Вирок № 29894406, 12.03.2013, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/303/13-к

Провадження № 1-кп/353/22/13

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

за участю секретаря: Мороз М.І.

прокурора прокуратури Тлумацького району Івано-Франківської області ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Тлумач кримінальне провадження N 12013090240000083, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2013 р., за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, непрацюючого, не судимого, громадянина України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України.

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального акту обвинувачений ОСОБА_2 вчинив незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту.

Так, 18.02.2013 приблизно о 19 год. 00 хв., перебуваючи в м. Івано-Франківську на привокзальній площі, ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного спяніння, придбав у невстановленої особи наркотичний засіб канабіс (марихуану). Потім зберігаючи наркотичний засіб в кишені своєї куртки, він громадським транспортом приїхав до м. Тлумач Івано-Франківської області, тобто незаконно перевіз наркотичний засіб з метою зберігання за місцем свого проживання для подальшого вживання наркотичного засобу шляхом куріння без мети подальшого збуту.

В цей же день приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_2 був зупинений працівниками міліції за вчинення адміністративного правопорушення (ст. 173 КУпАП «дрібне хуліганство»), та йому було запропоновано пройти в Тлумацький РВ УМВС України в Івано-Франківській області, що за адресою м. Тлумач вул. Винниченка, 9, для встановлення особи та складання протоколу про адміністративне правопорушення, на що останній погодився. По дорозі в Тлумацький РВ УМВС ОСОБА_2 намагався викинути наркотичний засіб, однак дані дії були виявлені працівниками міліції, якими в подальшому з участю запрошених понятих було вилучено поліетиленовий пакет із наркотичним засобом, який ОСОБА_2 незаконно придбав, зберігав та перевозив при собі для власного вживання без мети збуту.

Висновком експерта № 09\12-0247 від 20.02.2013 року встановлено, що рослинна речовина, яку ОСОБА_2 незаконно придбав, зберігав та перевозив при собі для власного вживання без мети збуту є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом (марихуаною), загальна кількість якого у висушеному стані становить 14,12 грама.

Канабіс, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000р. «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Списку № 1», «Таблиці 1», відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.

12 березня 2013 р. прокурором прокуратури Тлумацького району Івано-Франківської області юристом 1-го класу ОСОБА_1, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні N 12013090240000083, та обвинуваченим ОСОБА_2 укладена угода про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди ОСОБА_2 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України в обсязі підозри, зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні та до 14 квітня 2013 р. повністю відшкодувати витрати на залучення експерта, у звязку з проведенням судово-хімічної експертизи, вартістю якої згідно довідки НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області складає 367,80 гривень, а також в той же термін сплатити штраф, який визначений сторонами даної угоди.

Згідно угоди, сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 850 грн.

ОСОБА_2 із запропонованим видом та мірою покарання згоден, кошти для сплати штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян має.

У судовому засіданні обвинувачений вказав, що він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 Кримінального процесуального кодексу України, які йому були роз'яснені судом в ході судового засідання.

Також в судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав свою вину та надав судові згоду на призначення узгодженого покарання.

На підставі пояснень обвинуваченого, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Так, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, а шкода завдана лише державним та суспільним інтересам.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до ст. 472 Кримінального процесуального кодексу України, в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін.

Під час перевірки угоди про визнання винуватості між прокурором Мельником О.М. та обвинуваченим ОСОБА_2 від 12 березня 2013 р., встановлена її відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Також суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 309 КК України як незаконне придбання, перевезення та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту.

При призначенні покарання, суд згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_2 вчинив умисний злочин, віднесений до категорії середньої тяжкості.

Як особа ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, осудний, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше несудимий.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, сприяння розкриттю злочину та наявність на утриманні двох малолітніх дітей.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого суд вважає, що узгоджене з ОСОБА_2 покарання у виді штрафу відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання. Також при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань, та розміру призначеного покарання, які встановлені Кримінальним Кодексом України, а ОСОБА_2 в судовому засіданні однозначно заявив, що зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобовязання, в т.ч. по сплаті штрафу.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, суд, враховує, що умови Угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Згідно ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_2 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів слід покласти на ОСОБА_2

Речові докази по даному провадженню підлягають знищенню згідно п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Таким чином, виходячи із зазначеного та керуючись ст. ст. 122, 124, 373, 374, 468-470,472-476 КПК України та на підставі ч. 1 ст. 309 КК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України.

Затвердити угоду про визнання винуватості від 12 березня 2013 року, укладену в м. Тлумач Івано-Франківської області між прокурором прокуратури Тлумацького району Івано-Франківської області юристом 1-го класу ОСОБА_1, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні N 12013090240000083, та обвинуваченим ОСОБА_2 .

На підставі угоди про визнання винуватості призначити ОСОБА_2 покарання у виді штрафу у розмірі 50 (пятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот пятдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишити попередньо обраний - особисте зобов'язання.

Речові докази: поліетиленовий пакет, заповнений подрібненою, сухою рослинною масою темно-зеленого кольору - канабісом, загальна кількість якого у висушеному стані становить 14,12 грама, та зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВРЗ УМВС в Івано-Франківській області - знищити.

Зобовязати ОСОБА_2 до 14.04.2013 року сплатити процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи, на р/р 31255272210165, код 25574765, МФО 836014 Банк одержувача УДК в Івано-Франківській області, отримувач: НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області, вид платежу: за експертизу, в сумі 367,80 грн. (триста шістдесят сім гривень 80 копійок) .

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Івано-Франківської області через Тлумацький районний суд шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 2 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку видається обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Луковкіна У.Ю.