Рішення № 29889646, 12.03.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2013 р. Справа № 5019/1724/12

Господарський суд Рівненської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Торчинюка В.Г.

судді Павленка Є.В.

судді Пашкевич І.О..

при секретарі судового засідання Гузь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта"

до відповідача Рівненської міської ради

Про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування

Представники:

від позивача: Федоров О.В. довіреність №51 від 19.11.2012 року;

від відповідача: не з'явився.

від третьої особи: Омельченко А.В. довіреність 1242 від 30.12.2011 року.

В судовому засіданні 12 березня 2013 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі-Позивач, АМК) звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом до Рівненської міської ради (далі-Відповідач) про визнання недійсним підпункт 2.2.10. пункту 2.2. розділу 2 Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 18.08.2011р. № 1104, за яким диференціюється розмір орендної плати залежно від місця реєстрації суб'єкта господарювання та зобов'язати Рівненську міську раду встановити однакові відсоткові ставки орендної плати за землю незалежно від місця реєстрації суб'єкта господарювання.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії Рівненської міської ради щодо встановлення рішенням від 18.08.2011 року № 1104 різних розмірів відсоткових ставок орендної плати за земельні ділянки для суб'єктів підприємницької діяльності, які є конкурентами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у створенні окремим суб'єктам господарювання несприятливих та дискримінаційних умов діяльності порівняно з конкурентами.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 8 листопада 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1724/12, розгляд якої було призначено на 20 листопада 2012 року.

20 листопада 2012 року через відділ канцелярії та документообігу суду Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Укрнафта" подало заяву, в якій просило залучити його до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Своє клопотання ПАТ "Укрнафта" обґрунтовує тим, що рішення господарського суду Рівненської області може вплинути на права і обов'язки товариства, зокрема в частині визначення розміру орендної плати, так як орендар повинен сплачувати за земельну ділянку, згідно п. 2.2.10. оспорюваного Рішення Рівненської міської ради № 1104 від 18 серпня 2011 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав клопотання про залучення третьої особи.

Відповідно до статті 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Розглянувши подане клопотання, суд вважає за необхідне, залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

20 листопада 2012 року, через відділ канцелярії та документообігу суду, Рівненською міською радою був поданий відзив, в якому вона заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні обґрунтовуючи це тим, що рішення Рівненської міської ради від 18 серпня 2011 року № 1104, яким затверджено підпункт 2.2.10, підпункту 2.2 пункту 2 Положення, прийняте відповідачем в межах його компетенції, наданої йому чинним законодавством, а посилання позивачів на те, що вказаним рішенням порушені вимоги Закону України "Про захист економічної конкуренції" та дії міської ради є антиконкурентними, є безпідставними та не узгоджуються з приписами ч. 2 ст. 15 даного Закону.

Також 20 листопада 2012 року відповідачем було подане клопотання про відкладення справи в якому зазначається, що представник Рівненської міської ради перебуває у відрядженні у зв'язку з чим просить відкласти розгляд справи. Дане клопотання судом задоволено.

Ухвалою від 20 листопада 2012 р. суд залучив до участі у справі № 5019/1724/12 в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" та відкладено розгляд справи на 18 грудня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 18 грудня 2012 року розгляд даної справи відкладено на 03 січня 2013 року.

03 січня 2013 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 22 січня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03 січня 2012 року продовжено строк розгляду справи № 5019/1724/12 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою суду від 22 січня 2013 року зупинено провадження по справі № 5019/1724/12, до набрання законної сили рішенням господарського суду Рівненської області у справі № 5019/1979/12 за позовом Рівненської міської ради до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16 серпня 2012 року № 58 у справі № 03-1/26-12, яким припинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом внесення змін до рішення Рівненської міської ради від 18 січня 2011 року № 1104, яким передбачено застосування однакових відсоткових ставок орендної плати за землю до суб'єктів господарювання, що використовують орендовані ділянки за однаковим цільовим призначенням.

18 січня 2013 року рішенням господарського суду Рівненської області у справі № 5019/1979/12 в задоволені позову відмовлено.

14 лютого 2013 року ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Рівненської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 18 січня 2013 року у справі № 5019/1979/12 не прийнято до розгляду та повернуто заявнику.

19 лютого 2013 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду представник позивача подав клопотання, в якому просив поновити провадження по справі № 5019/1724/12, також в додатках до якого надав копію ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2013 року.

Ухвалою суду Рівненської області від 20 лютого 2013 року поновлено провадження по справі № 5019/1724/12 та призначено до слухання на 26 лютого 2013 року.

Ухвалою суду від 26 лютого 2013 року розгляд даної справи відкладено на 12 березня 2013 року.

Розпорядженням від 26 лютого 2013 року, розгляд справи № 5019/1724/12 здійснено колегіально в наступному сладі суддів: Торчинюк В.Г. (головуючий), Пашкевич І.О., Павленко Є.В.

У судовому засіданні 12 березня 2013 року представник позивача та третьої особи підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та наполягали на їх задоволенні.

У судове засідання 12 березня 2013 року відповідач не забезпечив явку своїх повноважних представників. Через канцелярію господарського суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, з неможливістю взяти участь у судовому засіданні з причини участі у засіданні колегіальному органу Острозької міської ради, а саме Комісії з питань промисловості, будівництва архітектури та земельних відносин (а.с.14).

У пункті 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

В одночас, суд зазначає, що як вбачається із матеріалів справи, господарським судом порушено провадження у даній справі ще 08 листопада 2012 року. Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, із викладенною правовою позицією відповідача (а.с. 76-83, 136-137). Враховуючи неодноразову безпідставну неявку представників відповідача в судові засідання від 20.11.12 р., 18.12.12 р., 26.02.13 р. та 12.03.13 р. (були нележним чином повідомленні), а також відсутність документального підтвердження неможливості участі у засіданнях і тієї обставини, що явка учасників судового процесу в судові засідання обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення) від 16.08.2012 року № 58 у справі №03-1/26-12 (далі - Рішення АМК), визнано дії Рівненської міської ради щодо встановлення рішенням № 1104 від 18.08.2011 року різних розмірів відсоткових ставок орендної плати за земельні ділянки для суб'єктів підприємницької діяльності, які є конкурентами, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у створенні окремим суб'єктам господарювання несприятливих та дискримінаційних умов діяльності порівняно з конкурентами.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення АМК зобов'язано Рівненську міську раду припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом внесення змін до рішення від 18 серпня 2011 року № 1104, якими передбачити застосування однакових відсоткових ставок орендної плати за землю до суб'єктів господарювання, що використовують орендовані ділянки за однаковим цільовим призначенням.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення АМК зобов'язано Рівненську міську раду погодити прийняте рішення з Рівненським обласним територіальним відділенням Антимонопольного правомірність встановлення розмірів відсоткових ставок орендної плати за земельні ділянки для суб'єктів господарювання, які можуть бути конкурентами.

Так, рішенням Рівненської міської ради від 18.08.2011 року № 1104 внесено зміни до "Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради" де обумовлено, що орендна плата за земельні ділянки справляється у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

2.1.1 не може бути меншою:

а) для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку;

б) для всіх інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку;

2.1.2 не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлених джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - трьох відсотків від нормативної грошової оцінки;

б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки.

2.2 Розмір орендної плати, встановлений на рівні мінімальної величини відповідно до пункту 2.1.1 розділу 2 цього Положення, збільшується:

2.2.10. на 5 відсотків від нормативної грошової оцінки, якщо земельна ділянка надана юридичній особі, дочірньому підприємству, філії підприємства, підприємцю (фізичні особі), які не мають державної реєстрації в місті Рівному.

В ході проведення планової перевірки було встановлено, що Рівненською міською радою з юридичними особами протягом 2010-2011 років було укладено 96 договорів оренди землі, та січня-березня 2012 року - 12 договорів оренди землі.

Вибірковою перевіркою, проведеною АМК, укладених Рівненською міською радою договорів оренди землі з суб'єктами підприємницької діяльності та громадянами, а також фізичними особами було встановлено, що для суб'єктів господарювання, які прийняли в строкове платне користування земельні ділянки для обслуговування автозаправочних станцій в м. Рівне встановлені різні розміри відсоткових ставок орендної плати.

Рівненська міська рада, рішенням від 18.08.2011 року № 1104 встановила, що розмір орендної плати встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та збільшується: - у 3 рази, якщо суб'єкт господарювання на орендованій земельній ділянці займається торгівлею нафтопродуктів, - у 5 разів, якщо земельна ділянка надана юридичній особі, дочірньому підприємству, філії підприємства, які не мають державної реєстрації в м. Рівне.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, третьої особи та відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються виключно законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Захист економічної конкуренції передбачає не тільки можливість звернення до уповноваженого державного органу з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів щодо конкуренції, але й активний обов'язок держави щодо її підтримання - як вкрай важливого для суспільства економічного явища, що є складовою правового порядку у сфері господарювання.

Державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Пунктом 2 статті 25 Господарського кодексу України передбачено, що органам державної влади і органам місцевого самоврядування, які регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини першої пункту 2 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 року 32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 року за № 291/5482 (зі змінами) Антимонопольний комітет, територіальні відділення Антимонопольного комітету України забезпечують участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення держаного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Таким чином, Відділенням проведено аналіз відповідності рішень саме вимогам законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, абзацу сьомому частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право на оренду земельної ділянки, відповідно до частини 2 статті 93 Земельного кодексу України, мають громадяни та юридичні особи України, іноземні громадяни і особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання і організації, іноземні держави.

Відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-УІ, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір орендної плати за земельні ділянки не може бути меншим за розмір земельного податку та перевищувати 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Водночас, Земельний кодекс України, Закони України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про оренду землі" та "Про плату за землю" не передбачають застосування органами місцевого самоврядування різних умов щодо суб'єктів господарювання чи фізичних осіб (зокрема, з огляду на місце державної реєстрації юридичної особи, сплату податків до бюджету певної територіальної громади) при наданні в оренду земельних ділянок.

Частиною другою статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Згідно з абзацом восьмим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнається дія внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами.

Порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (пункт 3 статті 50 Закону України " Про захист економічної конкуренції").

Так , зокрема проведеною Відділенням АМК перевіркою, встановлено, що для ДП "Оптіма-770-Р" ТзОВ "Севен Севенті Петролеум" (місце реєстрації м. Рівне, вул. Соборна, 442Д), яка обслуговує 6 автозаправочних станцій в м. Рівне, розмір орендної плати в рік за земельні ділянки встановлений на рівні 6% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Водночас для ТзОВ "Вест Ойл Груп", яке має автозаправочний комплекс в м. Рівне на вул. Менделєєва, 26, (місце реєстрації Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38), розмір орендної плати в рік за земельну ділянку встановлений на рівні 11 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Аналогічний розмір орендної плати за земельну ділянку для обслуговування автозаправочної станції, яка знаходиться в м. Рівне, вул. Шухевича, 18А, встановлений для ПАТ "Концерн Галнафтогаз" (місце реєстрації Львівська область, м. Львів вул. Пластова, 1), 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В оглядовому листі Вищого господарського суду України від 25.11.2009р. № 01-08/627 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства" зазначено, що для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як узгоджених антиконкурентних дій не є обов'язковим з'ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливості настання таких наслідків.

Дане твердження є справедливим і для оцінки дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування. Зокрема в рішенні адміністративної колегії не є обов'язковим з'ясування наслідків діянь органу місцевого самоврядування (понесення реальних збитків тощо); достатньо лише встановлення можливості настання таких наслідків.

Господарський суд зазначає, що рішення АМК №58 від 16 серпня 2012 року на момент прийняття рішення по справі № 5019/1724/12 є чинним і таким, що набрало законної сили.

Таким чином, в сукупності вищевикладеного вбачається, що вимоги Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним підпункт 2.2.10. пункту 2.2. розділу 2 Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради від 18.08.2011р. № 1104, за яким диференціюється розмір орендної плати залежно від місця реєстрації суб'єкта господарювання та зобов'язати Рівненську міську раду встановити однакові відсоткові ставки орендної плати за землю незалежно від місця реєстрації суб'єкта господарювання є обґрунтованими, стверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

Частиною 3 статті 49 ГПК України визначено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про судовий збір" відповідач (Рівненська міська рада) в даному випадку не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір в розмірі 1 073 грн. 00 коп. покладаються на Рівненську міську раду.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним підпункт 2.2.10. пункту 2.2. розділу 2 Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради № 1104 від 18.08.2011р., за яким диференціюється розмір орендної плати залежно від місця реєстрації суб'єкта господарювання та зобов'язати Рівненську міську раду встановити однакові відсоткові ставки орендної плати за землю незалежно від місця реєстрації суб'єкта господарювання.

3. Стягнути з Рівненської міської ради (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 34847334) в доход Державного бюджету України - 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13 березня 2013 року

Головуючий суддя Торчинюк В.Г.

Суддя Павленко Є.В.

Суддя Пашкевич І.О.