Ухвала суду № 29877659, 26.02.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1801/3559/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - Свиргуненко Юлія МиколаївнаНомер провадження 22-ц/788/392/13 Суддя-доповідач - Семеній Л. І. Категорія - 52

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Семеній Л. І.,

суддів - Білецького О. М., Кононенко О. Ю.,

за участю секретаря - Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 28 грудня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунальної установи Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок-інтернат, третя особа - ОСОБА_4,

про поновлення строку звернення з позовом до суду та поновлення на роботі,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який уточнила та просила поновити строк звернення до суду з даним позовом та поновити її на посаді вихователя Комунальної установи Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок-інтернат.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає її звільнення у зв'язку із скороченням штату працівників установи за п.1 ст.40 КЗпП України незаконним, так як має переважне право на залишення на роботі порівняно з іншими вихователями - ОСОБА_10, ОСОБА_6, оскільки має більш високу кваліфікацію та стаж безперервної роботи. Крім того, на час звільнення вона була єдиною в сім'ї, хто мав заробіток. Вважає, що місячний строк звернення до суду пропустила з поважних причин, оскільки перебувала на амбулаторному лікування та здійснювала догляд за своєю хворою матір'ю.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 28 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд, встановивши порушення її трудових прав при звільненні, формально підійшов до вирішення питання поновлення пропущеного строку для звернення з позовом до суду. Вважає поважними причини пропуску цього строку її перебування на лікарняному, догляд за матір'ю позивачки, а також звернення до прокуратури та інспекції праці з приводу порушення її трудових прав.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_7, які підтримали скаргу з мотивів в ній наведених, пояснення ОСОБА_4, який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працювала на посаді вихователя в Комунальній установі Сумської обласної ради Білопільського дитячого будинку-інтернату (далі - КУ СОР Білопільського ДБІ) з 03.01.1992 року (наказ №8/1 від 03.01.1992 року) по 22.12.2010 року (наказ №70 від 21.12.2010 року) та з 27.12.2010 року (наказ №71 від 24.12.2010 року) по 29.08.2012 року (наказ №69-О від 29.08.2012 року).

В зв'язку з переведенням дітей до молодіжного відділення та зменшенням кількості виховних груп, 11 та 18 червня 2012 року відповідачем були прийняті відповідні накази №48-о і №68 про внесення змін до штатного розпису та про скорочення штату працівників в дитячому відділенні.

Про наступне вивільнення працівників КУ СОР Білопільського ДБІ за п.1 ст.40 КЗпП України попереджено у тому числі і позивачку ОСОБА_3 18.06.2012 року.

З протоколу засідання комісії щодо визначення переважного права на залишення на роботі працівників КУ СОР Білопільського ДБІ від 06.08.2012 року вбачається, що ОСОБА_3 внесена до списку на скорочення за п.1 ст.40 КЗпП України. На засіданні комісії 29.08.2012 року кандидатуру ОСОБА_3 залишено у списку на скорочення.

06.08.2012 року голові профспілкового комітету КУ СОР Білопільського ДБІ надіслано подання про звільнення 13 працівників, у тому числі є ОСОБА_3, з 29.08.2012 року, на що протоколом профспілкового комітету від 20.08.2012 року надано згоду на скорочення всіх 13 працівників.

Актом від 27.08.2012 року засвідчено відмову позивачки від запропонованої їй посади інструктора з трудової дисципліни у зв'язку із скорочення посади, яку вона займає. Також зазначено, що інші вільні посади в установі відсутні.

На підставі наказу №69-о від 29.08 2012 року ОСОБА_3 звільнена з займаної посади у зв'язку з скороченням штату працівників КУ СОР Білопільського ДБІ за п.1 ст.40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку згідно зі ст.44 КЗпП України.

Зі змісту листа територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області від 02.11.2012 року №18-С-673/08-077 вбачається, що за наслідками перевірки КУ СОР Білопільського ДБІ встановлено порушення вимог ч.3 ст.43 КЗпП України при звільненні ОСОБА_3

Згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За правилами ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

З роз'яснень, викладених в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" вбачається, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З матеріалів справи вбачається, що вихователі ОСОБА_6 та ОСОБА_10 переважного права перед позивачкою ОСОБА_3 на залишенні на роботі не мали, що підтверджується даними їх особистих карток та наданою відповідачем порівняльною таблицею вихователів.

Позивачка ОСОБА_3 має першу кваліфікаційну категорію, працювала на посаді вихователя з 03.01.1992 року по 22.12.2010 року та з 27.12.2010 року по 29.08.2012 року.

ОСОБА_10 кваліфікаційної категорії не має, працює на посаді вихователя з 01.06.2009 року, не є одинокою матір'ю, як це вказано в порівняльній таблиці вихователів, оскільки, як зазначено в особовій картці та довідці від 14.08.2012 року, є заміжньою та проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_11

Вихователь ОСОБА_6 також кваліфікаційної категорії не має, працює на посаді з 01.09.2010 року, не заміжня.

За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши, що зміни в організації виробництва та праці Комунальної установи Сумської обласної ради Білопільський дитячий будинок-інтернат дійсно мали місце, дійшов правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_3 29.08.2012 року з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП України, проведено всупереч вище вказаним вимогам трудового законодавства, в зв'язку з чим відповідачем були порушені її права.

Колегія суддів погоджується також і з висновком місцевого суду в частині пропуску позивачкою без поважних причин строку для звернення до суду з даним позовом, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що про порушення своїх прав позивачка дізналася 30.08.2012 року, коли отримала копію наказу про звільнення. До суду ОСОБА_3 звернулася з позовом 27.11.2012 року.

Абзацом першим ст.233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом ст.234 КЗпП України в разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст. 233 КЗпП України, суд може поновити ці строки.

Закон не визначає переліку причин пропуску строку на звернення до суду, які є поважними, тому питання про поважність таких причин вирішується в кожному конкретному випадку із урахуванням обставин справи та доказів, що свідчать про неможливість подачі позову протягом визначеного законом строку.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 4 постанови від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами), у кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску строків, передбачених ст.233 КЗпП України, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду з позовом ОСОБА_3 зазначала, що пропустила його через хворобу, а також здійснювала догляд за матір'ю, яка має похилий вік та потребує стороннього догляду, а також зверталася до прокуратури та інших органів за захистом її порушених трудових прав.

На підтвердження наведених у клопотанні доводів вона надала довідку Білопільської центральної районної лікарні від 01.10.2012 року, висновок ЛКК, відповіді на її звернення прокурора Білопільського району від 02.10.2012 року та Територіальної державної інспекції з питань праці у Сумській області від 02.11.2012 року.

З вищеназваної довідки Білопільської ЦРЛ вбачається, що з 03.09.2012 року по 01.10.2012 року ОСОБА_3 хворіла та знаходилася під наглядом лікувальної установи.

Проте, з позовом до суду вона звернулася майже через два місяці після одужання від хвороби.

Доказів того, що звернення до прокуратури та інших органів унеможливлювали своєчасне звернення з позовом до суду, позивачка не надала.

За висновком ЛКК мати позивачки ОСОБА_9 не здатна до самообслуговування, потребує постійного стороннього догляду з 24 грудня 2012 року. Доказів того, що їй був потрібний такий догляд до вказаної дати і, що саме позивачка його здійснювала в жовтні-листопаді 2012 року, ОСОБА_3 суду не надала.

Таким чином, позивачка не була позбавлена можливості як особисто, так і через свого представника своєчасно звернутися з даним позовом до суду, а тому суд першої інстанції правильно визнав вказані нею причини пропуску строку звернення до суду неповажними й обґрунтовано відмовив в його поновленні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску ОСОБА_3 місячного строку для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі є законним та обґрунтованим.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 28 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя Л.І.Семеній