Постанова № 29883656, 01.03.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 березня 2013 року № 2а-16068/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши позовну заяву в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НД "Датекс"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

Державної податкової служби

про визнання протиправним наказу №7153 від 29.03.2012, скасування

податкового повідомлення-рішення №0001852202 від 23.04.2012

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним Наказ ДПІ в Солом'янському районі м. Києва № 7153 про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки від 29.03.2012 року; визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Солом'янському районі м. Києва № 0001852202 від 23.04.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок організації та проведення перевірка, а податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням податкового законодавства, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані дії такими, що вчинені на підставі та на виконання норм діючого податкового законодавства України, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби направило ТОВ «НД ДАТЕКС» запит №79/10/23-08 від 02.03.2012 про надання інформації та документальне підтвердження взаємовідносин між Позивачем та ТОВ «ІНВЕСТТЕХНАГЛЯД», ТОВ «ФЛОРЕНА-ПЛЮС» (дане повідомлення отримано Позивачем). Генеральним директором ТОВ «НД ДАТЕКС» було надіслано на адресу Податкового органу Лист №П-0111-12 від 21.03.12 р., в якому зазначено наступне: «у відповідь на Ваш запит № 79/10/23-08 від 01.03.2012 «щодо правильності формування податкового кредиту, нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) з питань взаємовідносин із ТОВ «Інвесттехнагляд» (ЗКПО 37401981) доводить до Вашого відома, що ТОВ «НД Датекс» не мало ніяких взаємовідносин з вищевказаним підприємством.

В податковій декларації з ПДВ за грудень 2011 р. бухгалтером був помилково вказаний ІПН підприємства - постачальника, про що свідчить уточнюючий розрахунок з декларації ПДВ за грудень місяць 2011 р. (копія звіту з уточненням ІПІІ постачальника в додатку №5 додається). Помилка не привела до завищення податкового кредиту ТОВ «НД Датекс» за грудень 2011 та не вплинула на суму до сплати в бюджет податку. З питань взаємовідносин із ТОВ «Флорена - Плюс» (ЗКПО 35851839) надаємо документи для перевірки правильності формування податкового кредиту, нарахування і а своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).».

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби було прийнято Наказ від 29.03.2012 р. №7153 про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «НД Датекс» з питань правильності нарахування податку на додану вартість, по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «Флорена - Плюс» за вересень 2011 року та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесттехнагляд» за листопад 2011 року. Термін проведення перевірки п'ять робочих днів починаючи з 29.03.2011.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «НД Датекс», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Флорена - Плюс» за вересень 2011 року та ТОВ «Інвесттехнагляд» за листопад 2011 року. За результатом перевірки складено Акт від 09.04.2012 р. №1264/23/14277604.

На підставі Акту перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001852202 від 23.04.2012 року.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

По-перше. В частині позовних вимог щодо визнання протиправним Наказ ДПІ в Солом'янському районі м. Києва № 7153 про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки від 29.03.2012 року, суд зазначає наступне.

На підставі п. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків.

У відповідності до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.73.3. ст.73 Кодексу, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 вказаного Кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

У відповідності 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ст.79 Податкового Кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п.1.8. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14.04.2011 р. № 213, у разі коли при організації документальної планової та позапланової або фактичної перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт (довільної форми) щодо не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників).

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи, Позивачу були надіслано Запит про надання інформації про те в відповіді на запит було надано не повну інформацію.

Крім того, Суд звертає увагу, що повідомлення про початок перевірки від 29.03.2011 р. №125/22-2 та копію Наказу від 29.03.2012 за №7153 про проведення було вручено під розпис головному бухгалтеру Позивача.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, вчиняючи оскаржувані дії по видаючи оскаржуваного Наказу від 29.03.2012 за №7153, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Крім того, Судом не беруться до уваги посилання Позивача на те, що Запит, Акт перевірки йому не було вручено, проте матеріали справи свідчать про зворотне.

По-друге. В частині щодо визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Солом'янському районі м. Києва № 0001852202 від 23.04.2012 року, суд зазначає наступне.

В Акті перевірки встановлено, що Позивачем порушено вимоги ст.. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 155 686,00 грн., у тому числі: за вересень 2011 року на 116 595 грн., за листопад 2011 р. на 39 091 грн.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Флорена - Плюс» було укладено Договір №010711 від 01.07.2011 р. (надалі по тексту Договір №010711).

В п. 1.1 Договору №010711 зазначено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується від імені Замовника надати послуги з сервісного обслуговування Системи управління відпуску нафтопродуктів (СУВН), далі обладнання ТОВ «НД Датекс» на об'єктах користувача вказаних Додатках до цього Договору.

Згідно п. 2.2 Договору №010711, прийняття виконаних робіт здійснюється шляхом підписання Акту виконаних робіт, який підписується Сторонами в день закінчення робіт з сервісного обслуговування.

До Договору №010711 було підписано Додаток № 1, в якому відображено 335 адреси АЗС та розмір плати.

На виконання умов договору Позивачем надано суду рахунок-фактури №СФ-0160910 від 16 вересня 2011 р., Акт №ОУ-0160910 здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунок-фактури №СФ-0300954 від 30.09.2011 р., Акт №ОУ-300954 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Між Позивачем (Замовник) та ТОВ «Інвесттехнагляд» було укладено Договір №281011 від 28.10.2011 р. (надалі по тексту Договір №281011).

В п. 1.1 Договору №281011 зазначено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується від імені Замовника надати послуги з сервісного обслуговування Системи управління відпуску нафтопродуктів (СУВН), далі обладнання ТОВ «НД Датекс» на об'єктах користувача вказаних Додатках до цього Договору.

Згідно п. 2.2 Договору №281011, прийняття виконаних робіт здійснюється шляхом підписання Акту виконаних робіт, який підписується Сторонами в день закінчення робіт з сервісного обслуговування.

До Договору №281011 було підписано Додаток № 1, в якому відображено 122 адреси АЗС та розмір плати.

На виконання умов договору Позивачем надано суду рахунок-фактури №СФ-301144 від 30.11.2011 р., Акт №ОУ-301144 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкова накладна.

Крім того, між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Інвесттехнагляд» (Продавець) було укладено Договір №281012 купівлі-продажу від 28.10.2011 р. (надалі по тексту Договір №281012).

В п. 1.1 Договору №281012 зазначено, що Продавець передає у власність Покупця витратні матеріали: друковані плати, мікросхеми, програмне забезпечення, тощо, (далі-Товар), а покупець Приймає і сплачує певну грошову суму відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 2.1 Договору №281012, ціна на товар встановлюється виключно в гривнях.

Відповідно до п.2.2 вищезазначеного Договору, кількість, асортимент, ціна та загальна вартість Товару зазначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних встановлених Продавцем, які є невід'ємними частинами цього Договору.

У відповідно до п. 3.3 Договору №281012, прийом-передачі Товару за кількістю та якістю здійснюється за участю представників Продавця та Покупця безпосередньо при передачі Товару на складі Постачальника.

На виконання умов договору Позивачем надано суду рахунок-фактури №СФ-141113 від 14.11.2011 р., видаткова накладна від 14.11.2011 р. та податкова накладна.

Судом скептично ставиться до наданих Позивачем документів на підтвердження виконання сторонами умов договорів, оскільки в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) в рахунках-фактури відсутній обсяг наданих робіт з зазначенням назви АЗС, які зазначені в Додатках до вищезазначених Договорів.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно зі статтею 198.1 вищезазначеного кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до статті 201.10 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно із статтею 201.8, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, що має бути підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З вищезазначених фактів, вбачається, що фінансово-господарська діяльність Товариств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної правої дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між Товариством та контрагентом є фіктивним правочинам, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст. 234 Цивільного Кодексу України (ЦКУ).».

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Крім того, Суд звертає увагу, що Позивачем надано докази використання придбаних робіт в своїй господарській діяльності, про те дані докази свідчать про зворотне, оскільки Договір №КС/001-09-08 про надання комплексних послуг по технічному обслуговуванню мережі АЗС укладено 01.09.2008 р., з терміном дії до 01.09.2009 р., в той час, як Договори з вищезазначеними контрагентами укладено в 2011 р.

Також судом не приймається до уваги Акти виконаних робіт за вересень 2011 р. та рахунки-фактури підписані між Позивачем та ПАК «Концерн-Галнафтогаз», оскільки в даних документах відсутні зазначення того, що дані послуги надавалися за участі ТОВ «Флорена - Плюс» за вересень 2011 року та ТОВ «Інвесттехнагляд» за листопад 2011 року

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук