Постанова № 29867904, 11.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7718/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 року о 14.55 год. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юхтенко Л.Р.,

при секретарі судового засідання - Каракаш Ю.І.,

за участю

представника позивача - Бартош М.В., за довіреністю

представника відповідача - Хлопко В.Ф., за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Ілкомтек» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001952200 від 24.09.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Ілкомтек» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001952200 від 24.09.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної фахівцями Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області ДПС документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ілкомтек» з питань взаємовідносин з ТОВ «ТАВЕРС», за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року та з ТОВ «Олдеко», за період з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку був складений та підписаний акт перевірки від 11.09.2012 року № 1579/22-0304/32333996, на підставі якого 24.09.2012 року ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001952200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 18622 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4656 грн.

Позивач не згоден з висновками акту перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки вважає, що встановлені в акті перевірки висновки були зроблені на підставі актів перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТАВЕРС» від 24.02.2012 року №523/23-5/37422308 та ТОВ «Олдеко» від 14.12.2011 року №3070/23-5/37680145, без врахування поданої під час перевірки позивачем первинної бухгалтерської документації. Виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними договорами підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані перевіряючим під час проведення перевірки. Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2012 року було визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС по складанню, в тому числі акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Олдеко» від 14.12.2011 року №3070/23-5/37680145, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2012 року залишена без змін.

Представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, з підстав викладених у письмових запереченнях (том 2 а.с.9-15).

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом по справі встановлені наступні факти та обставини.

Приватне підприємство «Ілкомтек» в якості юридичної особи зареєстроване 28.02.2003 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради Одеської області та перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС від 31.08.2012 року №342 та пп. 75.1.2 ст. 75, ст. 79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ фахівцями ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Ілкомтек» з питань взаємовідносин з ТОВ «ТАВЕРС», за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року та з ТОВ «Олдеко», за період з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку. Копія наказу №324 від 31.08.2012 року та повідомлення про проведення перевірки №35 від 31.08.2012 року вручено 03.09.2012 року під розписку головному бухгалтеру Тодоровій А.В.

З акту перевірки вбачається, що ПП «Ілкомтек» були порушені вимоги п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем у перевіряємий період було занижено податок на додану вартість у сумі 18 622 грн.

До такого висновку перевіряючи дійшли, використовуючи, в тому числі висновки актів перевірок ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 24.02.2012 року №523/23-5/37422308 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТАВЕРС», яким не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТАВЕРС» з контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року та акту від 14.12.2011 року №3070/23-5/37680145 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Олдеко», яким встановлено нереальність здійснення господарської діяльності ТОВ «Олдеко» з контрагентами-резидентами за період жовтень 2011 року.

З опрацювання вищевказаної інформації перевіряючими зроблений висновок, що господарські операції ПП «Ілкомтек» з ТОВ «ТАВЕРС» в серпні, вересні 2011 року на суму ПДВ 5986 грн. та з ТОВ «Олдеко» в жовтні, листопаді 2011 року на суму 12636 грн. не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже вважаються нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а тому ТОВ «ТАВЕРС» та ТОВ «Олдеко» безпідставно виписувались податкові накладні на поставку товарів покупцям та надання послуг, у тому числі ПП «Ілкомтек».

Судом встановлено, що на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення - рішення №0001952200 від 24.09.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 18622 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 4656 грн. (а.с. 11).

Позивач оскаржував податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС в Одеській області та ДПС України, за результатами розгляду яких, скарги ПП «Ілкомтек» були залишені без задоволення, а податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС, без змін.

Судом досліджені договір оренди приміщення для офісу підприємства №1/09 від 01.09.2005 року (а.с.68-70), договір поставки №02/08-11 від 02.08.2011 року та специфікації до нього (а.с. 71-76), видаткові та податкові накладні (а.с.77-88), договір №03/10-11 від 03.10.2011 року (а.с.89-90), видаткові та податкові накладні (а.с.91-111), податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2011 рік (а.с.112-120), податкова декларація з ПДВ за серпень 2011 року (а.с.121-126), реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011 року (а.с.127-133), податкова декларація з ПДВ за вересень 2011 року (а.с.135-140), реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2011 року (а.с.141-148), податкова декларація з ПДВ за жовтень 2011 року (а.с.149-153), реєстр виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2011 року (а.с.154-164), податкова декларація з ПДВ за листопад 2011 року (а.с.165-170), реєстр виданих та отриманих податкових накладних за листопад 2011 року (а.с.171-181), податкова декларація з ПДВ за грудень 2011 року (а.с.182-187), реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року (а.с.188-197), оборотно-сальдова відомість (а.с.198-201), реєстр документів по рахунку (а.с. 202-231), договори надання послуг №19 від 01.01.2011 року, №У 1127 від 01.01.2011 року, №У1131 від 01.01.2011 року, договір виконання робіт №У 1128 від 01.01.2011 року (а.с.232-247) договори надання послуг №У1133 від 01.01.2011 року, №183456 від 01.07.2011 року (том 2 а.с.1-8), пояснення ПП «Ілкомтек» на лист ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС (том 2 а.с. 17-20), запит ДПІ у м. Іллічівську Одеської області ДПС (том 2 а.с.24-25), наказ від 31.08.2012 року №3211 та повідомлення №35 від 31.08.2012 року про проведення документальної позапланової перевірки (том 2 а.с. 26-27), договір про надання транспортних послуг від 17.01.2011 року, акти здачі прийняття робіт, копія журналу виданих довіреностей, рахунки-фактур, заявки на отримання товару, акти перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТАВЕРС» від 24.02.2012 року №523/23-5/37422308 та ТОВ «Олдеко» від 14.12.2011 року №3070/23-5/37680145, висновок спеціаліста №290 від 05.04.2012 року.

Проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.6. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.8. ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року, понад 100 тисяч гривень - з липня 2011 року. До платників податку, до яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців 8 і 9 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, Податковим кодексом України, передбачені випадки не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку: відсутність податкової накладної, оформлення її з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, складання податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована як платник податку на додану вартість та/або відсутність мети їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний кодекс не передбачає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не враховані податкові накладні, видані ТОВ «ТАВЕРС» та ТОВ «Олдеко», оскільки угоди укладені позивачем з цими контрагентами, виходячи із даних актів ДПІ у Приморському районі м. Одеси мають ознаки нікчемності.

Між тим, дослідивши у сукупності наявні у справі докази, провівши правовий аналіз норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим та хибним, виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що відповідач при встановленні фактів порушення позивачем податкового законодавства посилається на декларації з ПДВ, акти ДПІ у Приморському районі м. Одеси, не беручи до уваги первинну бухгалтерську документацію позивача.

В свою чергу, суд критично відноситься до посилання відповідача на висновки вказаних актів перевірок, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 розділу І Порядку). Акти, на які робиться посилання в акті перевірки підприємства позивача не є такими документами. Тобто сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

В свою чергу, слід зазначити, що відповідно до п. 10 Розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, у разі неможливості проведення перевірки складається відповідний акт, який засвідчує такий факт.

Відповідно до пп. 5.2.3 Наказу від 28 лютого 2007 року № 110 «Про затвердження Порядку взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань реєстрації та обліку платників податків», якщо за наслідками перевірки встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то складається акт перевірки місцезнаходження платника податків та проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Тобто, зі змісту вищевказаних норм, вбачається, що за результатами перевірки платника податку, місцезнаходження якого не встановлено, складається акт, проте в ньому повинно зазначатися лише причини неможливості проведення перевірки, та ніяким чином не можуть робитися висновки за результатами перевірки, які впливатимуть на права, свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку позивача.

Крім того, дослідивши матеріали справи, які містять первинну документацію позивача, судом достовірно встановлено, що позивач мав правовідносини з ТОВ «ТАВЕРС» та ТОВ «Олдеко», які у спірний період були належним чином зареєстровані як платник ПДВ, податкові накладні були належним чином оформлені, у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а перевезення товарів проводилося фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на підставі договору від 17.01.2011 року про надання транспортних послуг з перевезень на таксі, предметом якого відповідно до п. 2.1 є надання послуг з перевезень працівників та багажів замовника з оплатою наданих послуг згідно актів виконаних робіт.

Судом не приймається до уваги посилання Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби на відсутність у позивача у підтвердження фактичного перевезення товару товарно-транспортних накладних, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 910 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року, багаж - це вантаж, розміри якого не перевищують 100 х 50 х 30 сантиметрів, вагою від 10 до 40 кілограмів, що може відповідати параметрам товару, який придбавався позивачем у контрагентів (тонер, картридж (вага в середньому 0,2 кг).

Згідно з пунктом п. 105 вказаних Правил, організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником,

автомобільним самозайнятим перевізником та суб'єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.

Також, слід зазначити, що відповідно до пп. 54.3.4. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків.

З матеріалів справи вбачається, що на час донарахування позивачу податку на додану вартість такого рішення суду не було.

Для висновку про нікчемність угоди необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагента на момент укладання правочину, які на думку суду, відповідач суду не надав.

Тому, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а податкове повідомлення - рішення визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України.

З огляду на вищевикладене, відповідно до приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94, 159-163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Ілкомтек» до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001952200 від 24.09.2012 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби №0001952200 від 24.09.2012 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та строки передбачені ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 11 березня 2013 року.

Суддя Л.Р. Юхтенко