Ухвала суду № 29902271, 14.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2013 р. справа № 2а-17913/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області

на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2011 року у справі № 2а-17913/11 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виконати певні дії, -

встановиВ:

05.09.2011р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати незаконною бездіяльність відповідача - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, яка виразилась у невиконанні своїх повноважень по розгляду його звернень та зобов'язати відповідача задовольнити клопотання, які містяться в заявах до голови міста Мелітополя від 26.05.2011 р. та 01.06.2011 року, з метою відновлення первісного стану прибудинкової території та притягнення до відповідальності порушника, яким було заподіяно шкоду прибудинковій території.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 26.05.2011р. він звернувся до голови міста Мелітополя з приводу забруднення його прибудинкової території за адресою вул. Белякова, будинок 232, м.Мелітополь, Запорізької області та порушення державних стандартів норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів. 01.06.2011р. подав заяву, в якій просив розглядати заяву від 26.05.2011р. в його присутності та в присутності квартальної. Проте, жодної відповіді на звернення отримано не було, що і стало підставою звернення до суду з позовом.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано бездіяльність виконавчого комітету Мелітопольської міської ради щодо процедури розгляду звернень ОСОБА_1 протиправною та зобов'язано виконавчий комітет Мелітопольської міської ради розглянути звернення ОСОБА_1 від 26 травня 2011 року та 01 червня 2011 року у його присутності та належним чином повідомити його про результати розгляду звернень, в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обов'язок особистого вручення відповіді заявнику. Також заявник апеляційної скарги посилається на те, що на подані позивачем заяви було надано відповіді у встановлені законодавством строки, що підтверджується наданими суду реєстрами відправки кореспонденції, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 26.05.2011 року звернувся до Мелітопольського міського голови із заявою про зобов'язання мешканця будинку АДРЕСА_1 відновити стан належної позивачу прибудинкової території за адресою АДРЕСА_2, який існував до накопичення там сміття та притягнути порушника до відповідальності за вчинені порушення закону (а.с.5). Вказана заява була отримана відповідачем 26.05.2011р. та зареєстрована за вх.№Н-1818/з.

01.06.2011 року позивач звернувся до Мелітопольського міського голови із заявою, в якій просив створити відповідну комісію по розгляду заяви від 26.05.2011р., розглядати питання, викладені в заяві від 26.05.2011р. в його присутності та в присутності квартальної спірної дільниці та попередити про місце та час розгляду справи (а.с.6). Вказана заява була отримана відповідачем 01.06.2011р. та зареєстрована за вх.№Н-1894/з.

Не отримавши відповіді на вказані звернення, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, посилаючись на порушення відповідачем норм Закону України «Про звернення громадян».

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не надано доказів отримання позивачем відповідей на подані ним звернення, а надані копії реєстру вихідної кореспонденції засвідчують лише факт відправлення документації, а не її отримання. Крім того, суд зазначив, що відповідачем в порушення ст.ст.15,19 Закону України «Про звернення громадян» у відповідях на звернення позивача не роз'яснено його право на оскарження та порушено процедуру розгляду заяв.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено вимоги до звернення. Так, звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Подані позивачем звернення від 26.05.2011р. та 01.06.2011р. відповідають вимогам, зазначеним у наведеній нормі права, що не заперечувалось відповідачем.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Як вбачається з наданої відповідачем відповіді на звернення позивача від 26.05.2011р., направленої позивачу 02.06.2011р., що підтверджується копією реєстру відправки кореспонденції, відповідач повідомив позивача про те, що перевіркою прилеглої території будинку №232 по вул.Белякова 31.05.2011р. порушень норм ст.152 КУпАП не встановлено (а.с.17).

Як вбачається з наданої відповідачем відповіді на звернення позивача від 01.06.2011р., направленої позивачу 03.06.2011р., що підтверджується копією реєстру відправки кореспонденції, відповідач повторно повідомив позивача про те, що перевіркою прилеглої території будинку №232 по вул.Белякова 31.05.2011р. порушень норм ст.152 КУпАП не встановлено (а.с.16).

Як вже зазначалося, підставою для звернення до суду з адміністративним позовом стало те, що позивач не отримував відповідей на свої звернення.

Суд першої інстанції у своєму рішення посилався на те, що відповідач, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не надав доказів отримання позивачем відповідей на подані ним звернення, а надані копії реєстру вихідної кореспонденції засвідчують лише факт відправлення документації, а не її отримання. Зокрема, з цих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про бездіяльність відповідача.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду помилковими з огляду на наступне.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, зокрема, обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Тобто, вказаною нормою права не передбачено обов'язку органу, до якого подано звернення, безпосереднього вручення відповіді заявнику особисто.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем вжито заходів щодо повідомлення позивача про результати перевірки заяви від 26.05.2011р.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду щодо порушення відповідачем процедури розгляду заяв позивача.

Так, відповідно до ст.18 Закону України «Про звернення громадян», громадянин має право бути присутнім при розгляді його заяви чи скарги, а відповідно до ст.19 даного Закону передбачено обов'язок органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Як вбачається з заяви позивача від 01.06.2011р., ОСОБА_1 просив відповідача розглядати його заяву від 26.05.2011р. в його присутності, проте, відповідач, в порушення вимог ст.19 Закону України «Про звернення громадян», фактично, не відреагував на вказане прохання позивача, чим порушив його право бути присутнім при розгляді його заяви.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що 01.06.2011р. позивачем подано повторну заяву по тому ж самому питанню, що ставилося у заяві від 26.05.2011р., а тому, оскільки відповідно до ст.8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, позивачу було направлено повторну відповідь.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2011 року позивач звернувся до відповідача не з аналогічною заявою, яка була подана 26.05.2011р., а з метою використання свого права, передбаченого ст.18 Закону України «Про звернення громадян», - бути присутнім під час розгляду заяви від 26.05.2011р., а отже, в заяві від 01.06.2011р. позивачем ставилося питання, фактично, щодо порядку розгляду його заяви від 26.05.2011р. Більш того, станом на час звернення позивача до відповідача із заявою від 01.06.2011р., відповіді на заяву від 26.05.2011р. відповідачем підготовлено та відправлено не було.

Водночас, в порушення вимог ст.15 Закону України «Про звернення громадян», відповіді виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області на звернення позивача не містять безпосередньо рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заявах, не містять посилань на Закон і викладень мотивів відмови, а також роз'яснень порядку оскарження прийнятого рішення. Не містять вони і обґрунтованих посилань про вжиті заходи щодо перевірки фактів, викладених у заяві позивача від 26.05.2011р.

Вказане свідчить про порушення відповідачем норм Закону України «Про звернення громадян» в частині дотримання процедури розгляду заяв позивача, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову та зобов'язання відповідача розглянути заяви позивача повторно, з дотриманням вимог Закону.

Разом з тим, вимоги позивача у запереченнях на апеляційну скаргу змінити постанову суду першої інстанції, додавши відновлення стану прилеглої до його будинку території, який існував там до накопичення сміття та притягнення до відповідальності особи, яка це вчинили, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглядати, оскільки правом апеляційного оскарження позивач не скористався, а відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку по суті позовних вимог, та враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань, суд апеляційної інстанції вважає за можливе залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст. 200, ст.ст.205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Мелітопольської міської ради залишити без задоволення, а постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07 грудня 2011 року у справі № 2а-17913/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 19.02.2013р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк