Ухвала суду № 29866302, 19.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2013 р.Справа № 2а-13151/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. по справі № 2а-13151/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акопт»

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Акопт», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив визнати протиправними дії Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача, в результаті якої був складений акт № 401/22-204/37999413 від 24.09.12 р. «Про результати невиїзної перевірки ТОВ «Акопт» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 21.12.11 р. по 30.06.12 р.».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.12 р. по справі № 2а-13151/12/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.12 р. по справі № 2а-13151/12/2070 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що 24.09.12 р. Західною МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка підприємства позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 21.12.11 р. по 30.06.12 р., за результатами якої був складений акт № 401/22-204/37999413 від 26.09.12 р. Як вказано в акті, дана перевірка була проведена згідно п. 79.1 ст. 79 ПК України.

Суд першої інстанції зазначив, що вищевказаною нормою передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених в ст. 77 та ст. 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п. 75.1.2 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно п. 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України № 355 від 27.05.08 р., затверджених наказом ДПС України № 213 від 14.04.11 р., підрозділи органу ДПС, які очолюють здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Наведені положення свідчать про те, що платник податків повинен бути повідомлений податковим органом про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та до її початку податковий орган повинен мати відповідний документ про ознайомлення платника податків з наказом про проведення перевірки. В протилежному випадку, у разі недотримання цих вимог, податковий орган позбавлений законного права на здійснення перевірки такого платника податку. При фактичному здійсненні перевірки всупереч вимог закону дії податкового органу щодо видання наказу на проведення перевірки та безпосередньо щодо проведення перевірки й складання за її наслідками акту є неправомірними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що зі змісту акту перевірки № 401/22-204/37999413 від 24.09.12 р. та пояснень представників відповідача, наданих суду у судовому засіданні, вбачається, що наказ на проведення перевірки взагалі виданий не був, а позивач ні копії наказу, ні письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки не отримував, що свідчить про недотримання податковим органом порядку, встановленого п. 79.2 ст. 79 ПК України.

Крім того, в п. 78.1 ст. 78 Кодексу передбачений вичерпний перелік обставин, за наявності яких податковий орган в праві приступити до проведення позапланової перевірки платника податків. Однак, при дослідженні доданих до справи матеріалів судом першої інстанції було встановлено, що в акті перевірки відповідач взагалі не посилається на жодну норму податкового законодавства, яка передбачає проведення документальної невиїзної перевірки. Тому встановити, яка саме підстава для проведення перевірки була обрана податковим органом, не є можливим.

Суд вказав також на те, що в п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.11 р. за № 34/18772, передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, а в п. 5.2 записано, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і оплатою податків і зборів, та докази, ну підтверджують наявність факту порушення; в разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення,зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки: у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про падання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов до висновку, що вищевказаними нормами ПК України визначений імперативний порядок здійснення податковими органами податкового контролю та повноваження податкових органів щодо його здійснення, зокрема, порядок проведення перевірки, види інформації, яка може використовуватися податковим органом при її проведенні, порядок здійснення запитів з метою отримання інформації.

При цьому дані автоматизованих інформаційних систем ДПА України самі по собі не можуть бути доказом встановленого порушення платником податку вимог податкового законодавства без документального обґрунтування податковим органом встановлення у мережі постачання, починаючи з другої та третьої ланки підприємств із незадовільним станом (прийняте рішення про припинення, до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про місцезнаходження підприємства, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням або запит на встановлення місцезнаходження, визнано банкрутом, припинено (ліквідовано, закрито).

За таких умов, дані співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту платника податків та його контрагентів не передбачені ст. 73 та ст. 78 ПК України як самостійна підстава для призначення та проведення позапланової документальної перевірки та як беззаперечний доказ вчинення платником податків порушень податкового законодавства.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що наказом ДПА України № 355 від 27.05.08 р. були затверджені «Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків», в п. 2.4 яких вказано, що невиїзна документальна перевірка проводиться у приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), та документів, наданих платником податків або отриманих від контролюючих, правоохоронних та інших органів державної влади, а також інших відомостей, отриманих у встановленому законодавством порядку.

В п. 2.3 вищевказаних Методичних рекомендацій також встановлено, що невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки, за наявності таких обставин:у разі надходження від платника податків на запит органу ДПС пояснень та документів, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки (в тому числі і з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків); у разі надходження до органу ДПС після проведення планової та позапланової виїзної перевірки платника податків щодо дотримання ним вимог податкового законодавства матеріалів перевірок інших суб'єктів господарювання з питань правових відносин з платником податків, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення невиїзної документальної перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; у разі надходження до органу ДПС у встановленому порядку інформації та даних, що свідчать про окремі порушення платником податків податкового законодавства, та надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження, достатніх для проведення перевірки, на обов'язковий письмовий запит органу ДПС; інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином невиїзні документальні перевірки проводяться податковим органом на підставі наданих платником податків не тільки декларацій, а й інших документів, оскільки проводити перевірку правильності та повноти нарахування та сплати податків можливо лише за наявності усіх необхідних документів. У такому випадку лише платник податків, тобто особа, яка проводила нарахування та сплату податків, може надати документи первинного бухгалтерського обліку у повному обсязі, без чого неможливо зробити обґрунтовані та правильні висновки.

Відповідно п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: (п. 83.1.1) документи, визначені цим Кодексом; (п. 83.1.2) податкова інформація; (п. 83.1.3) експертні висновки; (п. 83.1.4) судові рішення; (п. 83.1.5) виключено; (п. 83.1.6) інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Оскільки в акті перевірки взагалі не вказано яке порушення податкового законодавства було допущено позивачем, суд першої інстанції зазначив, що викладені в акті перевірки висновки відповідача не ґрунтуються на жодному з визначених в ст. 83 ПК України джерел.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, всі податкові накладні по операціям, описаним в акті перевірки, виписані юридичною особою, яка являлась платником ПДВ станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотного актом не наведено і перевіряючими не заперечувалося та не спростовано. Також відповідач не заперечував наявність у позивача належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку,в т.ч. видаткових та податкових накладних.

Наведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є документально та нормативно обґрунтованими, законними, правомірними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували. Також апелянтом не надані докази прийняття керівником Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС наказу про призначення перевірки, доказів своєчасного направлення позивача повідомлення про перевірку.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.12 р. по справі № 2а-13151/12/2070 прийнята з дотриманням приписів чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. по справі № 2а-13151/12/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2012р. по справі № 2а-13151/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акопт» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України про визнання дій неправомірними - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська