Постанова № 29886442, 04.12.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2012 р. справа № 2а/0470/4138/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі № 2а/0470/4138/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000962301 від 28 листопада 2011 р., № 0000052301 від 25 січня 2012 р. Позивач не погодився із спірними податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи помилковими висновки податкового органу, викладеними в Акті перевірки щодо порушення ним податкового законодавства при формуванні податкового кредиту. Так, донарахування податковими повідомленнями-рішеннями були здійснені податковим органом у зв'язку з тим, що сума податкового кредиту позивача за серпень 2011 року сформована, у тому числі, за податковими накладними, що були виписані в попередніх періодах та згодом отримані від контрагентів (до спливу 365 днів). Проте, податковий орган вважає, що право формувати податковий кредит з податку на додану вартість за такими податковими накладними можливо лише при подачі скарг на контрагентів або за наявності поштових документів із вказівкою на дату отримання податкової накладної.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд дійшов висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки документальним підтвердженням наявності права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку - покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця (підтвердження запізнення отримання податкових накладених).

Не погодившись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, суд неправильно дослідив докази у справі, неповно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права. Так, судом першої інстанції були проігноровані приписи п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, за якими право на включення ПДВ до податкового кредиту зберігається за платником протягом 365 календарних днів з дня виписки податкової накладної, незалежно від дати її отримання. Позивачем зазначений термін був дотриманий. Крім того, ні зазначена норма, ні інші положення Податкового кодексу України не містять вимоги щодо підтвердження саме дати отримання платником податкової накладної від своїх контрагентів для формування податкового кредиту. Пославшись на лист Державної податкової адміністрації України, суд порушив приписи статті 19 Конституції України, якими встановлений обов'язок суб'єктів владних повноважень діяти виключно на підставі Конституції України та законів України. Крім того, судом проігноровані рішення Верховного Суду України, прийнятих на наслідками перегляду судових рішень в аналогічних справах, які є обов'язковими в силу статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні представник апелянта просив задовольнити апеляційну скаргу.

Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, яка є правонаступником Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції, у поданих до суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначила про правомірність спірних повідомлень-рішень, які були прийняті у зв'язку із допущеним позивачем порушенням податкового законодавства при формуванні податкового кредиту. На думку відповідача, суд першої інстанції повно встанови усі обставини по справі та правильно застосував матеріальний закон. Порушення, допущені позивачем, полягали у тому, що на податкових накладних, виписаних не у звітних періодах, були відсутні дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції, не наданий журнал вхідної кореспонденції, де реєструється отримання податкових накладних, листи контрагентів, з якими прийшли податкові накладні, рекомендовані повідомлення про вручення із зазначенням на них відбитку календарного поштового штемпеля. Зважаючи на те, що у позивача відсутнє документальне підтвердження запізнення отримання податкових накладних, які виписані у попередніх періодах, а також відсутність відповідних заяв та скарг на постачальників щодо відмови у наданні податкових накладних, прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними.

У судовому засіданні представники відповідача просили суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Орджонікідзевською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2011 р., за наслідками якої 14листопада 2011 р складено Акт № 179/23-124-1/32509841 (т.1 а.с.37-42). В результаті перевірки встановлено порушення позивачем п. 1 розділу ІІ, абз. 2 п. 1 розділу ІІІ, п. 1 розділу IV Наказу Державної податкової адміністрації України № 41 від 25.01.2011 р., «Про затвердження форм та порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», п. 200.1 ст. 200, п. 202.1 ст. 202, п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту серпня 2011 р. на 1 821 474,40 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування, заявленого в декларації за серпень 2011 р. на 5 321 671,00 грн. На підставі Акту було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000962301 від 28 листопада 2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 5 321 671,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2 660 835,50 грн. (т.1 а.с.51). За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині зменшення бюджетного відшкодування в розмірі 342 847,0 грн. та зменшення штрафної санкції в розмірі 171 423,50 грн., проте було прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0000052301 від 25 січня 2012 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 4 978 824,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2 489 412, 00 грн. (т.1 а.с.52).

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком і зазначає, що Податковий кодекс України визначає податковий кредит як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно статті 198 цього ж Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. ( п.198.1) Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (п.198.2). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (п.198.6).

В ході судового розгляду справи, факт здійснення позивачем господарських операцій не спростований; порушень порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних з боку позивача - не встановлено. Крім того, сторонами підтверджена обставина дотримання позивачем строку включення суми податку на додану вартість після отримання податкових накладних, виписаних в попередньому податковому періоді.

Доводи відповідача щодо обов'язкового підтвердження платником дати отримання ним податкової накладної, на підставі якої формується податковий кредит, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки таку вимогу не містить жодний законодавчий акт, який регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Помилковість висновків суду першої інстанції щодо правомірності спірних повідомлень-рішень є підставою для скасування оскарженої постанови та ухвалення нового рішення про задоволення адміністративного позову, оскільки право позивача, як платника податку на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними в попередньому податковому періоді, підтверджено зазначеними вище нормами Податкового кодексу України та реалізовано ним у визначений 365 денний строк з дня виписки таких податкових накладних.

Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі № 2а/0470/4138/12 - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Менюфекчурінг Україна» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000962301 від 28 листопада 2011 року та № 0000052301 від 25 січня 2012 року.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна