Рішення № 29884198, 06.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2013 р.Справа № 922/581/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Бобрової Д.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" м. Харків про стягнення 31451,85 грн. за участю представників сторін:

позивача - Блюма А.О., за довіреністю № 09/195-409 від 01.02.2013 року;

відповідача - Соболенко А.Ю., за довіреністю від 15.02.2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" в порядку регресу шкоду в сумі 31451,85 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 11.02.13р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

22.02.13р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що постановою апеляційного суду Харківської області від 02.02.11р. постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 01.11.10р. у відношенні Роздобудьмо Івана Михайловича щодо визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - скасовано та закрито провадження по справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

В судовому засіданні 26.02.13р. оголошувалась перерва до 11:30 до 06.03.13р.

06.03.13р. представник позивача надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

06.03.13р. представник позивача надав письмові пояснення в яких заперечує проти відзиву відповідача та вважає, що посилання відповідача на те, що постановою апеляційного суду Харківської області від 02.02.11р. постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 01.11.10р. у відношенні Роздобудько Івана Михайловича щодо визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - скасовано та закрито провадження по справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не скасовують вину Роздобудько І.М.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.13р. позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі

Представник відповідача в судовому засіданні 06.03.13р. проти позову заперечував повністю, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

23.09.2009 року між Бараном Мироном Костянтиновичем (Страхувальник) та ТДВ СК «Альфа - Гарант» було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-УМ2\09-118-08762.

Згідно з умовами Договору, Позивач зобов'язується у випадку пошкодження забезпеченого автомобіля «SUBARU Impreza», д.н.з. АХ 5453 ВО, виплатити страхове відшкодування Страхувальнику у розмірі фактичної матеріальної шкоди за вирахуванням франшизи.

30 грудня 2009 року приблизно о 09 год. 00 хв. на вул. Котлова в м. Харків, трапилась дорожньо - транспортна пригода за участю автомобілів «SUBARU Impreza», д.н.з. АХ 5453 ВО, під керуванням Страхувальника, та автомобіля «ЗИЛ», д.н.з. 1301ХИА, під керуванням Роздобудька И.М., що підтверджується заявою про факт ДТП (а.с. 15).

Згідно Постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 01.11.2010 року Роздобудька Івана Михайловича було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі страхового акта №СТ/09/3685 платіжними дорученнями № 1013 від 16.04.10р. на суму 15000,00 грн.; №1058 від 20.04.10р. а суму 15000,00 грн.; №1158 від 27.04.10р. на суму 10000,00 грн.; № 3308 від 10.12.10р. на суму 10012,00 грн. позивачем було проведено виплату страхового відшкодування Барану М.К в розмірі 50012,85 грн., а також було проведено залік на суму 6399,00 грн., що зарахується в рахунок сплати чергових страхових платежів за Договором Страхування.

Як зазначає позивач у позовній заяві, ТДВ СК «Альфа-Гарант» направляло ВАТ «НАСК «Оранта» заяву на виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) 12.07.2012 року № 03/1609. 16.10.2012 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» отримало від ВАТ «НАСК «Оранта» лист № 09-02-09/24320 від 05.10.2012 року яким повідомлялося, що Баран Мирон Костянтинович вже звертався до них з заявою про виплату страхового відшкодування та 24.03.2011 року йому було виплачено ліміт за полісом 24990,00 грн.

Таким чином, позивач вважає, оскільки ВАТ «НАСК «Оранта» вже виплатило в межах ліміту страхове відшкодування Страхувальнику ТДВ СК «Альфа-Гарант» останнє отримало право на стягнення з роботодавця винної особи ми в розмірі 31451,85 грн. для повної компенсації понесених збитків з вини працівника ПАТ «Харківська бісквітна фабрика», що і стало підставою для звернення з відповідною позовною заявою до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України. Відповідно до її положень майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Отже, підставою для стягнення збитків є наявність в діях заподіювача шкоди складу цивільно - правової відповідальності: протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, прямий причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та шкодою, наявність вини.

У роз'ясненні Вищого господарського суду України N 02-5/215 від 01.04.94 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені лише у випадку якщо буде доведено кожний з елементів складу правопорушення. Недоведення хоч би одного з них виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, а також підтверджується матеріалами справи (а.с.57), постановою апеляційного суду Харківської області від 02.02.11р. постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 01.11.10р. у відношенні Роздобудько Івана Михайловича щодо визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - скасовано та закрито провадження по справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Оскільки постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 01.11.10р. у відношенні Роздобудько Івана Михайловича щодо визнання його винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - скасовано та документального підтвердження вини Роздобудько Івана Михайловича на даний час не має, крім того іншого документу, який би підтвердив вину Роздобудько Івана Михайловича позивач до суду не надав, тому, враховуючи відсутність вини відповідача, як одного з елементів доказування наявності шкоди, суд не вбачає підстав для задоволенні позовних вимог позивача та відмовляє в задоволенні позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, в даному випадку судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст. 27 Закону України "Про страхування"; ст. ст. 16, 509, 525, 598, 623, 629, 979, 993, 1166, 1188, 1193 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України; ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 07.03.2013 р.

Суддя Шарко Л.В.