Рішення № 29865660, 05.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.13 Справа№ 5015/4007/12

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л. судді Березяк Н.Є., судді Козак І.Б., при секретарі Білані О.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Туристично-альпіністського виробничо-учбового центру «Скеля», м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Представники сторін:

від позивача: Гнатковська М.І. - представник

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Крикус В.В. - представник

Представникам позивача та третьої особи роз'яснено права, передбачені ст. 22 ГПК України.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Львівської міської ради, м. Львів до Туристично-альпіністського виробничо-учбового центру «Скеля», м.Львів, за участю третьої особи на стороні позивача - Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду від 26.09.2012 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 11.10.2012р. відкладено розгляд справи на 30.10.2012р. Ухвалою господарського суду від 30.10.2012р. розгляд справи відкладено на 15.11.2012р., в судовому засіданні 15.11.2012р. оголошено перерву до 16.12.2012р. Ухвалою господарського суду від 16.11.2012р. термін вирішення спору продовжено та відкладено розгляд справи на 06.12.2012р. Ухвалою господарського суду від 06.12.2012р. призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів та відкладено розгляд справи на 22.01.2013р. Ухвалою господарського суду від 30.01.2013р. розгляд справи відкладено на 05.03.2013р.

Позивачем та третьою особою на стороні позивача явку представника в засідання суду, яке відбулося 05.0.2013р. забезпечено.

Відповідачем явки представника в судове засідання, яке відбулося 05.0.2013р. не забезпечено.

Заслухавши представників сторін та проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне:

За результатами проведеної перевірки нерухомого майна за адресою вул. С.Бандери,3 у м. Львові, представниками управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради встановлено, що вхідні двері у приміщення зачинено. Із зовнішніх ознак, а також з інформації, наданої користувачами суміжних приміщень, виявлено, що вказаними приміщеннями користується Туристично-альпіністський виробничо-учбовий центр «Скеля». Обставини перевірки зафіксовано у відповідному акті від 18.09.2012р. №1093-нп/12.

Нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. С.Бандери,3 у м. Львові є комунальною власністю, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитловий будинок №Г-01673, виданим Галицькою районною адміністрацією 24.01.2006р., та розпорядженням Галицької районної адміністрації №78 від 04.01.2006р. «Про оформлення територіальній громаді Львова права комунальної власності на нежитловий будинок на вул. С.Бандери,3» Незаконне володіння Туристично-альпіністським виробничо-учбовим центром «Скеля» об'єктом комунальної власності за адресою: вул. С.Бандери, 3 у м. Львові порушує права органу місцевого самоврядування та не дозволяє в повній мірі розпоряджатись вказаним об'єктом, вирішувати питання про подальше користування ним тощо. Поряд з цим, виявлений факт перебування у вказаних приміщеннях відповідача дає достатні підстави для звернення позивача до суду за захистом порушеного права

Представником Туристично-альпіністського виробничо-учбового центру «Скеля» як доказ підставності та законності його перебування у нежитлових приміщеннях на вул. С.Бандери, 3 у м. Львові, подано копію витягу з рішення виконкому Радянської районної ради народних депутатів від 19.01.1988р. № 27 "Розгляд заяв громадян по квартирних питаннях", згідно якого приміщення передавались в оренду останнього.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

За умовами ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст.177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші, цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З аналізу зазначених норм Цивільного кодексу України право на звернення до суду має особа, яка має матеріально-правову заінтересованість у справі. У цьому як раз полягає суть принципу диспозитивності господарського процесу. Основним проявом дії принципу диспозитивності у процесуальному законодавстві, одним із аспектів якого є положення про те, що кожна особа повинна дбати про своє право, і ніхто не зобов'язаний дбати про права інших, якщо останнє не є обов'язком в силу закону чи договору.

Відповідно до ч. 1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право володіння, користування та розпорядження майном, відповідно до вимог статті 317 ЦК України, належить власникові майна, а право володіння згідно ст. 398 ЦК України, виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також з інших підстав, установлених законом.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Нерухоме майно площею 171 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. С.Бандери,3 у м. Львові є комунальною власністю.

З 1988р. приміщення за адресою: вул. С.Бандери,3 у м. Львові, фактично використовувалось Туристично-альпіністським виробничо-учбовим центром «Скеля» на підставі рішення виконкому Радянської районної ради народних депутатів від 19.01.1988р. № 27 "Розгляд заяв громадян по квартирних питаннях", однак відповідного договору оренди нерухомого майна не укладалось, оплати за користування приміщеннями не проводилась.

Відповідно до приписів ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. В розумінні ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Протягом часу, починаючи з 1988р. і до моменту звернення Львівської міської ради із позовом до суду, відповідач не вчинив жодних дій спрямованих на узаконення факту використання ним нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.С.Бандери,3.

В ході розгляду судової справи відповідачу було чітко вказано нормативно-правові акти у відповідності до положень яких відповідач повинен був вчинити дії, щодо введення відносин по використанню спірного нежитлового приміщення у правове поле.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується самим відповідачем, з ініціативою щодо укладення договору оренди він не звертався та не подав належних та допустимих доказів звернення до Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, у встановленому рішенням виконкому Львівської міської ради № 87 від 18.02.2008р. із змінами та доповненнями, порядку із заявою та пакетом документів про укладення договору оренди нерухомого майна.

За умовами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Цією нормою визначено перелік способів судового захисту.

Виходячи із змісту ст.16 та ст. 387 ЦК України одним із способів захисту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто віндикаційний позов, з яким має право звернутись як власник майна, так і особа, яка має речові права на це майно.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватись належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння.

При цьому, позивачем за віндикаційним позовом має бути неволодіючий власник, а відповідачем - незаконний володілець майна власника.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна із чужого незаконного володіння.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.

За змістом ст.ст.15,16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також належності обраного способу судового захисту. Відсутність, або недоведеність будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст.400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яке має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Згідно зі ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Частиною 1 ст.1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Доводи, викладені відповідачем в обґрунтування своїх заперечень на позов не підтверджені належними та допустимими засобами доказування та не спростовують доводи позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідачем не представлено доказів, які б свідчили про правову підставу використання ним спірного майна, тому позовні вимоги щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме зобов'язання відповідача звільнити незаконно займане приміщення підлягають до задоволення .

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про набуття відповідачем права користування на спірне майно у встановленому законом порядку, а також зважаючи на наявність актів про порушення правил користування електроенергією, складених працівниками ПАТ «Львівобленерго» на спірному об'єкті, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги необхідно задоволити, витребувати із чужого незаконного володіння майно.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача та стягнути в дохід державного бюджету, згідно умов ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Туристично-альпіністського виробничо-учбового центру «Скеля» (79013, м.Львів, вул.С.Бандери, 3 код ЄДРПОУ 25547403) на користь Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Ринок, 1 код ЄДРПОУ 04055896) нерухоме майно підвалу, що знаходиться за адресою: вул.Бандери, 3 у м.Львові, шляхом зобов'язання Туристично-альпіністського виробничо-учбового центру «Скеля» звільнити приміщення, що знаходиться за адресою: вул.Бандери, 3 у м.Львові.

3. Стягнути з Туристично-альпіністського виробничо-учбового центру «Скеля» (79013, м.Львів, вул.С.Бандери, 3 код ЄДРПОУ 25547403) на користь Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл..Ринок, 1 код ЄДРПОУ 04055896) 1073 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Повний текст рішення оформлено і підписано 11.03.2013р.

Головуючий суддя Станько Л.Л.

суддя Березяк Н.Є.

суддя Козак І.Б.