Рішення № 29880595, 13.03.2013, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 2/254/391/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

11 березня 2013 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Семенець А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців з займаного житлового приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, 05.06.2007 року між банківською установою позивача та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № DN80FI00000078, за яким позивач зобов'язався надати останньому грошові кошти в сумі 42800 доларів США зі сплатою 9,96 процентів річних. Згідно умов зазначеного договору, погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. У порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника, та нести витрати по сплаті податків та інших обов'язкових платежів з цих коштів. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 15.11.2012 року має прострочену заборгованість у загальному розмірі 96841,04 доларів США, яка складається з наступного:

- 42675,96 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 19605,36 доларів США заборгованість за відсотками;

- 6394,41 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 28165,31 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 04.06.2007 року був укладений договір іпотеки № DN80FI00000078, предметом іпотеки за яким є будинок за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянку площею 299 кв.м., на якій розташований зазначений будинок. Позивач просить суд для задоволення його вимог про погашення вказаної заборгованості, звернути стягнення на предмет іпотеки, а також виселити з будинку усіх мешканців зі зняттям їх з реєстраційного обліку у територіальному органі Державної міграційної служби України.

Позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи в судове засідання представника не направив. Надав суду письмову заяву, згідно якої підтримав заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються. Просить розглянути справу за відсутності свого представника.

Відповідач ОСОБА_1, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За ухвалою суду розгляд справи проведено за відсутності сторін в порядку ст. 224 ЦПК України заочно за наявних в справі доказів.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем до позову додана копія кредитного договору № DN80FI00000078 (а.с. 13-15), укладеного 04.06.2007 року між відповідачем ОСОБА_1 та Комерційним банком «ПриватБанк», за яким банк зобов'язався на умовах забезпеченості, строковості, повернення та платності надати позичальнику кредитні кошти у вигляді не поновлюваної кредитної лінії у розмірі 50880 доларів США на наступні цілі:

- 40000 доларів США на придбання нерухомості;

- 2800 доларів США на оплату одноразової комісії;

- 8080 доларів США на сплату страхових платежів,

а позивальник зобов'язався прийняти, належним чином використати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у вигляді відсотків за користування кредитом у розмірі 0,83 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,3 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

Сторонами не оспорений той факт, що зазначений кредитний договір підписаний особисто ОСОБА_1 і суд не вбачає підстав ставити зазначену фактичну обставину під сумнів.

Суд враховує той факт, що договір був укладений на надання кредиту у доларах США, тоді як національною валютою України є гривня.

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

За п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19 лютого 1993 року, операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України, є валютними операціями.

Відповідно до п. 1 ст. 5 зазначеного Декрету, валютні операції, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом, здійснюються на підставі індивідуальної чи генеральної ліцензії, яка видається Національний Банком України.

Як зазначено у п.п. „в" п. 4 ст. 5 зазначеного Декрету, індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції ... надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Згідно ч. 3 ст. 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Отже, операцію з валютними цінностями - видачу кредиту у іноземній валюті, позивач мав право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Позивачем надані копії банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, які в сукупності свідчать про наявність у позивача спеціального передбаченого законом дозволу на надання кредитів у іноземній валюті.

Суд вважає доведеним факт того, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі та надав ОСОБА_1 в день підписання договору кредитні кошти у розмірі 40000 доларів США на придбання нерухомості та 2800 доларів США на оплату одноразової комісії.

Фактичне отримання кредитних коштів сторонами не оспорене.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За п. 1.1 кредитного договору, погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку - щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 544,22 долари США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За кредитним договором (п.п. 1.1) періодом сплати вважається період з 10 по 17 число кожного місяця.

Згідно розрахунку заборгованості по кредиту (а.с. 7-9), ОСОБА_1 повертав кредит, сплачував відсотки та винагороду за користування кредитом несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.

Зокрема, станом на 15.11.2012 року включно заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором склала:

- 42675,96 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 19605,36 доларів США заборгованість за відсотками;

- 6394,41 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту, відсотками та винагородою позивачем здійснений арифметично правильно і відповідачем не оспорений.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: ... сплата неустойки;

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За до п. 4.1 кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобов'язання, з передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку пеню в розмір 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення.

Позивачем за прострочення повернення кредиту, сплати відсотків та комісійної винагороди на підставі п. 4.1 кредитного договору здійснене нарахування пені у розмірі, еквівалентному 28165,31 доларів США.

Нарахування пені позивачем здійснене арифметично правильно, відповідачем не оспорене, розмір пені знаходиться в межах розміру, визначеного кредитним договором, а з огляду на розмір простроченої заборгованості та період прострочення платежів є розумним та справедливим.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1, як позичальник за кредитним договором, в порушення вимог ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1054 ЦК України прострочив виконання грошового зобов'язання в частині повернення позикодавцеві чергової частини позики у строк та в порядку, що встановлені договором, та сплати процентів за користування кредитом, що згідно п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 624, ч. 2 ст. 1050 ЦК України спричиняє наслідки:

- наявність у банківської установи права вимагати стягнення простроченої заборгованості;

- наявність у банківської установи права вимагати дострокового повернення чергової частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних банку;

- наявність у банківської установи права вимагати сплати неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо сплати чергової частини кредиту та процентів за користування кредитом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ОСОБА_1 згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов'язання, і згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором було забезпечене шляхом укладення 04.06.2007 року між позивачем та відповідачем нотаріально - посвідченого договору іпотеки № DN80FI00000078 (а.с. 16-19), предметом іпотеки за яким будинок за адресою: АДРЕСА_1, разом з земельною ділянкою загальною площею 299 кв.м. на якій він розташований.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 основного зобов'язання за кредитним договором у позивача на підставі ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог - стягнення заборгованості за кредитним договором зі сплати кредиту, процентів за користування кредитом, комісійної винагороди та пені у вищезазначених розмірах.

Позивачем надана копія письмового повідомлення - вимоги № 30.1.0.0/2-079 від 11 жовтня 2012 року (а.с. 10), спрямованого на адресу відповідача (а.с. 11-12), за яким позивач вимагав погасити заборгованість за кредитом та попередив, що у разі непогашення заборгованості в тридцяти денний строк з дня отримання цієї вимоги позивач має намір звернути стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки).

Таким чином, позивач за рахунок предмета іпотеки має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням у загальному розмірі 96841,04 доларів США, які складаються з наступного:

- 42675,96 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 19605,36 доларів США заборгованість за відсотками;

- 6394,41 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 28165,31 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором,

і вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 39 зазначеного Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Обраний позивачем спосіб реалізації предмета іпотеки відповідає як умовам іпотечного договору, так і вимогам закону.

Вирішуючи позовні вимоги в частині виселення всіх мешканців зі спірного будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі Державної міграційної служби України, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок дійсно згідно ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу є підставою для виселення усіх громадян, що мешкають в ньому.

Разом з тим, таке виселення за рішенням суду може мати місце лише в тому випадку, коли після ухвалення рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки всі громадяни, що мешкають у ньому на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно не звільнять його протягом одного місяця з дня отримання такої вимоги.

За наведених обставин, на цей час вирішення питання про виселення мешканців з будинку з урахуванням вимог ч. 3 ст. 109 Житлового кодексу є передчасним і позовні вимоги про виселення всіх мешканців зі спірного будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі Державної міграційної служби України задоволенню не підлягають.

З відповідача на користь позивача на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню витрати з оплати судового збору за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 3219 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 61 Конституції України, ч. 3 ст. 509, ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 549, ч. 3 ст. 551, ч. 1 ст. 553, ч.ч. 1, 2 ст. 554, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 625, ч. 1 ст. 625, ч. 1 ст. 1049, ч. 2 ст. 1050, ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 33, ст. 38, ч. 1 ст. 39 Закону України „Про іпотеку", та ст.ст. 10, 11, 60, 212, 224 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців з займаного житлового приміщення зі зняттям з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

Для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 щодо погашення заборгованості за кредитним договором № DN80FI00000078 від 05.06.2007 року станом на 15.11.2012 року у загальному розмірі 96841 (дев'яносто шість тисяч вісімсот сорок один) долар США 04 (чотири центи), яка складається із:

- 42675,96 доларів США - заборгованість за кредитом;

- 19605,36 доларів США заборгованість за відсотками;

- 6394,41 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;

- 28165,31 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

звернути стягнення на предмет іпотеки - будинок за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 60,9 кв.м., житловою площею 44,6 кв.м., та земельну ділянку площею 299 кв.м. за цією ж адресою, шляхом продажу предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DN80FI00000078 від 05.06.2007 року) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

У задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень.

На рішення позивачем може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідач, який не з'явився у судове засідання, може подати до Будьоннівського районного суду м. Донецька заяву про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий :