Постанова № 29884509, 05.03.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2013 р. Справа № 5015/4933/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Юрченка Я.О.

суддів Данко Л.С.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод", м. Стрий №ЮВ-1АС від 08.02.2013 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2013 р.

у справі № 5015/4933/12

за позовом: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до відповідача: Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод", м. Стрий

третя особа-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс", м. Київ

третя особа-2: Державне підприємство "Український транспортно-логістичний центр",

м.Київ

третя особа-3: Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест", м.Київ

про: стягнення 776 083,61 грн.

за участю представників:

від позивача: Коваленко Ю.М. (довіреність №36 від 01.01.2013 року),

Барчунінов К.О. (довіреність №37 від 01.01.2013 року),

Борисенко А.С. (довіреність №247 від 01.01.2013 року);

від відповідача: Васьків І.В. (довіреність №ЮВ-108-Н від 26.12.2012 року);

від третьої особи-1: Климова К.М. (довіреність №32 від 10.12.2012 року);

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: Гиренко А.С. (довіреність №20/10-01 від 02.01.2012 року);

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.01.2013 року у справі №5015/4933/12 (суддя Ділай У.І.) позов задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Стрийський вагоноремонтний завод» на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» 776 083,61 грн. боргу, 15 521,67 грн. судового збору.

Відповідач - Державне підприємство "Стрийський вагоноремонтний завод" не погоджуючись із прийнятим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги та покликаючись на п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 року, п.6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 року №856 зазначає зокрема, що факт несправності вагонів повинен бути належним чином підтверджений повідомленнями форми ВУ-23М та актами форми ВУ-25М, натомість вважає, що технічна несправність вагонів спростовується листом Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» №1/10227 від 14.12.2012 року та експертним висновком, затвердженим УкрНДІВ від 24.09.2004 року, копії яких містяться в матеріалах справи. Окрім того, зазначає, що в силу приписів п.п.46,47 Статуту залізниць України, якими передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу, та у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання, а тому, вважає, що плату за користування та збір за зберігання вантажів повинен здійснювати вантажоодержувач - ТзОВ «Стройекспорт». Також стверджує, що судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин шестимісячний строк позовної давності, передбачений ст.137 Статуту залізниць України, який повинен обчислюватися з дня настання події, яка стала підставою для подання позову, оскільки, на думку апелянта такою подією в даному випадку є саме затримка вагонів, про що складені акти від 09.04.2012 року, 12.04.2012 року, 20.04.2012 року, а тому, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ст.137 Статуту залізниць України.

Позивач - Державне підприємство «Придніпровська залізниця» заперечуючи доводи апелянта у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, зокрема, що на підставі ст. 42 Статуту залізниць України та згідно із актами загальної форми №111 від 09.04.2012 року, №112 від 12.04.2012 року, №114, №116 від 20.04.2012 року, одержувач - ТОВ «Стройекспорт» відмовився від прийняття адресованих йому вагонів, у зв'язку із відсутністю договірних відносин із власником вагонів та вантажовідправником та непридатністю вагонів під навантаження. Також зазначає, що факт непридатності вагонів для подальшого використання під навантаження встановлено в актах загальної форми ГУ-23 №110 від 09.04.2012 року, №113 від 20.04.2012 року, №115 від 20.04.2012 року. Покликаючись на п.13 Правил користування вагонами та контейнерами, плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Відповідно до п.13 Правил переадресування вантажів, за час затримки вагонів (контейнерів) до оформлення відправником перевізних документів на переадресування стягується плата за користування вагонами (контейнерами) відповідно до ст.ст.44,119 Статуту залізниць України та якщо вантаж очікує переадресування у вагоні (контейнері) на місці загального користування впродовж терміну, що перевищує термін безкоштовного зберігання, встановлений ст.46 Статуту залізниць України, то вантажовласник (експедитор), крім плати за користування вагоном (контейнером), сплачує залізниці плату за користування вантажу, встановлену тарифом. З урахуванням зокрема, викладеного вважає, що місцевий господарський суд прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Третя особа-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" підтримуючи вимоги апеляційної скарги у відзиві на неї зазначає, що згідно із п.6 Статуту Залізниць України накладна яка є основним перевізним документом встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем за своєю правовою природою є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. При цьому, зазначає, що відповідно до залізничних накладних №44809242 від 07.04.2012 року, №44860047 від 12.04.2012 року, №44813137 від 07.04.2012 року, №44860369 від 12.04.2012 року одержувачем є відокремлений підрозділ ДТГО «Львівська залізниця» Вагонне депо «Дрогобич», а тому, покликаючись на п.62 Статуту залізниць України, п.1.2. Правил розрахунків за перевезення вантажів, ст. 527 ЦК України, ст.197 ГК України стверджує, що належним боржником по зобов'язаннях з остаточного розрахунку за перевезення вантажів і надання додаткових послуг Придніпровською залізницею на підставі накладних №44809242 від 07.04.2012 року, №44860047 від 12.04.2012 року, №44813137 від 07.04.2012 року, №44860369 від 12.04.2012 року є відокремлений підрозділ ДТГО «Львівська залізниця» Вагонне депо «Дрогобич», як одержувач вантажу.

Третя особа-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест" у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що на виконання умов договору про організацію перевезень вантажів №9213852 від 11.01.2012 року на підставі заявки ТОВ «ТРІНІТІ-ІНВЕСТ» ТОВ «РЕЙЛ КАРГО ТРАНС» направлено на станцію «Ростуча» Придніпровської залізниці (код 463605) на адресу вантажоодержувача ТОВ «Стройекспорт» залізничні порожні вагони. У зв'язку із складанням актів форми ГУ-23 про неможливість подальшого використання направлених вагонів на підставі п.п.2.2.4, 2.3.5 договору про організацію перевезень вантажів №9213852 від 11.01.2012 року, ТОВ «ТРІНІТІ-ІНВЕСТ» відмовилось від використання таких вагонів та повідомило про це ТОВ «РЕЙЛ КАРГО ТРАНС». При цьому, покликається на листи №09/04-08 від 09.04.2012 року, №11/04-02 від 11.04.2012 року, 25/04-01 від 25.04.2012 року, №26/04-02 від 26.04.2012 року, якими повідомляло позивача, третю особу 1 та третю особу 2 про необхідність направлення таких вагонів в ремонт, однак, відповідей на вказані листи не отримувало.

В судовому засіданні представники сторін та третіх осіб 1,3 підтримали доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї відповідно.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзиви на неї, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб 1,3, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 31.01.2013 року у справі №5015/4933/12 залишити без змін, виходячи з наступного.

Дослідженням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що в період з 07.04.2012 р. по 20.04.2012 р. на станцію «Ростуща» Придніпровської залізниці із станції Щебелинка Південної залізниці на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройекспорт» (одержувач) від Публічного акціонерного товариства «Євроцемент-Україна» (відправник) по перевізним документам прибули порожні власні вагони хопер-мінераловози, власником яких згідно із графою 20 залізничних накладних №№44813137,44860369,44860047,44809242 є Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод» в загальній кількості 93, а саме:

вагони №№ 52551801. 52540515, 52546017, 52555810, 59821546 - у кількості 5 вагонів, накладна № 44813137;

вагони №№ 59822825, 59821850, 52552841, 59822841, 59823591, 59822106 - у кількості 6 вагонів, накладна № 44860369;

вагони №№ 52540838, 52541679, 52542487, 52545746, 52547486. 52547544, 52548112, 52548930, 52551827, 52551835, 52551868, 52551876, 52552759, 52552874. 52554003, 52554821, 52581626, 53610739, 59820829, 59821009, 59821322, 59821371, 59821389, 59821454, 59821611, 59821678. 59821777, 59821975, 59822296, 59822338, 59822452, 59822544, 59822684, 59822692, 59822700, 59822932, 59823039, 59823104, 59823435, 59823831, 59823849, 59823872, 59823880, 59822353, 52548450 у кількості - 45 вагонів, накладна № 44860047;

вагони №№ 59823526, 59823153, 53063376, 52548401, 52547478, 59822023, 59823583, 59820126, 59821447, 52543626, 59823021, 59821819, 59822627, 52591179, 52539731, 59822817, 59822056, 52545688, 59821496, 52548906, 53610721, 53067237, 53610705, 53063335, 52540812, 53067302, 53610622, 52539848, 59822254, 53063426, 52541653, 59823799, 59822908, 59822866, 59822635, 53061982, 53061966 - у кількості 37 вагонів, накладна №44809242.

Абзацом 2 пункту 1.6 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» передбачено, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі втрати частини вагонів із групи, оформленої одним перевізним документом, - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом розмірах; право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом N 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.

Отже, в даному випадку власні вагони хопер-мінераловози перевезення, яких здійснювалось на підставі накладних №№44813137,44860369,44860047,44809242 мають статус вантажу.

Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Стаття 47 Статуту залізниць України передбачає, що одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише у разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання.

Матеріалами справи встановлено, що згідно із графою 20 накладних №№44813137, 44860369, 44860047, 44809242 порожні власні вагони, власником яких є ДП «Стрийський вагоноремонтний завод», направляються під навантаження.

Згідно із листами ТзОВ «Стройекспорт» від 09.04.2012 року, 12.04.2012 року, 20.04.2012 року, адресованими начальнику ДП «Придніпровська залізниця», ТзОВ «Стройекспорт» відмовилось від прийняття вищевказаних вагонів у зв'язку із відсутністю договірних відносин із відправником АТ «Євроцемент-Україна» та неможливістю їх подальшого використання шляхом завантаження.

Частиною 2 статті 129 Статуту залізниць України передбачено обставини, для засвідчення яких складається комерційний акт, а саме:

а) невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

З матеріалів справи встановлено, що факт затримки 93 вагонів хопер-мінераловозів, які прибували на станцію «Ростуща» Придніпровської залізниці зі станції Щебелинка Південної залізниці залізницею оформлено Актами загальної форми № 111 від 09.04.2012 р., 112 від 12.04.2012 р., № 114 від 20.04.2012 р., № 116 від 20.04.2012 р., в яких зазначено про відмову ТзОВ «Стройекспорт» від прийняття вагонів на під'їзну колію з причин відсутності договірних відносин з вантажовідправником і власником вагонів та непридатності вагонів під навантаження з причин розукомплектування розвантажувальних пристроїв.

Відтак, одержувач, скориставшись правом наданим ст.47 Статуту залізниць України відмовився від прийняття вагонів, адресованих йому, які в даному випадку мають статусу вантажу, через неможливість їх використання шляхом завантаження. Технічна непридатність вагонів під завантаження оформлена актами загальної форми № 110 від 09.04.2012 р., № 113 від 20.04.2012 р., № 115 від 20.04.2012 р.

У зв'язку з вищенаведеним вагони, що прибули на станцію Ростуща відповідно до накладних №№ 44813137, 44860369, 44860047, 44809242 були затримані на коліях станції, що відображено в актах загальної форми № 111 від 09.04.2012 р., № 112 від 12.04.12 p. №114 від 20.04.12 p. та № 116 від 20.04.12 р.

Згідно з п. 1 Правил переадресування вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. № 542 зміна станції призначення або разом з нею і одержувача вантажу (переадресування) здійснюється у порядку, передбаченому статтею 44 Статуту залізниць України. Переадресування здійснюється за заявою відправника, одержувача або експедитора (за дорученням).

У відповідності до ст. 44 Статуту залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із статтею 119 цього Статуту. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу.

Відповідно до п. 6.8. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів зміна станції призначення на шляху перевезення порожніх власних вагонів провадиться за письмовою заявкою власника, наданою залізниці, у межах якої перебувають вагони.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається із матеріалів справи, затримані порожні вагони простоювали на коліях станції, до 17 год. 10 хв. 14.05.2012 р.

Відповідно до заяви ДП «Стрийський вагоноремонтний завод» № 567 від 14.05.2012 р., адресованої ТзОВ «Рейл Карго Транс» та заяви ТзОВ «Рейл Карго Транс» №517 від 14.05.2012 р., поданої Начальнику Галузевої служби комерційної роботи та маркетингу ДП «Придніпровської залізниці» на підставі наказу № М-91 від 14.05.12 р. затримані вагони були переадресовані за первинними перевізними документами на ст.Дрогобич Львівської залізниці.

Пункт 13 Правил переадресування вантажів визначає, що за час затримки вагонів (контейнерів) до оформлення відправником перевізних документів на переадресування стягується плата за користування вагонами (контейнерами) відповідно до статей 44 та 119 Статуту залізниць. Якщо вантаж очікує переадресування у вагоні (контейнері) на місці загального користування впродовж терміну, що перевищує термін безкоштовного зберігання, встановлений статтею 46 Статуту залізниць, то вантажовласник (експедитор), крім плати за користування вагоном (контейнером), сплачує залізниці плату за зберігання вантажу, встановлену тарифом.

Враховуючи викладене, за час перебування вагонів на коліях станції «Ростуща» Придніпровської залізниці за актами загальної форми № 117, 118, 119, 120 від 14.05.2012 р. позивачем нараховано:

плату за користування вагонами в сумі 615 187,40 грн. (відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, п.15 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу 25.02.99 N 113);

збір за зберігання рухомого складу в сумі 19 647,80 грн. (відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України, Правил зберігання, затверджених наказом Мінтрансу від 21 листопада 2000 р. N 644);

збір за переадресування в сумі 11 643,60 грн. (згідно п.8.1 р. 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів та пов'язані із ними послуги. Тарифного керівництва №1);

збір за надання залізницею інформації, пов'язаної з переадресуванням в сумі 257,54 грн. (згідно п. 8.3, р. 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів та пов'язані із ними послуги. Тарифного керівництва №1.); всього - 646 736,34 грн. (без ПДВ). Загальна сума в розмірі 776 083,61 грн. (в т.ч. ПДВ) згідно із розрахунком, долученим до матеріалів справи відповідає матеріалам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Дослідження матеріалів справи встановлено, що 09.07.2012 р. позивач звернувся на адресу відповідача, як власника затриманих вагонів, із Претензією № 3/11-49, відповідно до якої просив сплатити суму боргу в розмірі 776 083,61 грн. У відповідь на яку відповідач надіслав позивачу лист № ЮВ-10-В від 17.08.2012 р., в якому претензію позивача відхилив та запропонував з приводу оплати вартості перебування вагонів на коліях станції звернутися до ТзОВ «Рейл Карго Транс», якому вагони були надані в користування, що і стало підставою для звернення із позовом у даній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Львівської області обґрунтовано встановив, що спір між сторонами виник внаслідок затримки на станції Ростуща Придніпровської залізниці та подальшої переадресацієї 93 вагонів хопер-мінераловозів, власником яких є Державне підприємство «Стрийський вагоноремонтний завод» та нарахування останньому у зв'язку із цим на підставі актів загальної форми № 117, 118, 119, 120 від 14.05.2012 р. плати за час перебування вагонів на коліях станції «Ростуща» Придніпровської залізниці в розмірі 776 083,61 грн. (в т.ч. ПДВ).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегією суддів встановлено, що твердження апелянта про необхідність складання комерційного акту та/або акта форми ВУ-25М відповідно до п.4.2.5 Інструкції по технічному обслуговуванню вагонів в експлуатації, затвердженої наказом Укрзалізниці №417-Ц від 25.09.2008 року з метою встановлення факту технічної несправності через розукомплектування вагонів є необґрунтованими, не відповідають нормам чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено обставини, для засвідчення яких складається комерційний акт, а саме: а) невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Норми вказаної статті узгоджуються із змістом п.3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28 травня 2002 р.

Матеріалами справи встановлено, що актами загальної форми № 110 від 09.04.2012 р., № 113 від 20.04.2012 р., №115 від 20.04.2012 р. встановлена технічна непридатність вагонів під завантаження, що і стало підставою для відмови одержувача від прийняття вагонів, адресованих йому через неможливість їх використання шляхом завантаження, що узгоджується із ст.47 Статуту залізниць України та підтверджується матеріалами справи.

Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставним покликання апелянта на довідку №1/10227 від 14.12.2012 року Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» оскільки, відомості, зазначені в такій довідці вказують на здійснення ДП «Укрспецвагон» модернізації хопер-мінераловозів згідно ТУ У 35.2-002110890-004-2003 (модель 19-923-01) та ТУ У 35.2-002110890-008-2004 (модель 11-740-01) за відсутності дати її проведення та номерів модернізованих вагонів. Окрім того, не розцінюється як такий, що спростовує обставини, покладені в основу заявленого позову у даній справі експертний висновок, затверджений УкрНДІВ 24.03.2004 року, оскільки такий складений за результатами експертного дослідження технічної документації та результатів випробувань модернізованого вагона для мінеральних добрив моделі 11-740-01 в порядку підготовки до приймання Міжвідомчою приймальною комісією та не спростовує технічну непридатність під навантаження вагонів, плата за час перебування яких на коліях станції «Ростуща» Придніпровської залізниці є предметом стягнення у даній справі.

Окрім того, згідно із п. 6.1. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 вересня 2004 року N 856перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюються на договірних засадах згідно із затвердженими залізницею планами перевезень. Власники, оператори, державні вагонні компанії або орендарі вагонів на підставі договорів з відправниками, одержувачами, експедиторами та перевізником організовують ефективне використання рухомого складу для перевезення вантажів.

Відтак, забезпечення вантажовідправників власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів.

Відповідно до п.п.2.6.1, 2.6.2 договору №1003/245-2011 від 30.12.2011 року про організацію перевезень вантажів у власних вагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цим перевезенням, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" (замовник - третя особа-1), Державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (основний виконавець - третя особа-2) та Державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод"(співвиконавець - відповідач) співвиконавець зобов'язаний на підставі письмового запиту основного виконавця надавати вагони в технічно справному та придатному для навантаження відповідного вантажу стані для виконання вантажних операцій замовником. Забезпечувати своєчасне проведення капітального і деповського ремонту вагонів.

Більше того, пунктом 6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів передбачено, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів. При прийманні місячних планів перевезення вантажів у власних вагонах залізниця визначає можливість їх виконання з урахуванням паритетного забезпечення перевезень вантажів усієї номенклатури. У разі, якщо оператор виконує функції відправника, місячне планування перевезень вантажів здійснюється оператором. Оператор повинен мати відповідну ліцензію згідно із Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" і сертифікат відповідності продукції та послуг згідно з Положенням про сертифікаційну діяльність на залізничному транспорті України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 01.06.98 N 207 та зареєстрованим в Мін'юсті України 19.08.98 за N 525/2965 (із змінами).

З наведеного вбачається, що на виконання умов укладеного договору №1003/245-2011 від 30.12.2011 року та відповідно до пункту 6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів відповідач, надаючи в користування вагони, попередньо повинен надати згоду на місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах. А тому, виходячи із змісту ст.ст.33, 34 ГПК України, відповідачем не доведено належними та допустимим доказами факт використання його власних вагонів за відсутності та/обо з порушенням відповідного погодження та не спростовано факту порушення останнім обов'язків щодо забезпечення ефективного використання власних вагонів. При цьому, наявність договірних відносин між третіми особами, наявність зазначеного обов'язку відповідача не спростовують.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом при постановленні оскаржуваного рішення, положення ст. 62 Статуту визначають, що порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Відповідно до актів загальної форми № 117, 118, 119, 120 від 14.05.2012 р. станцією призначення визначено станцію Дрогобич.

При цьому, колегією суддів встановлено, що приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд помилково вказав про те, що відповідач є власником станції призначення, оскільки відповідно до копії витягу з ЄДРПОУ серія АВ №141234 від 21.02.2013 року, Вагонне депо Дрогобич є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» проте, зазначена обставина, не спростовує висновку місцевого господарського суду про обґрунтованість та доведеність наявними в матеріалах справи доказами позовних вимог.

Отже, враховуючи те, що одержувач відмовився від прийняття вагонів на підставі ст.47 Статуту Залізниць України відповідно до складених актів загальної форми, у зв'язку із неможливістю їх подальшого використання шляхом завантаження, натомість, обов'язок відповідача щодо надання вагонів у технічно справному та придатному для навантаження відповідного вантажу стані для виконання вантажних операцій замовником передбачено умовами договору №1003/245-2011 від 30.12.2011 року про організацію перевезень вантажів у власних вагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цим перевезенням, а тому, колегія суддів вважає доводи апелянта про безпідставність пред'явлення до відповідача позовних вимог у даній справі у зв'язку із тим, що вагони, зазначені в позові вибули з оперативного управління відповідача необґрунтованими, такими, що спростовуються матеріалами справи та суперечать нормам чинного законодавства.

При цьому, доводи скаржника щодо порушення позивачем строку позовної давності, встановленого ст.137 Статуту залізниць України колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки, факт складання актів про затримку вагонів від 09.04.2012 року, 12.04.2012 року, 20.04.2012 року, слід розцінювати лише, як момент, з якого у позивача виникло право для початку нарахування відповідної плати у відповідності до вимог чинного законодавства. Натомість, подією, яка стала підставою для звернення до господарського суду із позовом у даній справі слід розцінювати відмову відповідача, викладену у листі № ЮВ-10-В від 17.08.2012 р., яка надану останнім по суті вимог позивача із виконання претензії №3/11-49 від 09.07.2012 року щодо сплати відповідачем на користь позивача суми в розмірі 776 083,61 грн., яка є предметом стягнення у даній справі, оскільки в протилежному випадку (виконання вказаної претензії), підстави для звернення позивача із позовом у даній справі були б відсутні. А тому, враховуючи те, що згідно із датою вхідної кореспонденції, зазначеною на позовній заяві у даній справі, таку подано до господарського суду Львівської області 22.11.2012 року - позивач звернувся до суду в межах встановленого строку позовної давності.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 31.01.2013 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод", м. Стрий №ЮВ-1АС від 08.02.2013 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 31.01.2013 року у справі №5015/4933/12 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено 12.03.2013 року

Головуючий-суддя Юрченко Я.О.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.