Рішення № 298671, 22.11.2006, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" листопада 2006 р.

Справа № 26/414-06-9205

Господарський суд Одеської області у складі :

головуючого судді Никифорчук М.І.

при секретареві Павлові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання справу

за позовом : акціонерного товариства закритого типу „Новомосковський завод мінводи”

до відповідача : фірми „ТЕТІС” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 55748,98 грн.

за участю представників :

від позивача : Дорогін С.А. за довіреністю;

від відповідача : не з*явився, -

у с т а н о в и в :

Між сторонами 01 червня 2006 року укладений договір поставки № 21-о, відповідно до умов якого позивач зобов*язався передати у власність відповідачеві товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеним в видатковий накладній, а відповідач зобов*язався прийняти у власність і своєчасно оплатити зазначений товар.

Згідно п.2.2 договору відповідач зобов*язаний сплатити вартість поставленого товару протягом 21 календарного дня з моменту поставки товару.

1 червня 2006 р. відповідачем до вказаного договору видана довіреність зі зразком печатки підприємства, згідно п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, відповідно до якого при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

По видатковим накладним № РН* 0000632 від 2 червня 2006 р. на суму 20923 грн. ( з ПДВ) та № РН*0000690 від 9 червня 2006 р. на суму 28090 грн. (з ПДВ), відповідачем отримано товару на загальну суму 49013 грн. Факт отримання відповідачем товару по цим накладним підтверджується печаткою відповідача у них.

За поставлений товар по накладній № РН* 0000632 від 2 червня 2006 р. відповідач повинен був розрахуватись не пізніше 23.06.2006 р., а по № РН*0000690 від 9 червня 2006 р. не пізніше 30 червня 2006 р.

Станом на 30.08.2006р. відповідачем здійснено часткова оплата за товар в сумі 10 000грн. Таким чином, станом на 30.08.2006 р. заборгованість відповідача складає 39 013грн. 28 коп.

З цього випливає, що відповідачем порушені вимоги статей 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких одностороння відмова від зобов’язання не допускається. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п.7.2 договору у разі несвоєчасної оплати товару, покупець, тобто відповідача, зобов*язаний сплатити постачальнику, тобто позивачеві, неустойку в розмірі 0,5% від вартості несплаченого товару, за кожний день прострочення. Крім того, у разі прострочення сплати товару більше 30 календарних днів, відповідач зобов*язаний сплатити штраф в розмірі 10% від вартості несплаченого товару.

Відповідно до вимог частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до вимог частини 2 цієї ж статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Такі ж вимоги передбачені і п.7.3 договору.

На час розгляду справи представником позивача надані : доповнення до позову, відповідно до яких, на час розгляду справи відповідачем по накладні № 000004 від 7 жовтня 2006 р. повернуто товару в сумі 17190 грн. 36 коп., у зв*язку з чим сума основного боргу становить 21 822 грн. 92 коп.; розрахунки пені, виходячи з подвійної облікової ставки Нацбанку України, за період з 24.06.2006 р. по 22.11.2006 р., яка становить 2278,79 грн. та розрахунок 3% річних за цей же період, розмір яких становить 420 грн. 12 коп.

Вказані розрахунки суд приймає до уваги та вважає їх правильними оскільки вони відповідають вимогам закону.

Таким чином, сума основного боргу відповідача з урахуванням суми повернутого товару складає 21822,92 грн., сума пені 2278,79 грн. сума штрафу 3901,33 грн., індекс інфляції в сумі 351,12 грн., 3% річних в сумі 402,12 коп., а всього в сумі - 28756,28грн.

З цих підстав сума держмита, що підлягає стягненню з відповідача складає 287,56 грн., згідно вимог частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи повернення товару на суму 17190,36 грн., суд вважає, що в цієї частині вимог справу слід припинити у зв*язку з відсутністю предмета спору, тобто з підстав пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976р. „Про судове рішення”, із змінами та доповненнями, судам необхідно враховувати, що у формі рішення виносяться ті постанови суду першої інстанції, якими справа вирішується по суті. Закон не передбачає включення до резолютивній частини рішення висновків з питань, не пов*язаних з вирішенням справи по суті. Тому в ній неприпустимо вирішувати питання про виділення частини вимог в самостійне провадження або про закриття провадження по них, залишення заяви без розгляду тощо. Висновки з таких питань викладаються у формі ухвал, які виносяться у вигляді самостійного процесуального документа і можуть постановлюватися одночасно з рішенням.

Представник відповідача в судове засідання не з*явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення № 107491 від 25.09.2006 р. та № 177366 від 02.11.2006 р., згідно яких відповідач по зазначеній у позові адресі не існує, відзив на позов не надав, тому суд вважає можливим розглянути справу на підставі вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Аналізуючи вищевикладене, господарський суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними, та підлягаючими задоволенню частково з урахуванням вартості поверненого товару.

Враховуючи викладене і, керуючись статтями 44, 49, 82 - 82 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Позов –задовольнити частково.

Стягнути з фірми „ТЕТІС” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю ( 67400, м. Роздільна, Одеської області, вул. Ватутіна, 8а; п/р 2600202409 в ОФ „Укргазбанк”, МФО 328759, код ЄДРПОУ 23863755) на користь акціонерного товариства закритого типу „Новомосковський завод мінводи” ( 51281, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с.Знаменівка, вул.Жукова, 1-а; п/р № 2600400014317 в ДФ ВАТ „Укрексімбанк”, м.Дніпропетровська, МФО 305675, код ЄДРПОУ 00382728) : суму основного боргу в розмірі 21822,92 грн.; суму пені в розмірі 2278,79 грн.; суму штрафу в розмірі 3901,33 грн.; індекс інфляції в сумі 351,12 грн.; 3% річних в сумі 402, 12 коп.; держмита в сумі 287,56 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Суддя Никифорчук М.І.