Постанова № 29900830, 05.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4038/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенко О.М.

при секретарі - Громовій К.Д.

за участю: представника позивача - Ченкової Н.Я. (за довіреністю),

представника відповідача - Василенко Р.О. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» (далі- ВАТ «Одесаобленерго», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби (СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень: №0000161630 від 05.03.2012 року, №0000012700 від 01.06.2012 року, № 0000022700 від 21.06.2012 року.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі проведено виїзну позапланову документальну перевірку ВАТ «Одесаобленерго» з питання правильності формування податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року від 20.12.2011 року №9012817156, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 20.01.2012 року №9000754307, за результатами якої відповідачем складено акт №34/16-3/00131713/4 від 17.02.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ВАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року на суму 2116 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000161630 від 05.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2116 грн. - за основним платежем та на 1058 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач зазначає, що не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в досудовому порядку до податкових органів, та за результатами розгляду його скарг, податкове повідомлення - рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі №0000161630 від 05.03.2012 року частково скасовано, у зв'язку з чим, відповідачем винесені нові податкові повідомлення-рішення: №0000012700 від 01.06.2012 року, № 0000022700 від 21.06.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень, викладених в акті перевірки, посилаючись на те, що ним при включенні до складу податкового кредиту у листопаді 2011 року відповідних спірних сум дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність господарських операцій позивача з його контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями про оплату отриманого товару та послуг та іншими супутніми документами. При цьому, як зазначає позивач, вказані документи були надані позивачем податковому органу при проведенні перевірки. Разом з цим, позивач посилався на те, що податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми податку на додану вартість за листопад 2011 року на підставі неподання контрагентами позивача до податкових інспекцій декларацій з податку на додану вартість за листопад 2011 року із відповідними додатками у повному обсязі та несплати до бюджету суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, проте, як вказує позивач, невиконання контрагентами своїх зобов'язань по декларуванню податку на додану вартість, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Враховуючи викладене позивач просив суд скасувати оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.1,а.с.79-82), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки під час перевірки було встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ВАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року на суму 2116 грн., що підтверджується висновками акту перевірки. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, а отже ці рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, додаткових поясненнях та на надані докази.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на обставини, викладені у наданих до суду запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Відкрите акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 15.12.1998 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.11-13).

Судом встановлено, що підприємство знаходиться на податковому обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Одесі ДПС (т.1,а.с.10), та у період, за який проводилась перевірка, ВАТ «Одесаобленерго» було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість, що підтверджується п.п.2.4, 2.4.1 акту перевірки (т.1, а.с.15-16).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень від 23.01.2012 року №27 та №28, виданих СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі (т.1, а.с.164-165), відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 23.01.2012 року №30 (т.1, а.с.163), згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України проведено виїзну позапланову документальну перевірку відкритого акціонерного товариства «Одесаобленерго», код ЄДРПОУ 00131713, з питання правильності формування податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 від 20.12.2011 року №9012817156, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 20.01.2012 року №9000754307.

За результатами вказаної перевірки СДП по роботі з ВПП у м. Одесі складено акт від 17.02.2012 року №34/16-3/00131713/4 (т.1,а.с.14-31), яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ВАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» занижено податок на додану вартість за листопад 2011 року на суму 2116 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки №34/16-3/00131713/4 від 17.02.2012 року, позивач звернувся до СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Одесі з запереченнями на цей акт від 23.02.2012 року за №03/0-416 (т.1, а.с.32-34). Своєю відповіддю від 01.03.2012 року №5582/10/16-3 на заперечення ВАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго», СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Одесі залишила без змін висновки акту перевірки №34/16-3/00131713/4 від 17.02.2012 року «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ВАТ «Одесаобленерго» з питання правильності формування податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року від 20.12.2011 року № 9012817156, з урахуванням уточнюючого розрахунку від 20.01.2012 року № 9000754307, а заперечення ВАТ «Одесаобленерго» від 23.02.2012 року №03/08-416 - без задоволення (т.1, а.с.35-39).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000161630 від 05.03.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2116 грн. - за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1058 грн. (т.1,а.с.42).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та винесеним податковим повідомленням-рішенням, ВАТ «Одесаобленерго» 20.03.2012 року звернулось до Державної податкової служби в Одеській області з первинною скаргою на податкове повідомлення-рішення №0000161630 від 05.03.2012 року (т.1 а.с.43-46).

14.05.2012 року за № 11447/10/10-2007 Державною податковою службою в Одеській області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги (т.1, а.с.47-50), відповідно до якого Державна податкова служба в Одеській області частково скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі ДПС від 05.03.2012 року № 0000161630 у частині визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 грн., а первинну скаргу голови правління ВАТ «Одесаобленерго» в цій частині - задовольнила, в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишила без змін, а первинну скаргу голови правління ВАТ «Одесаобленерго» - без задоволення.

Вказане рішення ДПС в Одеській області в частині зменшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 грн. обґрунтовано тим, що під час розгляду скарги встановлено, що Роздільнянське Міське Комунальне Підприємство «Роздільнянське житлово-комунальне господарство» надало до Роздільнянської МДПІ у лютому 2012 року уточнення від 27.02.2012 року №2430 до декларації за листопад 2011 року, яким суму ПДВ у розмірі 12,16 грн. включено до податкових зобов'язань у листопаді 2011 року.

В результаті зменшення суми грошового зобов'язання, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС винесено нове податкове повідомлення-рішення №0000012700 від 01.06.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2104 грн. - за основним платежем та у розмірі 1052 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с.52).

22.05.2012 року за №21/581 ВАТ «Одесаобленерго» звернулось з повторною скаргою до Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення №0000161630 від 05.03.2012 року та рішення ДПС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 14.05.2012 року №11447/10/10-2007 (т.1,а.с.53-56).

ДПС України своїм рішенням про результати розгляду повторної скарги від 14.06.2012 року за №10012/6/16-2115 скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 05.03.2012 року №0000161630 з урахуванням рішення ДПС в Одеській області, прийнятого за розглядом первинної скарги, в частині визначення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 100 грн. та 50 грн.- штрафної санкції та в зазначеній частині рішення ДПС в Одеській області, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення, з урахуванням рішення ДПС в Одеській області, прийнятого за розглядом первинної скарги залишила без змін, а скаргу - частково задовольнила (т.1 а.с.57-58).

Вказане рішення ДПС України в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2012 року №0000161630, вмотивоване тим, що під час розгляду повторної скарги було з'ясовано, що ТОВ «Рятівник Південь» задекларувало податкове зобов'язання у сумі 100 грн. ПДВ за листопад 2011 року.

Враховуючи рішення ДПС України від 14.06.2012 року за №10012/6/16-2115, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000022700 від 21.06.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2004 грн. - за основним платежем та на 1002 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1,а.с.60).

Не погодившись з висновками податкових органів та винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями № 0000161630 від 05.03.2012 року, №0000012700 від 01.06.2012 року, № 0000022700 від 21.06.2012 року, позивач оскаржив вищевказані рішення в судовому порядку.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача (з урахуванням рішень податкових органів про розгляд скарг) про порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість.

Так, відповідач в акті перевірки зазначив, що ВАТ «Одесаобленерго» надані до перевірки первинні документи,що підтверджують факт придбання, оприбуткування та використання в господарський діяльності товарів (робіт, послуг) - договори, прибуткові та видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, платіжні доручення, рахунки та інші первинні документи. Товари, роботи (послуги) були оприбутковані по бухгалтерському обліку підприємства та знайшли своє відображення на відповідних рахунках.

При цьому, доходячи висновку про порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, відповідач у акті перевірки зазначив, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року на підставі таких документів: податкові накладні, головна книга, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери за рахунками бухгалтерського обліку, первинні бухгалтерські документи, угоди, договори з контрагентами, акти виконаних робіт, виписки банку по розрахунковому рахунку, бухгалтерських рахунків 20.11 «Сировина та матеріали на складі», 22.21 «Інші МШП на складі», 28.33 «Товари на комісії», 63.11 «Розрахунки з постачальниками за електроенергію», 37.20 «Розрахунки з підзвітними особами», 63.13 «Розрахунки з постачальниками ТМЦ», 63.14 «Розрахунки з підрядниками, виконавцями робіт (послуг)», 64.11 «Розрахунки з ПДВ», 64.42 «Право на податковий кредит» встановлено завищення податкового кредиту за листопад 2011 року у сумі 2116 грн.

Також зазначено, що перевіркою встановлено, що ВАТ «Одесаобленерго» сформовано показник рядку 10.1 Декларацій, в тому числі, за рахунок податкових накладних на загальну суму ПДВ у розмірі 2116,16 грн., які виписані КП Електричних мереж зовнішнього освітлення «Одесміськсвітло» на загальну суму ПДВ 1788,67 грн., ТОВ «Єгаз-сервіс» на загальну суму ПДВ 215,33 грн., ТОВ «Рятівник південь» на загальну суму ПДВ 100 грн., Роздільнянське Міське Комунальне Підприємство «Роздільнянське житлово-комунальне господарство» на загальну суму 12,16 грн. та включені до реєстру отриманих податкових накладних і відображені у складі податкового кредиту Декларацій з ПДВ за листопад 2011 року, але, як вказує відповідач, вказаними підприємствами - платниками податків до податкових зобов'язань з ПДВ не було включено у листопаді 2011 року загальну суму у розмірі 2116,16 грн. по ВАТ «Одесаобленерго», оскільки КП Електричних мереж зовнішнього освітлення «Одесміськсвітло», ТОВ «Єгаз-сервіс», ТОВ «Рятівник південь» не було подано у термін, визначений податковим законодавством податкові декларації з ПДВ щодо декларування податкових зобов'язань, а суб'єктом господарювання Роздільнянське Міське Комунальне Підприємство «Роздільнянське житлово-комунальне господарство» не відображені податкові зобов'язання у податковій декларації з ПДВ.

Таким чином, відповідач зазначає, що в порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ВАТ «Одесаобленерго» неправомірно сформовано податковий кредит по контрагентам КП Електричних мереж зовнішнього освітлення «Одесміськсвітло», ТОВ «Єгаз-сервіс», ТОВ «Рятівник південь», Роздільнянське Міське Комунальне Підприємство «Роздільнянське житлово-комунальне господарство», оскільки цими підприємствами не подано податкових декларацій з ПДВ та не сплачено до бюджету суму податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2011 року у розмірі 2116,16 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень: №0000161630 від 05.03.2012 року, №0000012700 від 01.06.2012 року, суд виходить з наступного.

Як вже зазначено судом, за наслідками розгляду скарг позивача, поданих в порядку адміністративного оскарження про скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 05.03.2012 року №0000161630, Державною податковою службою в Одеській області прийнято рішення від 14.05.2012 року за № 11447/10/10-2007, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 05.03.2012 року № 0000161630 у частині визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 грн., та ДПС України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 14.06.2012 року за №10012/6/16-2115, яким скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі від 05.03.2012 року №0000161630 з урахуванням рішення ДПС в Одеській області, прийнятого за розглядом первинної скарги, в частині визначення 100 грн. податку на додану вартість і 50 грн. штрафної санкції та в зазначеній частині - рішення ДПС в Одеській області, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПС в Одеській області, прийнятого за розглядом первинної скарги залишено без змін.

При цьому, в результаті остаточного зменшення суми грошового зобов'язання СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000022700 від 21.06.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2004 грн. - за основним платежем та на 1002 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Статтею 60 Податкового Кодексу України передбачений порядок відкликання податкового повідомлення-рішення.

Так, відповідно до пп. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Відповідно до п. 60.4 ст. 60 ПК України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Наведені норми Податкового кодексу України кореспондуються з приписами пунктів 5.1 та 5.3 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985 (далі - Порядок №985), яким визначено порядок відкликання податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 3.4. Порядку №985, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Отже, оскільки за наслідками розгляду скарг ВАТ «Одесаобленерго» в адміністративному порядку оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000161630 скасовано в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, та за наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято остаточне нове податкове повідомлення-рішення № 0000022700 від 21.06.2012 року, то податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000161630 та від 01.06.2012 року №0000012700 вважаються відкликаним в силу вимог пп.60.1.3 п.60.1 ст.60 ПК України та п.п.5.1 та 5.3 розділу V Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985.

Тобто, позивач оскаржує, зокрема, податкові повідомлення - рішення від 05.03.2012 року № 0000161630 та від 01.06.2012 року №0000012700, які вже є відкликаним та сума податкового зобов'язання яких переглядалася та зменшена ДПС в Одеській області та ДПС України рішеннями від 14.05.2012 року та від 14.06.2012 року, і відповідно зменшена сума податкового зобов'язана визначена у новому податковому повідомленні-рішенні № 0000022700 від 21.06.2012 року, яке позивачем також оскаржується по вказаній адміністративній справі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що оскільки в силу вимог ст.60 ПК України та п.п.5.1 та 5.3 розділу V Порядку №985, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000161630 та від 01.06.2012 року №0000012700 вважаються відкликаними у зв'язку із зменшенням нарахованої суми грошового зобов'язання, тому відсутні самі податкові повідомлення-рішення, які суд міг би скасувати або визнати правомірними та залишити їх силі, а отже не має юридичного наслідку цих рішень та відсутні підстави для їх юридичної оцінки судом.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що за результатами оскарження ВАТ «Одесаобленерго» податкового повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000161630, відповідачем прийнято остаточне податкове повідомлення-рішення № 0000022700 від 21.06.2012 року на зменшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, яке оскаржено позивачем в судовому порядку по цій адміністративній справі, а податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000161630 та від 01.06.2012 року №0000012700 в силу вказаних приписів Податкового кодексу України та Порядку №985 є відкликаними, та не порушують прав та інтересів позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ВАТ «Одесаобленерго» про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2012 року № 0000161630 та від 01.06.2012 року №0000012700 є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Разом з цим, як вже зазначалось судом, за наслідками адміністративного оскарження, 14.05.2012 року за № 11447/10/10-2007 Державною податковою службою в Одеській області прийнято рішення, яким частково скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 05.03.2012 року № 0000161630 у частині визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 грн., оскільки під час розгляду первинної скарги встановлено, що Роздільнянське Міське Комунальне Підприємство «Роздільнянське житлово-комунальне господарство» надало до Роздільнянської МДПІ у лютому 2012 року уточнення від 27.02.2012 року №2430 до декларації за листопад 2011 року, яким суму ПДВ у розмірі 12,16 грн. включено до податкових зобов'язань у листопаді 2011 року. Крім того, 14.06.2012 року за №10012/6/16-2115 ДПС України своїм рішенням про результати розгляду повторної скарги скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у місті Одесі від 05.03.2012 року №0000161630 з урахуванням рішення ДПС в Одеській області, прийнятого за розглядом первинної скарги, в частині визначення 100 грн. податку на додану вартість і 50 грн. штрафної санкції та в зазначеній частині рішення ДПС в Одеській області, прийняте за розглядом первинної скарги, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення з урахуванням рішення ДПС в Одеській області, прийнятого за розглядом первинної скарги залишила без змін, оскільки під час розгляду повторної скарги з'ясовано, що ТОВ «Рятівник Південь» задекларувало податкове зобов'язання у сумі 100 грн. ПДВ за листопад 2011 року.

Отже, враховуючи викладене, оскільки за наслідками розгляду скарг позивача, податковими органами скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0000161630 в частині визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам ВАТ «Одесаобленерго» із Роздільнянське Міське Комунальне Підприємство «Роздільнянське житлово-комунальне господарство» та ТОВ «Рятівник Південь», суд не надає правової оцінки наданим позивачем доказам щодо його взаємовідносин із цими контрагентами та, відповідно, не досліджує фактичність проведених господарських операцій із вказаними контрагентами, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, та правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого по взаємовідносинам з цими контрагентами за спірний період.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000022700 від 21.06.2012 року, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій позивача із його контрагентами ТОВ «Єгаз-Сервіс» та КПЕМЗО «Одесміськсвітло», їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, та правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, суд не погоджується з висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що ТОВ «Єгаз-Сервіс» (Продавець) та ВАТ « Одесаобленерго» (Покупець) уклали угоду про купівлю-продаж нафтопродуктів №21/01 від 17.02.2011 року (т.1, а.с.159-160,182), згідно умов якої Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю - Газ нафтовий зріджений (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість вказаного Товару, згідно з заявками Покупця на його передачу, у межах коштів, попередньо отриманих Продавцем від Покупця (п.1.1 Договору). Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання Продавцем та Покупцем накладної на отримання Товару. Ризик випадкової гибелі Товару несе Продавець у весь час знаходження Товару на схові у останнього (п.2.2 Договору). Зберігання пального Продавцем та отримання палива Покупцем здійснюється на АГЗС №9 в м.Одесі по вул. Добровольського,6-а, у будь-який час доби (п.3.1 Договору).

На підтвердження виконання даної угоди позивачем надано до суду копії: видаткової накладної №833 від 25.11.2011 р. на суму 1292 грн., в тому числі ПДВ - 215,33 грн. на поставку газу пропан-бутан 271111900 у кількості 190 л. (т.1, а.с.158); довіреності №343 від 25.11.2011 року, виданої Комірнику ОСОБА_3 на отримання від ТОВ «Єгаз-Сервіс» товару згідно угоди №21/01 від 17.02.2011 року (т.1, а.с.183); платіжного доручення №6596 від 25.11.2011 року (т.1, а.с.157) на підтвердження здійснення повної оплати за отриманий товар за угодою №21/01 від 17.02.2011 року.

Разом з цим, матеріали справи містять копію належним чином завіреної податкової накладної №259 від 25.11.2011 року на суму 1292 грн., в тому числі ПДВ - 215,33 грн. (т.1, а.с.156), отриманої від постачальника товару - ТОВ «Єгаз-Сервіс», яка також підтверджує факт здійснення вищевказаної господарської операції з купівлі-продажу нафтопродуктів та дає право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказана податкова накладна, належним чином оформлена, була отримана позивачем від його контрагента відповідно до угоди на всю кількість товару, що поміж іншого, підтверджується витягом з реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2011 року (т.1, а.с.161).

Суму податку на додану вартість відповідно до вказаної вище податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2011 року та додатком до неї (т.2, а.с.81-89).

Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідною господарською операцією позивач придбав у його контрагента товар - газ пропан-бутан 271111900 у кількості 190 л.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с.11-13) одними із видів діяльності позивача за КВЕД є, зокрема: 40.13.0. - розподілення та постачання електроенергії, 40.12.0 - передача електроенергії, 45.21.4 - будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання.

Позивач у своїх поясненнях зазначив, товар (газ пропан-бутан у кількості 190 л.) було придбано у ТОВ «Єгаз-Сервіс» з метою використання у ході робіт проведених ВАТ «Одесаобленерго» по ремонту електричних кабельних ліній, а саме для монтажу сполучених і кінцевих муфт, на підтвердження чого позивачем надано до суду акти виконаних робіт за період листопад 2011 року-лютий 2012 року (т.1,а.с.184-250,т.2,а.с.1-16), з яких вбачається, що під час виконання робіт, визначених у актах, було використано, зокрема газ скраплений.

Крім того, судом встановлено, що Комунальне підприємство електричні мережі зовнішнього освітлення «Одесміськсвітло» (Власник мереж) та ВАТ «Одесаобленерго» (Користувач) уклали договір про спільне використання технологічних електричних мереж №02-СВ від 09.11.2009 року та додаткові угоди до нього в частині строку дії договору (т.1,а.с.140-147,т.2,а.с.34-35), згідно умов якого Власник мереж зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача або інших суб'єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утриманням технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору). Підставою для розрахунків між користувачем та Власником мереж є погоджений сторонами акт приймання виконаних робіт за формою, наведеною у додатку №4 до цього Договору «Акт прийому-здачі виконаних робіт по наданню послуг Власником мереж з утриманням технологічних електричних мереж спільного використання» та рахунок, виписаний Власником мереж. «Акт прийому-здачі виконаних робіт по наданню послуг власником мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання» та рахунок, подаються Власником мереж щомісяця, але не пізніше 5-го числа наступного за звітним місяцем. Оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється окремим платіжним дорученням на протязі 10 робочих днів з дати отримання рахунка (п.7.3 Договору).

На підтвердження виконання умов цього договору представником позивача надано суду акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) (т.1, а.с.139), порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат Власника мереж на передачу електричної енергії від 09.11.2009 року (т.2,а.с.28-29), платіжне доручення №7684 від 16.12.2011 року на підтвердження здійснення повної оплати за надані послуги за договором №02-СВ від 09.11.2009 року (т.1, а.с.138).

Разом з цим, матеріали справи містять копію належним чином завіреної податкової накладної №145 від 30.11.2011 року на суму 10732,01 грн., в тому числі ПДВ - 1788,67 грн. (т.1,а.с.137), отриманої від постачальника послуг - КПЕМЗО «Одесміськсвітло», яка також підтверджує факт здійснення вищевказаної господарської операції з надання послуг щодо утримання технологічних електричних мереж спільного використання та дає право на включення податку на додану вартість до складу ціни послуг та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказана податкова накладна, належним чином оформлена, була отримана позивачем від його контрагента відповідно до угоди, що поміж іншого, підтверджується витягом з реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2011 року (т.1 а.с.148).

Суму податку на додану вартість відповідно до вказаної вище податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2011 року та додатком до неї (т.1, а.с.152-154).

Посилаючись на те, що одними із видів діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, розподілення та постачання електроенергії, передача електроенергії, позивач у своїх додаткових письмових поясненнях зазначив, що укладання договору про спільне використання електричних мереж №02-СВ від 09.11.2009 року між КП «Одесміськсвітло» та ВАТ «Одесаобленерго» викликано обов'язковістю укладання такого договору у разі використання електропостачальником електричних мереж з метою постачання електричної енергії споживачам та направлено на здійснення ВАТ «Одесаобленерго» своєї господарської діяльності.

Як вже зазначено судом, суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних за угодами позивача із ТОВ «Єгаз-Сервіс» та КПЕМЗО «Одесміськсвітло» позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад 2011 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість та додатком 5 до неї.

Суд зазнає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках реквізити, визначені п.п. а) - п.п. и).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит відповідно до Податкового кодексу України для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством, що в свою чергу не спростував в судовому засіданні представник відповідача.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже встановлено судом, позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні та інші супровідні документи на кількість товару, придбаного відповідно до умов укладеної угоди купівлі-продажу та на послуги (роботи) по договору щодо придбаних послуг.

Також, як встановлено судом, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також не заперечувалось відповідачем.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товару від контрагента-постачальника - ТОВ «Єгаз-Сервіс», отримання послуг від контрагента КПЕМЗО «Одесміськсвітло» та їх подальше використання у власній господарській діяльності.

Більш того, сам відповідач в акті перевірки зазначив, що ВАТ «Одесаобленерго» надані до перевірки первинні документи, що підтверджують факт придбання, оприбуткування та використання в господарський діяльності товарів (робіт, послуг) - договори, прибуткові та видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, платіжні доручення, рахунки та інші первинні документи. Товари, роботи (послуги) були оприбутковані по бухгалтерському обліку підприємства та знайшли своє відображення на відповідних рахунках.

При цьому, як вже встановлено судом, відповідач визначив позивачу порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, та зазначив, що ВАТ «Одесаобленерго» неправомірно сформовано податковий кредит по контрагентам КП Електричних мереж зовнішнього освітлення «Одесміськсвітло», ТОВ «Єгаз-сервіс», посилаючись на те, що цими підприємствами не подано податкових декларацій з ПДВ та не сплачено до бюджету суму податкових зобов'язань з ПДВ за листопад 2011 року.

Суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Суд не приймає твердження перевіряючих в акті перевірки щодо підстав висновку про завищення позивачем податкового кредиту, через те що ДПІ не знаходить підтвердження податковими зобов'язаннями контрагентів, оскільки невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, так як саме ним податкове законодавство не порушувалось.

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

При прийнятті рішення суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Також, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість (т.1,а.с.85,151) та не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів та послуг, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платників податку на додану вартість.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого статтею 71 ч.2 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, не надав до суду беззаперечних та переконливих доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, що призвели до заниження податку на додану вартість, а також не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 21.06.2012 року № 0000022700.

На переконання суду, своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» підлягає частковому задоволенню шляхом скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі від 21.06.2012 року № 0000022700, а в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,103,158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Державної податкової служби від 21 червня 2012 року № 0000022700.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 05 березня 2013 року.

Суддя О.М. Соколенко