Постанова № 29875038, 07.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2013 року 09 год. 56 хв. Справа № 813/530/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання – Дорош Х.Р.,

за відсутності представників сторін,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови від 29.12.2012 року ВП № 21698068 про повернення виконавчого документа.

Ухвалою суду від 23.01.2013 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з неявкою сторін. В судовому засіданні 07.03.2013 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Суд вважає, що відповідач належним чином, в силу приписів ст.ст. 33-35 КАС України, повідомлений про час та місце розгляду справи і справу можливо розглядати у відсутності представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст.71 КАС України.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області перебував виконавчий лист № 2а-4368/2010, виданий 10.08.2010 року Львівським окружним адміністративним судом про стягнення із Гніздичівського державного спиртового заводу на користь позивача заборгованості в сумі 33 789,61 грн.

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області 29.12.2012 року винесено постанову ВП №21698068 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначена постанова надійшла на адресу Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області 08.01.2013 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини 1 статті 2 цього Закону, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

У відповідності до п.1 ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, якими, зокрема, є виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Виходячи з вимог зазначеного Закону у кореспонденції із приписами Закону України «Про державну виконавчу службу», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 18 цього ж Закону визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані,дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Нормами ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено перелік обставин, коли державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу, а саме, коли:

1) є письмова заява стягувача;

2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;

4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;

5) у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника);

6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;

8) коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно;

9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Нормами ч.4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області повернуто виконавчий документ стягувачу, керуючись п.9 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Повертаючи виконавчий документ стягувачу, відповідач керувався тим, що згідно наказу Міністерства аграрної політики України №779 від 30.11.2010 року Гніздичівський державний спиртовий завод реорганізовано у відокремлений підрозділ (філію) ДП «Укрспирт» без права юридичної особи.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року № 672 Міністерством аграрної політики України був виданий наказ від 30.11.2010 року № 779, яким Гніздичівський державний спиртовий завод реорганізовано у відокремлений підрозділ (філію) ДП «Укрспирт» без права юридичної особи.

ДП «Укрспирт» визнано правонаступником майнових прав і обов'язків реорганізованого ДП Гніздичівський державний спиртовий завод. Згідно вищевказаного наказу, ліквідаційна комісія із реорганізації підприємства повинна подати на затвердження передавальні акти приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків. Однак, всупереч цьому на даний час припинення юридичної особи ДП Гніздичівський державний спиртовий завод не завершено, передавальні акти не складено.

Як вбачається із довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.01.2013 року, юридична особа - ДП Гніздичівський державний спиртовий завод, не виключена з ЄДР.

Суд керується положеннями ч.1, 2 ст. 104 Цивільного Кодексу України, відповідно до яких юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Оскільки відомості про припинення діяльності Гніздичівського державного спиртового заводу не внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то вказана юридична особа не може бути визнана припиненою.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені у справі обставини суд вважає, що відповідачем не вжито достатніх заходів, визначених п.5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», а відповідно повернення виконавчого документа в даному випадку є передчасним, без належного встановлення факту припинення юридичної особи - ДП Гніздичівський державний спиртовий завод. Отже, відповідач не вчинив необхідних виконавчих дій у спосіб і порядок, визначений законом.

Крім того, статтею 264 КАС України також передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи, суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Таким чином при прийнятті оскаржуваної постанови, відповідачем не дотримані приписи законодавства щодо примусового виконання рішення суду, а тому позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жидачівському районі Львівської області підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

3. Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 29 грудня 2012 року ВП № 21698068 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 12 березня 2013 року.

Суддя Сакалош В.М.