Постанова № 29904127, 12.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року 11:02 2а-3155/12/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий - суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Горбунова К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Торгівельно- виробнича фірма «Галант» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство торгівельно-виробнича Фірма «Галант» (далі-позивач) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі-відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення №1159 від 25.06.2012.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято незаконно. Відповідачем зроблено помилкові висновки про те, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Блоксоюз», є нікчемними. Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому що ТОВ «Блоксоюз» не мало складів, а значить не могло поставити товарно-матеріальні цінності позивачу. Фактично позивач має належним чином оформлені оригінали первинних документів, складених позивачем і ТОВ «Блоксоюз» та платіжних доручень про оплату. Всі отримані від контрагента товари придбано позивачем з метою використання у своїй господарській діяльності. Відповідачем не встановлено невідповідності чинному законодавству первинних документів позивача. Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував, у його задоволенні просив відмовити. Пояснив, що при складанні акту перевірки позивача було враховано акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, в якому зазначено, що операції ТОВ «Блоксоюз» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності. Не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Блоксоюз» до підприємств-покупців. Податкові накладні, виписані ТОВ «Блоксоюз» на адресу ПП ТВФ «Галант», не є первинними документами бухгалтерського обліку. При проведенні перевірки не надано інформації та документального підтвердження щодо того, яким чином проводилось транспортування придбаних ТМЦ від постачальника до ПП ТВФ «Галант» та їх передача між матеріально-відповідальними особами.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.

Приватне підприємство торгівельно-виробнича фірма «Галант» є юридичною особою, що зареєстрована 23.06.1994 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області. На обліку платника податків ПП ТВФ «Галант» перебуває з 27.07.1994 за №146 в Білоцерківській ОДПІ.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва направлено відповідачу акт від 22.02.2012 №199/23-08/37617560 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Блоксоюз» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 р.

27 квітня 2012 р. податковим органом позивачу направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження про результати операцій з ТОВ «Адва Естейт» за вересень 2011 р. та ТОВ «Блоксоюз» за жовтень-грудень 2011 р. та січень 2012 р. Листом від 15.05.2012 позивач надав відповідь на запит та копії відповідних документів.

На підставі направлення від 31.05.2012 №242, згідно з п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та у зв'язку з ненаданням ПП ТВФ «Галант» письмового пояснення та його повного документального підтвердження на письмовий запит Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 27.04.12 №1833/10/15-2/230 проведено позапланову документальну виїзну перевірка ПП ТВФ «Галант» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Блоксоюз» за період з 01.10.11 по 31.12.11. За результатами перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 14 червня 2012 року №1493/22-3/20605165/100.

Перевіркою встановлено наступні порушення: - абз.1, абз.2 п. 198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 42827 грн., в тому числі в жовтні 2011 р. на суму 17500 грн., в листопаді 2011 р. - 16715 грн., за грудень 2011 р. - 8613 грн.; - ч.1 ст.202, ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України, в результаті чого встановлено здійснення нікчемного правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків з ТОВ «Блоксоюз» (код за ЄДРПОУ 37617560) на загальну суму 256964 грн. (в т.ч. ПДВ 42827 грн.), в тому числі в жовтні 2011 р. на суму 105000 грн., в т.ч. ПДВ 17500 грн., в листопаді 2011 р. - 100285,02 грн., в т.ч. ПДВ 16714,17 грн., за грудень 2011 р. 51678,96 грн., в т.ч. ПДВ 8613,16 грн.

В акті перевірки зазначено, що Білоцерківська ОДПІ Київської області ДПС отримала від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акт від 22.02.2012 р. №199/23-08/37617560 «Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ «Блоксоюз» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2011 р.», в якому зазначено про здійснення ТОВ «Блоксоюз» нікчемних правочинів. Актом встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. В акті враховано те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Блоксоюз» відсутні, тому перевірку було проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АІС ОР ДПА у м. Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Аудит» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України».

В Акті перевірки позивача також зазначено, що згідно з отриманою від ГВПМ у Шевченківському районі м. Києва податкової інформації по ТОВ «Блоксоюз» від 14.02.2012 року за №896/ДПІ/26-10/3, за результатами проведених заходів опитано директора та головного бухгалтера ТОВ «Блоксоюз», які надали пояснення про те, що не мають жодного відношення до здійснення діяльності ТОВ «Блоксоюз».

В ході проведення перевірки відповідачем не було встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Блоксоюз» до підприємств-покупців у зв'язку з ненаданням для перевірки актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, які б засвідчували транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинено удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

При проведенні перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Блоксоюз» до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, які б засвідчували транспортування, зберігання товарів, а також інших процесуальних документів. Також не було надано інформації та документального підтвердження щодо того, яким чином проводилось транспортування придбаних ТМЦ від постачальника до ПП ТВФ «Галант». В ході проведення перевірки податковим органом не було виявлено документів складського, матеріального, аналітичного та синтетичного бухгалтерського та фінансового обліку, які є складовою частиною комплекту перевізних документів. Таким чином, придбання ПП ТВФ «Галант» ТМЦ (втулки Люнета, різець, штамп на фланець, калібр-пробка різьбовий для виміру отворів) від ТОВ «Блоксоюз» не підтверджено первинними документами. Отже, встановлено завищення ПП ТВФ «Галант» обсягів придбання товару по формуванню податкового кредиту по операціях з ТОВ «Блоксоюз» на загальну суму 256964 грн.

На підставі Акта перевірки №1493/22-3/20605165/100 від 14.06.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №1159/0001360223 від 25.06.2012, яким нараховано грошове зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 53534 грн., з них за основним платежем - 42827 грн. та за штрафними санкціями - 10707 грн.

Із досліджених судом документів установлено, що на виконання усних договорів ТОВ «Блоксоюз» доставило покупцю товар на загальну суму 256963,95 грн. Так, у жовтні, листопаді та в грудні 2011 року ТОВ «Блоксоюз» поставляло на виробництво позивача змінні, зношувальні елементи для верстатів та інших засобів виробництва, пресформи, а саме - втулки, різці, штамп на фланель, калібр тощо. Факт отримання товару та його місце зберігання підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів у кількості 8 шт. та оборотно-сальдові відомості по рахунку.

Факт поставки товару оформлювався податковими та видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок належним чином оформив 5 податкових накладних на суму 256963,95 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 42827,33 грн.), а також 5 видаткових накладних. На підтвердження доставки товару до ПП ТВФ «Галант» позивачем на перевірку надано 5 товарно-транспортних накладних.

Суму податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду 2011 р., відображено у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість відповідного періоду.

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - ТОВ «Блоксоюз», що підтверджено банківськими виписками з рахунку позивача.

На підтвердження факту отримання товару та його подальшого обліку і використання у власній господарській діяльності позивачем до суду надано, а судом досліджено оборотно-сальдові відомості, в яких відображено оприбуткування вказаного товару в обліку позивача, акти внутрішнього переміщення основних засобів, накази про видачу інструментів для виробництва, акти списання основних засобів, які використано для потреб виробництва.

Судом досліджено та взято до уваги документи, що підтверджують наявність у позивача основних фондів, устаткування, для функціонування якого і придбавалися товари у контрагента позивача.

Судом з'ясовано, що відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства з певними недоліками в діяльності ТОВ «Блоксоюз», з відсутністю поставок товарів, стверджує про безтоварність цих господарських операцій.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулюються Податковим кодексом України та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів та іншими законами. Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд бере до уваги, що відповідачем не заперечується той факт, що первинні документи позивача містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом враховано, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд зазначає, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

При дослідженні факту здійснення господарської операції суд оцінює відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Суд враховує, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

При цьому суд бере до уваги, що обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Суд бере до уваги, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість, податкового кредиту, регулюються розділом V ПК України.

Так, п.198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вже зазначалось судом, рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з завищенням позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Блоксоюз» які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність договорів ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

Таким чином, вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу контрагентом - ТОВ «Блоксоюз» та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право позивача на віднесення понесених витрат до складу податкового кредиту підтверджується представленими суду первинними фінансово-господарськими документами та наявністю очевидного зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як встановлено судом, на момент вчинення та виконання господарських договорів ТОВ «Блоксоюз» є належним чином зареєстрованою юридичною особою, яка має право вчиняти правочини, на дату здійснення господарських операцій з позивачем була зареєстрованим платником податку на додану вартість і мала право виписувати податкові накладні.

При цьому суд враховує вимоги статті 18 Закону України від 15.05.2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують наявність в Єдиному державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення реєстрації юридичної особи ТОВ «Блоксоюз» на час вчинення цих правочинів.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Ураховуючи те, що зміст правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Блоксоюз» протягом періоду, що був перевірений, відповідав вимогам діючого законодавства України; за період укладення та виконання правочинів жодна із сторін не звернулася до суду щодо порушення права волевиявлення сторін правочину; ці правочини виконано реально, що відображено у відповідній звітності позивача, то суд визнає, що в Акті №1493/22-3/20605165/100 від 14.06.2012 відповідачем положення статей ч.1 ст.202, ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України застосовано безпідставно.

Крім того, як встановлено судом позивачем на підставі первинних документів по господарських відносинах з ТОВ «Блоксоюз» було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до пп.14.1.156, 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України визначено, що форму та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані ТОВ «Блоксоюз» для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від ТОВ «Блоксоюз», які засвідчують отримання послуг, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ у зазначений період.

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами статті 201 ПК України, у платника виникає право на податковий кредит та які, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як було зазначено судом, під час судового розгляду справи суду були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та виконання усних договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Блоксоюз», крім того, висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів було спростовано наявними в матеріалах справи доказами, а отже твердження відповідача про порушення позивачем вимог абз.1, абз.2 п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України є безпідставними.

При отриманні податкових накладних від ТО «Блоксоюз», які засвідчують придбання товарів, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ за вказаний період.

Як вже зазначалось, до складу податкового кредиту позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні було спростовано.

Отже, податковим органом не доведено, що зазначені господарські операції не відбулися реально, є фіктивними чи безтоварними, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача, оскільки позиція відповідача про нікчемність угоди ґрунтується виключно на припущеннях, які не підтверджено належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В силу положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено суду належними та достатніми доказами фактів неправильного формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Блоксоюз» за вказаний період та не доведено суду належними та достатніми доказами фактів нікчемності договорів, укладених з ТОВ «Блоксоюз», фактів нереальності та безтоварності здійснених між ними господарських операцій, не спростовано твердження позивача щодо реальності вчинення та виконання господарських операцій, а відтак не доведено правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №1159/0001360223 від 25.06.2012, видане Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області ДПС.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства Торгівельно-виробнича фірма «Галант» судовий збір у сумі 568 (п'ятсот шістдесят вісім) грн. 44 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 вересня 2012 р.