Постанова № 29904259, 06.03.2013, Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 березня 2013 р. Справа № 2-а-6260/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Супрун Ю.О.,

при секретарі судового засідання - Ахвердян Р.А.,

за участю: представника позивача - Останіна К.Ю., представника відповідача - Бондар Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекоенерготорг" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекоенерготорг» (надалі за текстом - ТОВ «Укрекоенерготорг») звернулось до Харківського окружного адміністративного позову з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд: зобов'язати відповідача відновити в обліковій картці платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекоенерготорг" особистого рахунку суму податку на додану вартість у розмірі 990450 гривень 00 копійок (податковий кредит) та 1001250 гривень 00 копійок (податкові зобов'язання) за грудень 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем під час здійснення господарської діяльності виконано всі вимоги законодавства, висновки податкового органу щодо укладання договорів від 30.11.2010 року та від 14.12.2010 року без мети настання реальних наслідків є помилковими, оскільки зазначений висновок сформований податковим органом до моменту їх повного виконання.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на зміст обґрунтування адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції послалась на наявні матеріали адміністративної справи та надану правову позицію, згідно з якою зазначено, що в ході проведеної перевірки встановлено, що на час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, щодо операцій по взаємовідносинам з ДП «Національною енергетичною компанією «Укренерго» код ЄДРПОУ 20851817, ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД» код ЄДРПОУ 37305586 за період грудень 2010 року в хорді відпрацювання підприємств «транзитерів» було проведено перевірку правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД», відповідно до висновків акту перевірки ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД» №593/23-0302/37305586 від 18.03.11 р. угоди з контрагентами за період грудень 2010 року не спричиняють реального настання правових висновків, а отже є нікчемними по ланцюгу до вигоданабувача. Тому формування податкового кредиту на думку податкового органу є недійсними.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст. 2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом до суб'єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд доходить висновку, що адміністративна справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно протокольної ухвали від 28.02.2013 року та враховуючи положення ст.ст. 52, 55, 160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) та зміст постанови Кабінету Міністрів України від 21 березня 2011 року № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" постановлено: "Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізувавши шляхом злиття, перетворення і приєднання державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі. державні податкові інспекції у районах, містах (крім мм. Києва та Севастополя), районах у містах, спеціалізовані державні податкові інспекції, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, за переліком згідно і додатками 1 - 3. Установити, що зазначені органи державної податкової служби, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з цією постановою", судом здійснено заміни первинного відповідача Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (надалі за текстом - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) на належного відповідача Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі за текстом - Західну МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС).

На підставі наказу від 27.04.2011 року № 492 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрекоенерготорг»» податковим органом проведено перевірку ТОВ «Укрекоенерготорг».

За результатами перевірки було складено акт № 805/23-03-05/35475475 від 29.04.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрекоенерготорг» код ЄДРПОУ 35475475 з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, щодо операцій по взаємовідносинам з ДП «Національною енергетичною компанією «Укренерго» код ЄДРПОУ 20851817, ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД» код ЄДРПОУ 37305586 за період грудень 2010 року.

У висновках Акту відображено, що у позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, достатні трудові ресурси і угоди з контрагентами за період грудень 2010, згідно з ч. 1, ч. 5 ст. 203, п. 1 п. 2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

В ході перевірки, відповідач дійшов висновку, що відсутність передплати ДП «Національною енергетичною компанією «Укренерго» код ЄДРПОУ 100227 за товари (роботи, послуги) платнику податків ТОВ «Укрекоенерготорг» код ЄДРПОУ 35475475 у грудні 2010 року, на суму 6007500,00 грн., в тому числі ПДВ 1001250,00 грн. та відсутність попередньої сплати ТОВ «Укрекоенерготорг» за товари ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД» код ЄДРПОУ 37305586 на суму 5942700,00 грн. в тому числі ПДВ 990450,00 грн. свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Судом 30.05.2011 року було зупинено провадження по адміністративній справі № 2-а-6260/11/2070, та 02.11.2011 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України у зв'язку з неможливістю розгляду цієї справи до вирішення адміністративної справи № 2-а-10006/11/2670 в Окружному адміністративному суді міста Києва за адміністративним позовом ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД» до ДПІ міста Іллічівськ про визнання протиправними дій ДПІ міста Іллічівськ при проведенні перевірки та складенні акту перевірки № 593/23-0302/37305586 від 18.03.2011 та визнання протиправним та скасування рішення викладеного в акті перевірки з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудня 2010 по січень 2011 року Харківський окружний адміністративний суд зупинив розгляд справи до набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва.

18 січня 2013 року розгляд справи було поновлено у зв'язку з тим, що 07 жовтня 2011 року Окружний адміністративний суд міста Києва виніс постанову, в якій позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Интермаркет ЛТД» задовольнив частково. Суд визнав протиправними дії ДПІ міста Іллічівськ з проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Интермаркет ЛТД» код за ЄДРПОУ 37305586 з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 січень 2011 року та зобов'язав ДПІ міста Іллічівськ відновити в обліковій картці особистого рахунку платника ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД» зняти суми податку на додану вартість за грудень 2010 року з податку на додану вартість та за січень 2011 року у розмірі 2438872,00 грн. (податковий кредит) та 2510050,00 грн. (податкові зобов'язання). 27 вересня 2012 року Київський адміністративний апеляційний суд своєю ухвалою від 27 вересня 2012 року залишив постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2011 року по справі № 2а-10006/11/2670 без змін, а апеляційну скаргу ДПІ міста Іллічівськ без задоволення.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України), співробітниками відповідача була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Укрекоенерготорг» код ЄДРПОУ 35475475 з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року.

Відповідно до п. 79.2 та п. 79.3 ст. 79 ПК України зазначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова. Відповідно, така норма встановлюючи обов'язок відповідача щодо повідомлення платника податків про початок проведення перевірки також встановлює кореспондуюче право платників податків бути завчасно обізнаними про проведення перевірки податковим органом їх господарської діяльності з метою забезпечення можливості платникам податків реалізувати, встановлені Податковим кодексом права під час проведення такої перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України та п. 2 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, передбачено, що: документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також: дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також: отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

На виконання п. 86.1 ст. 86 ПК України, за результатами перевірки податковим органом складено акт № 805/23-03-05/35475475 від 29.04.2011 року.

Оскільки акт перевірки безпосередньо не визначає прав та обов'язків позивача, не змінює та не припиняє існуючі його права й обов'язки, тобто - безпосередньо Акт перевірки та висновки, що в ньому містяться не породжують жодних правових наслідків для останнього, а тому їх наявність ніяким чином не може порушити прав позивача. У зв'язку із цим, суд вважає відсутніми підстави для розгляду вимоги позивача щодо скасування рішення, викладеного в акті перевірки та беручи до уваги уточнення заявлених позовних вимог.

Харківським окружним адміністративним судом встановлено, що 30.11.2010 року між позивачем та ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД» було укладено договір № 30/11-10, одним із умов оплати було зазначено сплату авансу у розмірі 30% від загальної вартості товару, цього договору, ПДВ 20% від суми авансу склало 990450,00 грн..

Відповідна сума авансу була перерахована позивачем 24.12.2010 року, після чого позивач отримав від ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД» податкову накладну № 313 від 24.12.2010 року, тобто позивачем було частково виконано договірні зобовязання, а саме перерахована сума авансу у розмірі 30% від загальної вартості товару, що підтверджуються платіжними дорученнями і податковими накладними, копії яких надано до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції на момент поставки), поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до положень п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Так, згідно п.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. А згідно п.п. 7.2.3 цього Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право ж на нарахування податку та складання податкових накладних, у відповідності з п.п. 7.2.4 зазначеного Закону, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Харківським окружним адміністративним судом встановлено у відповідачем не дадано до матеріалів справи документів, які б підтверджували, що ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД» код ЄДРПОУ 37305586 на момент складання та підписання податкової накладної № 313 від 24.12.2010 року було виключено з реєстру платників податку на додану вартість.

Харківським окружним адміністративним судом встановлено 14.12.2010 року між позивачем та ДП Національною енергетичною компанією «Укренерго» було укладено договір № П/Б-10-661, в якому аналогічно з договором № 30/11-10 від 30.11.2010 року, одним із умов оплати було зазначено сплату авансу у розмірі 30% від загальної вартості товару, цього договору, ПДВ 20% від суми авансу склало 1001250,00 грн.

Відповідна сума авансу була перерахована ДП Національною енергетичною компанією «Укренерго» 24.12.2010 року після чого позивач оформив та видав ДП Національній енергетичній компанії «Укренерго» податкову накладну №232 від 24.12.2010 року.

Згідно п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, Харківський окружний адміністративний суд не вбачає в діях позивача порушень вимог чинного законодавства на час здійснення господарських операцій, як з ТОВ «ТД Интермаркет ЛТД» код ЄДРПОУ 37305586 та і з ДП «Національною енергетичною компанією «Укренерго» код ЄДРПОУ 20851817.

Крім того, відносно інших контрагентів позивача, податковими органами не проводились зустрічні перевірки та не приймались відповідні рішення за наслідками здійснених висновків про нікчемність таких угод.

Зазначені договори у судовому порядку недійсними не визнавалися. Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст угод, зокрема їх предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання таких угод нікчемними можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку вони нікчемними не визнавалась.

Натомість, вони були фактично виконані сторонами, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за згаданими угодами ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції наділені повноваженнями звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Вищезазначена стаття виключає повноваження податкового органу визнавати правочини нікчемними.

Крім того, як вбачається із листа Державного комітету регуляторної політики від 16.09.2011 року № 7319 щодо правомірності дій органів державної податкової служби щодо визнання угод нікчемними, згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підсумовуючи викладене Харківський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідач, роблячи такі висновки, не міг керуватися лише припущеннями щодо нікчемності укладених правочинів, його позиція про те, що ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, не підкріплена належними доказами.

Окремо суд звертає увагу, що з приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак, з 01.01.2011 року повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податкову звітність належать до виключного прерогативи судових органів.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються висновки відповідача, щодо нікчемності вказаних договорів. Суд звертає увагу, що вказані договори в судовому порядку не визнані нікчемними, а відтак дії відповідача щодо визнання вказаних договорів є неправомірними.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі висновку щодо нікчемності договорів, знято з обліку в обліковій картці особового рахунку позивача суму податку на додану вартість у розмірі 990450,00 гривень (податковий кредит) та 1001250,00 гривень (податкові зобов'язання) за грудень 2010 року.

Оскільки висновок щодо нікчемності договорів позивача є протиправним, а відтак зняття в облікових картках особового рахунку позивача суми податку на додану вартість за грудень 2010 року є безпідставним чим порушуються права позивача, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача відновити записи в обліковій картці особового рахунку позивача в частині суми податку на додану вартість у розмірі 990450,00 гривень (податковий кредит) та 1001250,00 гривень у грудні 2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В контексті наведеної статті та розглядаючи у взаємозв'язку з судовим рішенні по справі № 2-а-10006/11/2670 суд констатує, що наведене судове рішення безпосередньо пов'язано з адміністративною справою № 2-а-6260/11/2070, а набрання зазначеним рішенням законної сили є самостійною підставою для задоволення позовних вимог враховуючи їх взаємозв'язок та беручі до уваги положення ПК України щодо декларування діяльності платника податків перед податковим органом.

Окремо суд звертає увагу на посилання представника податкового органу на вчинення дій по коригуванню в обліковій картці платника ТОВ "Укрекоенерготорг" особистого рахунку суму податку на додану вартість у розмірі 990450 гривень 00 копійок (податковий кредит) та 1001250 гривень 00 копійок (податкові зобов'язання) за грудень 2010 року на підставі наказу ДПС України № 266 від 18.04.2008 року та зазначає, що наведеним наказом розроблено методологічні рекомендації для податкових органів, проти чого в судовому засіданні не заперечував представник відповідача.

Крім того суд зауважує, що наказ ДПС України № 266 від 18.04.2008 року не є частиною законодавства України, а керування ним з боку податкового органу неможливе внаслідок превалювання норм ПК України за ознакою юридичної сили.

Також суд звертає увагу, що податковий орган не має законодавчо закріпленого повноваження по коригуванню показників податкової звітності платника податків без дотримання положень ПК України, та як наслідок невинесення відповідного рішення з цього приводу.

Щодо суджень податкового органу про відсутність причинного зв'язку між несприятливими умовами для позивача внаслідок коригувань облікової картки суд зазначає, що наведена позиція є помилковою в розумінні подальших декларувань з боку платника податків - позивача та проведення перевірок зазначених декларувань з боку податкового органу враховуючи зміст облікової картки.

Згідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані, підтвердженні матеріалами адміністративної справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст. 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекоенерготорг" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (61000, м. Харків, вул. Клапцова, 25) відновити в обліковій картці платника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекоенерготорг" (61071, м. Харків, вул. Бульварна, 8, кв. 12, код ЄДРПОУ 35475475) особистого рахунку суму податку на додану вартість у розмірі 990450 гривень 00 копійок (податковий кредит) та 1001250 гривень 00 копійок (податкові зобов'язання) за грудень 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області ЄДРПОУ 37999628, банк одержувача ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекоенерготорг" (61071, м. Харків, вул. Бульварна, 8, кв. 12, код ЄДРПОУ 35475475) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 (шість) гривень 80 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 13.03.2013 року.

Суддя Ю.О.Супрун