Постанова № 29891434, 26.02.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/69/13-а

26 лютого 2013 року 12год. 40хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Янчук В.В.

відповідача: представник Горовенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Колективне підприємство "Будінвестсервіс" до Дубенська об`єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби про визнання прортиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «Будінвестсервіс» (далі - КП «Будінвестсервіс») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі - Дубенська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0089652340 від 24.10.2012 року та податкового повідомлення-рішення №0089662340 від 24.10.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки, у якому податковий орган зазначив про те, що правочини між КП «Будінвестсервіс» та його контрагентами ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» вчинено без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки такі ґрунтуються лише на акті перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №682/22-317/37567337 від 07.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р.» та на акті перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва №266/22-50/37921635 від 23.08.2012 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес Інтелект Плюс» за період квітень 2012 року». Зазначає, що платник податків не несе відповідальності за недотримання податкового законодавства контрагентами. Вважає, що відповідач не надав належної правової оцінки належно оформленим первинним документам податкового та бухгалтерського обліку щодо використання товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності КП «Будінвестсервіс». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про нікчемність таких правочинів, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву та додаткових поясненнях, зміст яких зводиться до такого. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №258/22/22579348 від 05.10.2012 року, складеного за наслідками позапланової документальної перевірки КП «Будінвестсервіс» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» за період лютий 2012 року та з ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» за період квітень 2012 року. В основу акта перевірки КП «Будінвестсервіс» покладено висновки акта від 07.08.2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» та висновки акта ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 23.08.2012 року про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ». В даних актах, серед іншого, зазначено про відсутність будь-яких виробничих потужностей та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності та, як наслідок, відсутність реального проведення господарських операцій контрагентами позивача, що свідчить про нікчемність укладених договорів. На цій підставі податковий орган дійшов висновку про здійснення діяльності, спрямованої на надання податкової вигоди третім особам та штучного формування податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах. У підсумку відповідач зазначив, що позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 26193,25 грн. за лютий, травень, липень 2012 року; завищено податок на додану вартість в сумі 7909,10 грн. за лютий 2012 року та занижено податок на прибуток на суму 15932,99 грн. за І квартал 2012 року, ІІ кв. 2012 року; завищено податок на прибуток за І квартал 2012 року в сумі 8 304,56 грн. Саме з цих мотивів податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення №0089652340 від 24.10.2012 року, яким КП «Будінвестсервіс» донараховано податок на прибуток та №0089662340 від 24.10.2012 року, яким КП «Будінвестсервіс» донараховано податок на додану вартість, і на думку відповідача підстав для їх скасування немає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи:

Колективне підприємство «Будінвестсервіс» зареєстроване 09.08.1995 року у Виконавчому комітеті Дубенської міської ради. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 09.08.1995 року №22 та зареєстровано платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва №25209607, виданого 22 липня 1997 року. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, КП «Будінвестсервіс», здійснює господарську діяльність в т.ч. з будівництва будівель, діяльність автомобільного вантажного транспорту, виробництво будівельних металевих виробів та конструкцій, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом. Господарська та будівельна діяльність КП «Будінвестсервіс», пов'язана із створенням об'єктів архітектури, відповідно до Ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції Серії АД №035020, виданої 11 квітня 2012 року та Ліцензії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України Серії АВ №195633, виданої 28 грудня 2006 року.

05.10.20012 року Дубенською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку КП «Будінвестсервіс» з питань достовірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» за період лютий 2012 року та з ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» за період квітень 2012 року, за результатами якої складено акт №258/22/22579348 від 05.10.2012 року (далі - акт перевірки від 05.10.2012 року). Як вбачається зі змісту даного акта під час перевірки КП «Будінвестсервіс» відповідач використав акти ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №682/22-317/37567337 від 07.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р.» та ДПІ у Святошинському районі м. Києва №266/22-50/37921635 від 23.08.2012 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес Інтелект Плюс» за період квітень 2012 року».

В акті перевірки ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» ДПІ у Солом'янському районі м. Києва встановлено про укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту зазначеним підприємством.

У висновках акта перевірки ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» ДПІ у Святошинському районі м. Києва зазначила, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою та про неможливість фактичного здійснення ним господарських операцій у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, а саме відсутність для цього будь-яких виробничих потужностей, а також трудових ресурсів. Це, на думку податкового органу, свідчить про нікчемність укладених договорів ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» та фіктивність його господарської діяльності, оскільки така спрямована на штучне формування показників податкового обліку.

На основі таких висновків відповідач у своєму акті перевірки від 05.10.2012 року зазначив, що КП «Будінвестсервіс» безпідставно сформовано валові витрати по безтоварним операціям із ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» за І квартал 2012 року в сумі 38775,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 8138,55 грн. та сформовано податковий кредит по безтоварним операціям із зазначеним контрагентом в сумі 7751,00 грн. за лютий 2012 року, оскільки не встановлено факту передачі товару від ТОВ «Компанія Владіма ЛТД», а також факту передачі товару від позивача до КП «Дубнорембуд», відсутні акти приймання-передачі товару, документи, що засвідчують транспортування (товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, подорожні листи, тощо.

Також відповідач зазначив, що КП «Будінвестсервіс» завищено податковий кредит по безтоварним операціям із ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» на суму 18442,25 грн., в т.ч. за травень 2012 року на суму 9216,00 грн., липень 2012 року - на суму 9226,25 грн. та завищено валові витрати на суму 37116,40 грн. у першому півріччі 2012 року, що призвело до заниження податку на прибуток у першому півріччі 2012 року в сумі 7794,44 грн., оскільки позивачем не надано товарно-транспортних накладних, шляхових листів, відповідно до яких відбувалось перевезення товару зазначеним контрагентом, а також не надано документів, що підтверджують факт використання отриманих від ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» товарів у господарській діяльності підприємства, а саме не надано наряди на виконання будівельних робіт для Філії «Житомирський ВЕТВЗ», посвідчення про відрядження для працівників.

Відтак, єдиною метою проведення документування фактично нездійснених операцій є отримання підприємством податкової вигоди.

У висновках акта перевірки від 05.10.2012 року Дубенська ОДПІ зазначила, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) п.44.1 ст.44, п.185.1, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 26193,25 грн., в т.ч. за лютий 2012 року - 7751,00 грн., травень 2012 року - 9216,00 грн., липень 2012 року - 9226,25 грн., завищено податок на додану вартість в сумі 7909,10 грн. за лютий 2012 року;

2) п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, пп.139.1.2, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 15932,99 грн., в т.ч за І квартал 2012 року в сумі 8138,55 грн., ІІ квартал 2012 року в сумі 7794,44 грн., завищено податок на прибуток за І квартал 2012 року в сумі 8304,56 грн.;

3) п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.650, ст.658, ст.662 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених КП «Будінвестсервіс» із зазначеними в акті перевірки постачальниками ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» за лютий 2012 року та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» за квітень 2012 року.

На підставі акта перевірки від 05.10.2012 року Дубенська ОДПІ прийняла:

1) податкове повідомлення-рішення №0089652340 від 24.10.2012 року, яким КП «Будінвестсервіс» донараховано податок на прибуток за основним платежем 7 628,43 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3 814,22 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №0089662340 від 24.10.2012 року, яким КП «Будінвестсервіс» донараховано податок на додану вартість за основним платежем 18284,15 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 9142,08 грн.

За наслідками розгляду первинної скарги ДПА в Рівненській області прийняла рішення № 25628/10-210/447 від 28.12.2012 року, відповідно до якого зазначені вище податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, платник звернувся з даним позовом до суду.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин справи суд витребував у позивача додаткові докази на підтвердження використання приданих товарів у господарській діяльності. Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Компанія Владіма ЛТД»:

Згідно усної домовленості між ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» та позивачем укладено Договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» (Продавець) зобов'язується передати КП «Будінвестсервіс» (Покупець) будівельні товари та електротовари на загальну суму 46506,00 грн., в т.ч. ПДВ 7751,00 грн.

На виконання умов даного договору Продавець поставив і передав у власність Покупцю товар у домовленій кількості та асортименті відповідно до видаткової накладної №С-00156 від 23 лютого 2012 року на суму 46506,00 грн., в т.ч. ПДВ 7751,00 грн.

ТОВ «Компанія Владіма ЛТД», у свою чергу, виписало позивачу податкову накладну № 154 від 23.02.2012 року суму 46506,00 грн., в т.ч. ПДВ 7751,00 грн., що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати будівельних товарів та електротоварів, позивач долучив Договір переуступки права вимоги №12 від 01 жовтня 2012 року, відповідно до умов якого Кредитор (ТОВ «Компанія Владіма ЛТД») передає Новому кредитору (ТОВ «Бізнес Альянс Трейд»), а Новий кредитор набуває усіх прав належних Кредиторові за договором від 03.02.2012 року, укладеного між Кредитором і Боржником (КП «Будінвестсервіс»). Відповідно до п.2 даного договору вартість переданих Новому кредитору прав вимоги складає 46506,00 грн., яку оплачено позивачем відповідно до платіжного доручення №234 від 03 жовтня 2012 року, долученого до матеріалів справи.

У бухгалтерському обліку господарську операцію відображено у бухгалтерському записі Дт 205 «Будівельні матеріали» Кт. 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками», Дт 902 «Собівартість реалізованої продукції» Кт. 205 «Будівельні матеріали», також позивачем долучено Матеріальний звіт промислова група за лютий 2012 року.

Дані товари обліковані та використані у господарській діяльності позивача шляхом реалізації КП «Дубноремонт», що підтверджується: видатковою накладною №01 від 29 лютого 2012 року на суму 47 454,60 грн., в т.ч. ПДВ 7909,10 грн., податковою накладною №5 від 29.02.2012 року на суму 47 454,60 грн., що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних. За отримані від КП «Будінвестсервіс» будівельні товари та електротовари КП «Дубноремонт» розрахувалося, що підтверджується випискою по рахунку позивача від 27.06.2012 року та не заперечується відповідачем.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань із КП «Дубноремонт», позивач також долучив довіреність №2 від 27 лютого 2012 року на отримання від КП «Будінвестсервіс» Данилюком В.Є. матеріалів на суму 47 454,60 грн.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» та КП «Дубноремонт» відображено у податковій звітності КП «Будінвестсервіс», про що свідчать копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ за лютий 2012 року.

Щодо господарських відносин КП «Будінвестсервіс» та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ», суд зазначає наступне.

Згідно усної домовленості між КП «Будінвестсервіс» (Покупець) та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» (Продавець), Покупцем було придбано товарно-матеріальні цінності (електротовари) на загальну суму 110653,00 грн. На виконання умов даного договору Продавець поставив і передав у власність Покупцю електротовари відповідно до видаткових накладних: №18/04/01 від 18 квітня 2012 року на загальну суму 55296,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 9216,00 грн.; №20/04/05 від 20 квітня на загальну суму 55357,50 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 9226,25 грн.

У свою чергу, ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» виписало для КП «Будінвестсервіс» податкову накладну №31 від 18.04.2012 року на загальну суму 55296,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 9216,00 грн. та податкову накладну №35 від 20.04.2012 року на загальну суму 55357,50 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 9226,25 грн., що відображено у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Вищевказані товарно-матеріальні цінності обліковані у бухгалтерському обліку платника податку, що підтверджується у бухгалтерському записі Дт 205 «Будівельні матеріали» Кт. 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками», Дт 902 «Собівартість реалізованої продукції» Кт. 205 «Будівельні матеріали».

За отримані від ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» електротовари позивач розрахувався, що підтверджується платіжними дорученнями: №217 від 18.09.2012 року на суму 55296,00 грн., №218 від 18.09.2012 року на суму 55357,50 грн.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що отримані від ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» електротовари позивачем у квітні 2012 року, були використані відповідно до умов договору №8 від 12 квітня 2012 року з Філією «Житомирський ВЕТВЗ» при виконанні робіт з експлуатаційного утримання автомобільної дороги М 06 Київ-Чоп в межах Рівненської області (обслуговування об'єктів зовнішнього освітлення), що підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року та актами приймання виконаних робіт за травень 2012 року №1, №3, за липень 2012 року №1, №3, №2.

На підтвердження використання електротоварів у господарській діяльності при виконанні умов договору №8 від 12 квітня 2012 року, позивач також долучив наступні документи: матеріальний звіт енергетика за травень, серпень 2012 року, звіти про витрати матеріалів виконавця робіт за червень, липень, серпень 2012 року.

За отримані від КП «Будінвестсервіс» роботи Філією «Житомирський ВЕТВЗ» перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача про рух коштів, а саме: 02.06.2012 р., 16.07.2012 року, 21.08.2012 року, 17.09.2012 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» відображено у податковій звітності КП «Будінвестсервіс», про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ за травень, липень 2012 року.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Згідно з приписами п.138.1. Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. П.138.1.1. Податкового кодексу визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до вимог п. 201.4 ст.201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.(п. 201.6 ст.201 ПК України).

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

КП «Будінвестсервіс» є суб'єктом господарювання у сфері з будівництва будівель, виробництво будівельних металевих виробів та конструкцій, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом. Господарська та будівельна діяльність КП «Будінвестсервіс», пов'язана із створенням об'єктів архітектури. Для здійснення обраного ним виду господарської діяльності, підприємством було придбано у

ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» будівельні товари та електротовари, що свідчить про наявність у позивача матеріально - технічної бази, необхідної для здійснення обраного ним виду господарської діяльності і таким обставинам відповідач, втім, не надав належної оцінки під час проведення перевірки позивача.

Підставою для формування податкового кредиту КП «Будінвестсервіс» за травень 2012 року та лютий 2012 року були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписаними ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» за наслідками операцій з продажу вищезазначених товарно-матеріальних цінностей. Зауважень щодо оформлення податкових накладних відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій КП «Будінвестсервіс» по придбанню та використанню будівельних товарів та електротоварів, підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Натомість, мотиви, з яких орган ДПС дійшов висновку про нікчемність правочинів, судячи зі змісту акта перевірки, зводяться до власних припущень про неможливість КП «Будінвестсервіс» реального виконання договірних зобов'язань, без аналізу будь-яких первинних документів.

Оцінюючи ці факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням сторін, а також враховує, що характер робіт, що виконувались відповідає виду діяльності як позивача, так і його контрагента ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ».

Щодо відсутності товарно-транспортних документів, то необхідно вказати наступне:

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568:

подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, залізнична накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Отже, жоден з перерахованих вище документів (подорожній лист, товарно-транспортна накладна, залізнична накладна) не є документами, що засвідчують отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Таким чином, вищевикладене свідчить, що у позивача, відповідно до законодавства України, були наявні всі підстави щодо формування витрат в податковому обліку за операціями вказаними в акті перевірки.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на одних лише актах ДПІ у Солом'янському районі м. Києва №682/22-317/37567337 від 07.08.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2012 р. по 29.02.2012 р.» та ДПІ у Святошинському районі м. Києва №266/22-50/37921635 від 23.08.2012 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес Інтелект Плюс» за період квітень 2012 року», у яких зазначено про фіктивність господарської діяльності контрагентів позивача та про нікчемність укладених договорів. З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаного ним товару, а також правомірності формування валових витрат підприємства слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат, валових доходів та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Крім цього, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців станом на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» (квітень 2012 року) не було внесено запису стосовно відсутності його за юридичною адресою.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Також податковим органом не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТОВ «Компанія Владіма ЛТД» та ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «ПКМ» на укладення договорів із позивачем (та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача та його контрагентів, на укладення фіктивних правочинів не встановлено, що виключає їх кваліфікацію як недійсних. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такими, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та заявлено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про нереальне проведення господарських операцій та здійснення діяльності, спрямованої лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

Суд також вважає за потрібне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для того, щоб вважати правочин нікчемним, необхідні передбачені виключно законом для цього підстави, встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано було зроблено висновок, що позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 26193,25 грн. за лютий, травень, липень 2012 року; завищено податок на додану вартість в сумі 7909,10 грн. за лютий 2012 року та занижено податок на прибуток на суму 15932,99 грн. за І квартал 2012 року, ІІ кв. 2012 року; завищено податок на прибуток за І квартал 2012 року в сумі 8 304,56 грн.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Тому прийняті на основі висновків акта перевірки від 05.10.2012 року податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2012 року №0089652340 та №0089662340 не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись статтями 17-19, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0089652340 від 24 жовтня 2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби №0089662340 від 24 жовтня 2012 року.

Присудити на користь позивача - Колективного підприємства "Будінвестсервіс"(35600, Рівненська область, м.Дубно, вул.Грушевського, 55а, код ЄДРПОУ 22579348) із Державного бюджету судовий збір у розмірі 388 (триста вісімдесят вісім) грн.69 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Клименко О.М.