Постанова № 29900878, 11.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2013 року № 826/223/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейсінг Груп»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києвапроскасування, визнання недійсними та нечинними податкових повідомлень-рішень № 0004152302/0/50586 від 29.12.2010 р. та № 0004162302/0/50587 від 29.12.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Кейсінг Груп» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування, визнання недійсними та нечинними податкових повідомлень-рішень № 0004152302/0/50586 від 29.12.2010 р. та № 0004162302/0/50587 від 29.12.2010 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2011 р. по справі № 2a-12202/11/2670 суддею Огурцовим О.П. позовні вимоги позивача ТОВ «Кейсінг Груп» було задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва № 0004152302/0/50586 від 29.12.2010 р. та № 0004162302/0/50587 від 29.12.2010 р.

Зазначена постанова суду першої інстанції була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 р.

Однак, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2012 р. було частково задоволено касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2012 р., а справу № 2a-12202/11/2670 направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Зважаючи на викладене, після скасування судового рішення, справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кейсінг Груп» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування, визнання недійсними та нечинними податкових повідомлень-рішень № 0004152302/0/50586 від 29.12.2010 р. та № 0004162302/0/50587 від 29.12.2010 р., було присвоєно новий № 826/223/13-а, та згідно з протоколом розподілу справ між суддями від 04.01.2013 р. повторно розподілено на новий судовий розгляд на суддю Добрянську Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.01.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/223/13-а та призначено судове засідання.

В судовому засіданні 19.02.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва № 0004152302/0/50586 від 29.12.2010 р. та № 0004162302/0/50587 від 29.12.2010 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки позивача відповідач дійшов помилкових висновків про фіктивний характер правочину ТОВ «Кейсінг Груп» із контрагентом ТОВ «Соланж Трейд» та фіктивну діяльність останнього, а наявність належним чином оформлених податкових накладних, на думку позивача, повністю підтверджують його право на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у перевіряємому періоді, а також, на думку позивача, він не може нести відповідальність за порушення, які були допущені його контрагентом.

Представник відповідача в судове засідання 19.02.2013 р. не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на не прибуття відповідача в судове засідання 19.02.2013 р. та не скерування свого представника, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати дану адміністративну справу № 826/223/13-а в порядку письмового провадження.

Про перехід до розгляду справи № 826/223/13-а в поряду письмового провадження відповідач був належним чином повідомлений листом від 19.02.2013 р.

Так, в матеріалах справи наявні письмові заперечення відповідача проти позову, та в минулих судових засіданнях представник відповідача проти задоволення позову також заперечував з підстав необґрунтованості позовних вимог, оскільки позивачем не було допустимими доказами доведено фактичність (реальність) виконання його контрагентом ТОВ «Соланж Трейд» відповідних робіт та послуг, а також не було допустимими доказами по справі спростовано висновки Акта перевірки щодо недійсності (фіктивності) правочинів, у зв'язку з чим формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Соланж Трейд» у перевіряємому періоді є безпідставним.

Також, 21.02.2013 р. відповідачем до канцелярії суду було подано додаткові документи на обґрунтування його нормативно-правової позиції, а саме копію протоколу допиту свідка - Директора ТОВ «Соланж Трейд» та копію постанови про порушення кримінальної справи, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) відносно зокрема контрагента позивача ТОВ «Соланж Трейд».

Станом на 11.03.2013 р. інших документів від сторін по даній справі до суду не надходило.

Отже, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 22.11.2010 р. по 03.12.2010 р. та з 06.12.2010 р. по 17.12.2010 р. Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва на підставі направлень № 1163 від 19.11.2010 р. та № 1217 від 03.12.2010 р. та відповідно до постанови СВ ПМ у Житомирській області в рамках розслідування кримінальної справи № 10/249001, відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача ТОВ «Кейсінг Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2010 р.

За результатами даної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 22.12.2010 р. № 9209/2302/33632318, згідно висновків якого позивачем було порушено вимоги пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.3.9, пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 580 590 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 580 590 грн., а також підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.5, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 460 471,56 грн., в т. ч. в жовтні 2009 року на суму 10 530,00 грн., листопаді 2009 року на суму 124 585,56 грн., грудні 2009 року на суму 325 356,00 грн., що підлягає до сплати в бюджет, з урахуванням від'ємного значення в наступних податкових періодах: в жовтні 2009 року - 105 30,00 грн., листопаді 2009 року - 124 585, 56 грн., грудні 2009 року -259 155,00 грн., січні 2010 року - 55 279,00 грн., лютому 2010 року -10 922,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 29.12.2010 р. № 0004152302/0/50586, яким позивачу було нараховане зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 690 877,34 грн., у тому числі штрафні санкції у сумі 230 405,78 грн.;

- від 29.12.2010 р. № 0004162302/0/50587, яким позивачу було нараховане зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 812 996,00 грн., у тому числі штрафні санкції у сумі 232 406,00 грн.

Такий висновок відповідача щодо фіктивної діяльності контрагента позивача ТОВ «Соланж Трейд», та нікчемності укладених із таким товариством правочинів ґрунтується на фактах, встановлених за наслідками перевірки господарської діяльності такого контрагента позивача ТОВ «Соланж Трейд», а саме те, що зазначене товариство має стан « 23» - місцезнаходження не встановлено, за результатами аналізу податкової звітності та інформації з інших джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів (по податковим розрахункам комунального податку працює одна особа), відсутність виробничого та іншого обладнання, транспортних засобів (декларації з податку на прибуток підприємства), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Крім того, на обґрунтування правомірності висновків Акта перевірки, відповідач посилається на наявність кримінальної справу № 249001/10 від 29.06.2010 р. та кримінальної справи по окремому епізоду від 21.09.2010 р. за ознаками складу злочину передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, відповідно до матеріалів яких ТОВ «Соланж Трейд» сприяло підприємствам-фактичним платникам податку на прибуток та податку на додану вартість в ухиленні від сплати даних податків до державного бюджету, а саме, незаконно формувало валові витрати та податковий кредит по податку на додану вартість у підприємств - платників податків, шляхом документального оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюг «транзитних» та «фіктивних» підприємств.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності здійсненого відповідачем донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ і застосування до нього штрафних санкцій, а також донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток і застосування до нього штрафних санкцій, та випливають з процедури формування платником податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Таким чином, вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0004152302/0/50586 від 29.12.2010 р. та № 0004162302/0/50587 від 29.12.2010 р. - позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Так, в своїй ухвалі при першому касаційному розгляді даної адміністративної справи, Вищий адміністративний суд України наголосив на тому, що судами попередніх інстанцій було зроблено передчасні висновки про те, що такі господарські операції між позивачем та ТОВ «Соланж Трейд» були реальними та були спрямовані на фактичне настання правових наслідків.

Суд касаційної інстанції зазначає, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, оскільки сам факт наявності у позивача податкових накладних не може бути беззаперечною підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, при встановленні відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Отже, зважаючи на викладене, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого ви користання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; податкова накладна є одночасно звітним і розрахунковим документом (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4).

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.1.32 статті 1 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями, не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, та було встановлено судами раніше, між позивачем ТОВ «Кейсінг Груп» та його контрагентом ТОВ «Соланж Трейд» було укладено два договори: № 99/09 від 08.10.2009 року на виконання робіт по переробці давальницької сировини, предметом якого є виконання робіт та/або надання послуг в сфері розфасовки, упаковки, дизайну, поліграфічного виконання друкованих матеріалів, а також послуг, пов'язаних з поліграфічним виконанням; та № 111/09 від 23.11.2009 року, відповідно до якого TOB «Соланж Трейд» зобов'язується передати у власність TOB «Кейсінг Груп» оболонки та інгредієнти для м'ясної промисловості, ціна на товар є договірною і формується у відповідності до прайс-листа та кон'юнктури ринку, діючої на момент відвантаження товару та узгоджується сторонами.

З вказаними договорами ТОВ «Соланж Трейд» було видано на адресу ТОВ «Кейсінг груп»:

- акти здачі-прийняття робіт б/н від 09.10.2009 р. на загальну суму 52 650,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 10 530,00 грн. та б/н від 06.11.2009 р. на загальну суму 43 106,60 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 8 621,32 грн.;

- видаткові та податкові накладні № 2311-06 від 23.11.2009 р. на загальну суму 579 821,19 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 115 964,24 грн., № 2412-01 від 24.12.2009 р. на загальну суму 1 626 780,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 325 356,00 грн. та № 310311 від 31.03.2011 р. на загальну суму 1 020 000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 204 000,00 грн.;

- розрахунок коригування № 5/310311 від 01.04.2010 р. на загальну суму 1 020 000,00 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 204 000,00 грн.

Оплата за послуги пакування ТОВ «Кейсінг Груп» здійснювалось платіжними дорученнями № 1050 від 16.11.2009 р. на суму 63 180,00 грн. у тому числі ПДВ у розмірі 10 530,00 грн. та № 1126 від 09.12.2009 на суму 51 727,92 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 8 621,32 грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Соланж Трейд».

За наслідками зазначених взаємовідносин із контрагентом ТОВ «Соланж Трейд» (виписаних податкових та видаткових накладних) позивачем формувався податковий кредит та валові витрати у перевіряємому періоді.

Однак, як було встановлено судами при першому розгляду даної адміністративної справи, станом на 30.06.2010 р. на картці рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Соланж Трейд» обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 2 647 921,43 грн.

Крім того, як підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами по справі заперечено позивачем, а також вже було встановлено судами при розгляді даної адміністративної справи (ОАС м. Києва, КААС та ВАС України), перевіркою контрагента позивача ТОВ «Соланж Трейд» контролюючим органом було встановлено відсутність такого контрагента позивача за місцем його реєстрації, відсутність будь-яких основних та оборотних фондів, устаткування, автомобільного транспорту, робочого персоналу, що відповідно унеможливлювало здійснення такої господарської діяльності, як виконання робіт по переробці давальницької сировини, надання послуг в сфері розфасовки, упаковки, дизайну, поліграфічного виконання друкованих матеріалів, а також послуг, пов'язаних з поліграфічним виконанням, а також постачання продукції (в даному випадку - оболонки та інгредієнтів для м'ясної промисловості).

А отже зазначене, на думку перевіряючих органів, свідчить про те, що в порушення вимог Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України та податкових законів, ТОВ Соланж Трейд» не було створене з метою тривалої господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, а навпаки здійснювало свою діяльність шляхом укладення безтоварних договорів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Перевіривши наявні у справі докази, суд погоджується із такими висновками податкового органу, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно інформаційної бази ДПС України встановлено, що ТОВ «Соланж Трейд» (контрагент позивача) перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва зі станом « 23» - місцезнаходження не встановлено, підприємство має ознаки «фіктивності», та за результатами аналізу податкової звітності та інформації з інших джерел, встановлено відсутність трудових ресурсів (по податкових розрахунках комунального податку працює одна особа), відсутність виробничого та іншого обладнання, транспортних засобів (декларації з податку на прибуток підприємства), що відповідно дає змогу ставити під сумнів факт здійснення таким суб'єктом господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Також, згідно наявних у справі доказів, ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирський області було порушено кримінальну справу № 249001/10 від 29.06.2010 р., за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), та порушено кримінальну справу по окремому епізоду від 21.09.2010 р. за ознаками складу злочину передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно до матеріалів яких ТОВ «Соланж Трейд» сприяло підприємствам-фактичним платникам податку на прибуток та податку на додану вартість в ухиленні від сплати даних податків до державного бюджету, а саме, незаконно формувало валові витрати та податковий кредит по податку на додану вартість у підприємств - платників податків, шляхом документального оформлення придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюг «транзитних» та «фіктивних» підприємств.

Крім того, відповідно до протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_1, який є єдиним засновником ТОВ «Соланж Трейд», встановлено, що останній зареєстрував зазначене підприємство за грошову винагороду та підписував за щомісячну грошову винагороду невідомі йому документи, відповідно до чого саме і було порушено кримінальну справу № 249001/10 від 29.06.2010 р., за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Наведене вище підтверджує висновки контролюючого органу стосовно того, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Соланж Трейд» не спричинили реального настання правових наслідків, а несплачені позивачем податок на прибуток та податок на додану вартість, унаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового кредиту та невірного відображення показників податкової звітності, є відповідно дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Жодних додаткових документів так доказів на підтвердження фактичності (реальності) господарських операцій із контрагентом ТОВ «Соланж Трейд» позивачем після касаційного розгляду даної справи - до матеріалів даної справи надано не було.

Таким чином матеріалами справи підтверджується висновок відповідача про те, що за повної відсутності у ТОВ «Соланж Трейд» матеріальних та фізичних ресурсів, зокрема: основних та оборотних фондів, устаткування, транспорту, робочого персоналу, (чого не було спростовано позивачем), такий контрагент позивача фактично не міг надавати зазначений об'єм послуг із виготовлення продукції та доставки товарів, а відповідно такі взаємовідносини здійснювалися виключно в паперовому вигляді, без їх реального виконання.

Доказів, щодо укладення ТОВ «Соланж Трейд» субпідрядних договорів з метою виконання договірних відносин із позивачем, які відповідно передбачали необхідність наявності основних фондів, а також устаткування, транспорту та трудових ресурсів для здійснення такого роду діяльності - позивачем до суду надано також не було.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ТОВ «Соланж Трейд» здійснювалася поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право-дієздатності ТОВ «Соланж Трейд», а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Соланж Трейд» та контрагентами - є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Дані обставини прямо не впливають на виникнення і реалізацію платником ПДВ свого права на формування податкового кредиту та валових витрат, однак у своїй сукупності відсутність повного грошового розрахунку між сторонами за договорами (станом на 30.06.2010 р. на картці рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Соланж Трейд» обліковувалась кредиторська заборгованість у розмірі 2 647 921,43 грн.), відсутність у справі допустимих доказів, які б фіксували фактичне надання відповідних послуг з виготовлення продукції та постачання товарів, та підтверджували наявність необхідних трудових чи матеріальних ресурсів для виконання контрагентом такого виду робіт (надання послуг), а також відсутність у справі доказів використання позивачем придбаних у такого контрагента послуг та товарів в його подальшій господарській діяльності.

Згідно з частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦКУ, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Отже, як підтверджується наявними матеріалами справи (зокрема наявністю двох порушених кримінальних справ, та протоколом допиту єдиного засновника та директора ТОВ «Соланж Трейд»), метою реєстрації зазначеного підприємства (контрагента позивача) була його незаконна діяльність, що відповідно не може породжувати жодних правових наслідків.

Крім того, частиною 1 статті 55 ГК України передбачено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (стаття 3 ГК України).

Згідно зі статтею 56 ГК України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Однак, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, ТОВ «Соланж Трейд» за адресою його реєстрації не знаходиться, а отже отримати відповідні первинні документи на підтвердження фактичної господарської діяльності по правовідносинах із позивачем - є неможливим.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Проте, як було зазначено вище, та підтверджується наявними матеріалами справи, директор ТОВ «Соланж Трейд» ОСОБА_1 підписував від імені підприємства невідомі йому документи за винагороду без власної на це волі, не усвідомлюючи зміст та наслідки таких документів.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, та наявні у справі докази, суд погоджується із висновком відповідача, що фінансово-господарські взаємовідносини позивача із ТОВ «Соланж Трейд» носять характер недійсного правочину, оскільки дані правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину, а саме частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечить моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦКУ), не виявляється за можливе встановити вільне волевиявлення учасників правочину (ч. 3 ст. 203 ЦКУ) та правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦКУ).

Отже, на порушення вимог п. 3 ст. 5 та п. 1 ст.7 Господарського Кодексу України, якими визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, та відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами», ні позивачем ні контрагентом ТОВ «Соланж Трейд» не було надано належних підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Крім того, законодавець передбачив правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Однак, як підтверджується наявними матеріалами справи, сторонами по справі не було доведено факту визначення контрагентом позивача ТОВ «Соланж Трейд» податкових зобов'язань по правовідносинах із позивачем у перевіряємому періоді.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Соланж Трейд» об'єктивно призвели до порушення інтересів Держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.п. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно Постанови Верховного суду України від 08.09.2009 р. у справі № 21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів.

Згідно Листа ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість с факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, а саме те, що зазначені правовідносини позивача із контрагентом ТОВ «Соланж Трейд» мали виключно паперовий характер, а отже не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.12.2012 р. при першому касаційному розгляді даної адміністративної справи, сам факт наявності у позивача податкових накладних і платіжних доручень не може бути єдиною та беззаперечною підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат, при наявності встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а саме за відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей у контрагента позивача до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень № 0004152302/0/50586 від 29.12.2010 р. та № 0004162302/0/50587 від 29.12.2010 р.

Натомість позивач не надав суду допустимих доказів на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 11.03.2013 р.