Ухвала суду № 29900838, 12.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5574/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Синициній К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської ОДПІ ДПС про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ від 17.08.2012 № 0017482220;

- визнання протиправними дій Бориспільської ОДПІ, які полягають у невизнанні права Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на включення витрат по операціях з ТОВ «НВП «Техвестсервіс» у сумі 4429292,00 грн. до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у відповідності до п.п.139.1.9 ст.139 ПК України, визнання недійсними даних, наведених у деклараціях про прибуток підприємств за II-IV квартал 2011 р. про обсяги об'єкта оподаткування;

- зобов'язання Бориспільської ОДПІ внести відповідні зміни до системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та сум валових витрат у розрізі контрагентів на рівні ДПС України в частині відображення недостовірної інформації, викладеної в Акті від 29.08.2012 р. № 258/15-1/19477064.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі,посилаючись на те , що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: п.п.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПКУ.

Заслухавши суддю-доповідача,представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин справи.

Судом першої інстанції встановлено, що Бориспільською ОДПІ ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та оформлено Акт №322/22-2/19477064 від 08.08.2012 р. «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України з питань дотримання вимог податкового законодавства при справлянні податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «НВП «Техвестсервіс» за період серпень-листопад 2011 року» (далі -Акт перевірки).

Відповідно до Акту перевірки було встановлено порушення позивачем п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 8858,58 грн. за перевіряємий період, а саме: за серпень 2011 р. -1297,22 грн., за вересень 2011 р. -6224,78 грн., за листопад 2011 р. -1336,58 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято ППР № 0017482220 від 17.08.2012 р. про завищення сум податку на додану вартість за серпень, вересень, листопад 2011 р. на суму 8858,58 грн. та нарахувано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 4429,29 грн.

Бориспільською ОДПІ ДПС було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та оформлено Акт № 258/15-1/19477064 від 29.08.2012 р. (далі по тексту -Акт камеральної перевірки).

Відповідно до Акту камеральної перевірки було встановлено порушення позивачем п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України. В результаті чого відповідач не визнав права позивача на включення витрат по операціях з ТОВ «НВП «Техвестсервіс» у сумі 4429292,00 грн. до складу валових витрат.

Бориспільською ОДПІ ДПС було не визнано право позивача на включення витрат по операціях з ТОВ «НВП «Техвестсервіс»у сумі 4429292,00 грн. до складу валових витрат, на підставі Акта камеральної перевірки.

Під час перевірки Позивача Бориспільською ОДПІ ДПС була використана інформація, яка надійшла від ДПІ у Святошинському районі м. Києва у вигляді Акту «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «НВП «Техвестсервіс» (код за ЄДРПОУ 2471187) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2011» від 05.06.2012 р. №168/22-20/24721187 (далі по тексту - Акт перевірки Святошинської ДПІ). В Акті перевірки Святошинської ДПІ зазначено ,що для надання послуг Позивачу ТОВ «НВП «Техвестсервіс» уклало договори з ПМП «Мегасервіс»,а останнім було укладено договори з ТОВ «Світ Імпекс».

ДПІ у м. Хмельницьку було проведено перевірку ПМП «Мегасервіс» (акт перевірки від 09.04.2012 № 2495/22-3/31791970).

В акті перевірки зазначено, що ДПІ у м. Хмельницьку було отримано службову записку ГВПМ ДПІ у м. Херсоні від 24.11.11 № 3546/26-316, якою повідомлено, що в ході проведення заходів оперативними співробітниками ГВПМ ДПІ у м. Херсоні 15.11.2011 здійснено опитування громадянина ОСОБА_3, який є директором та засновником зазначеного підприємства. Під час опитування встановлено, що ТОВ «Світ Імпекс» перереєстроване на його ім'я без мети здійснення фінансово - господарської діяльності. Перевіркою встановлення ведення ТОВ «Світ Імпекс» безтоварних операцій для надання податкової вигоди третім особам..

ДПІ у м. Хмельницьку направлено ДПІ у Святошинському районі акт перевірки ПМП «Мегасервіс».

ДПІ у Святошинському районі м. Києва було складено Акт перевірки, яким встановлено розбіжності по задекларованим сумам податкового зобов'язання контрагента ТОВ «НВП «Техвестсервіс». Тобто сума податкового зобов'язання ПМП «Мегасервіс», не дорівнює сумі податкового кредиту ТОВ «НВП «Техвестсервіс». За результатами аналізу АРМу «Бест-Звіт» та АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» та отриманих матеріалів встановлено, що суми податкового кредиту ТОВ «НВП «Техвестсервіс» за перевіряємий період сформовано за рахунок проведення взаємовідносин з підприємством, яке має ознаки фіктивності.

До посилань відповідача викладених в апеляційній скарзі, про те, що вказана інформація не була досліджена судом першої інстанції,колегія суддів відноситься критично,оскільки Київським окружним адміністративним судом зазначено , що перевіркою Бориспільської ОДПІ ДПС встановлено і викладено в Акті перевірки наявність господарсько-договірних відносин між позивачем та ТОВ «НВП «Техвестсервіс» та вказано первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій.Такими документами є - Договір від 27.08.2009 р. №7.1 -589/2009 «Про надання послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту контрольно-вимірювальної апаратури (послуги з післягарантійної технічної підтримки працездатності аеродромно-оглядових радіолокаційних комплексів ATCR-33S DPC/ SIR-S) на об'єктах Украероруху» (первинні документи: платіжні доручення №№ №6356 від 04.10.2011 р., №7216 від 01.11.2011 р., №7229 від 01.11.2011 р. на загальну суму 1425116,64 грн., у тому числі ПДВ 237519,45 грн.; Акти приймання-здавання послуги із післягарантійної технічної підтримки працездатності РЛК від 29.09.2011 р., від 30.09.2011 р., від 19.10.2011 р.; Податкові накладні №13 від 19.10.2011 р., №43 від 29.09.2011 р., №56 від 30.09.2011 р.; Картка рахунку: 63.631.2 Розрахунки з вітчизняними постачальниками; Рахунки на оплату).

Договір від 13.05.2011 р. № 2-11.04 «Про надання послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури для трансляції і ретрансляції передач (послуги з комплексної оцінки систем комутації мовного зв'язку типу Multifono M600), встановлених у структурних підрозділах Украероруху»(первинні документи: платіжні доручення №4710 від 26.07.2011 р., №4711 від 26.07.2011 р., №5574 від 05.09.2011 р., №6284 від 30.09.2011 р., №6293 від 03.10.2011 р., №7228 від 01.11.2011 р. на загальну суму 1625645,3 грн., у тому числі ПДВ 270940,91 грн.; Акти приймання-здавання послуг з комплексної оцінки обладнання від 08.07.2011 р., від 08.07.2011 р., від 31.08.2011 р., від 26.09.2011 р.. від 15.09.2011 р., від 26.10.2011 р.; Податкові накладні №10 від 08.07.2011 р., №11 від 08.07.2011 р., №38 від 31.08.2011 р., №17 від 15.09.2011 р., №37 від 26.09.2011 р., №16 від 26.10.2011 р.; Картка рахунку: 63.631.2 Розрахунки з вітчизняними постачальниками; Рахунки на оплату).

Договір від 23.06.2011 р. №1-11.06 «Про надання послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту апаратури для трансляції і ретрансляції передач і контрольно-вимірювальної апаратури (послуги з ремонту засобів зв'язку, навігації та спостереження) на об'єктах Украероруху»(первинні документи: платіжні доручення №7213 від 01.11.2011 р. на суму 2264388,77 грн.; Акт приймання-здавання послуг з ремонту засобу ЗНС від 30.09.2011 р.; Податкова накладна від 30.09.2011 р. №53; Карточка рахунку: 63.631.2 Розрахунки з вітчизняними постачальниками).

В ході розгляду справи,судом першої інстанції встановлено, що згідно з Актами невиїзної та камеральної перевірок зміст порушень законодавства позивачем полягає у тому, що правочини між позивачем і ТОВ «НВП «Техвестсервіс» з придбання послуг з комплексної оцінки обладнання, ремонту засобу ЗНС, післягарантійної технічної підтримки працездатності РЛК не направленні на реальне настання правових наслідків, є нікчемними, оскільки, вони спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина (має місце порушення п. 1, п. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України), у зв'язку з чим такі правочини не створюють правових наслідків, а тому всі бухгалтерські та податкові документи щодо придбання послуг є недійсними, відповідно, віднесення позивачем витрат по вказаних операціях на валові витрати не є правомірним, та формування позивачем податкового кредиту по вказаних операціях не є правомірним.

Згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Вказані в Акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р.: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Судом першої інстанції, було встановлено, що Відповідачем не надано суду доказів наявності завідомо умисної мети чи факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК України пов'язує визначення порушення публічного порядку, а відтак вважати такі договори нікчемними згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК у суду достатніх підстав немає.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Проте, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Також безпідставними є твердження відповідача про недійсність договорів між позивачем та ТОВ «НВП «Техвестсервіс», оскільки в ході розгляду справи судом першої інстанції,суду не було надано обов'язкових в такому випадку судових рішень про визнання договорів недійсними у зв'язку з порушенням приписів ст. 203 ЦК (ч. 1 ст. 215 ЦК) або недійсними у зв'язку з їх фіктивністю (ст. 234 ЦК), або визнання договорів недійсними у зв'язку з порушенням інтересів держави та моральних засад суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК), або визнання недійсними господарських зобов'язань (ст. 207 ГК).

Судом першої інстанції правомірно було не прийнято до уваги посилання відповідача на матеріали кримінальної справи, оскільки наведені відповідачем обставини не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, так як обвинувальний вирок суду в кримінальній справі відсутній. Колегія суддів звертає увагу на ті обставини,що факт порушення кримінальної справи, сам по собі не свідчить про спрямованість правочину на знищення майна держави чи відсутність господарських операцій і не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями первинні документи.

Позивачем в обґрунтування дійсності договорів з ТОВ «НВП «Техвестсервіс», та проведених за ними господарських операцій було надано рішення суду, яким встановлено факт реальності здійснених господарських операцій між ТОВ «НВП «Техвестсервіс»і ПМП «Мегасервіс» (контрагентами по ланцюгу, в якому позивач є «вигодонабувачем»). 27.11.2012 р. Окружний адміністративний суд м. Києва у справі №2а-8910/12/2670 постановив Ухвалу, якою роз'яснив Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2012 р. у справі №2а-8910/12/2670,та встановив, що на підставі наданої сторонами первинної документації по взаємовідносинах ТОВ «НВП «Техвестсервіс»з контрагентом ПМП «Мегасервіс» судом було встановлено реальність здійснення між ними господарських операцій та договірних взаємовідносин, а саме договорів: між ТОВ «НВП «Техвестсервіс» та ПМП «Мегасервіс»№3/2010.07 від 15.07.2010 р., №6/2010.07 від 22.07.2010 р., що свідчить про помилковість висновків акту від 05.06.2012 р. №168/22-20/24721187, щодо порушення ТОВ «НВП «Техвестсервіс»норм Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість», отже, помилкові висновки зазначеного акту не можуть створювати для ТОВ «НВП «Техвестсервіс» будь-яких правових наслідків.

Вказаним рішенням Окружний адміністративний суд м. Києва встановив реальність господарських операцій, здійснених між ПМП «Мегасервіс»та ТОВ «НВП «Техвестсервіс», реальність, чинність укладених договорів та те, що помилкові висновки про нікчемність укладених договорів не можуть створювати для ТОВ «НВП «Техвестсервіс» будь-яких правових наслідків, а, отже, і для його контрагента (по ланцюгу постачання послуг) - позивача по справі.

Також ,судом першої інстанції було встановлено, що позивач надав суду всі необхідні договори і первинні облікові, платіжні документи, які в достатній мірі підтверджують факти здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ «НВП «Техвестсервіс» послуг з комплексної оцінки обладнання, ремонту засобу ЗНС, післягарантійної технічної підтримки працездатності РЛК, а також понесення у зв'язку з цим витрат.

Судом першої інстанції,в ході розгляду справи були досліджені обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «НВП «Техвестсервіс», на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку,та з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту судом було з'ясовано рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлено спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарських операцій, установлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті Постанови було повно і всебічно з'ясовано обставини справи, надано оцінку твердженням Бориспільської ОДПІ ДПС про нікчемність договорів між Позивачем та ТОВ «НВП «Техвестсервіс», дійсності договорів у ланцюгу до Позивача, на підставі доказів, наданих сторонами, у тому числі, і інформації з Акту перевірки Святошинської ДПІ, службової записки ГВПМ ДПІ у м. Херсоні від 24.11.11 № 3546/26-316.

Щодо посилання Бориспільської ОДПІ ДПС в апеляційній скарзі на неправильне застосування норми матеріального права, а саме: п.п.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПКУ, колегія суддів зазначає наступне.

Бориспільської ОДПІ ДПС не було вказано в апеляційній скарзі у чому полягає неправильне застосування або порушення норми матеріального права, п.п.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПКУ, при прийнятті Постанови судом першої інстанції, в обґрунтуванні апеляційної скарги відсутнє посилання на вказану норму.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.187 КАС України в апеляційній скарзі зазначається обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Відповідно, підстава апеляційної скарги Бориспільської ОДПІ ДПС «неправильне застосування норми матеріального права, а саме п.п.139.1.6 п.139.1 ст.139 ПКУ» є необґрунтованою, не містить жодного пояснення щодо причин її зазначення в апеляційній скарзі, а тому не приймається до уваги,як довод для задоволення апеляції.

Колегія судів погоджується з висновком Київського окружного адміністративного суду, що встановлені у ході розгляду справи факти спростовують висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених між Позивачем і ТОВ «НВП «Техвестсервіс», отже, спростовують підставу наявності порушень позивачем п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України -право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змівстом пункту 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Наявні у справі матеріали (договори, рахунки, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання послуг), досліджувалися під час перевірки і в ході розгляду справи Київським окружним адміністративним судом відповідачем не заперечувалися, є належними,допустимими та прямими доказами, які підтверджують правомірність включення витрат на придбання послуг з комплексної оцінки обладнання, післягарантійної технічної підтримки працездатності РЛК, ремонту засобу ЗНС згідно з п.138.2 ст.138 ПК України до складу валових витрат відповідного періоду, та правомірність формування податкового кредиту відповідно до п.198.6 ст.198, п.199.4 ст.199 ПК України , а тому висновок відповідача про порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України та п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України ,не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується вищевикладеним.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком Київського окружного адміністративного суду, що наведені в актах невиїзної і камеральної перевірок висновки і стверджуванні відповідачем порушення є необґрунтованими і безпідставними.

Доводи позивача і надані ним докази у своїй сукупності і взаємозв'язку підтверджують наведені позивачем обставини щодо фактичності послуг ТОВ «НВП «Техвестсервіс», і вказують на правомірність формування позивачем валових витрат, податкового кредиту; на відсутність заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість. А тому позовні вимоги Державного підприємства обслуговування повітряного руху України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За правилами статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.

Доводи викладені відповідачем в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.

.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.