Постанова № 29904963, 10.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року 2а-1957/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхідея СК" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Орхідея СК" (далі - позивач, товариство) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 та скасування податкових повідомлень-рішень №0000522301 та №0000532301 від 06.04.2012 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.09.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства та за межами повноважень, наданих податковим органам. Оскільки відповідачем перевірку позивача призначено та проведено в на підставі кримінально-процесуального законодавства, то податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Позивач вважає, що відповідачем при проведенні перевірки позивача фінансового-господарські, бухгалтерські та інші документи не досліджувались, жодної правової оцінки їм не надано, а тільки зазначено перелік документів. В обґрунтування своїх висновків відповідач покладається виключно на матеріали кримінальної справи та акт перевірки ТОВ «БК Арміс» контрагента позивача, на підставі чого зроблено висновки про фіктивність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «БК Арміс». Просить суд визнати дії відповідача щодо прийняття податкових повідомлень-рішень протиправними, а податкові повідомлення-рішення скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, у позові просив суд відмовити. Зазначив, що перевірку позивача проведено на виконання постанови слідчого, тому при її проведенні враховано дані про порушення кримінальних справ, які наведено в постанові слідчого. Крім того, при складані акту перевірки податковим органом використано акт перевірки ТОВ «БК «Арміс», згідно з яким у ТОВ «БК «Арміс» відсутні адміністративно-господарські можливості для виконання господарських зобов'язань, цей контрагент здійснював операції, пов'язані з наданням податкової вигоди для третіх осіб. Вважає, що у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у ТОВ «БК Арміс» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям, тому правочини, укладені між позивачем та ТОВ «БК Арміс», є фіктивними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Орхідея СК» є юридичною особою, що зареєстрована 28.11.2003 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області. На обліку платника податків перебуває в Броварській ОДПІ з 11.02.2004.

Супровідним листом від 26.12.2011 відповідачу від СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області надійшла постанова про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Орхідея СК». В листі зазначено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі перебуває кримінальна справа №13-8373, яка порушена, зокрема, відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.3 ст.27, ч.2, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205 КК України, за фактом підроблення невстановленими особами постанов Київо-Святошинського районного суду про скасування арешту на рахунок ТОВ «БК Арміс». Проведення перевірки доручено працівниками Броварської ОДПІ.

12 березня 2012 р. наказом за №22 відповідачем на підставі постанови слідчого призначено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Орхідея СК» в частині дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «БК Арміс» за період з 01.01.2009 по 12.12.2011.

На підставі направлення на перевірку від 12.03.2012 №23, виданого Броварською ОДПІ Київської області, відповідно до постанови старшого слідчого з СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі в Київській області Свінціцького І.В. по кримінальній справі №13-8373 та наказу Броварської ОДПІ від 12.03.2012 №22 відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Орхідея СК» з питань достовірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.01.2009 по 31.12.2011.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16.03.2012 №65/232/32628714 (далі - Акт перевірки), у висновках якого зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України від 28.12.94 р. №334/94-ВР (далі Закон №334), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 504790 грн., за III кв. 2010 р. - в сумі 11092 грн., за ІV кв. 2010 р. - в сумі 62448 грн., за І кв. 2011 р. - в сумі 431250 грн; п.п.7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 за №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 39323 грн., в тому числі за березень 2010 р. в сумі 293323 грн.; п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658, ст.662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Орхідея СК» з постачальником - ТОВ «БК Арміс» за період з 01.01.09 по 31.12.11.

При складанні акта перевірки податковим органом було використано лист СВ ПМ ДПІ у Києво-Святошинському районі в Київській області від 26.12.11 № 8307/7/26-01 щодо проведення позапланової перевірки ТОВ «Орхідея - СК» по взаємовідносинам з ТОВ «БК Арміс»; постанова про призначення позапланової перевірки від 12.12.11 по кримінальній справі №13-8373; копії первинних документів, наданих ТОВ «Орхідея-CK» з приводу фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БК Арміс».

Перевіркою встановлено, що між ТОВ «Орхідея СК» та ТОВ «БК Арміс» у 2010-2011 рр. укладено договори. Підприємством надано для перевірки лише окремі копії договорів поставки, видаткові та податкові накладні, оскільки відповідно до постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.10.2011 проведено виїмку документів в ТОВ «Орхідея СК» - оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів по фінансово-господарських відносинах з ТОВ «БК Арміс» за період 01.01.2009 по 20.09.2011 рр. Під час перевірки підприємство надало копію протоколу виїмки та огляду від 07.12.2011, де вказано, що зазначені документи вилучено ст. о/у УПМ ДПА в Чернігівській обл. майором Стадишко О.В.. Згідно з постановою про призначення позапланової перевірки від 22.12.2011 по кримінальній справі №13-8373 у ході досудового слідства допитано директора ТОВ «БК Арміс» ОСОБА_6, яка показала, що до діяльності вказаного підприємства не має ніякого відношення, а лише за грошову винагороду погодилась на перереєстрацію на своє ім'я ТОВ «БК Арміс», не маючи при цьому наміру займатись господарською діяльністю ТОВ «БК Арміс». Допитаний комерційний директор ТОВ «БК Арміс» ОСОБА_2 показав, що ТОВ «БК Арміс» використовувалось як транзитне підприємство, отримані кошти від підприємств «вигодонабувачів», що надходили на банківські рахунки ТОВ «БК Арміс», перераховувались на банківські рахунки підприємств з ознаками фіктивності ТОВ «Міріс», ТОВ «Інтермарр», ПП «Сіті Будком» («НетелкоБуддім -СТ»). Державною податковою інспекцією у Печерському р-ні м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Будівельна Компанія "Арміс" та складено акт від 03.08.2011 №996/23-7/34356397, в якому зазначено порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями товарно-матеріальних цінностей. В акті зазначено, що перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "БК "АРМІС". Виходячи з наведеного, TOB "БК "АРМІС" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. У зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у TOB "БК "АРМІС" відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Тому ТОВ "Орхідея СК" неправомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних послуг на загальну суму 2019156 грн. та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту вартість будівельних послуг, отриманих від ТОВ «БК Арміс», яке є постачальником ТОВ «Орхідея СК» у сумі 403831 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 06.04.2012 №0000522301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 523176 грн., №0000532301, яким збільшено грошове зобов'язання товариства з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 493424 грн.

Між позивачем (підрядник) та ДП «МА «Бориспіль» (замовник) в 2010 році укладено два договори на ремонт. Факт виконаних робіт підтверджено Актами №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3 та договірною ціною на будівництво.

На виконання робіт ДП МА «Бориспіль» складено наступні документи: зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, договірна ціна на будівництва, локальні кошториси на водопровід та каналізацію, на опалення та вентиляцію, на придбання обладнання для освітлення, електроопалення, опалення та вентиляції, на телефонізацію та радіофікацію, на охоронну сигналізацію.

Для виконання цих робіт позивачем залучено іншого контрагента - ТОВ «БФ «Арміс».

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Орхідея СК» (замовник) з ТОВ «БФ «Арміс» (підрядник) укладено договори від 30.07.2010 №02/08, від 28.09.2010 №28/09, від 15.11.2010 №15/11, від 28.03.2011 №2803 про надання поточного ремонту лінійно-кабельної мережі, будівельні роботи з влаштуванням мереж зв'язку до складу 34 на території вантажного терміналу, роботи з реконструкції мереж електрозабезпечення зв'язку та реконструкцію зовнішнього електропостачання ДП МА «Бориспіль».

На виконання умов цих договорів TOB "БК "АРМІС" надало послуги на загальну суму 2422987,27 грн. у 2010-2011 рр. Надані послуги підтверджуються податковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при наданні послуг оформив належним чином 5 податкових накладних на суму 299748,42 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 49958,07 грн.), які позивачем у подальшому надано на перевірку.

Зазначені будівельно-ремонтні роботи було виконано TOB "БК "АРМІС", про що сторонами складено Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3.

Оплата за надані будівельні послуги здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки виконавця - TOB "БК "АРМІС", що підтверджується виписками з банку.

Суми податку на додану вартість за цими податковими накладними включено позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідний період 2010-2011 р. та відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних.

У судовому засіданні досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські та інші документи, якими підтверджується наявність та реальне виконання господарських операцій між позивачем та TOB "БК "АРМІС".

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 20 ПК України передбачено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Статтею 78 ПК України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, при отриманні постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п.86.8 ст.86 ПК України).

Відповідно до статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, пунктом 86.9 статті 86 ПК України визначено, що у разі коли грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Як встановлено судом, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, призначеної на виконання постанови слідчого, винесеній у кримінальній справі, тобто відповідно до кримінально-процесуального закону. При цьому у податкового органу на час його прийняття було відсутнє рішення суду у кримінальній справі, яке набрало законної сили.

Отже, податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, проведеної на підставі постанови слідчого у кримінальній справі та за умови відсутності рішення суду у кримінальній справі, яке набрало законної сили, вийшов за межі наданої йому компетенції та діяв не у спосіб, передбачений ст.86 ПК України. Таким чином, ці дії є протиправними, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

Згідно ч.1, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. (ч.2 ст.207 ЦК України).

Частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що висновок суду стосовно недійсності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

З огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій між позивачем та TOB "БК "АРМІС", судом досліджено це питання та встановлено таке.

Суд вважає, що постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ в Києво-Святошинському районі Київської області майора податкової міліції Свінцінського І.В. від 12.12.2011 у кримінальній справі №13-8373, на які посилався відповідач, згідно з КПК України містять лише попередньо встановлену досудовим слідством інформацію. Суд зазначає, що податковим органом не надано жодних відомостей щодо винесеного у цій кримінальній справі рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, наведені у постановах слідчого відомості не є достатнім і допустимим доказом у цій адміністративній справі, а тому не можуть братися судом до уваги.

Будь-які інші докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб TOB "БК "АРМІС", а також судового рішення щодо визнання договору, укладеного між позивачем та вказаним підприємством недійсним, в матеріалах справи відсутні і відповідачем їх суду не надано.

З урахуванням наведеного суд також відкидає і посилання відповідача на відсутність мети у TOB "БК "АРМІС" щодо відсутності реального настання правових наслідків та заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Що стосується наявності мети у позивача на здійснення саме реальних правочинів, то про це, на думку суду, свідчить подальша передача отриманих від TOB "БК "АРМІС" ремонтно-будівельних робіт і послуг іншій юридичній особі, яка за укладеними з позивачем правочинами є фактичним замовником та кінцевим отримувачем цих робіт та послуг.

Отже, висновок відповідача в Акті перевірки про нікчемність укладених між позивачем та TOB "БК "АРМІС" договорів є безпідставним та необґрунтованим.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були дані Акта перевірки про завищення позивачем валових витрат і податкового кредиту у зв'язку з віднесенням до їх складу сум коштів і сплаченого податку на додану вартість у складі придбаного товару та послуг. Із цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 3 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статі 4 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 статі 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Під час судового розгляду представники позивача надали суду належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують здійснення підприємством витрат на придбання товару і послуг та їх подальшого використання в господарській діяльності.

Суд бере до уваги, що частину таких документів вилучено у позивача у ході слідства на підставі вищевказаної постанови про проведення виїмки.

Таким чином, твердження податкового органу про те, що валові витрати ТОВ «Орхідея СК» не підтверджено документально, не відповідають дійсності і не ґрунтуються на матеріалах справи та є безпідставними, а отже висновки про порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» є помилковими.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012 № 0000522301, на підставі якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток, є протиправним і підлягає скасуванню.

Відносно правомірності визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення (пункт 2.5 вказаного Положення).

Позивач до складу податкового кредиту включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання послуг, які підтверджені податковими накладними, придбаний товар і послуги сплачені позивачем та використані підприємством у господарській діяльності.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платники податку на додану вартість, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Тобто, відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Судом для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість здійснено наступне: 1) встановлено факт здійснення господарської операції; 2) встановлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції; 3) встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку; 4) встановлено дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Під час судового розгляду справи суду було надані необхідні первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «БК «Арміс», а також між позивачем та замовником і кінцевим користувачем цих робіт і послуг.

Як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ «БК «Арміс» в оплату за виконані роботи пов'язані з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, є безпідставними.

Разом з тим суд зазначає, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту вартість будівельних послуг отриманих від ТОВ «БК Арміс» в сумі 403831 грн., у тому числі за березень 2011 року в сумі 345000 грн.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України визначено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків послуг, з дати отримання яких згідно із приписами статті 201 Податкового кодексу України у платника виникає право на податковий кредит та які підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Податковий кредит сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, в яких відсутня будь-які помилка.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції є фіктивними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 06.04.2012 №0000532301, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Жодних обставин, які б надавали підстави вважати неправомірним віднесення коштів сплачених за придбання товару (робіт та послуг) до валових витрат та податкового кредиту, відповідачем суду не доказано. Отже, твердження відповідача про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту є безпідставними.

Ураховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 72, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 за №0000522301 та №0000532301.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 квітня 2012 року за № 0000522301, №0000532301, прийняті Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орхідея СК" судовий збір у сумі 2179 (дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 вересня 2012 р.