Постанова № 29870517, 21.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 лютого 2013 року 15:02 № 2а-17491/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Шрамко Ю.Т., суддів Донця В.А. , Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Олійник Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" до Державної митної служби України провизнання бездіяльності протиправною за участю представників сторін:

від позивача: Дубчак Л. С., довіреність № 58 від 07.12.12 р.;

від відповідача: Трофименко М. Є., довіреність № 11.1/1.2-14/14515 від 29.12.12 р.;

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД", (надалі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної митної служби України, (надалі - відповідач), про визнання бездіяльності протиправною.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у межах 20-денного строку для прийняття вмотивованого рішення за скаргою таке рішення не було прийнято, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача. Представник позивача звертав увагу суду на те, що скарга позивача мала бути розглянута за правилами норм Податкового кодексу України, як скарга на рішення контролюючого органу, з відповідними наслідками та з дотриманням встановлених строків.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки на розгляд скарг позивача не поширюються норми Податкового кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

26 квітня 2012 року Київською регіональною митницею винесено Рішення №100190000/2012/311980/1 про визначення митної вартості товарів, ввезених ТОВ „Нікея-ЛТД" за резервним методом (метод 6).

Не погодившись з вказаним рішенням, 07 травня 2012 року ТОВ „Нікея-ЛТД" направило до Державної митної служби України Скаргу щодо прийняття рішення про визначення митної вартості товарів №99 з додатками з зазначенням мотивів та підстав, які, на думку позивача, свідчать про незаконність та необґрунтованість такого рішення.

Вказана скарга була відправлена позивачем 07 травня 2012 року поштою цінним листом з описом вкладення, що підтверджується квитанцією та описом вкладення у цінний лист Ц0100191186618. Відповідачем, згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, скарга отримана 11 травня 2012 року. Про оскарження рішення №100190000/2012/311980/1 про визначення митної вартості товарів від 26.04.2012 р. листом №99/1 від 07 травня 2012 року було повідомлено Київську регіональну митницю.

Листом Державної митної служби України №15/1-152-1/1067 від 13 червня 2012 року "Щодо розгляду скарг ТОВ "Нікея - ЛТД", отриманим позивачем 19.06.2012 р., позивачу було надано відповідь на скаргу №99 від 07 травня 2012 року, за змістом якої повідомлено про те, що скарга позивача буде розглянута після прийняття остаточного рішення Київською регіональною митницею.

Відповідно до норм редакції Податкового кодексу України, чинної до 01.06.2012 p., Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи (п. 1.1., п.1.2. ст.1).

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень чинного Митного кодексу України від 13.03.2012 р., заходи з митного контролю та виконання митних формальностей, розпочаті та не завершені до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються в порядку та на умовах, які діяли станом на останній день місяця, що настає за місяцем, в якому опубліковано цей Кодекс.

Пунктами 24 та 29 статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; (п. 24) митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (п.29)

При цьому порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників до посадових осіб та органів вищого рівня врегульовано статтею 25 Митного кодексу України від 13.03.2012 р.

Отже, скаргу отриману до набрання чинності Митним кодексом України від 13.03.2012 р. (скарга позивача була отримана відповідачем 11 травня 2012 року), яка стосувалася митних процедур, не закінчених станом на дату набрання чинності Митним кодексом України від 13.03.2012 р. (01 червня 2012 року) відповідач мав розглядати за вимогами Митного кодексу України від 11.07.2002 року.

Статтею 264 Митного кодексу України від 11.07.2002 року, визначено можливість оскарження рішення про визначення митної вартості товарів, проте, не встановлено жодних умов щодо порядку та строків її розгляду. Не встановлено також вищезазначеною правовою нормою і делегування повноважень іншим органам державної влади на визначення умов щодо встановлення форми скарги та порядку її розгляду.

Отже, застосуванню до даних правовідносин підлягають норми Податкового кодексу України, як норми Закону України, який регулює дані правовідносини.

Податковий кодекс України містить вказівку про те, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу (п. 5.2 ст. 5).

Відповідно до норм Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (п.1.1) Правила оподаткування товарів або послуг, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім оподаткування ввізним (імпортним) митом або вивізним (експортним) митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи. (п.1.2 статті 1 ПК України).

У відповідності до п.9.1. статті 9 ПК України, податок на додану вартість та мито належать до загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пп.41.1.2. п.41.1. ст.41 ПК України, митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Відповідно до п.55.1 ст.55 ПК України, може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня не лише податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, але й будь-яке інше рішення контролюючого органу

Відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.2. ст.56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п.56.3. ст.56 ПК України, скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Відповідно до п.56.4. ст.56 Податкового кодексу України, під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Відповідно до п.56.5. ст.56 Податкового кодексу України, платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Відповідно до п.56.8. ст.56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п.56.9. ст.56 ПК України, керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) - про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, як контролюючий орган мав розглядати скаргу позивача саме на підставі приписів вищезазначених норм Податкового кодексу України, саме у вищезазначені строки.

При цьому, колегія суддів враховує, що норми Митного кодексу України від 13.03.2012 р., який набрав чинності 01 червня 2012 року, передбачають оскарження рішень в адміністративному порядку, містять бланкетні (відсилочні) норми щодо форми скарги та строків її розгляду.

Натомість, норми Митного кодексу України від 11.07.2002 року таких особливостей не передбачали, тому, з моменту набрання чинності Податковим кодексом України, до вирішення скарг мали застосовуватися саме норми ПК України.

Суд також звертає увагу, що відповідачем не приймалось рішення про продовження строків розгляду скарги позивача від 07.05.2012 р.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не було доведено правомірність та обґрунтованість своєї бездіяльності щодо неприйняття та ненадсилання вмотивованого рішення за наслідками розгляду скарги позивача від 07.05.2012 р. №99 протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання такої скарги.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної митної служби України щодо ненадання відповіді на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (ідентифікаційний номер 33546858) № 99 від 07.05.2012 р. у двадцятиденний строк з дня її отримання.

3. Судові витрати в сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" (ідентифікаційний номер 33546858) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 21.02.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 26.02.2013 р.

Головуючий суддя Ю.Т. Шрамко

Судді В.А. Донець

К.М. Кобилянський