Рішення № 29888787, 28.02.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

28.02.2013

2/227/224/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇН

28 лютого 2013 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі :

головуючого судді Здоровиці О.В.

при секретарі Сисенко Ю.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

відповідачаОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Добропільського міськрайонного суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля філіал Управління комунальних котелень до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за центральне опалення, -

В С Т А Н О В И В :

13.12.2012 року ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за центральне опалення, який в ході судового розгляду було уточнено. Позивач обґрунтовуючи свій позов посилався на те, що ОСОБА_2 мешкає за адресою м.Білозірське вул.Строітельна 9\43 і за даним адресом отримує послуги з центрального опалення, але належним чином не оплачує їх, внаслідок чого у останньої існує заборгованість за надані послуги за період з 01.03.2006 року по 01.01.2013 року в розмірі 3253,66 грн. Дану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача, так як добровільно погасити заборгованість відповідач не бажає. Просить задовольнити позов, а також стягнути понесені судові витрати в розмірі 214,60 грн.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити. Суду пояснила, що відповідач є наймачем квартири за адресою м.Білозірське вул.Строітельна 9\43 з березня 2006 року. Але про те, що відповідач є наймачем вказаної квартири позивач дізнався в квітні 2009 року і у зв»язку з цим нарахував плату за надані послуги за період з березня 2006 по квітень 2009 року. До квітня 2009 року відповідачка ОСОБА_2 не зверталась до позивача і тому останній вважав, що в квартирі ніхто не мешкає. Будь-яких актів з приводу того, що у вказаній квартирі з березня 2006 по квітень 2009 року ніхто не мешкає, або заяв відповідача з приводу не нарахування оплати за послуги не існує. Також не існує будь-яких документів, які б свідчили про те, що відповідач відмовлявся від надання послуг. З квітня 2009 року також нараховується щомісячна плата за надані послуги, які відповідач сплачує щомісяця належним чином. Крім того після нарахування заборгованості за період з березня 2006 по квітень 2009 року відповідачка не відмовилася сплачувати цю заборгованість і в липні, серпні 2009 року та в лютому 2010 року сплачувала заборгованість. Після цього вказану заборгованість за вказаний період припинила оплачувати. Враховуючи наведене просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в розмірі 3253,66 грн. за період з 01.03.2006 року по 01.01.2013 року та понесені витрати в розмірі 214,60 грн.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти позову і суду пояснила, що дійсно вона є наймачем вказаної квартири з березня 2006 року. Але фактично почала мешкати у вказаній квартирі з квітня 2009 року і з того часу належним чином оплачує надані позивачем послуги. Заборгованість за період з березня 2006 року по квітень 2009 року не визнає, так як в квартирі не мешкала і послуги від позивача не отримувала. Просила до заборгованості за вказаний період застосувати строк позовної давності. Також пояснила, що дійсно в липні, серпні 2009 року, а також в лютому 2010 року за місцем її роботи, з її заробітної плати, за її заявою, утримувались кошти за послуги з централізованого опалення, але вона вважала, що ці суму вона сплачує наперед за послуги, що будуть надані їй в подальшому. Просила відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу оплати наданих послуг з централізованого опалення.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. А відповідно до ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період відсутності споживача та/або членів його сім»ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Згідно п.5 ч.3 ст. 20 Закону, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 мешкає в квартирі АДРЕСА_1, яка належить до відомчого житлового фонду ДП «Добропіллявугілля», правонаступником якого є ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля». Квартира не приватизована, основним наймачем квартири є ОСОБА_2, що підтверджується випискою з особового рахунку № 4\905 (а.с. 6).

Квартира розташована в багатоквартирному будинку, який забезпечений централізованим опаленням.

Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована у вищевказаній квартирі з 15.03.2006 року, що підтверджується копією паспорта останньої (а.с.47-48) та відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Донецькій області (а.с.12) .

З пояснень представника позивача встановлено, що відповідачу, з 15.03.2006 року по теперішній час, надаються послуги з центрального опалення, від яких відповідач не відмовлявся. Надані послуги оплачені відповідачем не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з 01.03.2006 року по 01.01.2013 року в розмірі 3253,66 грн.

З наданих же позивачем відомостей про заборгованість (а.с.32-46) вбачається, що заборгованість відповідача утворилась не з 01.03.2006 року, а з 01.12.2006 року.

Так, за період з 01.12.2006 року по 01.05.2009 року відповідачу було нараховано до оплати за послуги централізованого опалення сума 3896,43 грн..

Станом на 01.01.2010 року заборгованість відповідача за період з 01.12.2006 року за надані послуги становила 3682,14 грн.

За 2010 рік позивачу нараховано за послуги централізованого опалення для сплати суму в розмірі 941,16 грн..

За 2011 рік позивачу нараховано за послуги централізованого опалення для сплати суму в розмірі 1207,66 грн..

За 2012 рік позивачу нараховано за послуги централізованого опалення для сплати суму в розмірі 1490,53 грн..

З наданих відповідачем квитанцій про сплату наданих послуг за централізоване опалення вбачається, що заборгованості за 2010-2012 рік, станом на день розгляду справи в суді, відповідач перед позивачем не має, що підтверджується копіями квитанцій про сплату послуг, наданих відповідачем (а.с.17-28) . Даний факт в судовому засіданні представник відповідача не оспорював.

Крім цього з наданих відповідачем квитанцій та відомостей позивача про заборгованість вбачається, що позивачем також сплачені послуги за жовтень грудень 2009 року в повному обсязі.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідач має перед позивачем заборгованість за надані послуги за період з 01.12.2006 року по 01.05.2009 року в розмірі 2996,43 грн.= ( 3896,43 грн. 900,00 грн.), де 3896,43 грн. борг станом на 01.05.2009 року, а 900,00 грн. це суми сплачені (утримані з заробітної плати в рахунок оплати боргу за опалення) відповідачем в квітні грудні місяці 2009 року (а.с.17-20).

З пояснень відповідача в судовому засіданні встановлено, що борг, який утворився станом на 01.04.2009 року вона не визнає, так як у вказаній квартирі не мешкала, а суми, які утримувались з її заробітної плати вона вважає платою за централізоване опалення, яку вона здійснювала наперед. Крім того просила застосувати строк позовної давності.

Відповідно до частини 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких доказів того, що відповідач відмовлявся від надання вищевказаних послуг, або ці послуги не надавалися або надавалися не в повному обсязі, суду надано не було.

Також не було надано суду будь-яких доказів того, що відповідач тимчасово був відсутній в період з 01.12.2006 по 01.05.2009 року і послуги не отримував.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що суми (900 грн) утримувались з заробітної плати відповідача за оплату централізованого опалення в період з квітня по грудень 2009 року (а.с.17-20). Таким чином вбачається, що після того як відповідачка довідалася про існуючий борг за період з 01.12.2006 року по 01.05.2009 року, вона його визнала(утримання з заробітної плати з квітня 2009 року) і почала сплачувати певні суми для погашення заборгованості.

Доводи відповідача про те, що суми, які утримувались з заробітної плати вона вважає платою за централізоване опалення, яку вона здійснювала наперед і не є свідченням того, що вона визнала борг за період з 01.12.2006 року по 01.05.2009 року є непереконливими виходячи з наступного.

З розрахунку заборгованості вбачається, що з листопада місяця 2009 року відповідачкою щомісяця, своєчасно, вносяться суми за надані послуги з централізованого опалення в розмірі, які співпадають з розмірами, які позивач нараховував відповідачу за надані послуги. Тому не зрозуміло, навіщо здійснювати оплату наперед і в той же час щомісячно вносити плату за надані послуги.

Таким чином суд вважає, що сплата відповідачем сум, в розмірі по 100 гривень щомісяця, з квітня по грудень місяць 2009 року, свідчить про визнання останнім свого боргу за період з 01.12.2006 року і перериває строк позовної давності.

Крім цього, як вбачається з позовної заяви, ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» звернулось з даним позовом до суду 13 грудня 2012 року в якому просило стягнути заборгованість в сумі 2996,14 грн, яка виникла станом на 01.07.2012 року з 01.05.2009 року. Дану заяву, 22 січня 2013 року, було уточнено. Згідно уточненої позовної заяви позивач просив стягнути борг в сумі 3253,66 грн., який виник за період з 01.03.2006 року по 01.01.2013 року.

З матеріалів справи також вбачається, що 06 вересня 2012 року позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачки заборгованості за послуги централізованого опалення в сумі 2996,14 грн. 10.09.2012 року такий наказ був виданий. Проте ухвалою Добропільського міськрайонного суду від 04 жовтня 2012 року судовий наказ був скасований.

За таких обставин, відсутні підстави для застосуванню строку позовної давності.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в розмірі 2996,14 грн. за період з 01.12.2006 по 01.05.2009 року.

В іншій частині вимог позивача слід відмовити.

Статею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, але мінімальний розмір судового збору за даним позовом, згідно ЗУ «Про судовий збір» становить 214.60 грн., то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати саме в розмірі 214,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»,ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг за центральне опалення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля р/р 26005302748537 в філії Донецького обласного управління ТОБО № 10004/01 АТ Ощадбанк м.Донецьк, МФО 335106, ЄДРПОУ 37014600 заборгованість за житлово-комунальні послуги з центрального опалення за період з 01.12.2006 по 01.05.2009 року в розмірі 2996,14 ( дві тисячі дев»ятсот дев»яносто шість гривень 14 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля р/р 2600532748537 в філії Донецького обласного управління ТОБО № 10004/01 АТ Ощадбанк м.Донецьк, МФО 335106, ЄДРПОУ 37014600 витрати по сплаті судового збору в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошенні 28 лютого 2013 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 07 березня 2013 року.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО.В.Здоровиця

28.02.2013