Рішення № 29894516, 07.03.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/314/2013 Головуючий в І інстанції Хоменко В.Г.

Категорія 57 Доповідач: Ігнатенко П.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року березня місяця 07 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:Стародубця М.П.Суддів:Воронцової Л.П. Ігнатенко П.Я.При секретарі:Прохоровій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 та Генічеського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 18 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Генічеського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в зв'язку з невиконанням рішення суду та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що рішенням апеляційного суду Херсонської області від 17 січня 2012 року його поновлено на роботі в комунальному підприємстві «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», однак відповідач зазначене рішення суду не виконує, в зв'язку з чим позивач просив стягнути на підставі ст.. 236 КЗпП України середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 грн.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 18 жовтня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 січня 2012 року по день ухвалення рішення суду включно у розмірі 18104,26 грн., визначений без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів та за вирахуванням фактично одержаних платежів за роботу в ПП «МП Стаєр» та Генічеському районному центрі зайнятості.

Допущено негайне виконання рішення суду про стягнення позивачеві присудженої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць - в розмірі 2239,19 грн. без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Стягнуто з КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 3000 грн.

Стягнуто з КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» в дохід держави судовий збір в розмірі 215,77 грн. та 214,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуально права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення моральної шкоди і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 20000 грн. повністю, а також стягнути відшкодування матеріальної шкоди в сумі 186,10 грн. - затрати, пов'язані з лікуванням його психічного розладу.

В апеляційній скарзі КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» посилається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуально права, зокрема суд не врахував, що рішення суду про поновлення на роботі позивача не виконується з об'єктивних причин, оскільки посаду, на яку поновлено ОСОБА_5, скорочено після звільнення останнього, окрім того на рахунки підприємства накладено арешт. Апелянт просить взяти до уваги, що наявність моральної шкоди не доведена позивачем та їх вина відсутня, в зв'язку з чим просить скасувати рішення суду і ухвалити нове.

В письмових запереченнях ОСОБА_5 просить не брати до уваги доводи, викладені в апеляційній скарзі КП «Генічеське ВУВКГ» та частково скасувавши рішення суду задовольнити повністю його позовні вимоги.

Письмових заперечень від КП Генічеське ВУВКГ на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило.

В судове засідання учасники процесу не з'явились, про день та час слухання справи повідомлені належним чином. Суд вважає можливим розглянути скаргу у їхню відсутність на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КП «Генічеське ВУВКГ» підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оплата вимушеного прогулу при затримці власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника передбачена ст. 236 КЗпП України. Ця норма передбачає обов'язок власника виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження", а також прийнята на виконання цього Закону Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу та здійснюється останньою на підставі виконавчого документа.

Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Отже, зі змісту наведених вище положень чинного законодавства вбачається, що виконання рішення суду першої інстанції відбувається на підставі виконавчого листа, який видається стягувачеві за його заявою, та подається останнім до відповідного відділу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з комунальним підприємством «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на посаді інженера з охорони праці до 14 липня 2011 року, коли його було звільнено на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 17 січня 2012 року ОСОБА_5 поновлено на посаді інженера з охорони праці Генічеського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства з 14 липня 2011 року та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.07.2011 року по 17.01.2012 року в розмірі 14920 грн. без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

За вимогою ОСОБА_5 01.02.2012 року Генічеським районним судом Херсонської області було видано виконавчий лист та за заявою ОСОБА_5 03.02.2012 року ВДВС Генічеського РУЮ відкрив виконавче провадження, постанова про відкриття виконавчого провадження в цей же день надіслана до КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» з пропозицією виконати рішення суду добровільно до 09 лютого 2012 року. Постанову від 03.02.2012 року було особисто вручено начальнику КП «Генічеський ВУВКГ» Мальованому 08.02.2012 року, що підтверджується результатами перевірки, проведеної прокуратурою Херсонської області (а.с.7).

За змістом п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації.

В зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_5 підлягає поновленню на попередній посаді, яку він займав до незаконного звільнення, незалежно від наступних змін в організації підприємства, установи, які можуть бути самостійною підставою для звільнення працівників (п.1 ст. 40 КЗпП України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на час звернення ОСОБА_5 до суду рішення про поновлення його на роботі не виконано, позивач до виконання своїх попередніх трудових обов'язків не допущений, наказ про його поновлення на роботі не видавався.

ОСОБА_5 поновлений на роботі наказом №303 від 29.12.2012 року, копія наказу надана в ході апеляційного розгляду.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши факт невиконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_5, правомірно стягнув з КП « Генічеське ВУВКГ» середній заробіток за час вимушеного прогулу, визначений без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів та за вирахуванням фактично одержаних позивачем платежів за роботу в ПП «МП Стаєр» та Генічеському районному центрі зайнятості.

За таких обставин судова колегія в цій частині погоджується із висновками суду першої інстанції, які відповідають встановленим фактам та ґрунтуються на законі.

Разом з тим, судом першої інстанції невірно встановлено період, за який стягнуто середній заробіток. Виконання рішення суду покладено на виконавчу службу, якою було визначено строк для добровільного виконання - до 09.02.2012 року, в зв'язку з чим, на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню середній заробіток не з 18.01.2012 року, а з 09.02.2012 року .

Враховуючи викладене, апеляційна скарга КП « Генічеське ВУВКГ» підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні із зменшенням стягнутої на користь ОСОБА_5 суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 18104,26 грн. до 16267,94 грн.

Окрім того, є хибним висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Так, моральна (немайнова) шкода відшкодовується в грошовій та іншій -немайновій формах. Іншою немайновою формою такого відшкодування, як вбачається з рішень Європейського суду з прав людини, може бути лише поновлення порушеного права без грошової компенсації моральної шкоди.

Зокрема, таке було зазначено в рішеннях у справах «Джабарі проти Туреччини»(2000), «Недбала проти Польщі» (2000), при встановленні яких суд врахував обставини конкретної справи, особу заявника, характер порушених прав та спірних правовідносин.

Положення Конвенції про захист прав і свобод людини, які тлумачаться рішеннями вказаного вище суду, є частиною національного законодавства України.

Судова колегія, взявши до уваги відшкодування позивачеві середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в сумі 16267,94 грн., приходить до висновку, що стягнення з роботодавця на користь зазначеної особи могло бути адекватною компенсацією за будь-яку моральну шкоду, яку зазнав позивач.

Окрім того, питання виконання рішень суду про поновлення на роботі та відповідальності за невиконання таких рішень врегульовані cт. ст. 77, 85, 87, 88 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.. 236 КЗпП України. Вказані норми є спеціальними та взагалі не передбачають відшкодування моральної шкоди. Застосована судом ст.. 237-1 КЗпП України не регулює спірні правовідносини в сфері виконання рішення суду.

Посилання апелянта ОСОБА_5 на обставини щодо приниження його честі і гідності керівником відповідача, виходять за межі заявленого позову.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_5 щодо відмови у стягненні на його користь відшкодування матеріальної шкоди в сумі 186,10 грн., судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності і розміру такої шкоди, а також причинного зв'язку з неправомірними діями відповідача.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5,- відхилити, апеляційну скаргу КП «Генічеське ВУВКГ»,- задовольнити частково.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 18 жовтня 2012 року змінити, зменшивши суму стягнення з КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь ОСОБА_5 з 18104,26 грн. до 16267,94 грн.

Це ж рішення в частині відшкодування моральної шкоди,- скасувати і ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до КП «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про відшкодування моральної шкоди,- відмовити.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: