Постанова № 29891415, 12.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12 березня 2013 року Справа № 814/596/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Салова І.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомФермерського господарства "Ал-Ан", (с. Мирне, Жовтневий район, Миколаївська область, 57273)

доЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Торгова, 63-А, м. Миколаїв, 54050)

проскасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Ал-Ан» (далі по тексту - позивач, ФГ, підприємство) звернулося до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013 №0000072301, яким суб'єкту господарювання збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 80165,00грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.01.2013 №0000102301 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 84171,25коп., посилаючись на незаконність прийнятих рішень.

Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція Миколаївської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) позовні вимоги не визнала, вказавши на законність дій по проведенню перевірки суб'єкта господарювання, та правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.32 Закону України «Про ветеринарну медицину» визначено, що об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду супроводжуються такими ветеринарними документами, як ветеринарні свідоцтва (для України - форми N 1 та N 2), ветеринарні довідки.

Відповідно до п.3.1., п.3.2 Розділу ІІІ Порядок видачі ветеринарних документів, затвердженого Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 13 квітня 2009 року №85 ветеринарні свідоцтва форм N1 та N2 супроводжують товари при їх транспортуванні територією України. При відправленні товарів чи при переміщенні тварин автомобільним транспортом ветеринарний документ передається водію (експедитору) як додаток до товарно-транспортних документів з подальшою передачею його одержувачу в пункті призначення.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом п.198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, які дають право формувати податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про реальну господарську операцію та підтверджує її здійснення. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг) саме у контрагента, зазначеного в первинних документах. За відсутністю останнього ж, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних (які є обов'язковим, але не вичерпними доказом товарності господарської операції), не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності. Не можуть бути включені до складу валових витрат (податкового кредиту), витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами, або по безтоварним господарським операціям.

Право на нарахування податкового кредиту та віднесення витрат підприємства до валових витрат, крім наявності належним чином оформлених первинних документів, інформація в яких стосовно господарської операції повинна бути викладена конкретно, повно, зрозуміло та правдиво, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів (послуг) саме у зазначеного в первинних документах суб'єкта господарювання.

Придбання контрагентом позивача товарів (послуг), в осіб, які не є належними платниками ПДВ, приватних осіб, які безпідставно діють від імені юридичних осіб, фіктивних підприємств, або по безтоварним господарським операціям не дає права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість..

При розгляді справи встановлено, що в період з 14.12.12р. по 17.12.12р. ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФГ «Ал-Ан» (далі по тексту - перевірка).

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт №932/22-24790403 від 19.12.2012 «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки фермерського господарства «Ал-Ан» з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «ВЛ - ТЕО», за період з 01.01.2012 по 31.03.2012 року» (далі - акт перевірки), у висновках якого вказано про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 15 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

На підставі зазначеного акта перевірки ДПІ прийнято: податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013р. №0000072301, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 80165,00грн., в тому числі за основним платежем - 64132грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 16033грн.; податкове повідомлення-рішення від 10.01.2013р. №0000102301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 84171,25грн., в тому числі за основним платежем - 67337грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16834,25 грн..

Підставою для прийняття оспорюваних рішень слугував висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між ФГ «Ал-Ан» та ТОВ «ВЛ-ТЕО» (підприємство, яке в первинних документах зазначено постачальником м'яса), з яким позивачем укладено договір на постачання м'яса яловичини в тушах, м'яса свинини в тушах, м'ясо свинини блочне по ґатунках (далі по тексту - м'ясо).

Із акта перевірки слідує, що ТОВ «ВЛ-ТЕО» в перевіряємий період, крім позивача, мало відносини ще з низкою суб'єктів господарювання: (покупці товарів (послуг) - ВАТ «Готельний комплекс либідь», ТОВ «АМТ ГРУПП», ТОВ «Миколаїв-м'ясо», ТОВ «Креативні Комунікації Блекберрі», ОСОБА_1, ТОВ «НФВ «Лабороторна Техніка», ТОВ «Виробничо-торгове підприємство Харелектробуд», ТОВ «Техномодуль», ТОВ «Азалія-Тур», ТОВ «ПК Індустрія», ОСОБА_2. ОСОБА_3, ТОВ «Технічні матеріали», ТОВ «Аллайд Солюшинз Україна», ТОВ «Альянс-С», ОСОБА_5, ТОВ «Гран-При +», ТОВ «Колес», ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство Ірбіс 2005», ОСОБА_6; постачальники товарів (послуг) - ПАТ «МТС Україна», ТОВ «Кілен», ТОВ «ТПС Україна», ПП «Одал», ТОВ «Маттіс», ПП «Алівія Плюс», ТОВ «Компас-Інтек», ТОВ «Контекс», ТОВ «Миколаїв-м»ясо», ТОВ «Сітібуд Україна», ТОВ НФВ «Енергосервіс ЛТД», ТОВ «Завод Електронпобутприлад», ПАТ «Стабильні системи», ПП «Цукровик-Агро», ПП «ПФ Адамант», ТОВ «Еко-Маг», ПП «Техноцентр Маяк»).

При цьому, згідно звіту форми 1-ДФ за І квартал 2012 року, наданого ТОВ «ВЛ-ТЕО» до ДПІ, загальна кількість працюючих на підприємстві складає 2 особи. У ТОВ «ВЛ-ТЕО», яке не знаходиться за місцем реєстрації, відсутні транспортні засоби, нерухоме майно та спеціальне обладнання (холодильники та ін.) для зберігання м'яса тварин. До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 25.10.2012 внесено запис щодо судового рішення про визнання ТОВ «ВЛ-ТЕО» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ВЛ-ТЕО» анульовано 31.05.2012.

Крім того, специфіка продукції (м'ясо свинини та м'ясо яловичини в тушах) передбачає оформлення контрагентом-постачальником супровідних ветеринарних документів (ветеринарні свідоцтва форми №2), які не були надані підприємством на підтвердження товарності господарських операцій.

Аналіз зазначених обставин свідчить про те, що ТОВ «ВЛ-ТЕО» (при відсутності умов для здійснення господарської діяльності, зокрема відсутності майна, в тому числі необхідного для зберігання (оброблення) м'яса, недостатності трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, в тому числі з купівлі і поставки м'яса та в об'ємах задекларованих даним суб'єктом господарювання), об'єктивно не могло одночасно здійснювати господарські операції з купівлі та поставки товарів (послуг) ряду підприємств, в тому числі ФГ «Ал-Ан».

Вищенаведені фактичні дані в їх сукупності вказують на те, що формально оформлені позивачем господарські операції з контрагентом, який не мав необхідних умов для ведення господарської діяльності, є безтоварними та не потягли за собою зміни в активах позивача в виді придбання товару (послуг) саме у вказаного підприємства.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що при обставинах встановлених в процесі перевірки позивач не мав правових підстав для формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «ВЛ-ТЕО».

Посилання позивача на неправомірність дій ДПІ щодо визнання правочинів нікчемними, в даному випадку не має правового значення, оскільки судом досліджується взаємовідносини платників податків в контексті реальності (справжності) господарських операцій, що не є аналогічним поняттю правочинів в цивільному праві, а тому судження контролюючого органу про недійсність правочинів є умовиводом, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не тягне безпосередньо правових наслідків (оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в зв'язку з порушенням суб'єктом господарювання норм ПК України, а не цивільного законодавства).

Посилання позивача на відображення в акті перевірки про незнаходження ТОВ «ВЛ-ТЕО» за адресою - Миколаїв вул. Спаська,57 кв.2 (замість Миколаїв вул. Спаська,57 кв.72 ), також не має правового значення, оскільки при розгляді справи встановлено, що в даному випадку в акті перевірки допущена технічна описка.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що наявність первинних документів не є єдиною підставою для формування податкового кредиту та віднесення затрат до валових витрат.

Судження позивача про підтвердження права на формування податкового кредиту податковими накладними, в даному випадку (при встановлені безтоварності операцій) не може бути неспростовним доказом правомірності дій позивача, оскільки фактичні дані, що містяться в податкових накладних, на які послався позивач, є обов'язковими, але не вичерпними. Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності. А тому, суд вважає, що при встановлені факту безтоварності господарських операцій формування суб'єктом господарювання податкового кредиту є незаконним та направленим на його (податкового кредиту) формування з метою заниження об'єкта оподаткування і отримання доходу за рахунок податкових преференцій. Законодавець пов'язує виникнення права на відшкодування сплаченого в ціні товару податку на додану вартість з придбанням товару в суб'єкта господарювання, який є фактичним платником ПДВ. Придбання контрагентом позивача товарів (послуг), в осіб, які не є належними платниками ПДВ, приватних осіб, які безпідставно діють від імені юридичних осіб, фіктивних підприємств та підприємців, або по безтоварним господарським операціям не дає права на відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

Таким чином, відповідач - суб'єкт владних повноважень при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в спосіб, що передбачені законами України, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для відмови в задоволені позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний