Ухвала суду № 29870705, 05.03.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7352/12

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представника позивача - Янчука С.В.

представника відповідача - Голобурди К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" (далі - ТОВ "Сіріус Екстружен", позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі - ДПІ у м. Хмельницькому, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в період з 31.10.2012р. по 13.11.2012р. працівниками Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен", з питань дотримання податкового та іншого законодавства при проведенні операцій по отриманим позикам за договором №07-10/09-СФ від 07.09.2009р. за період з 01.04.11р. по 30.06.12р.

За результатами перевірки складено акт №6328/22-6/31617387 від 20.11.2012 року.

В ході перевірки виявлене та відображене в акті перевірки порушення позивачем вимог .п.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України, шляхом завищення фінансових витрат на загальну суму 4337828 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 567471 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0009152301/3935 від 28.11.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 567471 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 141868 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Сіріус Екстружен", суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а тому прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення ж протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

07.10.2009 р. між Компанією з управління активами у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фордон Есет Менеджмент", яка діє за рахунок та в інтересах пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Фордон" (Позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" (Позичальник) укладено договір позики №07-10/09-СФ.

Відповідно до даного договору Позикодавець надає Позичальнику позику (у вигляді грошових коштів), а останній зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у визначений даним договором термін, а також сплатити 20 процентів річних за користування позикою (п.1.1 Договору). Позика та проценти за користування позикою повертаються в безготівковому порядку на банківський рахунок позикодавця (п.5.2 Договору). Днем повернення позики рахується день зарахування всієї суми позики на банківський рахунок Позикодавця (п.5.3).

На виконання даного договору ТОВ "Сіріус Екстружен" сплачувало проценти за користування позикою в загальній сумі 4337828 грн. та відображало їх в складі витрат в період з 2 кварталу 2011 року по 2 квартал 2012 року.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про неможливість віднесення вказаних виплат до складу витрат, оскільки вони не відповідають законодавчо закріпленому поняттю «проценти». Так, пайовий закритий недиверсифікований венчурний інвестиційний фонд "Фордон" не є юридичною особою, а тому не може вважатись кредитором в розумінні вказаної норми, тому дані виплати проводились не на користь кредитора. Крім того, позивачем не надано документального підтвердження стосовно використання отриманої позики у господарській діяльності, а у самому договорі та додаткових угод до нього відсутня ціль її надання.

Дійсно, згідно із п.п. 14.1.95 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України кредитором вважається юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Однак, відповідач не взяв до уваги, що вказаний договір укладено позивачем із компанією з управління активами у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фордон Есет Менеджмент", яка діє за рахунок та в інтересах пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Фордон".

Відповідно до ч.7 ст.23 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду.

У реквізитах договору №07-10/09-СФ від 07.10.2009 р. значиться рахунок Позикодавця (кредитора) №26500302014466, відкритий у Відділенні "Київська регіональна дирекція", ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767. Відповідно до банківських виписок ТОВ "Сіріус Екстружен" відсотки за користування позикою сплатило на рахунок пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Фордон" №26500302014466, відкритий в ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767.

Відповідно до пп. 136.1.20 п. 136.1 ст. 136 ПК України до складу доходів, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відноситься основна сума отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами розділу III Кодексу, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Згідно з пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 ПК України позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Згідно із п.п.14.1.206 п.14.1 ст.14 ПК України проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені п. 141.1 ст. 141 ПК України. До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно по положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його дій та рішень.

Відповідачем не доведено, що позика отримана позивачем не була використана у його господарській діяльності, натомість позивач пояснив, що дані кошти були отримані протягом жовтня 2009 - січня 2010 року, а витрачені вони були на використання у власній господарській діяльності шляхом поповнення обігових коштів, збільшення активів підприємства.

Крім того, є безпідставними доводи відповідача щодо відсутності у вказаному договорі цілі надання позики, оскільки Цивільний кодекс України не відносить дану умову договору до істотних, а тому сторони договору позики не зобов"язані визначати ціль надання позики в такому договорі.

Також колегія суддів звертає увагу, що в період з 06.12.2011 року по 18.01.2012 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №792/23-6/31617387 від 01.02.2012 року. В ході даної перевірки також було досліджено договір позики №07-10/09-СФ від 07.10.2009 року, що підтверджується Додатком №2 до вказаного акта - довідкою про загальну інформацію щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус Екстружен" та результати його діяльності за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року.

В акті №792/23-6/31617387 від 01.02.2012 року зазначається, що в період з 01.04.2011 по 30.09.2011 згідно з п.п. 138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України позивачем віднесено відсотки за користування кредитними коштами, за 2-3 квартал 2011 року - в сумі 18909946 грн., заниження або завищення задекларованих показників перевіркою не встановлено. Таким чином, правомірність віднесення позивачем процентів за вказаним договором позики до валових витрат у 2-3 кварталах 2011 року вже була предметом попередньої перевірки позивача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 березня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.