Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
27 лютого 2013 р. № 820/440/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Горшкової О.О.,
при секретарі судового засідання - Чепурній Т.В.,
за участю представників сторін: позивач - Босюк В.В., відповідач - Щербак Л.О., Подобайло І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Mega-Service" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Mega-Service", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати нечинним акт про анулювання реєстрації платника ПДВ №162 від 24.07.2009 року, скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0006921503/0 від 06.11.2009 року, податкове повідомлення - рішення відповідача № 0006911503/0 від 06.11.2009 року, визнати нечинною податкову вимогу № 1/1153 від 25.11.2009 року, зобов'язати відповідача поновити реєстрацію та повернути свідоцтво платника ПДВ.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2010 року по справі № 2а-44521/09/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 року, в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Mega-Service" було відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.01.2013 року касаційну скаргу ТОВ "Mega-Service" задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2010 року по справі № 2а-44521/09/2070 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалюючи вищезазначене судове рішення, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про порушення судами попередніх інстанцій вимог процесуального закону, що виявилось у ненаданні належної правової оцінки доводам позивача про те, що за період з липня 2008 року по липень 2009 року ним сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, що відображено у податковій декларації за серпень 2008 року.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Враховуючи вищенаведені норми закону, суд дійшов, що справа підлягає вирішенню з обов'язковим урахуванням висновків і мотивів Вищого адміністративного суду України.
Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що оскільки позивачем у період з липня 2008 року по липень 2009 року було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, що відображено у наданій до податкового органу податковій декларації за серпень 2008 року, то висновки відповідача про порушення підприємством вимог п.п. «г» п.9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон України №168/97-ВР), які в свою чергу слугували підставою для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, є неправомірними, а відтак спірний акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість є незаконним та підлягає скасуванню. Таким чином, в зв'язку з відсутністю у відповідача встановлених законом підстав для скасування позивачу реєстрації платника податку на додану вартість, прийняті податковим органом за наслідком проведеної перевірки з питань своєчасності повернення свідоцтва платника ПДВ та визнання умовного продажу товарних залишків або основних фондів, які на дату анулювання свідоцтва обліковувались за платником податку, спірні податкові повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання та податкова вимога, є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача під час розгляду справи проти позову заперечував, посилаючись на те, що дії податкового органу щодо скасування позивачу свідоцтва платника податку на додану вартість є законними та обґрунтованими, вчиненими на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства. В зв'язку з чим, оскільки підприємством не було у встановлений строк після скасування реєстрації платника ПДВ проведено умовний продаж товарних залишків або основних фондів, то відповідачем було правомірно визначено суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Через несплату у встановлений строк узгодженої суми грошового зобов'язання, відповідачем було правомірно сформовано та направлено на адресу підприємства податкову вимогу про сплату суму боргу.
Ухвалою суду від 19.02.2013 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, проведено заміну первинного відповідача - Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.
У судовому засіданні 27.02.2013 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з такого.
Як було встановлено під час розгляду справи, ТОВ "Mega-Service" зареєстровано в якості платника податку на додану вартість в жовтні 2000 року, у зв'язку з чим йому видано Свідоцтво платника податку на додану вартість № 28738301 від 12.10.2000 року.
24.07.2009 року комісією ДПІ у Київському районі м. Харкова складено акт № 162 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Mega-Service" .
Підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. «г» п.9.8 ст. 9 Закону України №168/97-ВР, а саме позивачем за період з липня 2008 року по липень 2009 року подавались декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок.
В в'язку з прийняттям рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, співробітниками ДПІ у Київському районі м. Харкова у період з 19.10.2009 року по 20.10.2009 року проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку ТОВ "Mega-Service" з питань своєчасності повернення свідоцтва платника податку на додану вартість та визнання умовного продажу на товарні залишки або основні фонди, які на дату анулювання свідоцтва ПДВ обліковуються у обліку, за наслідками якої складено Акт № 6978/15-229/31149336 від 22.10.2009 року.
Під час перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.9.8. ст. 9 Закону України №168/97-ВР, а саме повернення Свідоцтва платника податку на додану вартість (28.08.2009 року) з порушенням граничного терміну (13.08.2009 року) та невизнання умовного продажу залишків товарних запасів за звичайними цінами та незбільшення суми податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбулось анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість.
Не погодившись із встановленими під час перевірки порушеннями, позивач 04.11.2009 року надав заперечення на акт перевірки.
Листом ДПІ у Київському районі м. Харкова від 09.11.2009 року за №18754/10/15-220 висновки акту перевірки були залишені без змін.
На підставі вищезазначеного акту, ДПІ у Київському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0006921503/0 від 06.11.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 39 656,40 грн., в т.ч. 28 326,00 грн. -основний платіж, 11 330,40 грн. -штрафні (фінансові) санкції;
- № 0006911503/0 від 06.11.2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 170,00 грн. (0,00 грн. -основний платіж, 170,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
Позивач, не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, 26.11.2009 року звернувся із скаргою до ДПІ у Київському районі м. Харкова, яка рішенням від 02.12.2009 року №20567/10/25-019 була залишена без розгляду через пропуск встановленого строку оскарження.
В зв'язку з несплатою позивачем у встановлений строк суми узгодженого грошового зобов'язання, ДПІ у Київському районі м. Харкова було сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу № 1/1153 від 25.11.2009 року.
Позивач, не погодившись із прийнятими податковим органом рішеннями, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.
Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог діючого законодавства, які слугували підставою для анулювання останньому реєстрації платника податку на додану вартість, нарахування в послідуючому суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та формування спірної податкової вимоги, суд дійшов наступного висновку.
Суд зазначає, що у спірний період спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету, був визначений Законом України №168/97-ВР.
Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
а)платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б)ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в)особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г)зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у ст.6 та ст.8-1 цього Закону;
ґ)особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а» цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.
Анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б» - «ґ» цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.
Суд також зазначає, що на час виникнення спірних правовідносин порядок реєстрації платників податку на додану вартість, анулювання реєстрації платників податку на додану вартість, ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр), присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість, оприлюднення даних з Реєстру, перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість, ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість, засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість був визначений Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 №79 (далі - Положення).
Так, згідно п.25 Положення також передбачено, що реєстрація діє до дати її анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР, якщо зокрема особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання (пп. «ґ» п.25 Положення). Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Так, пп.25.2.1 п.25 Положення встановлено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, зокрема, визначених у пп. «ґ» п.25 цього Положення. Таке рішення може бути прийнято за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зокрема: акта або довідки підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про неподання платником податку податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону); реєстру (переліку) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за дванадцять послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність у таких деклараціях (податкових розрахунках) оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником податку на додану вартість та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до органу державної податкової служби, загальні обсяги оподатковуваних поставок звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку); повідомлення державного реєстратора, відомостей з Єдиного державного реєстру, відомостей з ЄДРПОУ чи інших державних реєстрів, якими підтверджується припинення (ліквідація) юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, представництва нерезидента (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону); судового рішення, повідомлення державного реєстратора, відомостей з Єдиного державного реєстру щодо скасування державної реєстрації платника податку або визнання недійсними змін до установчих документів (підстава - підпункт "ґ" пункту 9.8 статті 9 Закону).
Проаналізувавши зміст наведених норм, суд вважає, що реєстрація особи як платника податку на додану вартість з підстав, визначених цією нормою, анулюється у трьох випадках: 1)особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців; 2) особа, зареєстрована як платник податку, подає податковому органу декларації (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду; 3) у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Крім того, Положенням передбачений перелік доказів (документів, відомостей), на підставі яких проводиться анулювання платника податку на додану вартість на підставі пп. «ґ» п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР.
Суд зазначає, що податковим органом не заперечується факт подання позивачем у період з липня 2008 року по липень 2009 року податкових декларацій з ПДВ. Спірним є висновки перевіряючих відносно того, що надані декларації свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду.
Перевіряючи дані висновки податкового органу, суд дійшов висновку про наступне.
Так, у відповідності до п. 1.1 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР оподатковуваною операцією є операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.
Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР поставкою товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників подат ку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що положеннями Закону України № 168/97-ВР не визначено підстав для розмежування операцій з продажу та придбання товарів (послуг) при визначенні оподатковуваної поставки для застосування п. "ґ" п.9.8 ст. 9 Закону, оскільки, операція з поставки товарів та послуг, що є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, є двостороннім правочином, і для однієї сторони така операція є продажем, а для іншої -придбанням, в результаті чого у продавця виникає податкове зобов'язання, а у покупця -право на податковий кредит. Тобто поняття оподатковуваної поставки охоплює як операції з продажу товарів (послуг), так і операції з їх придбання.
Так, відповідно до наданої позивачем 17.09.2008 року до контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року вбачається, що позивачем було самостійно визначено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 27 Декларації) у розмірі 21777 грн. З декларації вбачається, що на формування суми податкового кредиту мало значення самостійне виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації (рядок 16 Декларації) у розмірі -22027 грн. та придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою (рядок 10 Декларації) у розмірі: колонка А «Обсяги придбання (без ПДВ) - 1250 грн. та колонка Б «Дозволений податковий кредит» - 250 грн.
На підтвердження факту здійснення у серпні 2008 року господарських операцій, позивачем було надано до суду та долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме: видаткові накладні, довіреність на отримання ТМЦ та платіжне доручення (а.с. 120-122, 129).
Крім того суд зауважує, що вимогами п.п. "ґ" п.9.8 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР не надано права податковому органу перевіряти реальність господарських операцій. Даною нормою закону встановлено право контролюючого органу анулювати реєстрацію платника податку лише на підставі даних, зазначених підприємством у відповідній податковій декларації.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з наданої у серпні 2008 року податкової декларації вбачається здійснення позивачем господарських операцій, та як наслідок, відсутність у податкового органу встановлених п.п. "ґ" п.9.8 ст. 9 Закону України № 168/97-ВР підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, та як наслідок, незаконності спірного акту №162 від 24.07.2009 року.
З огляду на зазначене, оскільки прийнятий податковим органом акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є незаконним, то винесені податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення № 0006921503/0 від 06.11.2009 року та № 0006911503/0 від 06.11.2009 року про визначення суми грошового зобов'язання та сформована податкова вимога № 1/1153 від 25.11.2009 року також підлягають скасуванню, оскільки вони є похідними від нього.
В свою чергу, суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, а саме заявлені позовні вимоги з приводу визнання нечинними акту про анулювання реєстрації платника ПДВ №162 від 24.07.2009 року та податкової вимоги № 1/1153 від 25.11.2009 року, не відповідає вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного.
Так, суд вказує, що деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.
Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності). Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта визнання його нечинним.
Аналізуючи зазначені у частині 2 статті 162 КАС способи захисту порушеного права, суд приходить до висновку, що вони не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись вимогами ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає, що для належного захисту порушених прав позивача у сфері публічно-правових відносин, акт про анулювання реєстрації платника ПДВ №162 від 24.07.2009 року та податкова вимога № 1/1153 від 25.11.2009 року підлягають скасуванню у судовому порядку. При цьому, в частині позовних вимог з приводу визнання їх нечинними, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ДПІ у Київському районі м. Харкова поновити реєстрацію та повернути свідоцтво платника ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.
Статтею 5 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку, у т.ч. порядок реєстрації платником та його анулювання, визначений Податковим кодексом України (далі- ПК України)
Відповідно до п. 184.1, п. 184.2 та п. 184.5 ст. 184 ПК України реєстрація платника податку діє до дати анулювання, яке проводиться шляхом виключення з реєстру платників податків у визначених випадках за заявою платника або за рішенням органу державної податкової служби, з вказаної дати вважається анульованим свідоцтво про реєстрацію платника податку, а особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту та виписку податкових накладних.
Суд зазначає, що до з 07.11.2011р. процедура анулювання реєстрації врегульована Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. N 1394 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.11.2011р. за N1369/20107 (далі - Положення N 1394).
Згідно з приписами п.п. 5.6.1 та п.п. 5.6.1 Положення N 1394 встановлено, що для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації відповідні документи направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру. В такому разі податковий орган видає платнику ПДВ нове Свідоцтво (за новим номером) замість старого Свідоцтва на підставі реєстраційної заяви з позначкою «Перереєстрація» та рішення про відміну анулювання реєстрації. При цьому дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, а датою початку дії нового Свідоцтва та датою анулювання старого Свідоцтва є дата внесення відповідного запису до Реєстру.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що формування та ведення Реєстру, зокрема внесення даних щодо поновлення Свідоцтва платника податку на додану вартість, здійснюється центральним органом державної податкової служби, на підставі даних, які надані підпорядкованими державними податковими інспекціями, в т.ч. ДПІ у Київському районі м. Харкова.
З системного аналізу положень ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст.6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Таким чином, суд дійшов висновку, щодо позовні вимоги з приводу зобов'язання ДПІ у Київському районі м. Харкова поновити реєстрацію та повернути свідоцтво платника ПДВ є передчасними, оскільки лише після скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку, у податкового органу виникають підстави для вчинення певних дій з приводу поновлення Свідоцтва платника податку на додану вартість, а у разі відмови - судовий спір про законність такої відмови.
Окрім того, суд додатково звертає увагу позивача на те, що вимогами чинного законодавства не передбачена процедура повернення податковим органом свідоцтва платника ПДВ, а відтак, заявлені позивачем в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного акту про анулювання реєстрації платника, податкових повідомлень - рішень та податкової вимоги.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов в частині скасування спірного акту відповідача про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, в іншій частині позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України
На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Mega-Service" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Скасувати акт Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Mega-Service" №162 від 24.07.2009 року.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0006921503/0 від 06.11.2009 року та №0006911503/0 від 06.11.2009 року.
Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 1/1153 від 25.11.2009 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Mega-Service" (61002, м. Харків, вул. Артема, 46, код ЄДРПОУ 31149336) сплачений судовий збір в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 04.03.2013 року.
Суддя Горшкова О.О.
Судове рішення № 29883531, Харківський окружний адміністративний суд було прийнято 27.02.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 820/440/13-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: