не були, в судовому засіданні представник позивача зазначав, що сама програма « 1С» вже була впроваджена на СФ ТОВ «Горобина» у 2011 році. З наданого позивачем акту виконаних робіт на суму 298360 грн. неможливо зробити достовірний висновок щодо розрахунків по формуванню часу та ціни на надані послуги, акт містить загальні вказівки про надані послуги.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 62656 грн. основного платежу та 15664 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом неправомірними, необґрунтованими і відповідно, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог відшкодовується із державного бюджету сума судового збору в розмірі 1467,61 грн., шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача по даній справі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції №0000552300 від 22.10.2012р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 135549 грн. основного платежу та 33887,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В частині позовних вимог щодо визнання нечинним податкове повідомлення-рішення Сумської міжрайонної державної податкової інспекції №0000552300 від 22.10.2012р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 62656 грн. основного платежу та 15664 грн. штрафних (фінансових) санкцій - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України судові витрати в розмірі 1467,61 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" (м.Суми, вул. Петропавлівська,121,і.к. 311629928) шляхом їх безспірного списання із рахунку Сумської міжрайонної державної податкової інспекції (м.Суми, вул..Баумана,43).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 04.03.2013 р.