Постанова № 29883023, 19.02.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 року 11:43Справа № 808/10/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.,

при секретарі Чистяковій К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод», м. Запоріжжя,

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

про скасування податкового повідомлення-рішення;

за участю представників сторін:

від позивача: Самсонова І.В., за довіреністю №17 від 12.12.2012;

від відповідача: Колінько А.І., за довіреністю №89/8/10 від 09.11.2012.;

Маріхін К.В., за довіреністю №91/10/10-010/4 від 10.12.2012;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Запорізький автомобілебудівний завод» (далі - позивач, ПАТ «ЗАЗ») звернулося із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001070025, прийняте відповідачем 18.12.2012.

В обґрунтування позову посилається зокрема на те, що під час проведення перевірки перевіряючим були надані всі первинні документи по всім контрагентам стосовно оприбуткування, використання та реалізації товарів, у зв'язку з чим висновки перевірки не відповідають фактичним обставинам, суперечать законодавству та є необґрунтованими.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позові, наполягає на задоволенні позову та скасуванні оскаржуваного рішення.

Відповідач адміністративний позов не визнає. У письмових запереченнях вих. № 314/11-010/4 від 14.01.2013р. посилається на результати актів перевірок та акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, на підставі чого відповідач зазначає про встановлення в ході перевірки ознак безтоварних операцій, на підставі яких платником податків було безпідставно сформовано витрати.

У судових засіданнях представники відповідача заперечували проти задоволення позову та надали суду пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №58 від 23.11.2012р. посадовими особами відповідача у період з 27.11.2012р. по 11.12.2012р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЗАЗ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з контрагентами, наведеними у додатку №1 до акту перевірки за період з 01.07.2009р. по 31.08.2012р., за результатами якої було складено акт перевірки № 569/25-0/25480917 від 11.12.2012 (далі - акт перевірки).

Згідно п. 2 висновків акту перевірки, встановлено порушення ПАТ «ЗАЗ» п.п. 138.2, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 6875 грн., в т.ч. по періодам: за півріччя 2012р. на суму 5963 грн., за 3 квартали 2012р. на суму 6875 грн.

У зв'язку з встановленням вищенаведених порушень відповідачем 18.12.2912р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001070025, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6875 грн., у тому числі: по податковій декларації №9047099674 від 08.08.2012 за ІІ квартал 2012р. у розмірі 5963 грн., по податковій декларації №9070288076 від 19.11.2012 за ІІІ квартал 2012р. у розмірі 912 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ПАТ «ЗАЗ» звернулося до суду.

Вислухав пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, пояснень представників відповідача, письмових заперечень на позов та наданих відповідачем суду розрахунків щодо зменшення від'ємного значення за ІІ, ІІ квартали 2012 року, відповідач дійшов висновку про допущення позивачем вищенаведених порушень у зв'язку із встановленням того, що ПАТ «ЗАЗ» мало взаємовідносини з контрагентами, по яким встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок, а саме:

1). ТОВ «Химтрейд», з яким позивачем було укладено наступні договори:

- договір№219 від 27.05.2011 про поставку пластин згідно специфікацій;

- договір №18 від 13.12.2010р. про поставку клею для фіксації різьбових з`єднань «Loxeal 59-20»;

- договір №75 від 19.11.2010р. про поставку пластин згідно специфікацій.

Відповідач, посилаючись на акт Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 2431/22-1045/31235974 від 17.10.2012р. «Про результати проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Хімтрейд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків і зборів ТОВ «Костарика-10» за період березень-грудень 2011р., ТОВ «Вікар-11» за період серпень 2011р. їх реальності та повноти відображення в обліку», а також на факт ненадання позивачем до перевірки документів щодо перевезення придбаних товарів, робить висновок про неможливість підтвердження поставок товарів ТОВ «Хімтрейд» на адресу ПАТ «ЗАЗ».

2) ПП «Стар-Компанія», яким у березні-червні 2011 року було реалізовано ПАТ «ЗАЗ» товари та предмети побутової хімії без укладання договорів.

Відповідач, посилаючись на довідку №1761/22-34/34443552/88 від 16.10.2012р. про результати зустрічної звірки ПП «Стар-Компанія» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків: ПП «Ардея-Тех» та їх реальності та повноти відображення у обліку за період: березень 2011р., квітень 2011р., травень 2011р. та червень 2011р., а також на факти ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості та документів щодо транспортування придбаних товарів, робить висновок про неможливість підтвердження здійснення поставок товарів ПП «Стар-Компанія» на адресу ПАТ «ЗАЗ».

3) ПП «ТД Формула Успіху», яким у червні-листопаді 2011 року та січні 012р. було реалізовано ПАТ «ЗАЗ» комплектуючі матеріали та запчастини для автомобілів.

Відповідач, посилаючись на акт №2005/22-34/34996080/104 від 31.10.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ТД Формула Успіху» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Лігрос СКМ» за період: лютий - липень, вересень, жовтень 2011р. та січень 2012р., а також на факти ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості та документів щодо транспортування придбаних товарів, робить висновок про неможливість підтвердження здійснення поставок товарів ПП «ТД Формула Успіху» на адресу ПАТ «ЗАЗ».

4) МП у вигляді ТОВ «Гамалс», яким у червні 2012р. було реалізовано ПАТ «ЗАЗ» вапно гашене.

Відповідач, посилаючись на акт про неможливість проведення зустрічної звірки з МП у вигляді ТОВ «Гамалс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень 2012р., а також на факти ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості та документів щодо транспортування придбаних товарів, робить висновок про неможливість підтвердження здійснення поставок товарів МП у вигляді ТОВ «Гамалс» на адресу ПАТ «ЗАЗ».

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.п. 14.1.288 п. 14.1 ст. 14 ПК України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ст. 150.1 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження здійснення господарських операцій з вищезазначеним контрагентами та використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності позивачем відповідачу під час перевірки та суду були надані первинні документи, в тому числі ті, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, зокрема: договори поставки, додаткові угоди, видаткові та податкові накладні, прибуткові ордери, приходні ордери, рахунки-фактури, расходні накладні, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) товарів. Жодних зауважень до невідповідностей, які містяться у зазначених документах відповідачем ні у акті перевірки ані суду не було зазначено. В акті перевірки також не наведено, у чому саме надані позивачем первинні документи не відповідають вищенаведеним вимогам Закону.

Натомість в обгрнутування висновків щодо нереальності здійснення відповідних правочинів відповідач наводить витяги з актів перевірок та довідок про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача. На думку суду самі по собі ці документи не може бути достатнім та допустимим доказом нездійснення господарських операцій, крім того, відповідачем жодним чином не обґрунтовано, що саме ті товари, операції з придбання яких по ланцюгу постачання визнані актами перевірок нереальними, були в подальшому придбані позивачем у вищенаведених контрагентів. Не надано відповідачем суду і належних та допустимих доказів вищезазначених фактів, якими є такі, що набрали законної сили рішення суду про визнання правочину недійсним або вирок суду у кримінальній справі.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем документів на підтвердження транспортування придбаних товарів суд зазначає наступне. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається відповідач, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Зазначений висновок суду підтверджується численною судовою практикою, зокрема ухвалами Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 по справі №К-27230/10, від 19.07.2012 по справі №К-30744/10.

Щодо посилання відповідача на факт ненадання позивачем сертифікатів відповідності, суд зазначає, що Закон не ставить в залежність правомірність формування витрат платника податку від наявності такого документу.

Крім того, невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування валових витрат та податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Згідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, України визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Бульвес А.Д. проти Болгарії (заява №3991/03)» визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про необхідність зменшення позивачу суми від'ємного значення з податку на прибуток за ІІ та ІІІ квартал 2012 року, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі № 0001070025 від 18 грудня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» 107 гривень 30 копійок судового збору

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова