Постанова № 29884409, 12.03.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2013 року Справа № 904/371/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

учасники процесу у судове засіаднян не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2013року по справі № 904/371/13-г

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАР ПЛЮС", м. Харків

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕКС М», м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2013 року у справі № 904/371/13-г (суддя Бондарєв Е.М.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАР ПЛЮС", м. Харківдо боржника Товариства з обмеженою відповідальністю « ПРОТЕКС М», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОТЕКС М", м. Дніпропетровськ, банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, до 17.07.2013року; ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТЕКС М", м. Дніпропетровськ призначено ініціюючого кредитора ТОВ «АСТАР ПЛЮС», м.Харків ( а.с.65-67).

Вищевказану постанову господарського суду мотивовано в якості норм права ст.ст. 22-32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись з вищевказаною постановою, її оскаржила в апеляційному порядку - Державна податкова інспекція в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби оскаржує її на предмет порушення судом норм матеріального права, неповного дослідження обставин даної справи , просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2013р.,провадження у справі припинити з наступних підстав, зокрема:

- господарським судом порушено вимоги ст. ст.22-32,52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- господарським судом не було взято до уваги, що відповідно до п.п. 78.1.7,78.1 ст.78 Податкового кодексу України, якщо розпочато процедуру, припинення юридичної особи або порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків органом ДПС обов'язково призначається перевірка;

- господарським судом не було взято до уваги, що ТОВ «Протекс М» щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, за невеликий проміжок часу до порушення провадження у справі про банкрутство самостійно декларувало у податкових деклараціях великі суми господарських операцій,що становить під сумнів його неплатоспроможність.;

- господарським судом не було досліджено всіх ознак неплатоспроможності боржника, на підставі яких було порушено справу про банкрутство боржника.

У відзиві на апеляційну скаргу ініціюючий кредитор (ліквідатор) проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на відповідність оскаржуваної постанови вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

12.03.2013р. від ініціюючого кредитора та від скаржника надійшли клопотання про розгляд справи без участі сторін, які задоволені колегією суддів.

Враховуючи, що неявка усіх учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по апеляційній скарзі по суті; останні також не скористались правом надання відзиву на апеляційну скаргу ( ст.96 ГПК України); апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, будь-які клопотання від учасників процесу про продовження строків розгляду апеляційної скарги, відкладення розгляду справи не надходили, враховуючи факт належного сповіщення учасників судового процесу про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.02.2013року ( а.с.77-78) зі штампом канцелярії суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами ( ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови господарського суду Дніпропетровської області , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України, провадження у справі припинити, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України з урахуванням повноважень апеляційної інстанції,передбачених ст.101, ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

11.01.2013 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області було порушено провадження у справі № 904/371/13-г за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «АСТАР ПЛЮС» м.Харків про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОТЕКС М», м.Дніпропетровськ відповідно до процедури, передбаченої ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а.с.1).

При цьому ініціюючий кредитор в своїй заяві посилався на неоплату боржником заборгованості у сумі 8600 грн.00 коп. за договором поставки № 125 від 01.10.2012року,що також підтверджується видатковою накладною № 18101 від 18.10.2012року, довіреністю №10 від 18.10.2012року, актом прийому-передачі векселя від 25.10.2012року, простим векселем серії АА № 1039596 від 25.10.2012року «за пред`явленням», протестом про неоплату векселя № 14721 від 13.12.2012року, виконавчим написом № 14722 від 13.12.2012року, постановою Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 21.12.2012року про відкриття виконавчого провадження, постановою Красногвардійського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 09.01.2013року про повернення виконавчого документа - виконавчого напису № 14722 від 13.12.2012року - стягувачеві без виконання через те, що «не вдалося виявити» будь-яке майно та грошові кошти боржника ( а.с.9-20).Оригінали векселю, протесту про неоплату векселя, виконавчого напису залучено до матеріалів справи ( а.с.14-16).

17.01.2013 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/371/13-г (суддя Бондарєв Е.М.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАР ПЛЮС", м. Харківдо боржника Товариства з обмеженою відповідальністю « ПРОТЕКС М», м.Дніпропетровськ про визнання банкрутом було визнано товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОТЕКС М", м. Дніпропетровськ, банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, до 17.07.2013року; ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОТЕКС М", м. Дніпропетровськ, призначено ініціюючого кредитора ТОВ «АСТАР ПЛЮС», м.Харків ( а.с.65-67). Зазначена постанова і є предметом апеляційного оскарження.

Частиною 1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, зазначеною нормою передбачена наявність умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;

- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 ЦК України.

Відповідно до ст.93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи є фактично місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльності юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та обліку ( в ред.ЗУ від 22.12.2011року № 4223-VI).

Згідно зі ст.1 Закону України від 15.05.2003 року №755-1V "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи це - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Частинами 1,2 ст.17 цього ж Закону передбачено, що відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами держреєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно закону; при цьому до Єдиного держреєстру вносяться, зокрема, відомості щодо місцезнаходження, відомості про органи управління юридичної особи та такі відомості вважаються достовірними згідно з ч.1 ст.18 ЗУ від 15.05.2003р. № 755, №755-1V (редакції з 13.04.2012р., що діяли на час прийняття оскаржуваної постанови) та можуть бути використані у справі з 3-ю особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Пунктом 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" передбачено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

В якості доказу відсутності боржника - юридичної особи за місцезнаходженням ініціюючим кредитором до матеріалів справи надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 08.01.2013року місцезнаходженням боржника є вулиця Робоча, будинок 73, кімната 166 у м.Дніпропетровську, у Красногвардіському районі та внесено запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням ( а.с.21) запис № 1).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 08.01.2013 року місцезнаходження боржника : вулиця Робоча, будинок 73, кімната 166 у м.Дніпропетровську, у Красногвардіському районі та 29.12.2012 року ( запис №9) було внесено запис про відсутність юридичної особи за вказаною адресою ( а.с.25; на звороті). Саме довідкою та витягом ініціюючий кредитор обґрунтував підстави порушення справи про банкрутство боржника за ознаками ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

10.01.2013року ініціюючий кредитор звернувся до господарського суду з заявою про визнання боржника банкрутом ( а.с. 2 - відмітка канцелярії господарського суду у верхньому правому куті заяви).

Згідно з ч.11 ст.19 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. №755-IV( в ред.. ЗУ від 05.07.2012р. № 5076-VI (що набув чинності з 15.08.2012року), тобто в редакції, яка діяла на час внесення відповідних записів до ЄДР) юрособа зобов`язана подавати ( надсилати) щороку, протягом місяця,що настає за датою держреєстрації, починаючи з наступного року, держреєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу; у разі ненадходження в зазначений строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей, реєстратор зобов`язаний надсилати юридичній особі повідомлення про необхідність подання зазначеної реєстраційної картки ( ч.12 ст.19 цього Закону); у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження вказаного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу реєстратор повинен внести до ЄДР запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу та лише якщо реєстратору буде повернуто поштою поштове відправлення, то він зобов`язаний внести до ЄДР запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням ( абз.1,2 частина 14 ст.19 цього Закону).

Як свідчить подана до матеріалів справи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ( а.с.23-25) по відношенню до боржника в ЄДР з моменту реєстрації з 05.05.2010року було внесено всього 9 записів, а саме: 05.05.2010року ( держреєстрація в м.Запоріжжя, Ленінський район, вулиця Кремлівська, будинок 18-А); 20.12.2010року (внесення змін до відомостей про юридичну особу); 20.12.2010року, ( зняття з обліку м.Дніпропетровськ); 19.01.2011року ( взяття на облік ); 30.08.2011року ( внесення змін до установчих документів ); 30.08.2011року ( державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи); 25.11.2011р. ( внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах); 23.07.2012року ( внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміна місцезнаходження); 29.12.2012року ( внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою). Отже, дати внесення вищенаведених записів, зокрема і внесення до ЄДР запису №9 ( 29.12.2012року - про відсутність юридичної особи за вказаною адресою) здійснено з порушенням порядку, визначеного ст.19 вищевказаного Закону, що діяв в ред. з 15.08.2012року (ЗУ від 05.07.2012р. № 5076-VI)).

Таким чином, вищенаведені обставини не дозволяють зробити висновок про те, що запис про відсутність боржника за місцезнаходженням був вчинений у строки та порядку, визначеними Законом, а тому неможливо погодитись з висновками суду першої інстанції про доведеність цього факту матеріалами справи.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що однією з підстав повернення виконавчого документу стяґгувачу згідно з п.2. ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» є встановлений факт відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення та здійснені держвиконавцем заходи по розшуку такого майна виявились безрезультатними. Такої підстави повернення виконавчого документу стягувачу як-то «не вдалося виявити майно боржника», як зазначено в постанові ВДВС Красногвардійського району м.Дніпропетровська від 09.01.2013р. про закінчення виконавчого провадження (а.с.20) вищевказаний Закон не містить, а таке формулювання держвиконавцем своїх дій має суто суб`єктивну оцінку певних обставин. Отже, виходячи з наведенного, неможливо погодитись з тим, що виконавчі дії по виконанню виконавчого надпису були проведені цілком у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-ХІV (в редакції Закону України, що діяла на час прийняття оскаржуваної постанови господарським судом).

Згідно ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч.2 ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З наданих до апеляційної скарги в якості додатків податкових декларацій від 08.11.2012року,20.09.2012року, 13.12.2012 року ( а.с.85-90) вбачається,що протягом 2012року, до порушення провадження у справі ( 11.01.2013р.), скаржник неодноразово звітував до органів ДПІ, тобто здійснював господарську діяльність з достатньо великими обсягами операцій -понад 1243747 грн.. обсяги постачання та ПДВ у сумі 248749грн. ( а.с.87); податковий кредит визначено в сумі 230 093 грн.

Отже, зазначеними доказами спростовується факт відсутності ведення підприємницької діяльності боржником протягом року, до порушення провадження у справі, а останню податкову декларацію було подано 13.12.2012 року, а заяву про порушення справи подано 10.01.2013 року (а.с.85-86; 2).

Зазначені додаткові докази (а.с.85-90) приймаються апеляційним господарським судом без обмежень, встановлених ст.101 ГПК України, оскільки ненадання їм правової оцінки та не прийняття їх в межах судового процесу призведе до неповноти дослідження всіх обставин та матеріалів справи, що є порушенням принципу всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи (ст..43 ГПК України); крім цього, колегія суддів бере до уваги, що матеріали спарви не містять доказів належного сповіщення скаржника про судове засідання 10.01.2013р., а, отже, скаржник не мав можливості надати ці додаткові докази суду першої інстанції (абз.3 п.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання застосування р.ХІІ Господарського процесуального кодексу України (в редакції Постанов від 26.12.2011р., 23.03.2012р., 17.10.2012р. №№ 12, 3, 10)).

Таким чином, оцінюючи в сукупності усі обставини справи, зокрема, факти звітування до органів ДПІ з обсягами господарських операцій по ПДВ понад 1243747 грн.., колегія суддів не може погодитись з висновками про те, що справу за ознаками ст..52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порушено обґрунтовано, у відповідності до норм діючого законодавства, а факт неплатоспроможності є доведеним згідно зі ст..33 ГПК України.

Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009року «Про судову практику у справах про банкрутство» передбачено, що Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника, у таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

За цих обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а провадження у справі слід припинити ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України), як порушене без достатніх правових підстав, тобто необґрунтовано.

Розглядаючи апеляційну скаргу ДПІ по суті, незалежно від того, що скаржник не набув статусу учасника провадження, як кредитор боржника, а не припиняючи апеляційне провадження, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, а основним завданням суду апеляційної інстанції є забезпечення права на апеляційне оскарження згідно з законом.

Частиною 1 ст.91 ГПК України передбачено,що право апеляційного оскарження мають не лише сторони у справі, а й особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки ( в ред. ЗУ № 2453-VI від 07.07.2010р.).

Частиною 1 ст.210 ГК України передбачено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів ( обов'язкових платежів). Тобто, органи ДПІ є потенційними кредиторами боржника в процедурі банкрутства згідно з вимогами закону.

Відтак, в процедурі банкрутства відсутнього боржника, в порядку ст.52 ЗУ" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постанова про визнання боржника банкрутом, ухвала господарського суду про затвердження звіту та ліквідаційного балансу банкрута, ліквідацію останнього стосується обов'язку органів Державної податкової інспекції на встановлення податкових зобов'язань перед бюджетом у такого платника податків, шляхом проведення перевірок,права заявити грошові вимоги до банкрута згідно з ч.5 ст.52 ЗУ" Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органам податкової служби державою делеговано повноваження контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності. Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статей 23, 51, 52 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також, незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника припиняє можливість донарахування податковими органами податкових зобов'язань за періоди, які мали місце до моменту введення ліквідаційної процедури, згідно рішення податкового органу, оскільки в ліквідаційній процедурі до реєстру вимог кредиторів можуть включатися тільки вимоги, які виникли із зобов'язань боржника, які виникли під час здійснення процедури банкрутства (пункт 4 статті 31 Закону). Незаконне введення ліквідаційної процедури та затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу боржника має наслідком припинення повноважень керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Керуючись ч.3-5 ст.49, ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2013року по справі № 904/371/13-г - скасувати.

Провадження у справі припинити ( п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСТАР ПЛЮС", м. Харків в доход Спецфонду Державного бюджету України 573 грн. 50 коп. судового збору, які підлягають оплаті за розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Видачу відповідного наказу та його надсилання до органів стягнення доручити здійснити згідно зі ст.ст. 116-117 ГПК України господарському суду Дніпропетровської області

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити держреєстратору для вчинення відповідних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно з законом.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13.03.2013року.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко

З оригіналом згідно.

Помічник судді О.О.Головіна

13.03.2013