Ухвала суду № 29901936, 12.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5041/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Синициній К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

ДП «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2012 року адмінстартивний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин справи.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Оболонському районі міста Києва були проведені планові та позапланові перевірку ДП «Хорів-АВІА» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі -ПДВ) на розрахунковий рахунок позивача.

За результатами перевірки ДПІ у Оболонському районі міста Києва були складені наступні акти перевірок, а саме: №69-23-9-30550903 від 11.02.2009, №108-23-8-30550903 від 27.02.2009, №109-23-8-30550903 від 27.02.2009, №280-23-8-30550903 від 20.05.2009, №326-23-8-30550903 від 15.06.2009, №385-23-8-30550903 від 16.07.2009, №580-23-8-30550903 від 12.10.2009, №677-23-8-30550903 від 18.11.2009 з питань достовірності нарахування Державним підприємством «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА»сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень 2009 року, які виникли за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувались за зазначені періоди.

Згідно вказаних Актів перевірок, контролюючим органом встановлено порушення позивачем пп.7.4.2., пп.7.4.3, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 5.7, ст. 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого ДП УАТП «Хорів-АВІА»завищило податковий кредит за березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008, лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень 2009, що призвело до завищення рядка 26 декларації з ПДВ за відповідні періоди.

Крім того, під час проведених контрольних заходів встановлено, що в порушення пп. 7.7.1, пп. 7.7.2, п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями), ДП УАТП «Хорів-АВІА»не має права на отримання бюджетного відшкодування, задекларованого на рахунок платника в банку за березень 2008 року в розмірі 96014,00 грн., травень 2008 року в розмірі 41736,00 грн., червень 2008 року в розмірі 84696,00 грн., липень 2008 року в розмірі 6491,00 грн., серпень 2008 року в розмірі 41086,00 грн., вересень 2008 року в розмірі 12370,00 грн., жовтень 2008 року в розмірі 136448,00 грн., листопад 2008 року в розмірі 46809,00 грн., грудень 2008 року в розмірі 91822,00 грн., лютий 2009 року в розмірі 202840,00 грн., березень 2009 року в розмірі 238904,00 грн., квітень 2009 року в розмірі 319085,00 грн., червень 2009 року в розмірі 78898,00 грн., липень 2009 року в розмірі 49153,00 грн., серпень 2009 року в розмірі 96449,00 грн. Загальне бюджетне відшкодування з податку на додану вартість позивача становить 1542801,00 грн. (один мільйон п'ятсот сорок дві тисячі вісімсот одна гривня 00 копійок).

Встановлено,що на підставі вказаних актів перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000082308/0 від 24.02.2009р., № 0000082308/1 від 29.04.2009р., № 0000082308/2 від 21.07.2009р., № 0000082308/3 від 30.09.2009р.; № 0000842308/0 від 05.03.2009р., № 0000842308/1 від 29.04.2009р., № 0000842308/2 від 21.07.2009р., № 0000842308/3 від 30.09.2009р.; № 0000852308/0 від 05.03.2009р., № 0000852308/1 від 29.04.2009р., № 0000852308/2 від 21.07.2009р., № 0000852308/3 від 30.09.2009р.; № 0001002308/0 від 26.05.2009р., № 0001002308/1 від 16.07.2009р., № 0001002308/2 від 30.09.2009р., № 0001002308/3 від 10.12.2009р.; № 0001062308/0 від 17.06.2009р., № 0001062308/1 від 20.07.2009р., № 0001062308/2 від 30.09.2009р., № 0001062308/3 від 10.12.2009р.; № 0001102308/0 від 21.07.2009р., № 0001102308/1 від 27.08.2009р.; № 0001402308/0 від 13.10.2009р., № 0001402308/1 від 10.12.2009р., № 0001402308/2 від 09.03.2010р.; № 0001492308/0 від 23.11.2009р., № 0001492308/1 від 23.12.2009р., № 0001492308/2 від 09.03.2010р.

Обґрунтовуючи правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень, податковий орган посилається на те, що в ході проведених контрольних заходів встановлено наступні господарські взаємовідносини позивача з контрагентами, що вплинула на загальну суму ПДВ, заявлену позивачем до відшкодування за перевіряємі періоди, а саме:

Договір фрахту повітряного судна № PD/CO 272/04 від 06.10.2004, укладений ДП «Хорів-Авіа»з Організацією Об'єднаних націй міжнародною міждержавною організацією, штаб-квартира якої розташована у м. Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, 10017, США.

Відповідно до ст. 2 даного договору Перевізник (ДП «УАТП Хорів - Авіа») надає повітряне судно разом з командою та іншим необхідним персоналом, які залишаються службовцями Перевізника, у користування ООН на строк дії цього Договору, Перевізник залишається власником та/або експлуатантом повітряного судна, і несе усі ризики та прибутки, пов'язані з володінням та експлуатацією повітряного судна.

Пунктом 3.3 ст.3 Договору передбачено, що Перевізник надає ООН два вертольоти Мі -8МТВ з реєстраційними номерами UR-HLA та UR-HLD.

Чартерна угода про виконання авіаційних робіт №01/06 від 14.07.2006, укладена між Компаній SERVICES - EXPORT - IMPORT GmbH»та ДП «УАТП «Хорів - Авіа»(Україна).

Предметом даного договору є надання авіаційних робіт при гасінні лісових пожарів на території Греції гелікоптером типу Ми-8 МТВ (UR-HLC).

Угода фрахту повітряного судна №17.7-07 від 27.09.2007 між підприємством ДП «УАТП Хорів - Авіа»та Air Serviced» - в рамках Мирової Продовольчої Програми ООН, предметом якого є фрахт 2-х гелікоптерів МІ-8МТВ в залежності до вимог, які визначені в тендері RFO UGA01140907.

Договір №03/11-07 про фрахт повітряних суден типу Мі-8 МТВ - із екіпажем і технічним персоналом від 05.12.2007, укладений між ДП «УАТП «Хорів-Авіа»(Фрахтівник) та АТ «Авіакомпанія Бурундайавіа»(Республіка Казахстан, Фрахтувальник).

За Даним договором визначено порядок та умови, за якими Фрахтовщик передає, а Фрахтователь приймає у Фрахт два повітряних судна:

- гелікоптер Мі-8 МТВ-1 (реєстраційний номер UR-HLB 95128);

- гелікоптер Мі-8 МТВ-1 (реєстраційний номер UR-HLB 94915).

Згідно Договору, використовувані повітряні судна перебувають у власності України та знаходяться в оперативному управлінні Фрахтівника за правом оренди, на чому наголошує представник відповідача.

Відповідно до вищенаведеного Договору, у п.1.3 ст.1 «Предмет договору» зазначено, що використовувані повітряні судна призначені для надання Фрахтувальником авіатранспортних послуг у міжнародних перевезеннях за межами Казахстану та України.

На підставі викладеного відповідач вважає, що послуги з авіаперевезення пасажирів та вантажу позивач (Фрахтівника) не надає, а дані послуги надає АТ «Авіакомпанія Бурундайавіа» (Фрахтувальник).

Відповідно до ст. 7 даного договору, передача та повернення використовуваних повітряних суден оформлюється Актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими особами Сторін даного Договору.

В ході проведених контрольних заходів також встановлено, що суми обсягів поставок робіт (послуг) за вищевказаними договорами ДП «УАТП «Хорів - Авіа»віднесло до операції, що оподатковуються за ставкою 0%, а позивач, в даному випадку, керувався положеннями пп. 6.2.4. п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок н додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями).

Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що послуги за вказаними Договорами відносяться до операції, які не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Як наслідок, зазначене порушення не вплинуло на визначення податкових зобов'язань позивача з ПДВ, але вплинуло на правильність визначення податкового кредиту та сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню, адже відповідно до п.3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 3 квітня 1997 року не є об'єктом оподаткування передача майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.

В акті перевірки перевіряючими вказано, що позивачем було віднесено до обсягів «інші операції, що оподатковуються за ставкою 0%»обсяги від наданих послуг з користування двома Гелікоптерами за Договором, укладеним між ДП «Хорів-АВІА»Фрахтівник та АТ «Авіакомпанія Бурундайавіа»(Республіка Казахстан) -Фрахтувальник.

Відповідно до п. 1.35 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон України №334), фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей:

- перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

- перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Статтею 912 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV передбачено, що за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 798 ЦКУ предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Отже, при укладенні договору найму транспортного засобу наймодавець передає наймачеві транспортний засіб.

Що ж до договору чартеру (фрахтування), то відповідно до статті 912 ЦКУ фрахтувальник отримує не транспортний засіб, а лише всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено,що договір найму (оренди) транспортного засобу не є тотожним договору чартеру (фрахтування).

Господарським кодексом України визначено поняття «лізинг», - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

У відповідності до норм п. 1.18. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної або юридичної (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним або юридичним особам (орендарям) за оренду плату та на визначений строк.

Основними критеріями оренди є надання майна в самостійне користування (оперативне управління) та отримання за це винагороди у вигляді орендної плати.

Отже, виходячи з понять фрахту та лізингу, можна зробити висновок, що метою оподаткування, операції з фрахтування виключені з визначення орендних операцій та відповідно, розглядаються як окремий об'єкт оподаткування і мають відмінний порядок оподаткування від порядку лізингових (орендних) операцій.

Згідно Повітряного кодексу України, чартер (фрахт) застосовується для перевезення пасажирів, багажу, вантажів та пошти повітряним транспортом.

Чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартеру (фрахтування повітряного судна), якщо це не суперечить чинному законодавству (ст. 61 Повітряного кодексу України).

Відповідно до ст.61 Повітряного кодексу України, чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартеру (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

У відповідності до пп. 3.1.3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажів, а також міжнародних відправлень у випадках, визначених підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 цього Закону.

Відповідно до пп. 6.2.4. п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» за нульовою ставкою оподатковуються операції, поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також поставка міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України; поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів іншими видами транспорту, ніж зазначені в абзаці.

Відповідно до пп. 6.2.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено механізм оподаткування за нульовою ставкою операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України, тобто законодавець не ставить право платника податку на отримання згаданих податкових пільг у залежність від таких обставин, як суб'єктний склад угод щодо продажу транспортних послуг, виду угод, порядку розрахунків, умов поставки тощо.

Судом першої інстанції прийнято до уваги той факт, що законодавчо встановленою умовою для застосування нульової ставки оподаткування ПДВ є місце використання та споживання транспортних послуг - за межами митної території України.

За таких обставин довільне звужене суб'єктом владних повноважень тлумачення зазначеної вище норми Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідає чинному законодавству, оскільки фактично встановлює додаткові умови - обмеження, виключно за наявності яких може застосовуватися нульова ставка ПДВ, та, по суті, породжує скасування податкових пільг з ПДВ стосовно вітчизняних транспортно-експедиційних підприємств.

Суд першої інстанції відзначає,що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 05.05.2009 по справі №3-4504 2009 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_4 за порушення порядку ведення податкового обліку, встановленого пп. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за період з липня по грудень 2008 на загальну суму 497 837 грн. - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім цього,постановою Оболонського районного суду м. Києва від 30.07.2009 по справі №3-7438/2009 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_4 за порушення порядку ведення податкового обліку, встановленого пп. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4. пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту за період січень 2009 на загальну суму 206413 грн. - закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Також,п остановою Оболонського районного суду м. Києва від 02.09.2009 по справі №3-8428 2009 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_4 за порушення пп. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Сторони в судовому засіданні першої інстанції не заперечували набрання зазначеними рішеннями Оболонського районного суду м.Києва законної сили.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Державного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» підлягають задоволенню повністю.

За правилами статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Досконалий друк, Дизайн, Дистрибуція» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.