Рішення № 29889947, 11.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2013 р. Справа № 911/569/13-г

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЛідАгро», ідентифікаційний код: 36826583, місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт Рокитне, вул. Вокзальна, 62,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрицьке», ідентифікаційний код: 30839434, місцезнаходження: 07434, Київська обл.., Броварський р-н, с. Шевченкове, вул. Леніна, 1,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: Бушинський А.В., який діє на підставі довіреності від 02.01.2013 року за № 1;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «ЛідАгро» (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрицьке» (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу від 15.06.2012 року за № 25 (далі за текстом: Договір) у вигляді основного боргу у сумі 89617,32 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 32 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 224,04 грн. (двісті двадцять чотири гривні 04 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1020,16 грн. (одна тисяча двадцять гривень 16 коп.), пені у сумі 5270,85 грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят гривень 85 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору купівлі-продажу від 15.06.2012 року за № 25 не здійснив оплату придбаних у Позивача товарів, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором у вигляді основного боргу у сумі 89617,32 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 32 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 224,04 грн. (двісті двадцять чотири гривні 04 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1020,16 грн. (одна тисяча двадцять гривень 16 коп.), пені у сумі 5270,85 грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят гривень 85 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2013 року порушено провадження у справі № 911/569/13-г та призначено останню до розгляду на 11.03.2013 року.

11.03.2013 року в судове засідання зявився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 19.02.2013 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 19.02.2013 року не виконав.

У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 11.03.2013 року.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що ухвала суду від 19.02.2013 року направлені на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він би посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Крім того, Цивільний кодекс України у ст. 6 передбачає, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Також, Цивільний кодекс України у ст. 628 передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Цивільний кодекс України у ч. 2 ст. 205 передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

15.06.2012 року за № 25 між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, був укладений Договір купівлі-продажу від 15.06.2012 року за № 25 (далі по тексту: Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість Засобів Захисту Рослин, іменованих у подальшому ТОВАР, відповідно до умов даного Договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору, конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати Товару наведені в Специфікаціях до даного Договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна товару встановлена по домовленості Сторін, а Сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті - Долар США. Оплата товару (виконання зобов'язання) передбачено у гривні, згідно розділу 4 цього Договору. Загальна сума Договору складається із суми вартості Товару по всіх специфікаціях, підписаних в рамках цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно із п.п. 4.1., 4.2., 4.4. Договору, умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації (ях) до Договору. Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному Договору надається на умовах сплати 0,1 % річних за користування Товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати Товару по специфікації до Договору. При розрахунку процентів день надання та погашення Товарного кредиту вважається, як один день, при цьому день надання товарного кредиту включається до розрахунку, а день погашення не включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається за фактичну кількість днів, а в році - 365. У випадку прострочення погашення Товарного кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за Товарним кредитом і за весь період прострочення, до моменту погашення товарного кредиту. Моментом погашення вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Договір у п.п. 4.5., 4.6. передбачає, що сплата нарахованих процентів здійснюється Покупцем у строк, який визначається: - датою погашення (сплати) товарного кредиту, що визначена Умовами оплати і по дату фактичного погашення товарного кредиту (при наявності прострочки платежу); - датою фактичного дострокового погашення товарного кредиту, у випадку дострокового погашення товарного кредиту; Товар вважається оплаченим Покупцем у момент надходження грошей на розрахунковий рахунок Продавця. Оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях.

Відповідно до п. 4.11. Договору, Покупець зобов'язаний здійснюючи оплату за товар, вказувати у призначенні платежу конкретне зобов'язання, тобто №, дату Договору купівлі-продажу, в рамках якого здійснюється оплата та № специфікації до Договору. Якщо Покупець цього не дотримується, то Продавець має право сам на власний розсуд, визначити по якому Договору купівлі-продажу та Специфікації зарахувати оплату Покупця.

Згідно із п. 5.1. Договору, право власності на товар переходить до Покупця в момент одержання ним Товару, супровідних документів, та підписання накладних на передачу Товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що Позивач на виконання вимог п.п. 1.1., 3.1., 5.1., 5.2. Договору 18.06.2012 року з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 89617,32 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 32 коп.), що підтверджено Специфікацією від 15.06.2012 року за № 1, видатковою накладною від 15.06.2012 року за № РН-0000057, довіреністю на отримання товару від 18.06.2012 року, які підписані Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п.п. 1.1., 3.1., 4.13., 5.1., 5.2., 5.4. Договору і ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу вартості, строків, обсягу та якості поставленого товару з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем поставленого товару у обсягах та вартістю, визначених в цих специфікації, видатковій накладній та довіреності, копії яких знаходиться в матеріалах справи і достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписана Відповідачем видаткова накладна без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.

Поясненнями Позивача, які він дав в судовому засіданні, матеріалами справи, зокрема Специфікацію від 15.06.2012 року за № 1, видатковою накладною від 15.06.2012 року за № РН-0000057, довіреністю на отримання товару від 18.06.2012 року, претензією від 07.11.2012 року, які підписані Позивачем і Відповідачем без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів і сумою заборгованості за Договором, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 3.1., 4.1., 4.11. Договору не оплатив поставлений Позивачем товар, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 01.02.2013 року за Договором наявна заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 89617,32 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 32 коп.).

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 11.03.2013 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товару, його вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товару або щодо його якості Відповідачем суду не надано.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору щодо поставки товару. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 89617,32 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 32 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 01.02.2013 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору та наявність вказаної суми основного боргу по суду не заперечує. Як свідчать матеріали справи, основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 11.03.2013 року складає 89617,32 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 32 коп.).

Таким чином, станом на 11.03.2013 року за Відповідачем рахується перед Позивачем заборгованість по сплаті основного боргу за Договором у сумі 89617,32 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 32 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставленого Позивачем товару за Договором суду не надано.

Станом на 11.03.2013 року основна заборгованість за Договором у сумі 89617,32 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 32 коп.) Відповідачем не погашена та останнім по суду не заперечується.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за Договором у сумі 89617,32 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 32 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні нарахування у сумі 224,04 грн. (двісті двадцять чотири гривні 04 коп.), 3-и проценти річних у сумі 1020,16 грн. (одна тисяча двадцять гривень 16 коп.), пеню у сумі 5270,85 грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят гривень 85 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати, обумовлених у Специфікації (ях) до Договору, він (Покупець) оплачує Продавцю неустойку у розмірі 15,5 % річних від суми поставки товару.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по несплаті вартості поставлених Позивачем товарів станом на 01.02.2013 року у сумі 89617,32 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 32 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої Законом та Договором відповідальності.

За розрахунком Позивача на 01.02.2013 року розмір інфляційних нарахувань становить 224,04 грн. (двісті двадцять чотири гривні 04 коп.), розмір 3-х процентів річних становить 1020,16 грн. (одна тисяча двадцять гривень 16 коп.) та розмір пені становить 5270,85 грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят гривень 85 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи несплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п. 7.1. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань у сумі 224,04 грн. (двісті двадцять чотири гривні 04 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1020,16 грн. (одна тисяча двадцять гривень 16 коп.), пені у сумі 5270,85 грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят гривень 85 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, є письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобов'язань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем повністю або частково.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1922,65 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять дві гривні 65 коп.).

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично господарських витрат у вигляді судового збору у сумі 1922,65 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять дві гривні 65 коп.), у зв'язку з чим відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛідАгро» щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрицьке» заборгованості за Договором купівлі-продажу від 15.06.2012 року за № 25 та господарських витрат, - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бобрицьке», ідентифікаційний код: 30839434, місцезнаходження: 07434, Київська обл.., Броварський р-н, с. Шевченкове, вул. Леніна, 1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЛідАгро», ідентифікаційний код: 36826583, місцезнаходження: 09600, Київська обл., Рокитнянський р-н, смт Рокитне, вул. Вокзальна, 62, заборгованість за Договором купівлі-продажу від 15.06.2012 року за № 25 у вигляді основного боргу у сумі 89617,32 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч шістсот сімнадцять гривень 32 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 224,04 грн. (двісті двадцять чотири гривні 04 коп.), 3-х процентів річних у сумі 1020,16 грн. (одна тисяча двадцять гривень 16 коп.), пені у сумі 5270,85 грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят гривень 85 коп.), судовий збір у сумі 1922,65 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять дві гривні 65 коп.).

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 11.03.2013 року