Рішення № 29870235, 04.03.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року Справа № 16/06/5026/1720/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

прокурор: Ситник Т.А.

від позивача: Висоцький В.І. - за довіреністю;

від відповідача 1: Літовкіна Л.В. - за довіреністю;

відповідача 2: Літовкіна Л.В. - за довіреністю;

від відповідача 3: не з'явився;

від третіх осіб: Висоцький В.І. - за довіреністю; Кібальник В.М. - директор автошколи;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства сприяння обороні України до Черкаської міської ради, Виконавчого комітету Черкаської міської ради, Комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", треті особи без самостійних вимог на стороні позивача - Черкаська обласна організація Товариства сприяння обороні України, Черкаська автомобільна школа Товариства сприяння обороні України про визнання права власності на майно, визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство сприяння обороні України подало позов з вимогами про визнання права власності на будівлю пневматичного тиру (літ.Б), розташованого в м. Черкаси, вул. Енгельса, 54; визнання незаконним та скасування п. 1.3 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 11.04.2005 р. № 437 "Про оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради" в частині щодо дозволу оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради на будівлю тиру (літ.Б) в комплексі будівель Черкаського міського будинку культури імені Івана Кулика; визнання незаконним та скасування свідоцтва на право власності на вказане нерухоме майно серія САА № 004583 від 26.04.2005 р. видане виконавчим комітетом Черкаської міської ради 26.04.2005 р. та зобов'язання Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності товариства сприяння обороні України на будівлю пневматичного тиру, розташованого в м. Черкаси, вул. Енгельса, 54.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просить припинити провадження за вимогами до КП "ЧООБТІ" за відсутністю предмету спору, оскільки згідно змін у чинному законодавстві органи БТІ втратили свої реєстраційні функції, а із новоствореною Державною реєстраційною службою у позивача ще не виникли ніякі спірні відносини та просить суд розглянути решту із заявлених позовних вимог в слідуючому порядку:

1. Визнати незаконним та скасувати п. 1.3 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 11.04.2005 р. № 437 "Про оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради" в частині щодо дозволу оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради на будівлю тиру (літ.Б) в комплексі будівель Черкаського міського будинку культури імені Івана Кулика.

2. Визнати незаконним та скасувати свідоцтво на право власності на вказане нерухоме майно серія САА № 004583 від 26.04.2005 р. видане виконавчим комітетом Черкаської міської ради 26.04.2005 р.

3. Визнати право власності товариства сприяння обороні України (ідентифікаційний код 00014611, 03057, м. Київ, вул. Проспект Перемоги, 52/2) на будівлю пневматичного тиру (літ.Б), розташованого в м. Черкаси, вул. Енгельса, 54.

Позивач уточнені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Прокурор та представник відповідачів Черкаської міської ради і виконкому Черкаської міської ради, проти задоволення позову заперечили та просять його не задовольняти через безпідставність і не виникнення у позивача права власності на приміщення тиру, а також просять застосувати строк позовної давності до вимоги про визнання права власності на приміщення тиру.

Представники третіх осіб підтримують точку зору позивача по справі.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін та інших учасників процесу, суд вважає, що позов частково підлягає до задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33,34 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази, які суд приймає для розгляду спору, повинні мати значення для справи та бути належними і допустимими для підтвердження чи спростування обставин доказування по справі. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається наступне:

Згідно статуту, затвердженого VII з'їздом ТСО України 26.09.1991 р., зареєстрований Міністерством юстиції України 10.10.1991 р. (із подальшими змінами і доповненнями), Товариство сприяння обороні України є всеукраїнським громадським добровільним оборонно-патріотичним і спортивно-технічним об'єднанням громадян та є правонаступником ДТСААФ УРСР (1 том, а.с. 16-25).

Згідно п. 4.1 Статуту Товариство будується за виробничо-територіальним принципом. Організаційну основу Товариства складають первинні організації. Вони об'єднуються по території в районні, міжрайонні, міські та об'єднані райміські організації, які входять до складу обласних організацій, у тому числі Черкаської, які є для них вищестоящими і складають Товариство сприяння обороні України.

Згідно п.п. 7.2, 7.3 Статуту Товариства сприяння обороні України визначено, що власністю Товариства є будинки і споруди, житлові будинки, готелі, гуртожитки, технічні і транспортні засоби, підприємства, виробничі об'єднання, майстерні, та інші госпрозрахункові структури, майно, обладнання, необхідне для виконання статутних завдань Товариства. Товариство має право на майно і засоби, придбані в результаті господарської, комерційної та інших видів діяльності створених ним госпрозрахункових установ, організацій і підприємств. Організації Товариства повинні забезпечити ефективне використання, збереження і примноження майна, що перебуває в їх віданні. Право на об'єкти цієї власності належить Товариству.

Згідно п.п. 5.21-5.24 Статуту Товариства сприяння обороні України у період між з'їздами Товариства сприяння обороні України всією діяльністю Товариства керує Центральний комітет Товариства сприяння обороні України.

Згідно розділів І, ІV Статуту Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України, яка зареєстрована у 1993 році (1 том, а.с. 26-33) вона є обласним громадським добровільним оборонно-патріотичним і спортивно-технічним об'єднанням громадян і складовою частиною Товариства сприяння обороні України. Діяльність Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України поширюється на територію Черкаської області. Черкаська обласна організація Товариства сприяння обороні України є правонаступником Черкаської обласної організації ДТСААФ УРСР. До складу організації входять, у тому числі, і Черкаська автомобільна школа ТСО України.

Відповідно до розділу VІ вищеназваного Статуту Черкаська обласна організація ТСО України має у власності кошти, засоби та інше майно, необхідне для здійснення Статутної діяльності. Будинки і споруди, житлові будинки, гуртожитки, технічні та транспортні засоби, підприємства, виробничі об'єднання, майстерні та інші госпрозрахункові структури, майно і обладнання, необхідне для виконання Статутних завдань Товариства є колективною власністю ТСО України. Обласна і підпорядковані їй організації ТСО України мають право користування майном і засобами, що придбані в результаті господарської, комерційної та інших видів діяльності, створених ними госпрозрахункових установ, підприємств, організацій. Дане майно є власністю ТСО України. Право на майно і об'єкти колективної власності належать цілком Товариству сприяння обороні України, воно визначає порядок володіння, використання і розпорядження власністю за відповідними Положеннями.

Відповідно до п.п. 1.1-1.3 Статуту Черкаської автомобільної школи ТСО України (1 том, а.с. 35-45), затвердженого головою Черкаської обласної організації ТСО України 17.12.2004 р. та зареєстрованого в виконкомі Черкаської міської ради 12.01.2005 р., Черкаська автомобільна школа Черкаської обласної організації ТСО України, створена за рішенням бюро Черкаської організації ТСО України на майні, що є власністю ТСО України.

З пояснень представників учасників судового процесу вбачається, що з приводу статусу належності позивача по справі, як правонаступника ДТСААФ УРСР і власника всього майна всіх організацій, які входять до її складу, що прямо передбачено їх статутами, заперечень немає і це питання ніким не оспорюється.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 437 від 11.04.2005 р. "Про оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради" (1 том, а.с. 46) розглянувши пред'явлені матеріали на право власності вирішено дозволити оформити право власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради, в тому числі на комплекс будівель Черкаського міського будинку культури імені Івана Кулика, в складі, зокрема, пневматичного тиру під літерою (Б), який позивач вважає своєю власністю, як правонаступника організацій ДТСААФ УРСР і власника всього майна місцевих організацій, зокрема Черкаської обласної організації ТСО України, яка є правонаступником Черкаської обласної організації ДТСААФ УРСР, що створювала та здавала в експлуатацію приміщення тиру, з чого і виник спір.

26.04.2005 р. виконавчим комітетом Черкаської міської ради видано свідоцтво про право власності на комплекс будівель Черкаського міського будинку культури за адресою м. Черкаси вул. Енгельса, 54 в тому числі і на тир (літ. Б) територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради (1 том, а.с. 47), з чим позивач також пов'язує порушення своїх майнових прав, а тому просить визнати його недійсним.

Для доведення незаконності прийнятого виконкомом на користь Черкаської міської ради рішення № 437 від 11.04.2005 р. "Про оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради" (1 том, а.с. 46) позивач доводить виникнення у нього права власності на приміщення тиру ще до часу прийняття вказаного рішення, виходячи з такого:

На замовлення Черкаського обласного стрілецько-спортивного клубу ДТСААФ (правонаступником якого згідно Статуту є ТСО України і власником всього його майна ) була виготовлена в 1984 р. Черкаським відділом комплексного проектування Українського проектно-вишукувального інституту "Укрсахпроект" проектна документація щодо будівництва вищевказаного тиру (1 том, а.с. 76-126). Кошториси "Тир для стрілянини із пневматичної зброї" затверджені ще в 1975 р. (1 том, а.с. 48-75). Будівництво тиру відповідає статутній діяльності позивача та його попередників, що прокурором та відповідачами не спростовано і не заперечено.

12.04.1988 р. управлінням по справам будівництва та архітектури Черкаського міськвиконком надана викопійовка із плану міста на розміщення пневматичного стрілецького тиру по вул. Енгельса, 54 (1 том, а.с. 128).

Згідно акту від 15.04.1988 р., затвердженого заступником голови Черкаського міськвиконкому Андрєєвим С.А., затверджена вирубка дерев, які заважали будівництву тиру (1 том, а.с.129-130).

17.01.1989 р. між Черкаським ОССК та фізичними особами-підрядниками був укладений договір на будівництво пневматичного тиру в районі кінотеатру "Мир" по вул. Енгельса, 54 (1 том, а.с. 132-133), гроші на будівництво якого згідно заяви Черкаського обласного ССК ДОСААФ від 14.11.1988 р. (1 том, а.с. 131) були надані Черкаським обласним комітетом ДТСААФ.

Згідно акту від 13.04.1989 р. пневматичний тир "Снайпер-2" по вул. Енгельса, 54 був прийнятий в експлуатацію (1 том, а.с. 138-141) Черкаським обласним комітетом ДТСААФ .

13.04.1989 р. Черкаським обласним комітетом ДТСААФ був складений акт про списання будівельних матеріалів на суму 5 068,03 руб. (1 том, а.с. 134).

Випискою з наказу № 11 від 14.04.1989 р. (1 том, а.с. 149) Черкаського обласного спортивно-технічного клубу ОСО України пневматичний тир був введений в експлуатацію та зарахований на баланс, на нього заведено інвентарну картку № 67 по обліку основних засобів (1 том, а.с. 147-148) та виготовлений паспорт (1 том, а.с. 143-146).

22.09.1990 р. рішенням Бюро Черкаського обласного комітету ДТСААФ, протокол № 47, була проведена реорганізація і Черкаський ОССК був переданий Черкаському обласному спортивно-технічному клубу (ОСТК) на баланс (1 том, а.с. 150).

За доводами позивача, з 1996 р. Черкаський ОСТК почав роботу по оформленню земельних ділянок, на яких розміщені пневматичні тири, в т.ч. і по вул. Енельса, 54 в постійне користування.

Згідно наказу голови Черкаського обласного комітету ТСО України № 117 від 05.09.2000 р. був ліквідований Черкаський ОСТК, а всі будівлі та майно передано на баланс Черкаській автошколі ТСО України.

02.04.2001 р. начальник автошколи Мироненко В.М. звернувся до міського голови м. Черкаси з проханням надати земельні ділянки в користування, в т.ч. і під приміщення тиру по вул. Енгельса, 54.

18.06.2003 р. автошкола зверталася до Черкаського ООБТІ з проханням провести інвентаризацію будівель, прийнятих від ОСТК (1 том, а.с. 159). У грудні 2003 р. була отримана викопійовка із плану міста з показом земельної ділянки по вул. Енгельса, 54, де розташований пневматичний тир (1 том, а.с. 161). 20.04.2004 р. автошкола звернулася до міської ради з проханням про надання в оренду земельної ділянки по вул. Енгельса, 54 під існуюче приміщення (1 том, а.с. 162). Було отримано дозвіл на замовлення землевпорядних робіт, розробку документації із землеустрою з метою оформлення права на користування земельною ділянкою (1 том, а.с. 163).

08.06.2004 р. автошкола заключила договір № 76 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.Енгельса, 54 з дочірнім підприємством "Регіональний земельно-кадастровий центр "ТОВ "Черкаський регіональний земельно-кадастровий центр" (1 том, а.с. 164-165).

29.12.2004 р. згідно договору № 3679 від 16.12.2004р. автошкола отримала довідку з міського управління земельних ресурсів про те, що земельна ділянка по вул.Енгельса, 54 відноситься до міських земель не наданих у власність чи користування.

23.03.2005 р. автошкола знову звернулася в ЧООБТІ з проханням провести інвентаризацію будівель, зокрема за адресою вул.Енгельса, 54 (1 том, а.с. 174). ЧООБТІ були виписані рахунки № 299/05 від 24.03.2005 р. та № 299/05 від 19.05.2005 р. на предоплату та доплату за поточну та основну інвентаризацію об"єктів нерухомості, а також рахунок № 407/05 від 19.05.2005 р. на оплату за оформлення свідоцтв на право власності на об"єкти нерухомості, в т.ч. і по вул. Енгельса, 54, тобто, за приміщення тиру, які платіжними дорученнями, відповідно, № 108 від 28.03.2005 р., № 194 від 20.05.2005 р., № 195 від 20.05.2005 р. автошколою були оплачені. Після усунення зауважень, на які ЧООБТІ вказало при розгляді поданої документації, 27.06.2006 р. школа знову звернулася до ЧООБТІ з проханням провести інвентаризацію будівель, в тому числі по вул. Енгельса, 54.

Однак питання із інвентаризацією та реєстрацією права власності на приміщення тиру на користь позивача не було вирішено. Як вбачається із оглянутої судом інвентарної справи КП ЧООБТІ, дане майно було проінвентаризовано як майно територіальної громади міста в особі Черкаської міської ради та в подальшому зареєстровано за Черкаським міським будинком культури ім. Івана Кулика ( а.с. 83-98 том 2).

За доводами позивача, 17.07.2006 р. адміністрація будинку культури подала позовну заяву через господарський суд Черкаської області до Черкаської автомобільної школи ТСО України про витребування майна з чужого незаконного володіння, зокрема і щодо будівлі пневматичного тиру. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.08.2006 р. за № 01-16\15279-09-63 позовна заява була повернута без розгляду по причині не обґрунтування права володіння міського будинку культури на спірне приміщення.

За доводами представників обох сторін, станом на сьогоднішній день приміщення тиру знаходиться на земельній ділянці, яка не виділена позивачу у користування чи у власність, хоча матеріалами справи підтверджується, що позивач намагався протягом останніх кількох років через свої структурні організації належним чином оформити землекористування.

З приводу адреси тиру судом було встановлено, що у матеріалах справи місце знаходження тиру в різні роки вказується по вул. Енгельса, 54 та Енгельса 110 у м. Черкаси. Дійсною адресою місця знаходження тиру на сьогоднішній день є вул. Енгельса, 54, оскільки вул. Енгельса, 110 є приватним сектором і існування спірного тиру саме за адресою вул. Енгельса, 110 у м. Черкаси прокурором та відповідачами суду не доведено.

Також судом з'ясовано, що спірне приміщення тиру в один і той же час перебувало і перебуває на балансі як позивача (чи його структур і попередників), так і інших юридичних осіб, майном яких володіє територіальна громада міста Черкаси, однак перебування певного майна на балансі не доводить і не встановлює право власності на майно за його балансоутримувачем, оскільки чинне законодавство України не встановлює та не встановлювало раніше за ЦК УРСР 1963 року чи положеннями ЗУ "Про власність" такого джерела набуття права власності на майно.

Суд вважає, що вирішальними для розгляду спору у даній справі в питанні про визнання права власності на приміщення тиру є лише обставини створення цього майна і встановлення особи, що це вчинила.

Представник Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради та прокурор не надали суду доказів, яка саме з юридичних осіб, яким в різні роки передавалося у користування нерухоме майно комплексу кінотеатру "Мир" по вул. Енгельса, 54 у м. Черкаси на баланс, збудувала приміщення тиру, оскільки первинних документів про це не існує, що визнає представник Черкаської міської ради та виконкому.

Представник вказаних відповідачів не довела суду доказами, що фінансування будівництва приміщення тиру проводилося за державні кошти і це також суперечить організаційно-правовій формі створення позивача та його попередників - в організації ДТСААФ УРСР не могло бути частки держави, оскільки це було добровільне громадське об'єднання оборонно-патріотичного та спортивно-технічного спрямування.

Набуття права власності на приміщення тиру Черкаська міська рада доводить лише фактом розмежування права комунальної власності за рішенням Черкаської міської ради від 10.07.1992 року № 9-21/8 (а.с. 187 том 1) і подальшої передачі цього майна у складі комплексу приміщень кінотеатру "Мир" від одного балансоутримувача до іншого в різні роки.

Однак, відповідачами суду не було надано первинних документів про те, які конкретно об'єкти входили до складу міської дирекції кіновідеомережі, комплексу майна кінотеатру "Мир" і приміщення тиру по вул. Енгельса, 54 окремим рядком в жодному документі у справі не фігурує як передане у користування особам іншим, ніж позивач по справі. Крім того, не існує первинних документів про те, що хоча б один із балансоутримувачів комплексу майна кінотеатру "Мир" мав доступ до приміщення тиру, розпоряджався ним на власний розсуд чи проводив там ремонт за власні кошти. Весь період часу з моменту створення і до нинішнього дня приміщення тиру перебуває у володінні позивача по справі, який здавав його в оренду іншим юридичним особам, зокрема, у 1997-2013 роках (а.с. 67 том 3). Дану обставину постійного користування приміщенням тиру з боку позивача по справі представники прокурора та Черкаської міської ради і виконкому спростувати не змогли жодним доказом у справі.

Не надала доказів про протилежне і представник Департаменту освіти і гуманітарної політики, у віданні якого в даний час знаходиться Черкаський будинок культури ім. Івана Кулика. Даний представник також не має первинних документів про те, що приміщення тиру є складовою частиною будинку культури, ким це приміщення було збудовано і яким чином відбувалося користування тиром з боку будинку культури, якщо тир з 1989 року безперервно перебуває у володінні позивача по справі.

В справі мається рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів від 30.08.1995 р. за № 459, яким міській дирекції кіновідеомережі доручено:

1.1 Ліквідувати станом на 31.10.1995 р. структурний підрозділ дирекції кіновідеомережі кінотеатр "Мир" розташований за адресою м.Черкаси, вул. Енгельса, 54.

1.2 Передати до 10.11.1995 р. будинок та інше майно ліквідованого кінотеатру "Мир" на баланс відділу культури міськвиконкому.

Актів приймання-передачі із чітким переліком будівель та майна, що передається, у сторони відповідача та прокурора немає, щоб довести, що і тир є складовою частиною кінотеатру "Мир".

Суд не погоджується із доводами відповідачів про те, що тир взагалі може бути складовою частиною комплексу приміщень кінотеатру та бути збудованим у радянські части з метою розваги населення, оскільки це суперечить суті виховної функції суспільства, яку виконували кінотеатри у часи СРСР.

27.02.1996 р. виконавчий комітет Черкаської міської ради народних депутатів вирішив розмістити міський будинок культури в приміщенні ліквідованого кінотеатру "Мир" (а.с. 92). До даного документу з інвентарної справи теж не існує актів приймання-передачі конкретних приміщень цього кінотеатру.

З доводів позивача вбачається, що він неодноразово на протязі тривалого часу намагався через відділи та служби Черкаського міськвиконкому вирішити питання про надання земельної ділянки в оренду та державної реєстрації приміщення, однак документи на право власності ТСО України на будівлю пневматичного тиру по вул. Енгельса, 54 у м.Черкаси не оформлялися, а в той же час спірним рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 437 від 11 квітня 2005 року без відповідних правовстановлюючих документів за територіальною громадою міста Черкаси в особі Черкаської міської ради оформлено право власності на зазначену будівлю тиру в комплексі будівель Черкаського міського будинку культури імені Івана Кулика.

На підставі наявних у справі документів та доводів сторін судом встановлено, що на момент прийняття вказаного рішення № 437 від 11 квітня 2005 року у виконавчого комітету Черкаської міської ради не було жодних підтверджуючих документів про походження даного приміщення тиру по вул. Енгельса, 54 (за чиї кошти та ким воно було збудовано), щоб оформляти на нього право власності територіальної громади міста.

Станом на сьогоднішній день не існує судових рішень про витребування у позивача приміщення тиру із його володіння із доказами того, що тир було збудовано або набуто у власність іншими особами, ніж позивач у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2012р. рішення суду першої інстанції та апеляційного суду у справі № 06/5026/790/2011 про витребування майна з чужого незаконного володіння скасовані, а справа направлена суду першої інстанції для нового розгляду (а.с. 213 том 2). Рішення по даній справі ще не прийнято.

Прокурором та представником відповідачів по справі заявлено і підтрмано клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про визнання права власності на приміщення тиру та визнання незаконним і скасування п. 1.3. рішення виконкому Черкаської міської ради від 11.04.2005 року № 437.

Заслухавши доводи обох сторін з даного питання та дослідивши законодавство щодо позовної давності, судом було встановлено наступне:

У відповідності до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст. 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 268 ЦК України серед вимог, на які позовна давність не поширюється, була передбачена вимога власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право (п. 4 ч. 1) . Даний пункт було виключено Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20 грудня 2011 року N 4176-VI ( цей закон набрав чинності 15.01.2012 року).

Однак, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень даного закону було визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про:

1) визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману;

2) застосування наслідків нікчемного правочину;

3) визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

При цьому стосовно вимог, передбачених підпунктами 1 та 2 цього пункту, особа може звернутися до суду лише за умови, якщо строк їх пред'явлення, встановлений положеннями Цивільного кодексу України, що діяли до набрання чинності цим Законом, не сплив на момент набрання

чинності цим Законом.

Позивач, який вважає свої майнові права власності на приміщення тиру порушеними, звернувся до суду із позовом про визнання недійсним п. 1,3 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 11.04.2005 року № 437, 15.11.2012 року, що вбачається із реєстрації позовної заяви у даній справі, а тому строк позовної давності для пред'являння цієї вимоги у позивача не є пропущеним.

У відповідності до уточнення до позовних вимог від 04.03.2013 року, позивач просить розглядати першою позовну вимогу про визнання частково недійсним рішення суб'єкта владних повноважень і лише як похідну вимогу - про визнання права власності на майно.

Позовну вимогу про визнання права власності на майно позивач заявив на підставі ст. 392 ЦК України, у відповідності до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами цієї статті неможливе визнання права власності на майно, як первинне встановлення цього права. За ст. 392 ЦК право власності можна підтвердити як вже виникле у минулому, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Такий висновок викладено у Постанові ВГСУ від 10.04.2012 р. справа N 5016/2236/2011(6/141), якою визначено, що диспозицією ст. 331 ЦК регулюється порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва, тобто, таке право власності особою ще не набуте. В той час, як диспозицією ст. 392 ЦК захищається вже існуюче право власності, в разі його оспорювання будь-ким. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

Суд вважає, що позивач по справі має право на застосування ст. 392 ЦК України для захисту своїх прав, оскільки рішення виконкому Черкаської міської ради № 437 від 11.04.2005 року було прийнято у правом полі ЦК України 2004 року, а тому і позивач має право на захист своїх прав згідно норм цього Кодексу.

Оскільки в контексті даної справи без попереднього оскарження рішення суб'єкта владних повноважень для позивача є не можливим підтвердження свого права власності на майно, то обидві вимоги (про визнання частково недійсним рішення суб'єкта владних повноважень - як первісна вимога та про визнання права власності на майно на підставі ст. 392 ЦК України - як похідна вимога) знаходяться у рамках одного строку позовної давності. І якщо за первісною вимогою цей строк позовної давності дотриманий, то він є дотриманий і за похідною вимогою, оскільки підстави цих позовних вимог позивачем доказуються у нерозривному зв'язку та поетапно.

Суд вважає підлягаючою до задоволення позовну вимогу про визнання незаконним та скасування п. 1.3. рішення виконкому Черкаської міської ради від 11.04.2005 року № 437 "Про оформлення права власності територіальної громади міста в особі Черкаської міської ради" в частині дозволу оформлення права власності на приміщення тиру (літ. Б) у складі комплексу будівель Черкаського міського будинку культури ім. Івана Кулика.

Даний спір між сторонами є господарським спором про право, оскільки він обґрунтовується не порушенням процедури прийняття виконкомом даного рішення, як суб'єктом владних повноважень (чи порушенням його компетенції), а порушенням права власності позивача на майно, яке є предметом регулювання спірного рішення.

Оскільки судом встановлено, що на момент прийняття спірного рішення виконкому Черкаської міської ради від 11.04.2005 року № 437 "Про оформлення права власності територіальної громади міста в особі Черкаської міської ради" у виконкому не було жодного первинного документу про те, що приміщення тиру було збудовано за кошти держави чи місцевих органів влади силами суб'єктів, майно яких перебуває у власності територіальної громади, то вказане рішення виконкому Черкаської міської ради по розпорядженню чужим майном є неправомірним.

На користь позивача у вирішенні питання про виникнення у нього права власності на приміщення тиру суд відносить наявні у справі докази про те, що приміщення тиру було збудовано силами та коштами організацій, які перебували у складі ДОСААФ СРСР, правонаступником і власником майна яких є позивач.

Рішення, на які посилається прокурор та відповідачі по справі, зокрема Рішення Черкаської міської ради від 10.07.92 року № 9-21/8 про власність міської ради і народних депутатів (а.с. 187 том 1) за яким до комунальної власності Черкаської міської ради віднесено міську дирекцію кіновідеомережі (п. 3.6); рішення Черкаської міської ради від 30.08.1995 року № 459 про ліквідацію структурного підрозділу міської дирекції кіновідеомережі кінотеатру "Мир" (а.с. 190 том 1) -- не мають до себе оформлених актів приймання-передачі майна, яке є складовою частиною майна дирекції кіновідеомережі та кінотеатру "Мир", а тому з цих рішень не випливає, що Черкаська міська рада набула право власності саме на приміщення тиру по вул. Енгельса, 54. Також у справі немає доказів того, що приміщення тиру було збудовано організаціями державної чи комунальної форми власності і Черкаська міська рада могла б набути право власності на це майно.

Також суд враховує, що приміщення тиру у 1989 році було здано в експлуатацію за актом від 07.04.1989 року ( а.с. 138 том 1) саме Черкаським ССК ДОСААФ, а не організаціями державної чи комунальної форми власності. Представник прокурора та відповідача не довели суду порушення чинного законодавства у тому, що приймальну комісію створив голова Черкаського ОК ДОСААФ, оскільки тир було збудовано госпспособом без залучення спеціалізованих підрядних організацій і приміщення тиру представляє собою одноповерхове приміщення простої конфігурації (а.с. 73-74 том 2). Згідно відомостей у акті, приміщення тиру було збудовано у період з 28.11.1988 року по 06.04.1989 року.

Прокурор та представник відповідачів не довели суду, що складений попередниками позивача акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта ( а.с. 138 том 1) є незаконним і позивач не міг користуватися СНІПами, на які є посилання у акті, бо слід було користуватися якимось іншим законодавством для здачі об'єкта в експлуатацію, яке було чинним станом на 1989 рік.

Суд вважає, що якщо питання про набуття права власності виконкомом Черкаської міської ради вирішувалося у 2005 році в правовому полі дії ЦК України 2004 року і даний відповідач на той час не мав жодних первинних документів про те, що саме суб'єктами права власності територіальної громади міста було створено даний тир, то за правилами ЦК України відповідачу слід було скористатися нормою ст. 344 ЦК України про набувальну давність, яка більше підходить до ситуації з приводу спірного майна. Даного шляху набуття права власності виконком Черкаської міської ради не застосував, а також не мав і доказів того, що територіальна громада міста в особі певних суб'єктів здійснювала фактичне користування приміщенням тиру протягом останніх років.

Оскільки територіальна громада міста в особі Черкаської міської ради оспорює право власності позивача шляхом оформлення за собою права власності на приміщення тиру, то позивач має право на визнання за собою цього права в порядку, встановленому чинним законодавством.

Позовні вимоги про визнання права власності на приміщення тиру позивач просить задовольнити на підставі ст. 392 ЦК України (підтвердження права власності на майно, що виникло раніше) з таких підстав:

Чинний до 01.01.2004 р. ЦК Української PCP 1963 р., який діяв на період створення спірного майна, прямо передбачав у ст. 97 гл. 9, що громадські організації є самостійними суб'єктами права власності, та не відносив їх майно до державної власності, яка регулюється іншою главою ЦК УРСР.

Згідно зіст. 87 Цивільного кодексу УРСР 1963 року (який діяв на час будівництва пневматичною тиру), соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність: колгоспно-кооперативна власність: власність профспілкових та інших громадських організацій. Всі форми власності рівні.

У відповідності до статті 97 цього ж кодексу профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

Статтею 98 ЦК УРСР встановлено, що власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Таким чином, ЦК УРСР закріплено поділ соціалістичної власності на:

1) державну (загальнонародну);

2) колгоспно-кооперативну;

3) профспілкову;

4) власність інших громадських організацій.

Всесоюзне добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту (ДТСАФ СРСР) відповідно до його Статуту, прийнятого V з'їздом ДТСААФ, було масовою оборонно-патріотичною організацією громадян СРСР, що відноситься до громадських організацій.

Відповідно до п. 50 розділу X. Права товариства. Статуту всесоюзне ДТСААФ користується усіма правами, передбаченими законодавством про громадські організації.

Фінансування організацій ДТСААФ СРСР здійснювалось за рахунок членських внесків членів товариства та членів клубів ДТСААФ, доходів від видавничої діяльності, госпрозрахункової діяльності виробничих підприємств і майстерень, ремонтно-будівельних, торгово-постачальних, учбових, спортивних та інших організацій, курсів, транспортних послуг; доходів від проведення лотерей ДТСААФ та платних спортивних заходів, а також за рахунок грошових внесків профспілкових, спортивних та інших організацій, зацікавлених в розвитку діяльності ДТСААФ. Державного фінансування ДТСААФ СРСР не мав, що не передбачав і його статут.

Грошові засоби товариства згідно статуту витрачаються по затвердженим у встановленому порядку планам (кошторисам) на проведення оборонно-масової роботи, будівництво приміщень та споруд.

За доводами позивача, п. 9 постанови IV пленуму ЦК ДТСААФ СРСР від 29.05.1979 р. передбачалось ЦК ДТСААФ союзних республік, крайкомам, обкомам ДТСААФ приділяти неослабну увагу розвитку навчальної та спортивної бази районних та міських комітетів товариства. При цьому центральною задачею слід вважати будівництво господарським способом типових будинків військово-технічного навчання з 5-7 навчальними класами, гаражами, тирами, складськими приміщеннями.

У пунктах 7.2. 7.3 Статуту ТСО України визначено, що власністю Товариства є будинки і споруди, житлові будинки, готелі, гуртожитки, технічні і транспортні засоби, підприємства, виробничі об'єднання, майстерні, та інші госпрозрахункові структури, майно, обладнання, необхідне для виконання статутних завдань Товариства. Товариство має право на майно і засоби, придбані в результаті господарської, комерційної та інших видів діяльності створених ним госпрозрахункових установ, організацій і підприємств. Організації Товариства повинні забезпечити ефективне використання, збереження і примноження майна, що перебуває в їх веденні. Право на об'єкти цієї власності належить Товариству.

Статут ДОСААФ СРСР (а.с. 26 том 3) передбачав, що організації ДОСААФ мають право набувати майно у власність та будувати його (розділ Х).

Статут Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України (третя особа у справі) затверджений рішенням Бюро Центрального комітету Товариства сприяння обороні України (протокол № 6 від 30.03.1993 p.). зареєстрований обласним управлінням юстиції 30.09.1994 року (із подальшими змінами і доповненнями) (том 1 а.с. 117-131).

Відповідно, до розділу 1 Статуту Черкаська обласна організація Товариства сприяння обороні України є обласним громадським добровільним оборонно-патріотичним і спортивно-технічним об'єднанням громадян і складовою частиною ТСО України. Діяльність Черкаської обласної організації ТСО України поширюється на територію Черкаської області. Черкаська області організація ТСО України ( правонаступником Черкаської обласної організації ДТСААФ УРСР).

З розділу IV Статуту Черкаської обласної організації ТСО України вбачається, що до складу організації входить, у тому числі, Черкаська автомобільна школа ТСО України.

Як вже досліджено судом, відповідно до розділу VI вищеназваного Статуту Черкаська обласна організація ТСО України має у власності кошти, засоби та інше майно, необхідне для здійснення Статутної діяльності. Будинки і споруди, житлові будинки, гуртожитки, технічні та транспортні засоби, підприємства, виробничі об'єднання, майстерні та інші госпрозрахункові структури, майно і обладнання, необхідне для виконання Статутних завдань Товариства є колективною власністю ТСО України. Обласна і підпорядковані їй організації ТСО України мають право користування майном і засобами, що придбані в результаті господарської, комерційної та інших видів діяльності, створених ними госпрозрахункових установ, підприємств, організацій. Дане майно є власністю ТСО України. За статутом ТСО України право на майно і об'єкти колективної власності належать цілком Товариству сприяння обороні України, воно визначає порядок володіння, використання і розпорядження власністю відповідними Положеннями.

Виходячи з вищевикладеного, майно ДТСААФ СРСР, а в послідуючому його правонаступника ТСО України, в тому числі спірне приміщення пневматичного тиру, не могло бути власністю держави, а було побудоване господарським способом за власні кошти товариства, а тому є власністю громадського об'єднання.

За доводами позивача, при вирішенні інших спорів з приводу іншого майна ТСО України, зокрема, адмінбудівлі по вул. Хрещатик, 195 Черкаської обласної організації Товариства сприяння обороні України (колишньому ДТСААФ), судами не було встановлено доказів, які б свідчили, що майно ДОСААФ є державним, а не будувалося за рахунок власних коштів цього товариства.

Позивач також надав суду відомості 1996 року про наявне у Черкаського обласного комітету ОСО України майно, серед якого прямо значиться приміщення тиру (а.с. 37-40 том 3).

Відповідно до Статуту, Товариство сприяння оборони України (ТСО України) є правонаступником Українського республіканського добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (ДТСААФ УРСР). ТСО України було створено внаслідок реорганізації, шляхом злиттяукраїнських громадських організацій, що мали своє майно та фінансові ресурси. Майно українських республіканських громадських організацій знаходилось на їх самостійному балансі. ICO України було засноване на матеріальній базі, створеній за рахунок джерел, обумовлених статутами українських громадських організацій, що увійшли до складу цієї громадської організації.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про власність" 1991 року об'єктами права власності громадських об'єднань є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення ді І діяльності. передбаченої їх статутами (положеннями).

Рішення Черкаської міської ради від 10.07.1992 р. № 9-21/8 «Про власність міської ради народних депутатів» (а.с. 187 том 1), прийняте на виконання постанови KM України № 311 від 05.11.1991р. «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) не може бути доказом правомірного набуття у комунальну власність спірної будівлі пневматичного тиру, оскільки до даного рішення не існує актів приймання-передачі конкретного майна, яке заходилося у складі установ та організацій, які переходили у комунальну власність міста Черкаси та не існує первинних документів про осіб, які створили дане майно та мали статус комунальної чи державної форми власності.

Оскільки чинне на час будівництва тиру законодавство не передбачало оформлення свідоцтва про право власності, тому після закінчення будівництва, приміщення тиру було поставлено на бухгалтерський облік Черкаського ОССК як основні засоби, введено в експлуатацію і виготовлений паспорт тиру згідно вимог ДТСААФ. Даним майном позивача та його попередниками безперервно користувалися з часу його будівництва у 1989 році, що не спростовано відповідачами.

Доказів про те, що право власності на приміщення тиру у позивача чи його попередників з 1989 року переривалося якоюсь обставиною -- у справі немає і відповідачами протилежного не доведено.

Приписами ч. 2 ст. 41 Конституції України встановлено, що право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до вимог ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Стаття 147 ГК України передбачає вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна допускається не інакше, як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом. Право власності суб'єкта господарювання захищається у спосіб, зазначений у ст. 20 цього Кодексу.

Згідно ст. 20 ГК України кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання та інше.

Суд відхиляє доводи представника відповідачів про те, що позивач повинен був звернутися до визначеного державного органу чи до Черкаської міської ради та здачею тиру в експлуатацію чи за оформленням свідоцтва про право власності на майно, а якщо він цього не зробив, то слід вважати, що право власності він не набув. Чинне законодавство до 1992 року не передбачало обов'язкової здачі об'єкта в експлуатацію для набуття права власності на нього взагалі. Нині діюче законодавство не встановлює строків, у які зацікавлена особа повинна звернутися за здачею об'єкта в експлуатацію під загрозою втратити право на набуття його у власність і в даний час на законодавчому рівні вирішується питання про здачу в експлуатацію об'єктів, збудованих до 1992 року ( див. лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 01.09.2011 р. N 40-12-2409 Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Суд не погоджується із доводами представників прокурора, Черкаської міської ради та виконкому ради про те, що набуття позивачем права власності на майно не можна вважати законним, оскільки земельну ділянку йому у власність не надавали.

Суду не було надано обґрунтування чинним законодавством станом на 1989 рік про те, що набуття права власності громадськими організаціями залежало від оформлення за ними землекористування під об'єктом нерухомості.

Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, було затверджено лише Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 N 7/5 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445.

Доказів про те, що до цього часу також існував порядок реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна і позивач, як громадське об'єднання, повинен був скористатися цим порядком для оформлення своїх прав, а попередньо оформити право власності на землю, відповідачами суду не надано.

У відповідності до ст. 20, 28 ЗУ "Про власність" від 07.02.1991 року, який втратив чинність згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року N 997-V, суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Об'єктами права власності громадських об'єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями). Громадські об'єднання можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбаченому законодавчими актами України. Об'єктами права власності політичних партій та організацій є придбані на законній підставі будинки, споруди, грошові кошти та інше майно, необхідне виключно для забезпечення виконання статутних функцій.

Ці положення закону не виключають можливості набуття права власності громадським об'єднанням на нерухоме майно, яке створено ними для забезпечення виконання цілей своєї статутної діяльності.

Таким чином слід вважати, що позивач набув право власності на спірне приміщення тиру по вул. Енгельса, 54 на підставі факту створення даного майна своїми попередниками та надання йому статусу права власності, як майну громадського об'єднання, згідно положень закону "Про власність" та ЦК УРСР 1963 року. Даним майном позивач і його попередники безперервно користуються із 1989 року і доказів про те, що право власності у позивача не виникло з цього часу чи переривалося певними подіями - суду не надано.

У справі немає доказів про те, що з дати свого створення у 1989 році приміщення тиру було зареєстровано за іншими юридичними особами чи використовувалося іншими організаціями, ніж організаціями системи ДОСААФ СРСР.

Черкаська міська рада не надала доказів того, що в минулі роки із 1989 року між нею та позивачем існував спір з приводу приміщення тиру чи нею ставилося питання про знесення приміщення тиру, вона оскаржувала його місце розташування, будівництво, здачу в експлуатацію та ін.

На ст. 105 ЦК УРСР про наслідки самочинного будівництва відповідач стосовно приміщення тиру посилатися не вправі, оскільки дана стаття стосується лише громадянина, а не юридичних осіб. Ст. 331 ЦК України про право власності у позивача лише на матеріали, з яких збудовано тир, теж не може поширюватися на позивача, оскільки відносини по будівництву тиру та виникнення на нього права власності завершилися у позивача та повинні бути оцінені за законодавством 1989 року.

Зі свого боку представник відповідачів не довів законність правової підстави набуття права власності на приміщення тиру територіальною громадою м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, оскільки даний об'єкт жодний суб'єкт, майно якого належить територіальній громаді міста, не створював, а рішення Черкаської міської ради за різні роки про розподіл власності та передачу майна кінотеатру "Мир" не містить чіткого переліку майна, до якого б відносилося приміщення тиру.

Натомість виконком оформляв документи про набуття на приміщення тиру права за іншими юридичними особами у складі комплексу приміщень кінотеатру "Мир" і в даний час навіть вирішується питання про продаж цього майна у складі комплексу приміщень за адресою вул. Енгельса, 54.

На підставі викладеного, оскільки позивачем надано суду первинні документи про створення приміщення тиру організаціями (Черкаський ОК ДОСААФ), які були попередниками позивача по справі по системі Всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту (ДОСААФ СРСР) і ЦК УРСР та ЗУ "Про власність" передбачали набуття громадськими об'єднаннями права власності на майно, яке необхідне їм для забезпечення статутної діяльності, то п. 1.3. рішення виконкому Черкаської міської ради від 11.04.2005 року № 437 "Про оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради" в частині оформлення права власності на приміщення тиру (літ. Б) є незаконним через відсутність у територіальної громади міста підстав для набуття права власності на це майно (будівництво або придбання законним способом) .

Право власності на приміщення тиру слід вважати виниклим у організацій системи ДОСААФ СРСР з часу створення приміщення тиру у 1989 році, а позивач по справі набув всіх прав та обов'язків на вказане майно як правонаступник ДТСААФ УРСР, що прокурором та відповідачами у справі не спростовано. За правилами чинного законодавства станом на дату створення тиру у 1989 році право власності виникало на підставі створення майна та в силу закону, яке відносило об'єкти для забезпечення виконання статутних завдань до власності громадських об'єднань, а не з часу реєстрації майна, як це питання регулюється в даний час за правилами нині діючого законодавства України.

В частині вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 004583 від 26.04.2005 року, видане виконавчим комітетом Черкаської міської ради 26.04.2005 року (а.с. 47 том 1), суд приходить до висновку, що дана вимога до задоволення не підлягає, оскільки це свідоцтво одночасно стосується інших об'єктів права територіальної громади в особі Черкаської міської ради (будинок культури, гараж-оглядова яма, сарай, прибудови, замощення) і позивач не довів правових підстав для скасування свідоцтва за всіма об'єктами, які не є предметом спору у даній справі. Виходити за межі позовних вимог і скасовувати свідоцтво частково суд не вправі (позивач також не вказав правову підставу для такої дії суду). Крім того, свідоцтво не може бути окремим предметом спору, як вказано у п. 9 Листа ВАС України від 31.01.2001 р. N 01-8/98 "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" зі змінами та доповненнями.

На підставі викладеного, позов підлягає до часткового задоволення, з припиненням провадження у справі в частині вимог до КП ЧООБТІ про зобов'язання зареєструвати право власності ТСО України на будівлю пневматичного тиру та відмовою у позові про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 004583 від 26.04.2005 року.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині вимог до третього відповідача по справі Комунального підприємства Черкаського обласного об'єднаного бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності - провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

2. В решті вимог позов задовольнити частково:

Визнати незаконним та скасувати п. 1.3. рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 11.04.2005 року № 437 "Про оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради " в частині дозволу оформлення права власності територіальній громаді міста в особі Черкаської міської ради на будівлю тиру (літ. Б) в комплексі будівель Черкаського міського будинку культури ім. Івана Кулика.

Визнати право власності Товариства сприяння обороні України (ідентифікаційний код 00014611 м. Київ, проспект Перемоги 52/2) на будівлю пневматичного тиру (літ. Б.), розташованого по вул. Енгельса, 54 у м. Черкаси.

В частині вимоги про визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності - у задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 12 березня 2013 року (8-10 березня вихідні)

Суддя Спаських Н.М.