Ухвала суду № 29872669, 06.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6269/12

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "МВМ-13" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області до Приватного підприємства "МВМ-13" про стягнення податкового боргу , -

В С Т А Н О В И В :

Шепетівська ОДПІ звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ПП "МВМ-13" про стягнення податкового боргу. Позовні вимоги мотивовано тим, що за підприємством рахується податковий борг на загальну суму 1673172,03 грн. Оскільки сума боргу добровільно не сплачена, просили стягнути з підприємства кошти в рахунок погашення податкового боргу з рахунків підприємства у банках, а також за рахунок готівки, що йому належить.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача (апелянта) в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на участь представників у інших судових засіданнях.

Колегія суддів, оцінивши доводи заявленого клопотання, прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення. Зокрема, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом (ч. 7 ст. 56 КАС). Крім того, повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду. Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації, що визначено ст. 58 КАС України. Таким чином, законодавством не обмежена можливість юридичної особи мати в суді кількох представників, надавши їм відповідні повноваження згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства. Відтак, зазначені в клопотанні причини неявки в судове засідання, які, крім того, не були підтверджені належними доказами, не можуть бути визнані судом поважними, а клопотання не підлягає задоволенню.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про його дату, час і місце, а також враховуючи те, що їх явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, за наявними у справі матеріалами, при цьому, згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 195 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, приватне підприємство "МВМ-13" як юридична особа зареєстрована 13.09.1994 року Шепетівською районною державною адміністрацією.

У відповідача станом на 11.09.2012 року наявний податковий борг на загальну суму 1673172,03 грн., а саме:

- по податку на прибуток на суму 721212,40 грн. основного боргу, штрафних санкцій на суму 187312,25 грн. та 379,88 грн. пені, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000592300 від 22.11.2011 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 749249 грн. за основним платежем та 187312,25 грн. штрафних санкцій), декларації №13276 від 09.08.2012 року на суму 35927,00 грн. та нарахованої пені в сумі 379,88 грн. В зв'язку з частковою сплатою заборгованості в розмірі 63963,60 грн. сума основного платежу складає 721212,40 грн. ;

- по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт і послуг) на суму 610479,83 грн. основного боргу, штрафних санкцій на суму 152648,25 грн. та пені на суму 1005,63 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення №0000602300 від 22.07.2011 року, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем на суму 610593 грн. та 152648,25 грн. штрафних санкцій); декларації №9042280969 від 20.07.2011 року на суму 34959 грн.; декларації №9050626151 від 20.08.2012 року на суму 51345 грн.; уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9052495530 від 30.08.2012 року на загальну суму 3941 грн.; пені на суму 1005,63 грн. В зв'язку з частковою сплатою заборгованості в розмірі 90358,17 грн. сума основного платежу складає 610479,83 грн.;

- по надходженню від викидів забруднюючих речовин в розмірі 133,79 грн. основного платежу, який виник відповідно до податкової декларації екологічного податку № 9047284253 від 08.08.2012 року на суму 215,39 грн.

Податковим органом на адресу Приватного підприємства "МВМ-13" було направлено податкову вимогу форми "Ю" № 52 від 05.07.2012 року, яка отримана ним 07.07.2012 року (а.с. 15).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п.п.20.1.28 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.5 ст.59 ПК України визначено, що у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.п. 95.3., 95.4. ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини; орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки наявність заборгованості (податкового боргу) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, натомість доказів про сплату відповідачем заборгованості в ході судового розгляду сторонами не надавалось, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо неузгодженості існуючої суми податкового боргу у зв'язку із оскарженням в судовому порядку (на стадії розгляду касаційної скарги) податкових повідомлень-рішень, на підставі яких відповідну суму податкового боргу було нараховано, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

З матеріалів справи вбачається, що грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями №0000592300 та №0000602300 від 22.11.2011 року, є узгодженими з 21 лютого 2012 року - дати ухвалення постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі №2270/11783/11 (а.с. 38-40). Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "МВМ-13", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.