Постанова № 29892426, 07.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 березня 2013 року 15:01 № 2а-18034/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.

при секретарі Хилі І.В., за участю представників сторін:

від позивача: Ларіна В.В.,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятостідо ОСОБА_2про стягнення коштів у розмірі 3 061,07 гривень, - ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 3 061,07 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2012 року відкрито скорочене провадження у справі та встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову.

04 січня 2013 року на адресу суду надійшли заперечення відповідача на позовну заяву, у яких остання просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що припинення навчання за направленням Київського міського центру зайнятості відбулось з поважних причин - у зв'язку із хворобою, на підтвердження чого надано листок непрацездатності, виданий поліклінікою № 4 Святошинського району м. Києва від 11.04.2012.

За результатами розгляду поданого відповідачем заперечення, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2013 року суд перейшов до розгляду справи за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України, призначивши судове засідання на 18 лютого 2013 року та викликавши осіб, які беруть участь у справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на підставі заяви відповідача від 07.02.2012 щодо направлення на навчання за професією «Продавець непродовольчих товарів» до Київського професійного ліцею сфери послуг, між Святошинським районним центром зайнятості м. Києва та відповідачем було укладено договір від 17.02.2012 № 25 щодо її професійного навчання, згідно якого відповідача направлено на професійне навчання за спеціальністю «Продавець непродовольчих товарів» до Київського професійного ліцею сфери послуг зі строком навчання з 20.02.2012 по 24.07.2012.

Порушивши умови договору, відповідач пропустила заняття та не вийшла на виробничу практику, що призвело до її відрахування, чим було нанесено Київському міському центру зайнятості шкоду у розмірі 3 061,07 грн.

Керуючись абзацом 2 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III та п. 28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного від 20.11.2000 № 308, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 вказані грошові кошти на користь Київського міського центру зайнятості.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просив його задовольнити.

Відповідач проти позову заперечила, пояснивши, що теоретичні заняття вона не пропускала та добре склала всі необхідні заліки, а невихід на виробничу практику, який і спричинив її відрахування, стався з поважних причин.

За наведених підстав відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просила суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 березня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Наказом директора Святошинського районного центру зайнятості у м. Києві від 02.12.2011 № НТ111202 ОСОБА_2 на підставі поданої нею заяви наданий статус безробітного, про що внесено запис до персональної картки № 027511112500007 (а.с. 6-7, 13).

На підставі заяви ОСОБА_2 щодо направлення її на навчання за професією «Продавець непродовольчих товарів» до Київського професійного ліцею сфери послуг, між Святошинським районним центром зайнятості в м. Києві та відповідачем укладено Договір від 17.02.2012 № 25 щодо її професійного навчання (а.с. 8-10).

Відповідно до умов Договору від 17.02.2012 № 25, ОСОБА_2 направлялася до Київського професійного ліцею сфери послуг на підготовку за професією «Продавець непродовольчих товарів» зі строком навчання з 20.02.2012 року до 24.07.2012 року (5,2 місяці) з метою сприяння подальшому працевлаштуванню.

Пунктом 2 Договору від 17.02.2012 № 25 передбачено обов'язки сторін, серед яких до обов'язків відповідача віднесено: приступити у визначені службою зайнятості строки занять, пройти повний курс навчання, оволодіти професійними знаннями та навиками, передбаченими навчальними планами та програмами, скласти іспити чи інші форми контролю знань; виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.

Договором від 17.02.2012 № 25 також передбачено відповідальність сторін, відповідно до п. 3.1.1 у випадках пропусків занять більше трьох годин протягом дня без поважних причин, інших порушень навчальної дисципліни, систематичної неуспішності з ряду предметів навчальної дисципліни проводиться скорочення матеріальної допомоги у період професійного навчання та відрахування з навчального закладу, а згідно з п. 3.1.2 у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією, набутою в результаті професійного навчання з громадянки стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги за період професійного навчання, витрати на проїзд до місця навчання і назад (включаючи оплату щоденного проїзду) та витрат на проживання. Якщо громадянка відмовляється добровільно повернути зазначені кошти, питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.02.2012 року між Київським міським центром зайнятості та Київським професійним ліцеєм сфери послуг було укладено додатковий договір № 196, яким передбачалося професійне навчання 4-х осіб за навчальною програмою «Продавець непродовольчих товарів» зі строком навчання з 20.02.2012 року до 26 червня 2012 року (а.с. 15-17).

Наказом директора Київського професійного ліцею сфери послуг від 20.02.2012 № 1 (З-СНН) за направленням Святошинського районного центру зайнятості у м. Києві на навчання від 17.02.2012 № 19604 ОСОБА_2 була зарахована до складу слухачів ліцею (а.с. 62-63).

Наказом директора Київського професійного ліцею сфери послуг від 20.05.2012 № 1 (В-СНН) ОСОБА_2 було відраховано з 01.05.2012 року зі складу слухачів навчального закладу як таку, що не закінчила повний курс навчання (а.с. 12).

Вартість навчання відповідачки в Ліцеї складає 1 110,59 грн., сума виплаченої допомоги в період професійної підготовки (стипендії) - 1950,48 грн., усього - 3 061,07 грн., що підтверджується довідкою Святошинського районного центру зайнятості від 20.07.2012 р. № 05-27/4776 (а.с. 18).

Наказом Святошинського районного центру зайнятості від 10.07.2012 року було припинено виплату відповідачці допомоги по безробіттю у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості протягом 30 і більше календарних днів та знято з обліку (а.с. 13-14).

15 жовтня 2012 року Святошинським районним центром зайнятості було направлено відповідачці повідомлення про необхідність відшкодування коштів у розмірі 3 061,07 грн. протягом 15 календарних днів (а.с. 19).

У встановлений строк вказана сума коштів відповідачкою сплачена не була, що стало підставою звернення Київського міського центру зайнятості до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року № 803-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних праовідносин), що стратив чинність 01.01.2013 року зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про зайнятість населення» координацію і контроль за виконанням основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення здійснює центральний орган виконавчої влади у сфері соціальної політики за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Відповідальність за виконання основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення покладається на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» кожен має право на професійне навчання, яке реалізується шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки, спеціалізації і підвищення кваліфікації, стажування у професійно-технічних, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що професійне навчання зареєстрованих безробітних - професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, спрямовані на здобуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці, що здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно ч. 3 ст. 35 Закону України «Про зайнятість населення» організація професійного навчання безробітних здійснюється територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Роботодавці - замовники кадрів беруть участь у визначенні змісту навчання, кваліфікаційній атестації безробітних, надають робочі місця для їх виробничого навчання, виробничої практики або стажування.

Відповідно до абзацу 2 ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року

№ 1533-III у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 308 затверджено Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, відповідно п. 28 якого у разі припинення професійного навчання за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за набутою професією (спеціальністю) з осіб стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання, витрат на проїзд до місця навчання і назад (включаючи щоденні), витрат на проживання та витрат, пов'язаних з попереднім медичним та наркологічним оглядом відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 п. 28 наведеного Порядку поважними причинами припинення професійного навчання вважаються:

1) працевлаштування безробітного;

2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;

3) вступ до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;

4) призов на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу;

5) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;

6) отримання права на пенсію відповідно до законодавства України;

7) призначення безробітній жінці допомоги по вагітності та пологах;

8) подання безробітним письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

9) переїзд на постійне місце проживання в іншу місцевість;

10) хвороба безробітного, що має медичні протипоказання щодо продовження навчання або працевлаштування за набутою професією (спеціальністю), що підтверджено відповідними документами;

11) інші причини, що не залежать від безробітного, підтверджені документально.

Таким чином, у випадку припинення професійної перепідготовки за направленням державної служби зайнятості без поважних причин, наявність яких має бути підтверджено документально, з осіб стягується загальна сума витрат центру зайнятості на професійне навчання.

Як вбачається з пояснень відповідачки, причиною невідвідування занять у період з 11.04.2012 по 20.04.2012 була її хвороба, на підтвердження чого надано копію листка непрацездатності (а.с. 36), після чого вона не пройшла виробничу практики з вини ТОВ «Епіцентр К», який, за словами відповідачки, відмовив їй у проходженні виробничої практики з огляду на відсутність вакансій.

З метою з'ясування причин відрахування відповідачки з навчального закладу судом було скеровано відповідні запити до Київського професійного ліцею сфери послуг та ТОВ «Епіцентр К».

На запит суду, листом № 33 від 06.02.2013 року (а.с. 59-61) Київський професійний ліцей сфери послуг надав інформацію, що ОСОБА_2 пройшла теоретичний курс навчання в повному обсязі, після чого 09.04.2012 року її було направлено на виробниче навчання та виробничу практику у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К», але до виробничого навчання та виробничої практики вона не приступила, що підтверджується актом обстеження робочого місця та контрольним листом проходження інструктажу з охорони праці від 09.04.2012, у зв'язку з відсутністю у неї необхідних медичних документів - відсутня довідка з результатами флюрографії.

Враховуючи наведені обставини, навчальний заклад надав можливість ОСОБА_2 відвідувати заняття у першій половині дня, а у другій половині дня займатися оформленням необхідних медичних документів.

З 11.04.2012 року по 20.04.2012 року ОСОБА_2 була відсутня у навчальному закладі у зв'язку із хворобою та проходженням лікування у амбулаторному режимі, після чого нею було надано до Київського професійного ліцею сфери послуг листок непрацездатності № 412826, проте вона так і не оформила необхідні медичні документи.

Враховуючи наведені обставини, майстер виробничого навчання пояснила ОСОБА_2, що без результатів флюорографічного обстеження не можливо оформитись на підприємство для проходження виробничого навчання та виробничої практики та надала їй можливість 23.04.2012 пройти флюорографічне обстеження.

На наступний день ОСОБА_2 в телефонній розмові повідомила про те, що буде самостійно влаштовуватись на підприємство (кафе) для проходження виробничої практики. Майстер виробничого навчання протягом тижня чекала, щоб ОСОБА_2 виконала обіцянку, однак остання не надала підтвердження своїм словам та перестала виходити на зв'язок.

Адміністрація навчального закладу певний час очікувала, що ОСОБА_2 надасть документи, які б підтверджували поважну причину її зникнення, але відповідачка не знайшла можливість зв'язатися та пояснити причини свого зникнення.

20.05.2012 адміністрація ліцею прийняла рішення відрахувати ОСОБА_2 за грубі порушення навчальної дисципліни.

Як вбачається з відповіді на судовий запит Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (вих. № 68836/101 від 25.02.2011 року), ОСОБА_2 зверталася у відділ персоналу щодо проходження виробничої практики з запізненням близько двох тижнів від дати початку виробничої практики. Їй було роз'яснено, що вона повинна самостійно укласти договір із керівником гіпермаркету та надати письмові пояснення причини пропуску строку початку проходження виробничої практики. Після чого ОСОБА_2 більше до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» не зверталась і документів не надавала.

В свою чергу, позивачкою не надано суду документальних підтверджень відмови чи недопуску її ТОВ «Епіцентр К» до проходження виробничої практики.

Наданим позивачкою листком непрацездатності підтверджується поважність причин її відсутності на навчанні у період з 11.04.2012 року по 20.04.2012 року, однак причини невідвідування нею виробничої практики у період з 21.04.2012 по 20.05.2012 позивачем належним чином не підтверджено.

Як встановлено пунктом 3.1.2 Договору від 17.02.2012 № 25 щодо професійного навчання, який було укладено між Святошинським районним центром зайнятості у м. Києві та ОСОБА_2, у разі припинення навчання без поважних причин або відмови працювати за професією, набутою в результаті професійного навчання з громадянки стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги за період професійного навчання, витрати на проїзд до місця навчання і назад (включаючи оплату щоденного проїзду) та витрат на проживання.

Якщо громадянка відмовляється добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо повернення вирішується у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що Святошинським районним центром зайнятості у м. Києві відповідачу направлявся лист-повідомлення від 05.10.2012 № 05-27/6291 про необхідність повернення коштів витрачених на її професійне навчання у сумі 3 061,07 грн., в тому числі 1 110,59 грн. вартість навчання та 1 950,48 грн. допомоги у період професійної підготовки (а.с. 19).

Розрахунок сум, які підлягають поверненню, підтверджується довідкою-розрахунком від 20.07.2012 року № 05-27/4776, складеною Святошинським районним центром зайнятості у м. Києві (а.с 18).

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо припинення нею професійного навчання за направленням Святошинського районного центру зайнятості у м. Києві з поважних причин, оскільки останньою не було надано суду доказів на підтвердження поважності причин пропуску виробничої практики, що входила до програми професійного навчання.

На переконання суду листок непрацездатності № 412826 не може бути доказом поважності причини припинення відповідачем професійного навчання за направленням державної служби зайнятості, оскільки навчальним закладом у період після одужання ОСОБА_2 було надано можливість продовжити професійне навчання, проте відповідачка такою можливістю не скористалась.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку, що відповідачем обґрунтовано заявлено позов про стягнення з відповідача сум понесених витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання.

Отже, виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими та, відповідно, позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер:НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) на користь Київського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491091, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б) грошові кошти у розмірі 3 061,07 гривень (три тисячі шістдесят одна гривня сім копійок).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 13 березня 2013 року.