Постанова № 29899191, 20.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 року (12 год. 24 хв.)Справа № 808/863/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання Я.М. Муха

за участю представників сторін :

від позивача Польнікова Н.В.

від відповідача Гавриленко Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовною заявою : Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

до : Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі ДПС

про : визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2012 №0000730025, №0000720025, №0000740025

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2012 №0000730025, №0000720025, №0000740025.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, а саме: вважає висновки в акті перевірки безпідставними та не обґрунтованими, господарська діяльність позивача підтверджується документально, тому вважає оскаржувані рішення не правомірним та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позов, вважає оскаржувані рішення такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень № 0319, № 0320 та № 0321 від 23.08.2012 СДПІ по роботі з ВПП в м. Запоріжжя ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ВКП «Престо-Техмонтаж», ТОВ «Біг-Електро», ТОВ «Велдінг Груп», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.» щодо визначення правомірності нарахування податку на прибуток і податкового кредиту за період з серпня 2011року по червень 2012року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт від 12.09.2012р. № 356/25-0/14307794 яким встановлено порушення:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 97 986 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 п. 200.1 п. 200.3 абз. а) п. 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 330 379 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 п. 200.1 п. 200.3 абз. „б" п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ) (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації червня 2012р.) всього на суму 128 502 грн.

На підставі зазначеного акту були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0000740025 від 28.09.2012р., яким збільшено податок на прибуток підприємства у розмірі 97 986,00 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 27 141,50 грн.;

- № 0000730025 від 28.09.2012р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 330 379,00 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 165 189,50 грн.;

- № 0000720025 від 28.09.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 128 502,00 грн.

Позивачем зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені у адміністративному порядку, але рішеннями вищих податкових органів - скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

Судом встановлено, що позивач за перевіряємий період мав взаємовідносини з ВКП «Престо-Техмонтаж», ТОВ «Біг-Електро», ТОВ «Велдінг Груп», ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.».

Відповідачем на стор. 4-7 Акту наводиться інформація про укладені Позивачем з ВКП «Престо-Техмонтаж», ТОВ «Біг-Електро» договори про надання ремонтних послуг пансіонату з лікуванням «Горизонт», а також договори субпідряду ВКП «Престо-Техмонтаж» і ТОВ «Біг-Електро» з субпідрядником. З наведеного податковий орган робить висновок про неможливість Позивачем враховувати первинні документи в податковому і бухгалтерському обліку, укладені з ВКП «Престо-Техмонтаж» і ТОВ «Біг-Електро», бо в договорах з ними не зазначено про участь субпідрядників при виконанні послуг, як не зазначено про це в актах прийомки будівельних робіт.

Висновки зроблені Відповідачем без посилань на відповідні законодавчі акти та на відповідні докази. Більш того, такі висновки спростовуються вимогами ст. 838 ЦК України, згідно з "якими «Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи».

Крім того, податковий орган доводячи відсутність поставок товару на користь Позивача, наводить інформацію про діяльність по ланцюгу контрагентів постачальника АТ «МОТОР СІЧ», зокрема ТОВ «Велдінг Груп» і ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.». Тобто посилання відповідача на порушення діючого законодавства не прямих контрагентів позивача, а на інших осіб які працювали з контрагентом позивача.

Так, щодо ТОВ «Велдінг Груп», який реалізовував електроди, в акті перевірки наведено вибірковий перелік його контрагентів, діяльність яких була перевірена податковим органом та зазначено, що Позивачем не надано банківських документів щодо розрахунків ТОВ «Велдінг Груп» зі своїм контрагентом та транспортні документи між ними (стор.8 Акту). Окрім того зазначено, що надані до перевірки ТТН не відповідають вимогам наказу Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997. Тобто згідно з ТТН перевізником є ТОВ «Велдінг Груп», однак на підприємстві відсутні транспортні засоби та до перевірки не надані договори оренди транспортних засобів. Відповідач, посилається в акті на власні інформаційні системи баз щодо відсутності транспортних засобів у суб'єкта господарювання, дані до яких вносяться податковим органом самостійно та встановлення яких не відноситься до сфери його повноважень, не може бути покладено в основу жодних звинувачень. Як і висновок Відповідача на стор.9 акту про відсутність транспортування в зв'язку з неотриманням водієм постачальника доходів.

В зв'язку з наведеним Відповідачем фактично не визнаються дійсними первинні документи, надані до перевірки, що підтверджують здійснення господарських операцій та фактичний рух товарів (податкові і видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури та прибуткові ордери).

Щодо ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.», в акті перевірки також наведено вибірковий перелік його контрагентів виключно січня і вересня 2011р., діяльність яких була перевірена податковим органом в результаті чого були викладені претензії до наступного ланцюга контрагентів. Такий ланцюг (ТОВ «Мідек») не надав фінансово-господарських та бухгалтерських документів податковому органу на перевірку в зв'язку з їх вилученням УБОЗ УМВС України в Запорізькій області, в підтвердження чого було надано протокол від 09.02.2012р. (стор.11 Акту). В той же час Відповідач в акті перевірки зазначає що УБОЗ УМВС України в Запорізькій області не зважаючи на зміст протоколу заперечив щодо вилучення зазначених документів. Окрім того сумнівним з доказової точки зору виглядає посилання в акті на висновок спеціаліста щодо порівняння підписів в третьому «ланцюзі», які містяться на документах податкової звітності, без зазначення особи, яка такі підписи проставила з підписом визначеної особи на свідоцтві платника ПДВ, які не відповідають одна одній. Окрім того, сумнівність наведеного «доказу» полягає і в тому, що він до діяльності Позивача взагалі не має жодного відношення. Враховуючи викладене Відповідач робить висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій по ланцюгу до Позивача, в зв'язку з чим ним фактично не визнаються дійсними первинні документи, надані до перевірки, що підтверджують здійснення господарських операцій та фактичний рух товарів (податкові і видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури та прибуткові ордери та інші).

З зазначених підстав податковий орган робить висновок про відсутність правових наслідків укладених Позивачем угод з переліченими в акті підприємствами та відсутність фактичного виконання поставок та надання послуг. Проте податковим органом не доведено, що по-перше, ці особи, скоюючи, на думку Відповідача, порушення діяли в інтересах Позивача чи його посадових осіб, а, по-друге, що Позивачеві було відомо про обставини створення та особливості управління зазначеного в акті ланцюга контрагентів.

Також, слід зазначити, що зазначений вище акт неможна використовувати в якості носія доказової інформації про порушення податкового законодавства та підстави винесення рішень щодо притягнення до відповідальності підприємства та його посадових осіб. Така неможливість обумовлена відсутністю в акті будь-якої правдивої інформації про формування витрат та податкового кредиту по операціях з означеними контрагентами.

Відповідно до пп. 138.1.1 ПКУ витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг. У свою чергу, згідно з пп. 14.1.228 ПКУ собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. А відповідно до п. 138.4 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Отже, висновки Відповідача про відсутність або недоліки деяких первинних документів Позивача, в зв'язку з чим платник податку притягається до відповідальності, суперечать висновкам Вищого адміністративного суду України, що викладені з цього приводу в інформаційному листі № 1936/11/13-11 від 01.11.2011р., а саме: «Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.»

У висновках акту перевірки зазначається про порушення позивачем положень законодавства про податок на додану вартість в квітні 2011р., а саме пп. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 98 Податкового кодексу України в частині неправомірного завищення податкового кредиту за операціями з постачальниками.

Згідно з пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зміст вище зазначеної норми Закону дає підстави стверджувати, що вказана норма містить імперативну норму, тобто у разі, якщо у платника податку списані грошові кошти у якості оплати товару (робіт, послуг) та/або йому відвантажено товари (послуги), однак даний факт не підтверджується податковою накладною, платник податку не має права на декларування податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що під час перевірки податковим органом не досліджено порядок оприбуткування придбаних товарів, їх подальший рух та зміна показників відповідних декларацій пов'язана з таким рухом товару.

Договори між позивачем та зазначеними контрагентами у встановленому порядку не визнані недійсними. Господарські операції за договорами відбулись, послуги надані та оплачені.

На підтвердження своїх господарських відносин позивач надав суду договори з прямими контрагентами позивача, податкові накладні, видаткові накладні, приходні ордери,платіжні доручення, рахунки-фактури. Крім того, суд зазначає, що заперечень в акті перевірки та у судовому засіданні щодо наявності та правильності складання цих документів у відповідача не було.

Щодо заперечень відповідача до ТТН та відсутності у контрагента транспортних засобів, суд вважає за необхідне зазначити, що належних доказів відсутності транспортних засобів або неможливості здійснення перевезень суду надані не були, а за наявності інших доказів, наданих позивачем щодо реальності господарських операцій, стверджувати про неможливість таких господарських операцій не має законних підстав.

Також, відповідач не надав жодного доказу щодо пов'язаності діяльності тих підприємств, які мали господарські відносини з контрагентом позивача, тобто не є доказаним господарських зв'язок між цими підприємствами та позивачем. Суду не було надано відповідачем жодного доказу на підтвердження своїх висновків, тому суд вважає такі висновки не обґрунтованими та не законними.

Крім того, діюче законодавство України передбачає відповідальність суб'єкта господарювання лише за умови винних дій самого суб'єкта, а не будь-яких третіх осіб. Зокрема, ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Кожен, але сам за себе. Податковим кодексом України не встановлений порядок сплати ПДВ за своїх контрагентів та за контрагентів своїх контрагентів.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Податковим кодексом України не передбачено обов'язку зменшення податкового кредиту по податковим накладним, виданим продавцем товарів (робіт, послуг), якщо у подальшому податковим органом будуть встановлені факти неподання цим продавцем звітності до податкового органу або звітування не у повному обсязі податкових зобов'язань або несплати чи сплати ним не у повному обсязі податкових зобов'язань та таке інше. Не передбачено Податковим кодексом України й обмеження платника податку - покупця щодо використання податкових накладних, виданих продавцем, для формування податкового кредиту у разі встановлення вищезазначених обставин щодо цього продавця, або контрагентів цього продавця.

Отже враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що висновки про порушення вказаних норм по відношенню до позивача як до покупця товарів, є неправомірними та безпідставними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд не погоджується з висновками відповідача, вважає їх не обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення не правомірними та таким що підлягає скасуванню .

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають здійснені ним та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.09.2012 №0000730025, №0000720025, №0000740025.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» судовий збір у розмірі 2 294 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 04.03.2013.

Суддя О.В. Конишева