Рішення № 29884040, 06.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/15682-2012 06.03.13

За позовом Першого заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група»

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Холявінська І.В.

від позивача: не з'явились

від відповідача: Пікалов Д.Е.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» про розірвання договору оренди земельної ділянки на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група», що зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів 30.03.2012 р. № 62-6-00551 (кадастровий номер 8 000 000 000:62:037:006) та зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 3, 1136 га, вартістю 34 061 998, 00 грн., яка розташована на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва. Позовні вимоги обґрунтовані зміною Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» виду використання земельної ділянки без врахування містобудівної документації та документації із землеустрою, а також самовільним знищенням 247 дерев та 221 кущі чагарнику, які підлягали пересаджуванню та збереженню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-51/15682-2012, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2012 року за участю представників сторін та прокурора, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель громадської та житлової забудови та використовується Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» в межах зазначеної категорії. Також відповідач зазначає, що видалення та пересаджування зелених насаджень на земельній ділянці на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України та, при цьому, сплачено відновну вартість насаджень, що підлягали вилученню.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 14.01.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці, справу № 5011-51/15682-2012 передано судді Івченку А.М. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2013р. справу № 5011-51/15682-2012 призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.01.2013р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.01.2013р. справу № 5011-51/15682-2012 передано судді Пригуновій А.Б. для подальшого розгляду, у зв'язку з виходом з відпустки.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

13.02.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва прокурор подав клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» і будь-яким іншим особам вчиняти дії по підготовці до будівництва, будівництву будівель та споруд на земельній ділянці, що розташована на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва площею 3, 1136 га.

Розглянувши у даному судовому засідання вищевказане клопотання прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову у даній, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову повинна здійснюватися з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Тож, оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При вирішення питання про забезпечення позову, господарський суд має враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником, на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно позиції Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові Пленуму "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р., виносячи ухвалу про заборону певним особам вчиняти дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти щодо предмета спору.

Разом з тим, прокурором не обґрунтовано необхідність вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі, не доведено спроможність обраного заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, не зазначено які докази свідчать про ускладнення та/або неможливість виконання рішення суду та, крім того, не надано жодного доказу, з якого суд міг би дійти висновку, що невжиття обраних заходів може призвести до неможливості або утруднення виконання рішення у даній справі у разі задоволення позову, а відтак - суд відмовляє у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.

У даному судовому засіданні прокурор заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що позивача було повідомлено про час та місце розгляду справи № 5011-51/15682-2012 ухвалами суду, які направлялись на адресу Київської міської ради та отримані представником.

Однак, позивач не скористався правом участі у розгляді даної справі. Разом з тим, суд вважає, що неявка вищезазначеного учасника судового процесу не є перешкодою для прийняття рішення у справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.03.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2007 р. Київською міською радою прийнято рішення № 1529/4362 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі житлових будинків, торгівельно-офісних приміщень, об'єктів соціально-побутового призначення та громадського обслуговування на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва, яким відповідачу передано в довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 3, 25 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради № 1529/4362 від 27.12.2007 р., зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 31136 кв.м., яка розташована на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі житлових будинків, торгівельно-офісних приміщень, об'єктів соціально-побутового призначення та громадського обслуговування строком на 10 років.

Відповідно до п. 5.1. договору на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки дозволяється лише у разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору.

Відповідно до п. 8.1. договору позивач має право вимагати від відповідача використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором.

В той же час пунктом 8.4. договору на відповідача покладено обов'язок використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

За умовами п. 11.4. договору він може бути припинений шляхом розірвання, зокрема, за ініціативою позивача зі звільненням його від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли відповідач використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним нормам, не за цільовим призначенням.

У відповідності до п. 11.5. договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обов'язків, визначених п.п. 5.1., 8.4. договору.

Згідно з п. 12.2. договору у разі невиконання відповідачем умов договору та обов'язків, передбачених законодавством, договір може бути достроково розірваний.

30.03.2010 р. вищевказаний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 62-6-00551 у книзі записів державної реєстрації договорів.

19.12.2011 р. Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження зелених насаджень на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва, за результатами якого складено акт № 1731, відповідно до якого зрізуванню підлягають 932 дерев та 373 кущів, а пересаджуванню 247 дерев та 221 кущів; всього ж видаляється 1179 дерев та 594 кущів. Відновна вартість зелених насаджень, що підлягають видаленню: дерева - 3865915,36 грн.; кущі - 238441,80 грн. Крім того, в акті зазначено, що всього залишається на місці в межах відведеної під забудову ділянки: дерева - 0, кущі - 0, газони - 0, квітники - 0.

Тобто, за висновком комісії видаленню підлягають дерев 1179 одиниць ( в тому числі пересаджуванню 247 одиниць), кущів 594 одиниці (в тому числі пересаджуванню 221 одиниці), газонів 2,495 га.

Листом № 05-09/5065 від 20.07.2012 р. Державне управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві погодило Товариству з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» матеріали обстеження зелених насаджень на земельній ділянці між Броварським проспектом та вул. Кіото у Деснянському районі міста Києва.

При цьому, у вказаному листі зазначається, що територія на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва виключена з «Переліку буферних парків, які будуть створені на базі лісопаркових насаджень до 2010 року» згідно рішення Київської міської ради від 22.09.2011 р. № 78/6294.

15.08.2012 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Товариству з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» надано дозвіл № КВ 11512140517 на будівництво торгівельного центру на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва.

22.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті Компані» укладено договір на виконання робіт з видалення/пересаджування зелених насаджень № 22/10/12, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті Компані» зобов'язалось видалити 932 дерева та 373 кущів, а також пересадити 247 дерев та 221 кущів на земельній ділянці між Броварським проспектом та вул. Кіото у Деснянському районі міста Києва.

22.10.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті Компані» складено акти прийому-передачі необробленої деревини в кількості 1179 одиниць дерев.

22.10.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті Компані» складено акти прийому-передачі дерев та кущів в кількості 468 одиниць ( в тому числі 247 дерев та 221 кущів), що підлягають пересаджуванню з посиланням на п.1.5 договору та на акт обстеження зелених насаджень №1731 від 19.12.11р. який є невід'ємною частиною договору №22/10/12 є невід'ємною частиною акту № 1731 від 19.12.2011 р.

23.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті Компані» та Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва укладено договір на виконання робіт № 56, відповідно до якого Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Подільського району міста Києва зобов'язалось виконати роботи з висадки дерев у кількості 247 шт. та 221 кущів згідно акту обстеження зелених насаджень № 1731 від 19.12.2011 р.

За актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей дерева у кількості 247 шт. та 221 кущів передані Головному управлінню контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для висадки відповідно до договору на виконання робіт № 56 від 23.10.2012 р.

Крім того, судом встановлено, що Товариством обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» сплачено вартість зелених насаджень, що підлягають видаленню згідно з висновком обстеження № 1731 від 19.12.2011 р. у розмірі 4 740 135, 16 грн. на рахунок спеціального фонду бюджету міста Києва, що підтверджується листом Головного фінансового управління № 048-1-2-08/13590 від 12.09.2012 р. та не заперечується сторонами.

29.10.2012 р. Головним управлінням контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Товариству з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» видано контрольну картку № 12030064-ДС на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку із встановленням огорожі на період будівництва на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва на період з 29.10.2012 р. до 29.10.2013 р.

31.10.2012 р. головним спеціалістом Державної екологічної інспекції у місті Києві проведено перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт № 04/1443, у якому зазначається, що на земельній ділянці площею 3, 3 га, яка розташована між Броварським проспектом та вул. Кіото у Деснянському районі міста Києва видалені всі дерева та кущі, які зазначені в акті обстеження зелених насаджень № 1731 від 19.12.2011 р., а саме - 1 179 дерев та 594 кущів, що, на думку вказаного спеціаліста, є порушенням вимог ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Також в акті зазначається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті Компані» № 22/10/12 від 22.10.2012 р. на виконання робіт з видалення та пересаджування земельних насаджень.

31.10.2012 р. Державною екологічною інспекцією у місті Києві складено протокол № 001180 про адміністративне правопорушення, у якову зазначається, що директором Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» Гайдучиком С.І. допущено самовільне видалення 247 дерев та 221 кущів на земельній ділянці площею 3, 3 га, яка розташована між Броварським проспектом та вул. Кіото у Деснянському районі міста Києва, що, на думку спціаліста, є порушенням ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

В свою чергу, директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» Гайдучик С.І. у протоколі № 001180 про адміністративне правопорушення зазначив про незгоду із формулюванням «самовільне видалення», оскільки відпилення дерев проводилось згідно з вимогами чинного законодавства.

01.11.2012 р. Державною екологічною інспекцією у місті Києві винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої Гайдучика С.І. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 153 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

05.11.2012 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві в присутності директора Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» Гайдучика С.І. проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт, за результатами якої складено акт, у якому зазначається, що на земельній ділянці на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» розпочато виконання підготовчих робіт з будівництва торгівельного центру, будівельний майданчик огороджено, будівельники та будівельна техніка відсутні.

07.11.2012 р. Заступником Прокурора міста Києва внесено протест про скасування дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № КВ 11512140517 від 15.08.2012 р. на будівництво торгівельного центру на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва.

Відповідачем виконано роботи з видалення та пересаджування дерев та кущів між Броварським проспектом та вул. Кіото у Деснянському районі міста Києва, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом від 08.11.2012 р. щодо приймання-передачі виконаних робіт за договором № 22/10/12 від 22.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті Компані».

Наказом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 29д від 09.11.2012 р. анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт із будівництва торгівельного центру на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва № КВ 11512140517 від 15.08.2012 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що відповідачем змінено вид використання земельної ділянки на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва без врахування містобудівної документації та документації із землеустрою, що є порушенням ст. 20 Земельного кодексу України.

Також прокурор відзначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» не використовує земельну ділянку на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва за призначенням, вказаним у договорі та порушує норми законодавства щодо охорони навколишнього природного середовища.

Крім того, прокурор стверджує, що відповідачем самовільно знищено 247 дерев та 221 кущів, які підлягали пересаджуванню та збереженню відповідно до акту № 1731 від 19.12.2011 р., що, на думку прокурора, є істотним порушенням відповідачем умов договору оренди та підставою для його розірвання відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України.

Нормативно обґрунтовуючи позов, прокурор, серед іншого, посилається на норми ст. 96 Земельного кодексу України відповідно до якої землекористувачі зобов'язані додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля та п. г ст. 141 Земельного кодексу України, якою до підстав припинення права користування земельною ділянкою віднесено її використання способами, що суперечать екологічним нормам.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до розмежування до повноважень Київської міської ради віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм випливає, що підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з п. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» встановлено право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з положеннями ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

В силу положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом, земельна ділянка на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва, передана Товариству з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» на підставі рішення Київської міської ради № 1529/4362 від 27.12.2007 р., для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі житлових будинків, торгівельно-офісних приміщень, об'єктів соціально-побутового призначення та громадського обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови.

В той же час, прокурор стверджує про використання відповідачем вищевказаної земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» отримано дозвіл Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № КВ 11512140517 від 15.08.2012 р. на будівництво торгівельного центру.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням, зокрема, належать до земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень.

При цьому, ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Тож, з аналізу наведених норм випливає, що землекористувач має право самостійно визначити вид використання земельної ділянки, виходячи із категорії, до якої таку земельну ділянку віднесено та з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Як встановлено ст.ст. 38, 39 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Таким чином, будівництво житлової забудови та торгівельного центру на спірній земельній ділянці відноситься до однієї і тієї ж категорії цільового призначення земель, визначеної ст. 19 Земельного кодексу України.

При цьому, суд вважає за доцільне відзначити, що рішенням Київської міської ради № 1529/4362 від 27.12.2007 р. спірна земельна ділянка передавалась відповідачу, в тому числі, для будівництва торгівельно-офісних приміщень, що є складовою багатофункціонального комплексу, що також відображено і в договорі оренди земельної ділянки від 30.03.2010 р.

Крім того, рішенням Київської міської ради № 78/6294 від 22.09.2011 р. «Про затвердження містобудівного обґрунтування та внесення змін до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року» внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020, затверджених рішенням Київської міської ради № 370/1804 від 28.03.2002 р. та змінено функціональне призначення земельної ділянки площею 3, 1136, відведеної рішенням Київської міської ради № 1529/4362 від 27.12.2007 р. з будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального комплексу у складі житлових будинків, торговельно-офісних приміщень, об'єктів соціально-побутового призначення та громадського обслуговування на будівництво торговельного центру з території зелених насаджень загального користування на територію житлової та громадської забудови.

Тож, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що земельна ділянка на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» використовується у відповідності до виду використання, визначеного рішенням Київської міської ради № 78/6294 від 22.09.2011 р. та договором оренди земельної ділянки від 30.03.2010 р. та в межах однієї цільової категорії земель, визначеної ст. 19 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Разом з тим, ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Тож, з вищенаведеного випливає, що зобов'язання виникають з підстав, визначених ст. 11 Цивільного кодексу України, які, в силу положень ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, є обов'язковими для сторін та за порушення яких ст. 611 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність.

Згідно приписів ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у вигляді постанови № 6 від 18.05.2011 р. у п. 2.20 якої зазначається, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стосовно посилань прокурора на положення п. 11.4. договору та ст.ст. 96, 141 Земельного кодексу України, як на підставу розірвання договору оренди земельної ділянки від 30.03.2010 р., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

При цьому, прокурор стверджує про порушення відповідачем норм законодавства щодо охорони навколишнього природного середовища під час використання спірної земельної ділянки використанням земельної ділянки способом, що суперечить екологічним вимогам.

Суд відзначає, що відповідно до акту Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1731 від 19.12.2011 р. на земельній ділянці на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва підлягають зрізуванню 932 дерев та 373 кущів, а пересаджуванню 247 дерев та 221 кущів.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України, у зв?язку з чим остання здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

За визначенням Закону України «Про благоустрій населених пунктів» зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв. Охорона, утримання та відновлення зелених насаджень на об'єктах благоустрою, а також видалення дерев, які виросли самосівом, здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів залежно від підпорядкування об'єкта благоустрою, а на земельних ділянках, переданих у власність, наданих у постійне користування або в оренду, - за рахунок коштів їх власників або користувачів відповідно до нормативів, затверджених у встановленому порядку.

Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що не потребує отримання дозволу (ордера) на видалення зелених насаджень виконання робіт на підставі одного з документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності». Відновна вартість сплачується до прийняття об'єкта в експлуатацію. Розмір відновної вартості видалених зелених насаджень зменшується на суму, передбачену в проектній документації на озеленення території.

Процедура видалення дерев, кущів, газонів і квітників на території населеного пункту регулюється Порядком видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 р. № 1045.

Відповідно до п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється на підставі одного з документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Видалення зелених насаджень на підставі одного з документів, визначених частиною першою статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", до прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів не потребує прийняття рішення компетентним органом.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Згідно з п. 5 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах відновна вартість зелених насаджень, що належать до комунальної власності, сплачується до відповідного місцевого бюджету.

Як зазначалося вище, відновна вартість зелених насаджень, що підлягають видаленню згідно з висновком обстеження № 1731 від 19.12.2011 р. сплачена Товариством обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» у розмірі 4 740 135, 16 грн. на рахунок спеціального фонду бюджету міста Києва.

В той же час, судом встановлено, що 247 шт. дерев та 221 кущів видалено Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Сіті Компані» на підставі договору на виконання робіт з видалення/пересаджування земельних насаджень № 22/10/12 від 22.10.2012 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Солтекс-Група» та передано за актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей Головному управлінню контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для висадки відповідно до договору на виконання робіт № 56 від 23.10.2012 р.

Таким чином, вищенаведене свідчить про вчинення відповідачем дій, спрямованих на охорону та збереження зелених насаджень на земельній ділянці на Броварському проспекті у Деснянському районі міста Києва у відповідності до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Відповідно до приписів Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» екологічні нормативи - гранично допустимі викиди та скиди у навколишнє природне середовище забруднюючих хімічних речовин, рівні допустимого шкідливого впливу на нього фізичних та біологічних факторів.

Тобто, видалення, пересаджування тощо зелених насаджень не відноситься до категорії регулювання екологічної безпеки.

Що ж до посилань прокурора на норми Закону України «Про мораторій на видалення зелених насаджень на окремих об'єктах благоустрою зеленого господарства міста Києва» суд відзначає, що спірна земельна ділянка не відноситься до скверів, ботанічних садів, парків, лісопарків, рекреаційних зон, лісів міста Києва, урочищ зі стрімкими схилами, зелених насаджень прибудинкових територій, берегозахисних ділянок та водоохоронних зонах або острову річки Дніпро м межах території міста Києва, а відтак - не є об?єктом регулювання вказаного закону.

Пунктом «г» статті 141 Земельного кодексу України, на який посилається прокурор в обґрунтування заявлених вимог, визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, в тому числі, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам.

В той же час, суд відзначає, що положення ст. 141 Земельного кодексу України не регулюють відносини припинення орендних (договірних) відносин, а визначають підстави для припинення права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на встановлення судом відсутності в діях відповідача порушень умов договору, а також положень законодавства України, що регулює земельні відносини, суд дійшов висновку про безпідставність вимог прокурора про розірвання договору оренди.

Що ж до вимог прокурора про зобов'зання відповідача повернути позивачеві спірну земельну ділянку, суд також відмовляє у задоволенні вказаної вимоги, оскільки договір оренди, укладений між сторонами, є чинним, і відповідач користується земельною ділянкою на правових підставах.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку що доводи прокурора спростовуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами, а відтак - позовні вимоги із заявлених пілстав та наведених обгрнутувань не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з позивача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 073, 00 (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.03.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.