Постанова № 29883462, 28.02.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2013 р. Справа № 2a-1870/9607/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представників позивача Дубовик С.В., Никифоров Ю.М., Проноз О.М.

представника відповідача Рибкіна Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом виробничо-комерційної фірми «Аліде» до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Виробничо-комерційна фірма «Аліде» (далі позивач, ВКФ «Аліде») просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Конотопська ОДПІ, відповідач) №0000592311 від 03.08.2012р.про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 166440 грн.. основного платежу та застосовані 41610 грн. штрафні (фінансові) санкцій.

В адміністративному позові позивач зазначає, що для виникнення права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «БК «Геліос» та ТОВ «ТВО «Східбуд» у ВКФ «Аліде» в наявності всі первинні документи, а саме видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспорті накладні, складені відповідно до вимог чинного законодавства, зауважень щодо їх оформлення у податкового органу відсутні. Посилання відповідача на результати проведення зустрічних перевірок його контрагентів не спростовують реальність господарських операцій. Документальне проведення господарських операцій підтверджується всім комплексом документів.

Представники позивача в судовому засіданні повністю підтримали заявлені вимоги з наведених в позові підстав.

Представник відповідача вважає прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, у письмовому відзиві на позов просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що за результати проведених зустрічних перевірок контрагентів позивача не підтверджено правомірність формування податкових зобов'язань ТОВ БК «Геліос» та ТОВ «ТВО «Схід буд» за перевіряємий період, що підтверджено відповідними актами зустрічних перевірок.

Вислухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Конотопською ОДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ВКФ «Аліде» з питань достовірності визначення показників декларації з ПДВ за 4 квартал 2009р. по взаємовідносинах із ТОВ «БК «Геліос», за жовтень 2011 р. по взаємовідносинах із ПП «Рескомп» та ТОВ «ТВО «Східбуд», за грудень 2011р. по взаємовідносинах із ТОВ «ТВО «Східбуд», про що складено акт №124/22-3/23998337 від 18.07.2012р. (а.с.15- 34т.1).

На підставі акту перевірки від 18.07.2012 р. податковим органом встановлено порушення ВКФ «Аліде» ст.186, 187, 198, 201 Податкового кодексу України, в зв'язку із чим прийнято податкове повідомлення-рішення № 000592311 від 03.08.2012 р. (а.с.41т.1).

Як вбачається із розрахунку спірного податкового повідомлення-рішення, сума донарахованого податку визначена Конотопською ОДПІ по правовідносинам ВКФ «Аліде» із ТОВ «БК «Геліос» у 4 кварталі 2009р. на суму 7884 грн. (ПДВ) та ТОВ «Східбуд» у жовтні 2011р. на суму 6861 грн. та у грудні 2011р. на суму 151695 грн. (а.с.210 т.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи те, що по правовідносинам із ПП «Рескомп» Конотопською ОДПІ не були донараховані ВКФ «Аліде» грошові зобов'язання, судом не приймається до уваги документи по даному контрагенту, оскільки не стосуються предмету розгляду справи (а.с.66-82т.2, 138-189т.2).

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ТОВ «ТВО «Східбуд» було укладено договір №3/10-ПА від 03.10.2011р. на поставку непродовольчих товарів, найменування, кількість, ціну якої сторони остаточно узгоджують в момент складання видаткової накладної (а.с.83-84т.1), виписані ТОВ «ТВО «Східбуд» рахунки-фактури (а.с.194-202т.2), в наявності підписані сторонами видаткові накладні (а.с.85-92т.1)

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, придбаний товар у ТОВ «ТВО «Східбуд» було доставлено на підприємство транспортом продавця, як доказ надані товарно-транспортні накладні (а.с.93-115т.1)

Також ВКФ «Аліде» було укладено з ТОВ «ТВО «Східбуд» договір №0112-а від 01.12.2011 р. на надання послуг автокрана (а.с.115т.1), підписаний протокол узгодження №1 до даного договору відносно ціни роботи крану (а.с.116т.1)

Між сторонами підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 26.12.2011р. №СХІ-901697 (а.с.117т.1), ТОВ «ТВО «Східбуд» виписані товарно-транспортні накладні (а.с.118141т.1)

ВКФ «Аліде» отриманий товар та за надані послуги було оплачено з поточного рахунку (а.с.151-153т.1), , виписані ТОВ «ТВО «Східбуд» податкові накладні (а.с.142150т.1)

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача отримані товари та послуги від ТОВ «ТВО «Східбуд» були використані в господарській діяльності ВКФ «Аліде», про що свідчать договір про закупівлю товарів за державні кошти із Управлінням капітального будівництва Чернігівської облдержадміністрації, та договори із державними установами на виконання робіт щодо проведення поточних чи капітальних ремонтів приміщень (а.с.154-175т.1), матеріальними звітами по руху товарно-матеріальних цінностей (а.с.192-250т.1, 1-11т.2), актами приймання виконаних будівельних робіт (а.с.18-160т.2), ДФІ в Чернігівській області проведена фактична звірка документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між УКБ Чернігівської ОДА, Бахмацькою ЦРБ та ВКФ «Аліде» та складено довідку згідно якої порушень не виявлено, станом на 01.02.2012р. дебіторська чи кредиторська заборгованість відсутня (а.с.80-81т.2).

Дані обставини представником відповідача не спростовувалися, не довіряти цим доказам у суду підстав немає.

Як вбачається із акту перевірки та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, підставою для висновків податкового органу щодо порушення позивачем формування податкового кредиту стали результати позапланової документальної невиїзної перевірки контрагента ВКФ «Аліде» - ТОВ «ТВО «Східбуд».

Як вбачається із акту від 28.04.2012р. №1367/2201/34859198 (а.с.174-178 т.2) щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ «ТВО «Східбуд» та ТОВ «Валета» за жовтень та грудень 2011р., перевіряючим зазначено, що основний вид діяльності ТОВ «ТВО «Східбуд» будівництво будівель, оптова торгівля, при проведенні перевірки надані документи, пояснення директора ТОВ «ТВО «Східбуд». Разом, із тим, ДПІ в Оболонському районі м.Києва складено акт від 08.02.2011р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Валета» в зв'язку із відсутністю за юридичною адресою, а тому ТОВ «ТВО «Східбуд»завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень та грудень 2011 р., не підтверджено документально реальність здійснення господарських відносин в т.ч. і з ВКФ «Аліде».

Враховуючи висновки зазначеного акту Конотопською ОДПІ зроблено висновок про завищення суми податкового кредиту ВКФ «Аліде» за жовтень 2011 р. на суму 6861грн. та грудень 2011 р. на суму 151695 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «ТВО «Східбуд».

Суд не погоджується із позицією податкового органу про порушення позивачем формування податкового кредиту ВКФ «Аліде» за жовтень 2011 р. на суму 6861грн. та грудень 2011 р. на суму 151695 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «ТВО «Східбуд», виходячи із наступного.

Стосовно посилання Конотопської ОДПІ на акт від 28.04.2012р. №1367/2201/34859198, який був підставою для висновків про порушення ВКФ «Аліде» формування податкового кредиту по правовідносинам із ТОВ «ТВО «Східбуд» та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2012р. №2а-10674/12/2070 (а.с.161-166т.2), залишеного без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013р. (а.с.231-237т.2) позовні вимоги ТОВ «ТВО «Східбуд» задоволені в повному обсязі та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова від 15.05.2012р., прийнятого на підставі висновків акту перевірки від 28.04.2012р. №1367/2201/34859198. При розгляді справи №2а-10674/12/2070 судом надана правова оцінка висновків акту перевірки від 28.04.2012р. №1367/2201/34859198.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слід також зазначити, що згідно пояснень директора ТОВ «ТВО «Східбуд», наданих ДПМ ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова (а.с.211т.1), податковому органу було повідомлено про те, що ТОВ «ТВО «Східбуд» праціє із ВКФ «Аліде» з 03.10.2011р., були надані послуги купівлі-продажу, автотранспортних перевезень, послуги автокрану, підписані відповідні договори, товар постачався транспортом ТОВ «ТВО «Східбуд» за договорами оренди, всі суми включені до податкових зобов'язань.

Згідно податкової інформації по деклараціям з податку на додану вартість ТОВ «ТВО «Східбуд» були задекларовані суми податкових зобов'язань (а.с.212-213т.2), при цьому вони самостійно були відкориговані у відповідній електронній базі самим податковим органом після проведення перевірки, в зв'язку із чим виникли розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагента.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу, а за змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України , бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видали покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Податковий орган не надав суду безпосередніх доказів і того що вказані операції по придбанню ТМЦ та послуг мали фіктивний чи безтоварний характер, всі первинні документи були досліджені при проведенні перевірки, зауважень податкового органу були відсутні, податковим органом не надані суду також докази того, що безпосередній контрагент позивача, був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платників податку на додану вартість було анульоване у встановленому чинним законодавством порядку.

Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то обов'язком покупця є сплата податку на додану вартість у ціні товару продавцю товару, а обов'язок утримання такого непрямого податку із вартості проданого товару та перерахування його до бюджету несе продавець такого товару. Обов'язок покупця товару в сплаті непрямого податку завершується із сплатою вартості придбаного товару, обов'язку покупця при включенні сум податку, сплаченого в ціні товару або послуги, до податкового кредиту пересвідчитися у фактичному надходженні таких сум до бюджету та не наділено її відповідними повноваженнями для таких дій. Незважаючи на це, відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності осіб, з деякими позивач навіть не перебував у правовідносинах.

Невиконання такими особами свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне негативні наслідки саме для цих осіб. На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що спір виник з тих підстав, що по постачальникам позивача по ланцюгам до товаровиробника не завершені перевірки, що робить неможливим підтвердження сплати податкового зобов'язання по операціям з поставки позивачу товарів по ланцюгу до виробника, встановлення порушення ведення податкового обліку у контрагента позивача.

Згідно вимог ст.ст.15, 16 ПК України платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Статтею 61 цього Кодексу встановлено, що контроль за правильністю нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету здійснюється контролюючим (податковим) органом.

Тобто, обов'язки з контролю за дотримання достовірності та своєчасністю визначення сум податку, за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість контрагентами позивача, відповідно до Закону, покладаються на податкові ограни, а не на позивача.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Отже, судом встановлено, що позивач виконав всі вимоги Податкового кодексу України щодо документального оформлення податкового обліку, під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 72 КАС України зазначений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При розгляді даної справи податковим органом не надано суду належних доказів в обґрунтування висновків, зазначених в акті перевірки, та винесеного на підставі даного акту спірного податкового повідомлення-рішення в частині порушення ВКФ «Аліде» формування податкового кредиту по правовідносинам із ТОВ «ТВО «Східбуд», в зв'язку із чим податковим органом безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 158556 грн. основного платежу та застосовано 39639 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Разом із тим, суд не погоджується із позицією ВКФ «Аліде» про правомірність формування податкового кредиту за 4 квартал 2009 р. на суму 7884 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «БК «Геліос», виходячи із наступного.

Між ВКФ «Аліде» та ТОВ «БК «Геліос» було укладено договір №4 від 25.09.2009р. на виконання робіт (а.с.54-55т.1), відповідно до умов якого ТОВ «БК «Геліос» зобов'язувалося виконати роботи по капітальному ремонту покрівлі згідно кошторису, який є невід'ємною частиною договору.

Позивачем надано підписану сторонами договірну ціну на капітальний ремонт покрівлі адміністративного корпусу ДП Конотопського лісового господарства у 2009 (а.с.56-57т.1).

Слід зазначити, що надана позивачем довідка про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009р., складена на підставі укладеного іншого договору між ВКФ «Аліде» та ТОВ «БК «Геліос», а саме №4 від 26.10.2009р. (а.с.58-59т.1), при цьому встановити дату складання даної довідки неможливо - зазначено лише жовтень 2009р., відсутнє прізвище особи, що підписала дану довідку.

Також неможливо встановити дату складання також акта приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009р., дана інформація відсутня, як і неможливо ідентифікувати особу, що підписала акт виконаних робіт, оскільки міститься підпис невідомої особи (а.с.59-60т.1).

Відповідно до акту ДПІ у Обухівському районі Київської області від 10.02.2012р. № 32/232/34161560 провести зустрічну звірку ТОВ «БК «Геліос» неможливо в зв'язку із відсутністю за юридичною адресою підприємства, до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження, за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами прийнята постанова про порушення кримінальної справи від 19.01.2012р., згідно інформації з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи контролю перетину державного кордону «Аркан» за період з 2008р.-2011р. громадянка ОСОБА_5 відбула з України 25.11.2008р.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в України встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Статтею 1 вказаного Закону визначено поняття первинного бухгалтерського документу, яким є документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення .

Відповідно до ст. 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наданого позивачем акту виконаних робіт неможливо зробити достовірний висновок щодо дати його складання, неможливо ідентифікувати особу, що його підписала. Враховуючи вищевикладені обставини, судом встановлено, що позивач не виконав всі вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік» щодо документального оформлення податкового обліку.

Згідно ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5. ст..7 Закону України «Про ПДВ» (діючого на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому суд зазначає, що при обов'язковій необхідності зазначених фактів для виникнення права на податковий кредит вони, однак, є не єдиними, які підлягають доведенню в судовому процесі при розгляді якої є спір про вказане право.

Вказані факти підлягають обов'язковому доведенню в судовому процесі при розгляді судом спору стосовно правильності формування платником податку податкового кредиту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків на відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари (послуги) фактично не поставлялися (не надавалися), то придбання таких товарів (послуг) не відбулося.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням системного аналізу чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що в порушення приписів ст. 712 Цивільного кодексу України фактичне виконання робіт ВКФ «Аліде» від ТОВ «БК «Геліос» не здійснювалася, що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з зазначеним контрагентом, а тому і безпідставне формування на їх підставі податкового кредиту.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів . Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Дана позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 p. N 742/11/13-11, відповідно до якого витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 72 КАС України зазначений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, н яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 7884 грн.. основного платежу та застосовані 1971 грн. штрафної (фінансової) санкції (по правовідносинам із ТОВ «БК «Геліос») відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені діючим на час виникнення спірних правовідносин, у суду відсутні підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов виробничо-комерційної фірми «Аліде» до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000592311 від 03.08.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 158556 грн. основного платежу та 39639 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні позовних вимог виробничо-комерційної фірми «Аліде» про скасування податкового повідомлення-рішення Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000592311 від 03.08.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7884 грн. основного платежу та 1971 грн. штрафної (фінансової) санкції - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя С. М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 04.03.2013р.