Рішення № 29895496, 06.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.13 Справа№ 914/140/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд, м. Київ;

до відповідача: Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», с. Стремільче Радехівського району Львівської області;

про: стягнення 90000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Кук Б.Б. - представник на підставі довіреності № 240 від 28.09.2012 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 14.01.2013 року порушено провадження у справі за позовом Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про стягнення 90000,00 грн. штрафу. Розгляд справи призначено на 04.02.2013 року.

В судовому засіданні 04.02.2013 року позивач позовні вимоги підтримав, просив суд задоволити їх в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Для надання сторонам можливості подання додаткових доказів по суті спору, судом було відкладено розгляд справи до 20.02.2013 року.

В судовому засіданні 20.02.2013 року судом оголошено перерву до 25.02.2013 року.

25.02.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задоволити їх в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. З огляду на неявку представника відповідача судом відкладено розгляд справи на 06.03.2013 року.

В судовому засіданні 06.03.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 28.02.2013 року відповідачем подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1000 грн., з огляду на відсутність його вини у недотриманні умов договору та на важке фінансове становище товариства.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представник позивача відмовився.

06.03.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем договірних зобов'язань. Державна спеціалізована бюджетна установа Аграрний фонд (надалі по тексту рішення - позивач) звернулась до суду із позовом до Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення 90000 грн. 00 коп. штрафу нарахованого на підставі форвардного біржового контракту, укладеного між сторонами 10.04.2012 року № 244 Ф.

Позивач вказує, що Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» взяло на себе зобов'язання поставити узгоджену кількість пшениці в термін до 01.11.2012 року. Оскільки відповідачем умови договору не виконано, позивачем нараховано передбачений п. 7.2 контракту штраф, який складає 90000,00 грн.

Відповідач із позовом не погоджується посилаючись на порушення позивачем умов договору щодо своєчасності внесення суми обумовленого авансу, що призвело до неможливості здійснення вчасної поставки товару (пшениці), про що він попередив позивача.

Також відповідач наголошує на здійснення ним часткової поставки, факт якої не заперечується і позивачем (клопотання від 04.02.2013 року)

В процесі розгляду справи суд встановив наступне.

Державна спеціалізована бюджетна установа Аграрний фонд (надалі згідно тексту рішення - Фонд) є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою реалізувати цінову політику в агропромисловому секторі економіки. Фонд є юридичною особою, відповідно до п. 3 Положення про Аграрний фонд. На виконання Порядку проведення державних форвардних закупівель зерна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 року № 736, Аграрний фонд провів форвардні закупівлі зерна майбутнього врожаю за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік, шляхом укладення на Аграрній біржі між Аграрним фондом та товаровиробниками, в тому числі і з Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» контракту, форма якого затверджується Мінагрополітики.

10.04.2012 року між Аграрним фондом (покупцем згідно договору) та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (продавцем згідно договору) в особі Брокера-продавця Леміш А.В. Брокерської контори № 199 Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська електронна торгова площадка» було укладено форвардний біржовий контракт № 244Ф (надалі згідно тексту - договір, контракт).

Відповідно до п. 1.1 форвардного біржового контракту продавець передає покупцю у власність товар: пшениця м'яка 3 класу, що відповідає ДСТУ 3768-2010 (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Кількість (тонн) 500,00 (п'ятсот тонн). Термін поставки, відповідно до п.1.3 та п. 2.1 договору визначений до 01 листопада 2012 року. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта приймання - передавання товару на базисі поставки відповідно до умов цього контракту (п. 2.2 договору).

Вартість всього товару складає 900000,00 грн. (п. 1.6 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору покупець упродовж трьох робочих днів з моменту укладення контракту на торгах Аграрної біржі зобов'язався перерахувати кошти (авансовий платіж) на поточний рахунок продавця в розмірі 50% від суми контракту. Продавець у день надходження авансового платежу на свій поточний рахунок видає покупцю податкову накладну на відповідну суму (п.5.3).

Як вбачається із матеріалів справи позивачем був перерахований, передбачений п.5.1 договору авансовий платіж в розмірі 450000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 474 від 26 квітня 2012 року.

26.09.2012 року на підставі Акту передавання-приймання зерна згідно форвардного біржового контракту № 244 Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна від 10.04.2012 року відповідач поставив, а позивач прийняв 159,00 тонн зерна.

01.11.2012 року на підставі Акту передавання-приймання зерна згідно форвардного біржового контракту № 244 Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна від 10.04.2012 року відповідач поставив, а позивач прийняв 91,00 тонну зерна.

Докази поставки решти зерна, а саме 250 тонн, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 7.2 договору за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого товару. Вищезазначений пункт договору став підставою нарахування позивачем 20% штрафу від вартості товару, що складає 90000,00 грн.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір набирає чинності з моменту його укладення.

Між Державною спеціалізованою бюджетною установою Аграрний фонд та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю «Прогрес» було укладено форвардний біржовий контракт № 244 Ф на закупівлю Аграрним фондом зерна від 10.04.2012 року. Даний договір став підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами, а саме: позивач взяв на себе зобов'язання купити у власність товар (пшеницю м'яку 3 - го класу в кількості 500 тонн, вартістю 900000,00 грн. з умовою перерахунку авансового платежу протягом трьох днів з моменту підписання договору, а відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити поставку товару в термін до 01.11.2012 року.

Як встановлено судом відповідачем здійснено поставку товару в строк до 01.11.2012 року в кількості 250 тонн та суму 450000,00 грн., що підтверджено актами передавання-приймання зерна від 26.09.2012 року та від 01.11.2012 року та не заперечується представниками сторін.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази поставки решти товару, а саме 250 тонн зерна (на суму 450000,00 грн.).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.2 договору за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 20 відсотків вартості недопоставленого товару.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого в ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору та самостійно визначають розмір плати і порядок розрахунків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, право на нарахування неустойки у формі штрафу за порушення зобов'язання виникає з договору, якщо умовами останнього обумовлено вказаний спосіб забезпечення зобов'язання.

Внаслідок наведеного суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення 90000 грн.

Заперечення відповідача стосовно неможливості здійснення своєчасної поставки з огляду на порушення позивачем строків оплати відхиляється судом з огляду на наступне:

Як встановлено судом, позивачем порушено п. 5.1 договору. Авансовий платіж здійснено Аграрним фондом із запізненням на 12 днів. Відповідно до п. 7.4 договору у разі порушення покупцем строків оплати, установлених п. 5.1 та п. 5.3 цього контракту, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період несвоєчасної оплати від вартості простроченого платежу. Отже, сторони забезпечили порушення даного зобов'язання правом нарахування порушнику пені.

Однак, дане порушення не позбавляє обов'язку відповідача виконати взяті на себе договірні зобов'язання і своєчасність здійснення поставки не ставиться в залежність від своєчасності здійснення оплати.

З тих же підстав, суд відхиляє і клопотання відповідача від 28.02.2013 року про зменшення розміру штрафних санкцій до 1000 грн., з огляду на відсутність його вини у недотриманні умов договору.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. N 01-06/1623/2011 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права» відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У наведеній нормі йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом (див. постанови Вищого господарського суду України від 16.03.2011 N 22/274, від 20.04.2011 N 4/110-38);

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. В даному випадку суд не вбачає підстав для зменшення нарахованої позивачем неустойки.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (80235 Львівська область, Радехівський район, с. Стремільче, вул. Центральна, 8, ідн. код 03762555) на користь Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, ідн. код 33642855) 90000 грн. 00 коп. штрафу та 1800 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 11.03.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв