Постанова № 29894637, 14.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2013 року 2а-5742/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Івашкевич О.І., Защитинський О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 фізичної особи - підприємця

до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 фізична особа - підприємець з позовом до Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.07.2012 № 0001861701, від 04.07.2012 № 0001841701 і від 14.09.2012 № 0010701701.

В ході судового розгляду представник позивача неодноразово змінював позовні вимоги. У судовому засіданні 14.02.2013 представник позивача уточнив позовні вимоги, які викладені в уточненнях від 14.02.2013 до позовних вимог і просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0001861701 і від 14.09.2012 № 0010701701.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта перевірки, в ході проведення якої встановлено завищення валових витрат, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару у ТОВ «Б2 Фінгруп». За твердженням податкового органу укладені між позивачем і даними контрагентами угоди є нікчемними, оскільки ТОВ «Б2 Фінгруп» має ознаки фіктивності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Б2 Фінгруп» угод є помилковим і необґрунтованим, так як правочини мали реальний характер - товар поставлений контрагентом в повному обсязі і оплачений позивачем, а тому, валові витрати і податковий кредит сформовані позивачем вірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

У зв'язку з цим, на думку позивача, спірні податкові повідомлення - рішення прийнято відповідачем безпідставно і без з'ясування фактичних обставин справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували і зазначили, що в ході проведення перевірки господарської діяльності позивача податковим органом одержано матеріали перевірки контрагента позивача, складені ДПІ у Печерському районі, відповідно до яких засновник ТОВ»Б2 Фінгруп» під час допиту у якості свідка повідомив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності. Крім того, згідно з висновком експерта підписи на податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Б2 Фінгруп» виконані не директором підприємства, а іншою особою.

Таким чином, під час перевірки діяльності виявлено відсутність реальності господарських операцій ТОВ «Б2 Фінгруп» з підприємствами - покупцями або постачальниками.

На думку відповідача вказані обставини свідчать про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Б2 Фінгруп» правочинів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець у Володарській районній державній адміністрації 25.11.2004 року, отримав свідоцтво про державну реєстрацію № 23350000000000096 від 25.11.2004.

Позивач перебуває на обліку як платник податків у Володарському відділенні Сквирської МДПІ з 30.11.2004 за № 329-4. За період, що перевірявся перебував на загальній системі оподаткування і був платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 06.06.2007 № 100043628 виданим Володарським відділенням Сквирської МДПІ. Індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - НОМЕР_4.

Посадовою особою Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової (Володарське відділення) проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено Акт від 20.06.2012 № 80/1701/НОМЕР_4 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки, в ході її проведення виявлено, що у перевіряємий період ФОП ОСОБА_4 закуплено у ТОВ «Б2 Фінгруп» товарно-матеріальні цінності - радіатор опалювальний, комплект радіаторний, пакля, насос центр обіжний, насос погружний глибинний, фільтр косий сітчастий.

Суми податку на додану вартість сплачені у складі ціни придбаного товару включені позивачем до складу податкового кредиту за липень і серпень 2010 року.

Крім того, позивачем включено до витрат за ІІІ квартал 2010 року здійснені ним витрати у зв'язку з виконанням укладених з «Б2 Фінгруп» правочинів.

На сторінках 15 - 16 Акта перевірки зазначено, що відповідно до Акта перевірки від 17.11.2011 № 1489/23-10/37003431 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Б2 Фінгруп» з питань своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період 01.04.2010 по 30.06.2011 року», проведеної працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС встановлено наступне. Згідно з протоколом допиту свідка від 19.05.2011, отриманого старшим о/у ОВС УБОЗ УМВС України в Рівненській області майором міліції ОСОБА_5, допитаний засновник ТОВ «Б2 Фінгруп» громадянин ОСОБА_6 повідомив, що погодився зареєструвати ТОВ «Б2 Фінгруп» з метою отримання грошових коштів, після чого підписав доручення на здійснення всіх дій від свого імені іншим невстановленим особам.

Крім того, згідно висновку експерта сектору з техніко-кримінального забезпечення роботи Рівненського МВ №426 від 05.10.2011 року, проведеного на підставі постанови від 20.09.2011 про призначення судово-почеркознавчої експертизи, прийнятої старшим слідчим прокуратури м. Рівне юриста 2 класу Симківа Р.Я по кримінальній справі № 51/43-11 встановлено, що підписи на податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Б2 Фінгруп», поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва за травень, червень, липень 2010 року та в уточнюючому розрахунку з ПДВ за травень 2010 року (поданого в серпні 2010 року) виконані не громадянином ОСОБА_8, а іншою особою.

В Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС також зазначено, що у ТОВ «Б2 Фінгруп» відсутні трудові ресурси, виробничі, складські приміщення, транспортні засоби і інше майно економічно необхідне для виконання господарських операцій.

За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС зазначила, що таким чином, невстановлені особи використовували ТОВ «Б2 Фінгруп» з метою прикриття незаконної діяльності.

Перевіркою зроблено висновки, що господарські операції між ТОВ «Б2 Фінгруп» та контрагентами - постачальниками не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Отже, ТОВ «Б2 Фінгруп» відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, а з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

При цьому, у висновках Акта перевірки, податковим органом вказано, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні і продажу товарів (послуг) за період з 01.04.2010 по 30.06.2011.

Розглянувши матеріали перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог статті 13 Декрету КМ України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за ІІІ квартал 2010 року на суму 13500,00 грн.; підпункт 139.1.12 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України у результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2011 рік на суму 333,50 грн.; пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункт 187.1 статті 187, пункт 198.3, пункт 198.2, пункт 198,6 статті 198 Податкового України, пункт 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість за перевіряємий період, п.5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.655, ст.658 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Б2 Фінгруп».

Вповідно до визнання угоди між ТОВ «Б2 Фінгруп» та ФОП ОСОБА_4 нікчемною, позивачу донараховано податку на додану вартість за 2010 р. в сумі 18000,0 грн., в тому числі, липень 2010 року - 12 666,67 грн., серпень 2010 року - 5333,33 грн.

На підставі Акта перевірки Сквирською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0001841701, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 16875,00 грн., з них 13500,00 грн. за основним платежем і 3375,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і від 04.07.2012 № 0001861701, згідно з яким позивачу визначено суму податку на додану вартість у розмірі 22500,00 грн., з них 18000,00 грн. за основним платежем і 4500,00 грн. за штрафним (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями рішеннями позивач звернувся до ДПС у Київській області із скаргою від 12.07.2012 на вказані податкові повідомлення рішення.

За результатами розгляду скарги ДПС у Київській області прийнято рішення від 14.09.2012 №418/В/110-206/473-1147, згідно з яким ДПС у Київській області залишено без змін податкове повідомлення - рішення Сквирської МДПІ від 04.07.12, № 0001861701 і скасовано податкове повідомлення - рішення № 0001841701 в частині застосованої штрафної санкції в сумі 2781,60 грн.

На підставі рішення ДПС у Київській області від 14.09.2012 № 418/В/110-206/473-1147 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2012 № 0010701701, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 14093,40 грн., з них 13500,00 грн. за основним платежем і 593,40 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Непогоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Крім того, статтею 208 Господарського кодексу України передбачено, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Б2 Фінгруп», а також безтоварності господарських операцій судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

На підтвердження належного оформлення первинними бухгалтерськими документами правочину позивачем надано суду: копії видаткової накладної від 30.07.2010 № 1573, від 10.08.2010 № 1673, податкової накладної від 30.07.2010 № 1573, від 10.08.2010 № 1673.

Із вказаних первинних бухгалтерських документів вбачається, що позивач придбавав у ТОВ «Б2 Фінгруп» радіатор опалювальний чугунний марка МС-140, комплект радіаторний, паклю, насос центробіжний CALPEDA, насос погружний глибинний CALPEDO, фільтр косий сітчастий ДУ 50.

Зазначені товари оплачені позивачем, що підтверджується даними банківської виписки від 17.08.2010.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагента. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив. що вказані товари позивача придбавав з метою виконання договірних зобов'язань щодо проведення аварійно-відновлювальних робіт на системі опалення у Володарській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 і уставка насосу і радіаторів на ТОВ «БАВАРІЯ».

На підтвердження даної обставини представник позивача надав суду копію договору від 04.08.2010 № 26/2010 на проведення аварійно-відновлювальних робіт на системі опалення у Володарській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 2 укладеного між ФОП ОСОБА_4 і Головним управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації і копію договору підряду на виконання монтажних робіт зовнішньої мережі, монтаж водопровідної мережі м'ясопереробного заводу ТОВ «БАВАРІЯ», а також копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ - 2В, КБ - 3, довідки про вартість виконаних робіт

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з придбаними у ТОВ «Б2 Фінгруп» товарами, слід зазначити, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності позивача є виробництво будівельних металевих конструкцій, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, інші монтажні роботи, інші види оптової торгівлі, водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами.

Крім того, позивачем надано суду копію ліцензії серії АВ № 195435, виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на ведення позивачем будівельної діяльності.

Тобто, позивачем надано суду первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товару у ТОВ «Б2 Фінгруп», докази використання придбаних послуг і товару у господарській діяльності.

При цьому, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтво про державну реєстрацію контрагента позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів. Вказана інформація не надана відповідачем під час судового розгляду.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання договорів укладених між позивачем і ТОВ «Б2 Фінгруп» недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надано суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Б2 Фінгруп».

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Б2 Фінгруп» правочинів на підставі розгляду матеріалів перевірки, яка здійснена іншим податковим органом, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «Б2 Фінгруп» з іншими підприємствами за відсутності перевірки господарських операцій безпосередньо між позивачем і його контрагентом. Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Зокрема, така правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Посилання позивача на допит свідка ОСОБА_6, який пояснив, що зареєстрував ТОВ «Б2 Фінгруп» за грошову винагороду не приймається судом до уваги, оскільки протокол допиту свідка в силу приписів кримінального процесуального законодавства України є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, проте до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, податковим органом не надано суду відповідних вироків у кримінальних справах.

Враховуючи викладене, висновок Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про нікчемність укладених між позивачем і ТОВ «Б2 Фінгруп» правочинів є безпідставним і необґрунтованим.

Відносно тверджень податкового органу про завищення позивачем валових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (надалі - громадяни) як ті, що мають, так i ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

Згідно зі статтею 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рiк (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України, так i за її межами.

Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні.

При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи, одержані як в натуральній формі, так i в грошовій (національній або іноземній валюті).

Доходи, одержані в натуральній формі, зараховуються до сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік за вільними (ринковими) цінами, якщо інше не передбачено цим Декретом.

Сплата податку з доходів, одержаних в іноземній валюті, провадиться в українських карбованцях. Доходи, одержані в іноземній валюті, перераховуються в українські карбованці за курсом, що встановлюється Національним банком України на дату одержання доходу.

Відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При здійсненні операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та визначених законом цінних паперів, крім набутих у випадках, визначених пунктом "з" статті 5 цього Декрету, оподатковуваним доходом громадянина, у тому числі зареєстрованого як суб'єкт підприємницької діяльності, вважається прибуток, тобто різниця між доходом, отриманим від продажу таких корпоративних прав та цінних паперів протягом звітного року, та документально підтвердженими витратами на їх придбання, понесеними громадянином протягом звітного року або попередніх звітному років. Облік фінансових результатів операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів ведеться у порядку, встановленому пунктом 7.6 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Прибуток, отриманий громадянином від операцій з купівлі-продажу корпоративних прав та цінних паперів, обчислений за результатами звітного року, включається до складу його сукупного річного оподатковуваного доходу.

Згідно зі статтею 15 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» з доходів, що підлягають виплаті з джерел в Україні громадянам, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок утримується у джерела виплати доходів за ставкою, наведеною у пункті 3 статті 7 цього Декрету, без виключення з доходу встановленого чинним законодавством неоподатковуваного мінімуму та встановлених цим Декретом пільг.

Зазначена ставка оподаткування застосовується тоді, коли інше не передбачено міжнародними договорами щодо усунення подвійного оподаткування доходів громадян.

Перерахування сум податку здійснюється у порядку, передбаченому статтею 10 цього Декрету.

Відповідно до статті 7 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», який підлягав застосуванню, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Отже, оскільки податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат саме по операціям з ТОВ «Б2 «Фінгруп», судом встановлено, що такий висновок відповідача є помилковим і не відповідає фактичним обставинам справи.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає, що в Акті перевірки відповідач вказав на порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3, пункту 198.2, пункту 198,6 статті 198 Податкового кодексу України, проте, таке твердження є необґрунтованим, оскільки податковим органом досліджувались господарські операції між позивачем і ТОВ «Б2 «Фінгруп», які відбулись у 2010 році - до набрання законної сили Податковим кодексом України. Таким чином до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України від від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з вимогами Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР, єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Тобто, можливість включення відповідної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту пов'язується з моментом отримання платником від контрагента належно оформленої податкової накладної.

Виходячи із системного аналізу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 у взаємозв'язку з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР суд дійшов висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Позивачем суду надано усі документи, що підтверджують правильність формування податкового кредиту і валових витрат, зокрема, первинні розрахункові і інші документи, у тому числі видаткові накладні, податкові накладні тощо.

Позивачем також доведено суду, що валові витрати пов'язані із господарською діяльністю позивача.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що контрагент позивача неправомірно виписав податкові накладні за отримані товари, і що господарські операції між позивачем і його контрагентом є нікчемними і не мали на меті реального настання наслідків.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 04.07.2012 № 0001861701 і від 14.09.2012 № 0010701701, підлягають скасуванню як протиправні.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сквирської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 04.07.2012 № 0001861701 і від 14.09.2012 № 0010701701.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 фізичної особи - підприємця судовий збір у сумі 365 (триста шістдесят п'ять) грн. 93 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 19 лютого 2013 р.