Постанова № 29892416, 27.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2013 року 14:51 № 826/164/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В.

за участю секретаря судового засідання Хилі І.В. та представників сторін:

від позивача: Степанського С.О.,

від відповідача: Пащенка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Полігрейн Агро»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000043153/0 від 12 жовтня 2012 року, - ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Полігрейн Агро» (далі - позивач, ТОВ «Полігрейн Агро») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва ДПС (далі - відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000043153/0 від 12 жовтня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість на 123 629,56 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2013 року було відкрито провадження в даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач необґрунтовано дійшов висновку про безпідставність віднесення ТОВ «Полігрейн Агро» до складу податкового кредиту суму ПДВ за наслідками господарської операції з ТОВ «Амат Херсон».

При цьому представник позивача вказував на хибність висновку відповідача про те, що фінансово-господарські відносини з ТОВ «Амат Херсон» носять характер нікчемних правочинів, оскільки жодних доказів на підтвердження такого висновку під час перевірки отримано не було. На переконання позивача, податкові органи не наділені повноваженнями щодо визнання угод недійсними (нікчемними), оскільки правочини є нікчемними лише в силу закону або можуть бути визнані недійсними за рішенням суду, яке відповідачем надано не було, а тому висновки податкового органу щодо порушень цивільно-правових норм платником податків є такими, що здійснюються поза межами повноважень та порушують ст.ст. 6, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 21 Податкового кодексу України.

Представник позивача звернув увагу суду на те, що реальне здійснення господарської операції з поставки позивачеві сої, підтверджується оформленими належним чином первинними документами, податковий кредит сформовано на підставі податкової накладної, виданої контрагентом, який зареєстрований платником ПДВ, інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість чинним Податковим кодексом України не передбачено.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем в порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за липень 2012 року на суму 123 629,56 грн., сформований за наслідками господарської операції з поставки сої контрагентом ТОВ «Амат Херсон».

Аргументуючи свою позицію відповідач зазначив про наявність акта ДПІ у м. Херсоні № 122/1593/35330301 від 04.09.2012 року, яким не визнано податкові зобов'язання контрагента позивача - ТОВ «Амат Херсон».

На переконання відповідача, господарські операції позивача з вказаним контрагентом здійснені лише з метою перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього, тобто без наміру спричинити реальні правові наслідки та з метою одержання коштів за рахунок бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Враховуючи вибуття первинного відповідача (ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) зі спірних правовідносин на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» від 21.09.2011 року № 981 судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 27.02.2013 року здійснено заміну відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступні факти та юридично значимі правовідносини.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Полігрейн Агро» (код ЄДРПОУ 37641298) перебуває на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 17.07.2012 р. по 13.08.2012 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Полігрейн Агро» з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду за липень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 710/1-15-30-37641298 від 01.10.2012 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) - т. І а.с. 4-11.

12 жовтня 2012 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення - рішення № 000043153/0, яким позивачу за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 123 629,56 грн. (том І а.с. 12).

Рішенням Державної податкової служби України № 7649/0/6112/10-2115 від 21.12.2012 року за результатами оскарження в адміністративному порядку вказане повідомлення-рішення залишено без змін (том І, а.с. 13).

В Акті перевірки податковий орган прийшов до висновку, що позивачем в порушення вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України безпідставно сформовано податковий кредит за липень 2012 року на загальну суму 123 629,56 грн., що призвело до завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2012 року на 123 629,56 грн.

Порушення позивачем вказаних норм Податкового кодексу мотивовані тим, що за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено наявність розбіжностей, що виникли внаслідок невизнання податковим органом податкових зобов'язань контрагента позивача - ТОВ «Амат Херсон», по яким ДПІ у м. Херсоні складено акт нікчемності № 122/1593/35330301 від 04.09.2012 року.

Позивач не погоджується висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги наступним: господарська операція позивача з ТОВ «Амат Херсон» є реальною та підтверджується необхідними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, які не викликають сумнівів щодо їх достовірності; судові рішення про визнання договорів позивача з ТОВ «Амат Херсон» не ухвалювалися.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для зменшення позивачу від'ємного значення з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Амат Херсон» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 701 від 07.07.2012 року (далі - Договір), відповідно до якого Продавець зобов'язується продати товар - 200 тон сої, урожаю 2011 року, відповідно до якісних показників, визначених у договорі, а Покупець прийняти і оплатити товар на умовах, визначених Договором (том І а.с. 14-16). Пунктом 3 Договору визначено, що ціна товару без ПДВ складає 4 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 700,00 грн. за тону, а загальна вартість товару складає 840 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 140 000,00 грн.

Розділом 2 «Умови поставки» Договору визначено, що Продавець здійснює поставку товару до 10 липня 2012 року, датою поставки є дата, вказана в товарно-транспортній накладній (п. 2.1 Договору). Поставка здійснюється на умовах СРТ - ПАТ «Херсонський КХП» відповідно до правил «ІНКОТЕРМС-2000» автомобільним транспортом (п. 2.2 Договору). Кожен транспортний засіб має супроводжуватися карантинним сертифікатом, а за необхідності - також й ветеринарним свідоцтвом (п. 2.4 Договору).

За правилами п. 3.1 Договору Покупець проводить 100 % оплату вартості товару протягом 3-х банківських днів з моменту виконання продавцем умов Договору з поставки товару та наданні рахунку-фактури Продавця, товарно-транспортних накладних з відміткою вантажоотримувача про прийом товару, видаткових накладних, податкових накладних, копій свідоцтва платника ПДВ, документів, передбачених пунктом 2.4 Договору, додаткових документів, наданих на вимогу Покупця.

На виконання умов договору ТОВ «Амат Херсон» виписало позивачеві податкову накладну № 6 від 07.07.2012 р. на суму ПДВ 123 629,56 грн. (том І а.с. 38).

Факт поставки ТОВ «Амат Херсон» на користь позивача товару - сої, урожаю 2011 року, вантажоперевізником ТОВ «Херсонбудпром» підтверджується видатковою накладною № ВН-0704 від 07 липня 2012 року на суму 741 777,35 грн., в тому числі ПДВ - 123 629,56 грн. (том І а.с. 17), товарно-транспортними накладними серії 01АБ від 06 липня 2012 року № № 711331, 711332, 711333, 711334, 711335, 711336 (том І а.с. 18-23), актами прийому на надходження сільгосппродукції від 07.07.2012 року № № 4381, 4382, 4383, 4384, 4385, 4386 (том І а.с. 24-29), актами про недостачу від 07.07.2012 року № № 4381, 4382, 4383, 4384, 4385, 4386 (том І а.с. 30-35), рахунком-фактурою № Р-0703 від 07 липня 2012 року на суму 741 777,35 грн., в тому числі ПДВ - 123 629,56 грн. (том І а.с. 36).

Оплата за придбаний товар була проведена в повному обсязі через установу банку шляхом зарахування позивачем безготівкових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Амат Херсон» в сумі 741 777,35 грн., що підтверджується банківською випискою (том І а.с. 37).

Правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Амат Херсон» (у розмірі 123 629,56 грн.) відповідачем не визнається.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих положень Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т.ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, руху активів в процесі здійснення господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

До спірних правовідносин судом при вирішенні справи застосовуються норми Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін; наявність податкових накладних, виданих особою, яка зареєстрована платником ПДВ.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 -ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п. 2.2 Положення).

В силу п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «Амат Херсон», яка сплачена (нарахована) ним, в зв'язку з придбанням (оплатою) сої.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкова накладна на користь позивача була виписана у липні 2012 року, передача товару відбулася у той же податковий період, що підтверджується наведеною видатковою накладною, товарно-транспортними накладними, актами прийняття сільгосппродукції, то в силу приписів п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України право позивача на віднесення сплаченої суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло у липні 2012 року.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагентів платника податку на додану вартість в стані, власне, платників податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент складання податкової накладної контрагент позивача - ТОВ «Амат Херсон» був зареєстрований в якості платника податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку. Зазначена інформація підтверджується листом ДПІ у м. Херсон Херсонської області, де на податковому обліку перебуває зазначене підприємство. Так, ТОВ «Амат Херсон» зареєстроване платником ПДВ з 16.07.2010 р., свідоцтво № 100293478 (том І а.с. 116).

В подальшому свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Амат Херсон» було анульовано 02 листопада 2012 року, що підтверджується копією відповідного рішення (т. І а.с. 117-118), однак судом вказана обставина до уваги не береться, оскільки взаємовідносини позивача з ТОВ «Амат Херсон» відбувалися до дати анулювання зазначеного свідоцтва (у липні 2012 року), коли і була видана податкова накладна на адресу ТОВ «Полігрейн Агро».

Тобто, на момент здійснення господарської операції та складання податкової накладної свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Амат Херсон» було чинним і вказаний суб'єкт господарювання мав право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, копія якої знаходиться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, формі податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071, щодо форми, порядку оформлення та підстав її видачі.

Крім того, згідно з отриманою на запит суду інформацією від ДПІ у м. Херсон Херсонської області ДПС № 1 ТОВ «Амат Херсон» подав до органу державної податкової служби декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року, в якій відобразив виписану на користь позивача податкову накладну на суму податку на додану вартість 123 629,56 грн. (а.с. 122).

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Згідно наявного в матеріалах витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15 лютого 2013 року № 15872751, ТОВ «Ахмат Херсон» станом на момент здійснення господарських операцій з позивачем було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (а.с. 104-105).

Відповідачем не надано суду доказів того, що станом на момент проведення господарської операції з позивачем ТОВ «Амат Херсон» було ліквідоване або його діяльність була припинена в установленому законом порядку чи підприємство було виключено з ЄДРПОУ.

Вирішуючи питання про реальність виконання операцій з поставки товарів та придбання таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом установлено, що поставка товару від ТОВ «Амат Херсон» до ТОВ «Полігрейн Агро» відбулася на ПАТ «Херсонський КХП», яке відповідно до пункту 2.2 Договору купівлі-продажу № 701 від 07.07.2012 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Амат Херсон», є зерновим складом.

За визначенням наведеним у пункті 15 частини 1 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад - це юридична особа, що має на праві власності зерносховище та сертифікат на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості. Зерновий склад зобов'язаний вживати усіх заходів, передбачених цим Законом, нормативно-правовими актами, договором складського зберігання зерна, для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання. Видача зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи. Кожна із сторін договору складського зберігання зерна при відвантаженні зерна має право вимагати перевірки його якості. Витрати, пов'язані із проведенням аналізу його якості, несе сторона, що зажадала його перевірки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Як свідчать матеріали справи, соя, придбана позивачем у ТОВ «Амат Херсон», була поставлена на зерновий склад ПАТ «Херсонський КХП» для подальшого її експорту за кордон.

Факт поставки сої на склад ПАТ «Херсонський КХП» підтверджується товарно-транспортними накладними серії 01АБ від 06 липня 2012 року № № 711331, 711332, 711333, 711334, 711335, 711336 (том І а.с. 18-23), актами прийому на надходження сільгосппродукції від 07.07.2012 року № № 4381, 4382, 4383, 4384, 4385, 4386 (том І а.с. 24-29), актами про недостачу від 07.07.2012 року № № 4381, 4382, 4383, 4384, 4385, 4386 (том І а.с. 30-35), а також звітом ПАТ «Херсонський КХП» про прийом зарахованої ваги за період з 7 год. 30 хв. 06.07.2012 року по 07 год. 30 хв. 07.07.2012 року (том І а.с. 129).

Спростовуючи доводи податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Полігрейн Агро» карантинних сертифікатів на товар суд звертає увагу на наступне.

Статтею 29 Закону України «Про карантин рослин» № 3348-ХІІ від 30 червня 1993 року визначено лише 2 випадки, в яких об'єкти регулювання (будь-яка рослина, продукт рослинного походження, місце зберігання, упаковка, засоби перевезення, контейнери, ґрунт та будь-які інші організми, об'єкти або матеріали, здатні переносити чи поширювати регульовані шкідливі організми) переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката:

1. вивезення та/або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону;

2. транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами.

Як свідчать матеріали справи, зернова продукція, що придбавалася позивачем у контрагента та подальше її відчуження третім особам не належить до обставин, з якими закон пов'язує необхідність обов'язкового отримання карантинного сертифікату, відтак, наявність його у даному випадку є необов'язковою.

Як встановлено судом, в подальшому поставлена ТОВ «Амат Херсон» соя на зерновий склад ПАТ «Херсонський КХП» була експортована закордон, до Італії.

Так, матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Полігрейн Агро» та Tradefield S.A. (Швейцарія) було укладено контракт № 09Т12 від 29 травня 2012 року, відповідно до умов якого ТОВ «Полігрейн Агро» продає зернові, зернобобові та олійні сільськогосподарські культури, а Tradefield S.A. (Швейцарія) приймає й оплачує їх на умовах ФОБ Херсон, Україна (ІНКОТЕРМС 2010). Загальна вартість контракту складається з вартостей всіх партій товару та буде складати 40 мільйонів доларів США (том І а.с. 96-97).

Відповідно до Переліку товарів, що підлягають поставці, що є Додатком № 1 до контракту № 09Т12 від 29 травня 2012 року, поставці підлягає також соя (том І а.с. 98).

Згідно зі Специфікацією № 1 від 04 липня 2012 року до контракту № 09Т12 від 29 травня 2012 року, сторони контракту погодили, що поставці підлягає соя, не для сівби, українського походження, урожаю 2011 року, 100 % насипом, відповідно до ДСТУ 4964:2008; строк відвантаження - з 03.07.2012 року до 10.09.2012 року (том І а.с. 100).

Продаж позивачем сої для експорту, якісні характеристики якої відповідають вимогам наведеної Специфікації № 1, та її одержання компанією Tradefield S.A. (Швейцарія) підтверджується вантажною митною декларацією за формою МД-2 № 508040000/2012/002372, поданою до Херсонської митниці, на якій проставлено відмітку про вивезення задекларованого у ВМД товару за межі митної території України в повному обсязі 10.07.2012 року (том І а.с. 101-102).

Відповідно до доповнення № 1 до ВМД (том І а.с. 103), товар супроводжувався фітосанітарним сертифікатом № 75/22-027/ВА-163501, виданим Державною службою з карантину рослин України 10 липня 2012 року для експорту товару Tradefield S.A. (Швейцарія) до порту «Равенна» (Італія) та сертифікатом якості серії АА № 536321 від 10 липня 2012 року, виданим Держсільгоспінспекцією, що підтверджує факт проведення огляду (інспектування) зерна та його випробування під час завантаження в порті «Херсон» (Україна) згідно з контрактом № 09Т12 від 29 травня 2012 року (том І а.с. 131-133 ).

Таким чином, суд приходить до висновку, що придбання позивачем у ТОВ «Амат Херсон» здійснено в рамках господарської діяльності з метою отримання економічного ефекту - прибутку, оскільки отриману сільгосппродукцію в подальшому було експортовано закордон.

Вказане, на думку суду, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірної фінансово-господарської операції та наявність у позивача передбачених законодавством підстав для віднесення сум за цією операцією до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. У зв'язку з цим суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно, у відповідності з приписами чинного законодавство було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за липень 2012 року у розмірі 123 629,56 грн. за наслідками фінансово-господарської операції з ТОВ «Амат Херсон», у зв'язку з чим висновок відповідача про завищення позивачем від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2012 року є необґрунтованим.

Суд вважає помилковими висновки податкового органу щодо зменшення від'ємного значення позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що податкові зобов'язання його контрагента не були визнані ДПІ у м. Херсоні шляхом складання акту нікчемності № 122/1593/35330301 від 04.09.2012., оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

В свою чергу, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно з п/п 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок формування сум бюджетного відшкодування регулюється статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

За правилами п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду.

Таким чином, платнику податків надано право на формування бюджетного відшкодування у межах сплачених ним сум ПДВ у попередніх податкових періодах, не обмежуючи останнього у кількості таких періодів.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як свідчать матеріали справи правомірність віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту за операцією з ТОВ «Амат Херсон» в межах господарської діяльності позивача підтверджено документами, які містяться в матеріалах справи: податковою та видатковою накладними, випискою банку по особовому рахунку, товарно-транспортними накладними, актами прийому сільгосппродукції, тощо, реальна сплата ПДВ у складі вартості продукції підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с. 37), відтак, суд приходить до висновку про правомірність сформованого позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2012 року в сумі 123 629,56 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 000043153/0 від 12 жовтня 2012 року та необхідність його скасування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, враховуючи межі заявлених позовних вимог, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ «Полігрейн Агро» підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати (судовий збір) з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби № 000043153/0 від 12 жовтня 2012 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полігрейн Агро» судові витрати у розмірі 1 236,30 грн. (одна тисяча двісті тридцять шість гривень 30 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 05 березня 2013 року.