Постанова № 29882822, 25.02.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 лютого 2013 р. 16:36 Справа №801/660/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Бездушної І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокурора м. Судака

до Судацької міської ради

при залученні третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго»

про визнання протиправним та скасування підпункту 1.2 пункту 1 рішення №702/16-12 від 26.01.12р.

за участю представників:

прокуратури - Провотар Ю.О. посвідчення № 003449 наказ № 014099п від 21.12.12р;

відповідача - Біжко К.О. паспорт НОМЕР_1, довіреність № 05ю01-16/46 від 10.01.13;

третьої особи - Колінчук Деніс Олександрович, довіреність № 20-3/6378/17 від 27.12.12.

Суть спору: Прокурор міста Судака (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом в інтересах держави до Судацької міської ради (далі - відповідач) з вимогами про визнання протиправним та скасування підпункту 1.2 пункту 1 Рішення Судацької міської ради від 26.01.2012 №702/16-12 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у м. Судак».

Позов мотивовано тим, що на думку Прокурора м. Судака відповідачем порушено вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.2005 № 60, оскільки оскаржуваним рішенням відповідачем визначено виконавцем послуг з централізованого опалення Феодосійську філію Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» без ії попередньої згоди, яка є тільки виробником теплової енергії, та за відсутності у підприємства на балансі внутрішньобудинкових мереж.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.04.2011 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, - Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго», та призначено справу до судового розгляду (далі - тертя особа).

В судовому засіданні представник Прокурора м. Судака підтримав позовні вимоги з підстав, визначених в позові та додаткових поясненнях від 22.02.2013 за вих. №459/вих13 (а.с.82).

Представник позивача зазначив, що відповідач, визначивши виконавця житлово-комунальних послуг з порушенням встановленого порядку, фактично поклав обов'язки з централізованого опалення на суб'єкт, якій не може забезпечити їх виконання. На думку Прокурора м. Судака відповідач усунувся від виконання покладених на нього ст. 7 Закону України «Про житлово-комунального послуги», ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноважень з належного управління об'єктами у сфері житлово-комунальних послуг, що перебувають у власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, розширення та вдосконалення мережі житлово-комунального господарства.

Представник Прокурора м. Судака також зазначив, що контроль за виконанням органами місцевого самоврядування повноважень в сфері житлово-комунального господарства покладено відповідно до Положення, затвердженого Постановою Ради міністрів АР Крим від 01.03.2011 № 74, на Міністерства регіонального розвитку і житлово-комунального господарства АР Крим, проте у вказаного Міністерства відсутнє право звертатись до суду з вимогами про скасування рішень органів місцевого самоврядування.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, наведених в письмових запереченнях від 13.01.2013(а.с.71), згідно з якими вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки, відповідно до ст.ст.1,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем житлово-комунальних послуг може бути й їх виробник. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до п.2.2. розділу 2 Положення про Феодосійську філію Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до видів діяльності останнього відноситься, зокрема, - централізоване забезпечення споживача тепловою енергією, отже може бути виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого опалення.

Представник третьої особи в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі надав письмові пояснення по суті (а.с.60)

При подачі позову Прокурором м. Судака було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке було мотивовано тим, що 11.07.2012 на вказане рішення було принесено протест, якій було розглянуто тільки 24.12.2012 року. Позивачем зазначено, що відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (дату внесення протесту) Прокурор м. Судака мав право на звернення до суду в інтересах держави тільки в разі відхилення протесту або ухилення суб'єкта владних повноважень від розгляду протесту прокурора.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.02.2013 було визнано поважними причини пропуску строків звернення до суду та поновлено строк звернення до суду Прокурору м. Судака з вимогами протиправним та скасування підпункту 1.2 пункту 1 Рішення Судацької міської ради від 26.01.2012 №702/16-12 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у м. Судак».

Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.01.2012 Рішенням 26-ї сесії 6-го скликання Судацької міської ради № 702/16-12 (а.с.8) (п.п.1.2 п.1 ) було визначено виконавцем житлово-комунальних послуг в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Судака з централізованого опалення - Феодосійську філію Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго».

Спеціальним Законом, якій встановлює підстави для звернення до суду органів прокуратури є Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII(зі змінами та доповненнями), відповідно до якого (в редакції, яка діяла на час ухвалення спірного рішення) прокурор отримував право самостійного звернення до суду в інтересах держави в разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду (ст. 21 Закону України «Про прокуратуру»).

Судом встановлено, що 11.07.2012 за вих. № 1704 вих12 (а.с.19) на рішення від 26.01.2012 № 702/16-12 було принесено протест Прокурора м. Судака, відповідно до якого він вимагав скасувати підпункт 1.2 пункту 1 рішення Судацької міської ради.

Вказаний протест було принесено як захід прокурорського реагування на заяву Феодосійської філії Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» від 18.06.2012 № 1232 (а.с.9).

Відповідно до ч.3 ст. 21 Закону України «Про прокуратуру» протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

Разом з тим, станом на 02.01.2013 (дату отримання рішення про відхилення протесту), Законом України від 18 вересня 2012 року № 5288-IV, який набрав чинності з 01.12.12р. було виключено ст. 21.

У зв'язку з викладеним в даному випадку Прокурор має право звертатись до суду тільки в загальному порядку, передбаченому ст. 36/1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України від 18.09.2012 р. №5288-VI.

Згідно ч.ч. 1,3 вказаної статті представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог, суд керувався нормативно-правовими актами, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Ст. 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

У ст. 20 Закону визначені повноваження прокурорів, до яких зокрема відноситься право опротестовувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб.

Суд зазначає, що поняття «Інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року, справа № 1-1/99).

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Як вбачається із ч. 2 резолютивної частини вищевказаного Рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Суд зазначає, що відповідно до діючого законодавства, прокурор може бути позивачем у адміністративній справі лише у випадку, визначеному частиною 5 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в інших же випадках прокурор при зверненні до суду здійснює представницькі функції, а тому в позовній заяві повинен визначити підстави та обґрунтування представництва у суді інтересів держави, особу чи орган, які представляє.

Водночас, відповідно до абз.2 ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Суд погоджується з доводами Прокурора м. Судака, що інтереси держави в даному випадку обґрунтовані ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV (зі змінами та доповненнями), згідно з якою встановлено, що державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на принципах дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Крім того, ст. 6 Закону України «Про теплопостачання» від 2 червня 2005 року № 2633-IV одним з принципів державної політики в сфері теплопостачання є забезпечення захисту прав та інтересів споживачів.

При цьому, відсутність повноважень у повноважень щодо звернення до адміністративного суду у будь-якого органу державної влади в спірних правовідносинах, зумовлює право прокурора набути статусу позивача.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначені основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначенні значення термінів, а саме, комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Пунктом 1.3 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого Наказом Державного комітету з питань житлово-комунальних послуг у житловому фонді від 25.04.05р. №60, зазначено, що виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених у пункті 1.1 Порядку, може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків, визначених у частині другій статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» зареєстроване як юридична особа 14.07.2010, ідентифікаційний код 03358593 (а.с.99).

Феодосійська філія ОП «Кримтеплокомуненерго» відповідно до Положення (а.с.100) є відокремленим підрозділом ОП «Кримтеплокомуненерго» без статусу юридичної особи, відповідно до основних видів діяльності віднесено, зокрема централізоване забезпечення споживачів тепловою енергією, експлуатація систем теплопостачання, технічне обслуговування та ремонт опалювальних котелень, теплових пунктів та теплових мереж.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно з Законом України «Про теплопостачання» система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Як вбачається з матеріалів справи, Феодосійська філія Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» є виробником теплової енергії, який транспортує її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, тобто, відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виробляє (створює) житлово-комунальні послуги, а не надає ці послуги кінцевому споживачу - населенню. Споживачем, в свою чергу, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05р. №630, є фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг безпосередньо споживачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

До того ж, ст. 1 Закону визначено поняття внутрішньо будинкових систем, якими є мережі, арматури на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

З наведеного вище вбачається, що безпосереднє надання послуг з теплопостачання в будинках може здійснювати лише той суб'єкт, у власності (на балансі) якого знаходиться внутрішньо будинкові системи.

Доводи відповідача, що виробник теплової енергії може бути виконавцем послуг з централізованого опалення у всіх випадках та за умови наявності в Положенні про Феодосійську філію ОП «Кримтеплокомуненерго» такого виду діяльності як надання послуг з централізованого опалення, спростовується матеріалами справи.

Так, судом встановлено, що відсутність у Феодосійської філії ОП «Кримтеплокомуненерго» можливості надавати в повному обсязі послуги з централізованого опалення, за винятком безпосередньо виробництва теплової енергії підтверджується також схемою меж балансової приналежності теплових мереж між Феодосійською філією ОП «Кримтеплокомуненерго» та Судацьким КП «Коммунгосп», а також тим, що на час прийняття оскаржуваного рішення внутрішньобудинкові мережі були безхазяйними (а.с.95).

Прийняття Феодосійською ОП «Кримтеплокоммунерего» плату за надання послуг з теплопостачання від населення не свідчить про те, що воно є виконавцем вказаних послуг, відповідно до Постанови Уряду АР Крим від 04.06.1996 №166, підприємства орендного об'єднання «Кримтеплокомуненерго» здійснюють тільки прямі абонентські розрахунки з населенням (а.с.91).

Вказане також підтверджується копією договору на прямі абонентські розрахунки останнє надає послуги з централізованого опалення тільки до меж балансової приналежності житлового будинку (а.с.92).

Отже, не зважаючи на те, що Феодосійська філія ОП «Криметплокоммуненерго» є виробником теплової енергії, а , відтак, несе певні обов'язки з постачання теплової енергії, передбачені, зокрема, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», прийняте рішення Судацькою міською радою про визначення виконавцем житлово-комунальних послуг в житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Судака з централізованого опалення - Феодосійську філію Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго», не може вважатись таким, що відповідає Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 25.02.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 04.03.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати підпункт 1.2 пункту 1 Рішення 26-ї сесії 6-го скликання Судацької міської ради від 26.01.2012 № 702/16-12 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у м. Судак».

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя підпис Котарева Г.М.