Рішення № 29890656, 13.03.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 2-902/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська

в складі: головуючого судді: Вінтоняк Н.Д.

при секретарі: Середа Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська цивільну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2012 року ЛМКП «Теплокомуненерго» звернулося до Ленінського районного суду м. Луганська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надання послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач постачає теплову енергію в квартиру відповідача за адресою: АДРЕСА_1. Між сторонами склалися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_2. З оборотної відомості даного рахунку вбачається, що відповідач своєчасно розрахунки за надану теплову енергію не здійснював, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період 01 січня 2000 року по 31 березня 2011 року у сумі 13417,47 грн.

Відповідач зобов'язаний сплатити за спожиті послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг. Відповідач за прострочення виконання повинен сплатити позивачу нараховану суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає: суму основної заборгованості, розмір інфляційних нарахувань та 3% річних, що становить 18687,74 грн. (13417,47 грн. + 4238,63 грн. + 1031,64 грн.). Ухвалою Ленінського районного суду від 23 травня 2011 року позивачу було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу у зв'язку з наявністю між сторонами спору про право, який повинен вирішуватися в судовому порядку.

Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 13417,47 грн. основного боргу, 4238,63 грн. - втрати від інфляційних процесів; 1031,64 грн. - 3% річних, а всього стягнути - 18687,74 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність, позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи у відсутність та письмові заперечення по справі, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача за період з 01.01.2000 року по 01.01.2010 року у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, надав розрахунок заборгованості відповідача.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність з метою теплопостачання житлового фонду, відповідач, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, є споживачем послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання (а.с. 5, 10).

За адресою: АДРЕСА_1, відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ОСОБА_2

Правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг регулюються Конституцією України, Житловим Кодексом, Законом України „Про житлово-комунальні послуги", Законом України „Про теплопостачання", іншими нормативно-правовими актами.

Згідно преамбули Закону України „Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24.06.2004 року цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 13 Закону від 24 червня 2004 р. N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 зазначеного Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. При цьому, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, зокрема не пізніше 20 числа кожного місяця вносити плату за користування жилим приміщенням (квартплату) та за комунальні послуги. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Такі ж права та обов'язки встановлені і вищевказаними Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків.

Судом встановлено, що відповідач, будучи мешканкою квартири АДРЕСА_1, користувалася послугами з теплопостачання та гарячого водопостачання, проте оплату проводила нерегулярно, внаслідок чого особовому рахунку № НОМЕР_2 утворилася заборгованість за період з 01.01.2000 року по 31.03.2011 року у розмірі 13417, 47 грн. (а.с. 6-9).

Таким чином, відповідач, як споживач послуг з теплопостачання, належним чином не виконував своє зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за надані послуги, прострочивши виконання грошового зобов'язання.

Правовідносини, які виникли у сфері надання комунальних послуг, регулюються спеціальним законодавством, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Доказів того, що послуги не надавалися або надавалися у меншому розмірі відповідачем до суду не надано.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач, як боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованість за надані послуги за період з 01.01.2000 року по 31.03.2011 року.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У письмових запереченнях на позовну заяву представник відповідача просив застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості з відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у травні 2011 року звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 23 травня 2011 року позивачу відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01 січня 2000 року по 31 березня 2011 року, оскільки судом було встановлено наявність між сторонами спору про право (а.с. 4).

Згідно вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, саме з дати звернення позивача до суду з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості починається перебіг трирічного строку звернення до суду за захистом порушених прав позивача.

При таких обставинах, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 23 травня 2008 року по по 31 березня 2011 року, з яких: основний борг - 4731,57 грн.., інфляційні нарахування - 627,07 грн., 3% річних -141,94 грн., а всього 5500,58 грн.

У задоволенні позовних вимог за період з 01.01.2000 року по 22.05.2008 року позивачу слід відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Враховуючи вимоги ч.1 ст. 88 ЦПК України, яка встановлює, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, суд присуджує стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у сумі 214 грн. 60 коп. (а.с. 1,2) з відповідача.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 267, 526, 541-543, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 10, 11, 15, 57, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1) на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (Код 24047779, р/р 260383016130, МФО 304665, філія ЛОУ ПАТ «Ощадбанк») суму боргу за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання у сумі 5500,58 (п'ять тисяч п'ятсот ) гривень 58 (п'ятдесят вісім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» ( Код 24047779, р/р 260383016130, МФО 304665, філія ЛОУ ПАТ «Ощадбанк») витрати по сплаті судового збору в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк